UNUS CONTRA OMNES | Я не хочу посміхатись.В західному світі існує певний культ посмішки. Н...

Я не хочу посміхатись.В західному світі існує певний культ посмішки. Навіть західні добровольці, які воюють на нашому боці, вбачають нас занадто похмурими. Американці взагалі культивують свою посмішку. Уся політика робиться з посмішкою, завжди треба виглядати презентабельно, доброзичливо. Вони навіть не сприймають це як лицемірство, це занадто глибоко в їх психології, вони тупо вважають це ознакою доброго тону.Багато хто посміхається на фото; посміхаються незнайомцям; посміхаються коли комусь, але не їм, ніби радісно; посміхаються в тих ситуаціях, де ніби варто посміхатись, без будь-якого розуміння навіщо, а тим більше, без будь-якого відчуття та бажання посміхнутись по-справжньому. Ця практика є лише верхівкою більш глибокої практики не виявляти справжніх намірів та грати в гру, ніби актори в театрі, де не важливо як воно на справді, бо є встановлені правила гри. Ти повинен сяяти доброзичливістю.Ви дуже щасливий, якщо колись попадали в коло людей, для яких вам немає сенсу кимось здаватись, з якими ви знаєте один одного більше, ніж просто формально. В такому колі є можливість відкрито казати людям, що тобі не подобається їх поведінка, ти не розділяєш їх поглядів, або тобі просто нецікаво зараз спілкуватись про щось конкретне, ба навіть спілкуватись взагалі. І жодного зважання на тактовність. Це може бути дико, спершу, але потім в такому стані ти вбачаєш справжню свободу та щирість. Такі місця і такі люди - острівки чесності серед моря манекенів, що вдають когось і ніким не являються.З незнайомими людьми, ті з нас, хто не тримаються певної фамілʼярної гігієни є менш мудрими. В таких діалогах забагато вдаваних зацікавленостей та імітацій. І дуже важко буває тим, хто часто практикує подібне, - не забути себе взагалі. Бо в моменті ти можеш віднайти себе як «особистість для когось», замість «особистості для себе». Існує ціла філософська концепція, що постулює, ніби людина завжди і навіть наодинці ходить, думає та говорить таким чином і такі речі, які нібито мають справити певне враження, або не справити негативного ефекту на когось. Когось, кого навіть немає поряд. Це і є світ імітації. Це і є глобальне забуття щирості.Занадто небагато в світі такого, що вимушує відчувати. Навіщо паплюжити ці стани зображуванням чогось, чого не існує?