Китайські інвестиції: опора для автократій чи ризик для них?

Китайські інвестиції в межах ініціативи «Один пояс, один шлях» не завжди зміцнюють авторитарні режими. Їхній політичний ефект залежить від того, як саме гроші та контракти розподіляються всередині країни, чи згуртовані правлячі еліти та наскільки сильна опозиція.

У Камбоджі китайський капітал допоміг владі зміцнити патронажні мережі: пов’язані з режимом бізнес-групи отримували вигоду від інфраструктурних, промислових і девелоперських проєктів. Це посилило правлячу Камбоджійську народну партію, підтримало її риторику про «розвиток і стабільність» та знизило ціну міжнародного тиску через репресії.

У Малайзії ситуація була протилежною. Великі китайські проєкти стали частиною корупційного й політичного скандалу навколо 1MDB, викликали дискусії про непрозорі контракти, борги та суверенітет. Опозиція використала ці настрої для мобілізації виборців, що сприяло поразці багаторічної правлячої коаліції Barisan Nasional на виборах 2018 року.

BRI не «експортує авторитаризм» автоматично. У країнах із монолітною владою та придушеною опозицією китайські інвестиції можуть консервувати режим. Там, де еліти розколоті, а опозиція здатна перетворювати корупційні й соціальні претензії на політичну підтримку, той самий капітал може послаблювати чинну владу.

Цей висновок важливий і ширше: зовнішнє фінансування саме по собі не визначає політичний результат. Воно посилює вже наявні механізми — або контролю й патронажу, або конфлікту та суспільного невдоволення.

Детальніше — у дослідженні Ніла Лафліна Is Chinese Investment Driving Authoritarianism? Evidence from the First Decade of the Belt and Road in Southeast Asia, опублікованому в журналі Comparative Politics.