Люди надто стурбовані тим, щоб вгамувати свою жагу до пристрастей, влади та матеріального комфорту. Куди не глянь, всюди бачиш один мотив. Безліч ініціатив, обʼєднань та угруповань, мета яких лише дешеве збагачення, карʼєрний зріст та інші побутові зручності.

Величезна екзистенційна яма в душі є тягарем людей, яки теж відчувають спрагу, але спрагу не до кількісного, але до якісного. Де ті клуби за інтересами, що стали б вимагати від мене не навичок по заробітку доларів, але поділилися б вином істини як Ісус, або медом поезії як Одін. Нема таких. І як важко усім довкола усвідомити, що не буде кінця їх накопиченню благ, не буде ступеня вдоволення якимось рівнем. Це велосипед, який впаде, якщо зупинитись. Мета ілюзорна, вона сконструйована тим, хто дивиться. Ті таємні кути, де знаходиш справжнє занадто не модні, не кажучи вже за те, що тотально недоступні головам, які формують наше покоління.

Я не хочу попсово нити про те, що всім потрібні гроші. Діло не в цьому. Справа лише в тому, чи ти є знаряддям втілення вищого сенсу, який більше ніж ти сам; чи просто живеш з кайфом і горя не знаєш. Певно, дуже круто бути таким модним тіпом. Воістину, люди зроблені із різних матеріалів.