Цікавий стан у сучасному світі симулякрів ми наразі маємо.

От сьогодні виклали відео, де Андрій Білецький у Святогірську стоїть біля лаври та гуляє містом. Це була відповідь на заяву Путіна про контроль ворога над цим містом. І от що я помітив: ми наразі маємо ніби дві реальності війни, коли одна виокремилась із іншої та існує паралельно. Зараз поясню.

По-перше, щодо поняття «реальність». Якщо оминути двотисячирічний досвід філософії, то просто скажу вам, що ми не можемо стверджувати, ніби «ця» реальність є одна, обʼєктивна, а інші - вигадка. Конструювання реальностей свідомістю - давно існуюча тенденція, яка вже побудувала нам таку реальність, де ми навіть не можемо це заперечити.

Так от. Є одна реальність війни - це та, де піхотинець сидить в окопі. Він розуміє де ворог, де свої, де інфільтрація. Розуміє, хто контролює певний район, а який район взагалі сірий, бо в ньому або нікого нема, або усі разом на сумісному чергуванні. І знову ж таки, навіть цей піхотинець ні в чому достеменно не впевнений та розуміється лише на невеличкому районі своєї роботи. Є друга реальність - вона побудована в медіа полі. Командири перед моніторами вже трохи в неї занурені, бо не є учасниками подій, але лише спостерігачами за проекцією стріма та інфи з доповідей. Вище них люди керуються вже не окопом та групою піхоти, але лише доповіддю осіб, які доносять їм ними вже осмислену картину поля бою. Потім йдуть ЗМІ, які інтерпретують, і вже потім в нас є Віткопфи (хава нагіла), Трампи, ба навіть Путін із Зеленським. Тобто, вони буквально розуміють війну дуже викривлено. Ще додайте до цього неправдиві доповіді знизу та спекулятивність будь-якого «контролю» в бою. Таким чином, в такій дійсності Святогірськ належить і нам, і їм. Більше того, зараз здається, ніби умовний Святогірськ належить тим, хто останній зняв там відео, як то було із Зеленським у Купʼянську. Але де тут реальний стан фронту? Це війни образів у ЗМІ, яку для правдоподібності обігрують піхотинці в стрілецьких боях.

АЛЕ. Але світові лідери та маси трудящих оперують саме медійною війною - назвемо її цифровою. І перемовини, аргументи та рішення вони приймають, виходячи із цифрового фронту, вигаданої дійсності, ПРОТЕ спільної для їх голів.

Питання: а якщо будуть перемовини, то ми будемо заморожуватись по лінії фронту піхотинця чи політика? А якого політика? Які новини він дивився останні тижні? Чи ви впевнені, що актуальна дійсність на полі бою має більше права бути, ніж дійсність цифрова? Для них, чи для нас? Я дуже не впевнений.

Бодріяр був правий, з рештою. У сучасності все перегорнуто з ніг на голову, але найкумедніше, що ті, хто здатні мислити адекватно - вимушені брати до уваги і уявні правила уявної гри.