Мемчик впізнаваний, скажіть😃Якби мене спитали, порекомендуй один ситком, одненький, щоб добре жартувати потім у ТікТоках, то це був би серіал Community (Спільнота).Група дорослих людей з абсолютно різними бекграундами збирається в ґріндейлівському громадському коледжі. Вони ніби вчаться, та насправді проживають маленькі драматичні епопеї.Чому ж не «Офіс» чи «Друзі», спитаєте ви мене. Бо там комічність більше закладена на рівні персонажа, а в Community працюють комедійні ситуації + концентровані жарти. І нам це більше підходить до коротких форм. От реально, хоч дивись з олівчиком з першої серії.Об'єм вражає: шість сезонів, де кожен має від тринадцяти до двадцяти п’яти серій.Автор цього божевілля — Ден Гармон, той самий, що пізніше створив «Ріка та Морті».В Community персонажі кринжові та зворушливі водночас. Креатив ллється відрами: там і пластилінові анімації, і супергеройські пародії, і подорож у голову Абеда, та ще й фільми всередині серіалу. І це все задовго до появи масового ШІ.І ще там грає легенда. Карикатурно токсичний Пірс Готорн у виконанні Чеві Чейза — це дещо.Дивіться на цей ситком очима крієйтора. Там точно є чим надихнутись🙌
Від тієї, що робить Чорні п’ятниці можливими для клієнтів та паралельно скуповує все підряд😀Жінка та Чорна п’ятницяЖінка ніколи не планує нічого купувати на Чорну п’ятницю.Вона просто «зайшла подивитися».Так, між іншим. На хвилинку.А потім — сповідь перед банківським додатком.Ми ж не женемося за знижками.Ми перевіряємо Всесвіт на чесність.«Якщо ця сукня справді моя — буде мінус 50 %».Всесвіт, як завжди, чемний.І підсовує ще сумку.Ну а хто я така, щоб сперечатись із Юніверсумом.Чоловіки думають, що Чорна п’ятниця — це про економію.А жінки тихенько усміхаються.Бо це про справедливість.Про той рідкісний момент, коли життя каже: «Так, купи. Ти собі завинила».У кошику лежить історія року: туфлі «для особливої події», блокнот «для нового життя», і ще одна свічка з ваніллю.Їх вже можна солити: для блекауту, для побачення, для особистої кризи.Банківський рахунок плаче, але стримано.Він знає — все мине.Та він не в курсі, що календар свят зсунувся. Не буде ніякої паузи.До Святого Миколая лишилось… ну, днів сім?
Львів говоритьЗазвичай Львів розмовляє до мене історіями. І сьогодні не виняток.Назбирала для вас.Ось дядьки сидять собі на парапеті. З тих, що ще лагодять руками, а не «гуглять, як полагодити». Перепрошую, не питають у ШІ.Гріються промінцями та оковитою. Алкоголем цей нєктар язик не повертається назвати — швидше, домашня настоянка від турбот.Поруч — тоненькі інтелігентні бутерброди зі столичною ковбаскою.Здається, що саме ці двоє й тримають фабрику на плаву.Якщо перейдуть на тофу чи прошуто, настане ковбасний колапс.Балакають про політику, та розслаблення не дозволяє бути авторитетним.Один мружиться й кидає:— Та деее…(Львівський вираз крайньої незгоди, десь між «та не мороч голову» і «ой, та ну тебе».)А ось матір із юнаком чимчикують Варшавською.Жінка тримає його за лікоть так міцно, що видно — особисте життя хлопця вже перейшло на інший бік дороги.Без дозволу. І навіть світлофори тут безсилі.Вулицею Степана Бандери летить інша мати з коляскою. Дитина вже явно переросла цей транспорт, ноги торкаються асфальту, та пасажирці байдуже: вона з головою в смартфоні.З динаміків горлає «Маша і Мєдвєді» і я не знаю, що для мене виглядає неприродніше.Ця осінь мала бути «рудою», але колір такий, що й Pantone би звільнився.Листопад розсипає свої прикраси, як митець, який не думає ані про наслідки, ані про форму: творить, поки є натхнення.А я стою посеред цього всього й думаю:який би бардак навколо не творився, все одно якось красиво.
І пішла вона по тонкому льодові ч-ж відносин, аби припідняти вам настрій…⸻Ви знаєте, що таке менсплейнінг?Це коли чоловік пояснює жінці те, що вона й так чудово знає.І це ще півбіди, бо тема хоч знайома.А знаєте, що для мене гірше?Коли на тебе щедро сиплють інфу, яка тобі й з дуба не впала.Нащо мені знати про всі ті перехідники та кабелі?!Отак один разочок прикинешся, що тобі цікаво. І все — прокололась. Слухай тепер завжди. Я в такі моменти вмикаю внутрішню медитацію: “Я — камінь, я — повітря, і це частина шлюбу…”Домашній лектор все ще шевелить губами, та всередині у мене — спокій святої, можна думати про своє.Перевірений спосіб працює, аж поки не доходить, що девайс у “Розетку” повертати, блондо, саме тобі.І тут починається найцікавіше.Все, що я старанно ігнорила останні дві години, тепер треба запакувати в одне-два речення, щоб така ж дівчина з рецепції, як і я, зрозуміла, яка саме в нашого роутера дитяча травма.І так, зі словами “Та за шооо…” просиш повторити лекцію на біс.Ну, не можна ж так тільки з жінками.Та нічого, ми ж не злопам’ятні (кажи за себе). Зараз відповімо.Хочеш “підвісити” мозок бойфренда? Легко.(Пауза)От зара буде щось на жіночому.Покажи йому три однакових рожевих кольори і попроси обрати брунатний.А потім — ранкову зірку.(Тиша. Цвіркуни.)
Гайз, ви — круті💜Щоразу, коли бачу у ваших текстах (так, я читаю інші канали😀) побутову метафору чи тонкий жарт, тішусь неймовірно. Наскільки жвавіше це за «чорний як ніч і білий як день» та сувору канцелярщину. Скажііть.Дотепність народжується зі спостережливості. Моє головне правило — побачив — зафіксуй.Писати щось на ходу — не варіант. Я пробувала диктофон, нотатки, свій внутрішній ТГ-канал (якість транскрибації не дуже).Тепер, коли я бачу когось на вулиці в козаках та піжамі (ох, скільки думок, скільки ж думок), я використовую ChatGPT. Може, і вам теж зайде такий формат накопичення матеріалу.У нас із ним є окрема гілка для історій, а промт звучить так:Я буду надсилати тобі голосові повідомлення або аудіофайли.Твоя задача — дослівно транскрибувати те, що я сказала.Не редагуй, не скорочуй і не роби текст читабельнішим.Не додавай жодних коментарів, пояснень чи форматування.Надрукуй все, як є, і в кінці додай «✅ Збережено».
По-багатому: якщо ви користуєтесь платною версією ChatGPT, то можна зберігати як чернетку в пам’яті. Все в одному місці, дуже зручно.Якщо з безкоштовною версією, транскрибуєте, зберігаєте текст у Google Docs чи Notion.Вчора 2 рази тільки помилився: з десертом із «витого скла»(це, мабуть, щось на базі «пташиного молока») і один раз — винайшов якийсь свій сурж. Бува.Всьо, завтра буде формула для сторителу. Все, як ми любимо👌
Якщо вам цього вихідного пощастило мати світло, вільний час та бажання побалувати очні яблука, тримайте #рекомендансйон 1. «Друзі та сусіди» (Your Friends & Neighbors)Я купилась на роль Джона Гемма, бо захоплююсь ним ще з часів Mad Men. Не сумний такий мінісеріал: із вбивствами, дорогими речами та зрадами.Головний герой — менеджер хедж-фонду Ендрю «Куп» Купер (Джон Гемм) втрачає роботу й родину, і замість того, щоб змиритися, починає грабувати будинки своїх заможних сусідів.Такий собі збочений варіант Робін Гуда.Піднімається важлива тема консюмеризму (споживацтва) — офігезно, що про це говорять у кіно.З мінусів: не одразу виходить співпереживати головному герою (от же ж — нещасні багатії😁). Сюжет то мчиться, то завмирає. От нашо тут цей монолог?! Я б кінець переписала.До речі, гарна вправа для уяви — вигадувати фільмам альтернативний розвиток подій.2. «Дім Гіннесів» (House of Guinness)А можливо, вам ближче буде ось цей серіал.У Дубліні помирає патріарх родини Гіннесів, залишаючи у спадок своє пивне королівство дітям. Але спадкоємцям не так щоб і просто: бізнес, політика, змови, внутрішні переживання, суспільна нерівність — все переплітається.Ірландці — ірландські, без голлівудських квот. Шикарні костюми. Палкі революціонерки красиві, заможні пані пригнічені та з адюльтерами — усе як має бути.Мені дуже зайшов музичний супровід. Щось у цьому є.Кажуть, що нагрішили з історичною достовірністю і бракує «магії Шелбі» (а чого б їй там і бути), але це вже якось переживемо.
Живу я собі своїм інтровертським життям: сім’я, котисько, бариста. Це ті, кого можна торкнутися рукою (хлопчина з кав’ярні, мабуть, здивується такому бажанню😃). А всі інші прекрасні люди — у мене в девайсах. І де ж брати ті сюжети, де брати…Та правда в тому, що ми ніколи не буваємо самі. У інтровертів цілий всесвіт всередині: різні частини нас крутять і вертять, як політики обіцянками. Чому інакше ми досі не схудли й не стали багатими, наче Скрудж?Не хочеться спостерігати за людьми назовні — і не треба. Куди цікавіше подивитися на власних саботажників. Справа, до речі, корисно-терапевтична.Вправа🤓1. Виберіть одну тему, яка давно «висить» (наприклад: «хочу запустити проєкт», «почати бігати»).2. Опишіть свого саботажника: дайте йому ім’я, характер, випишіть усі його відмазки.3. Покажіть, як на це реагує ваша доросла частина: чим вона аргументує, що відповідає.4. Час від часу згадуйте у своїх дописах про цю мету та внутрішню боротьбу — це додає людяності та формує сюжетну лінію для аудиторії.А ще нормалізує — у кожного є свій внутрішній драмгурток🪩До прикладу, з початку повномасштабки у мене періодично владу захоплює персонаж «А скільки там цього життя»: адепт дурнуватого шопінгу, шанувальник принципу «строки в сраку» та гурман із дуже сумнівним смаком. Доросла частина хапається то за голову, то за гаманець. Власне, так і живемо.P.S. Це вже другий допис про руйнівників наших мрій. Перший (із промтом!) — ось тут.
Олла, прекрасні люди! ✨Відпочинок, 10 годин митниці — і ось я тут, щоб розпочати новий сезон. Сподіваюсь, ви сумували 😉Сьогодні ми будемо оживляти дописи гумором: додавати невеличкі вкраплення, щоб зробити текст живим і дружнім.Назвемо цю вправу «Бро-тлумачення».👉Як це працюєБерете сухий, академічний термін (ох, їх у вас багато!) та пояснюєте через неочікуваний образ або жарт. Так складне стає легким, а серйозне — веселим.👉Як використовуватиДодавайте такі «бро-тлумачення» у пости, сторис чи підписи до фото. Щось я підзабула? Меми, для них також годиться.Використовуйте гумор: хай вже зачепляться очима за жарт, наче за килимок, та впадуть у ваші бізнесові обійми. 👉ПрикладиІнфляція → це коли твоя зарплата худне швидше, ніж ти перед морем.Глютен → той самий елемент, який винен у всіх гріхах, якщо в Instagram спитати.Сублімація → коли замість плакати ти печеш тортик, а потім сумуєш над з’їденим смаколиком (бо хто ж ходить прямими дорогами?).Ферментація → коли капуста починає вечірку раніше за тебе.😻 Гоу писати свої жартівливі визначення у коментарях
А давайте понеділок почнемо з епізодів.Це такі швидкі побутові замальовки, переважно з динамікою.Щось із нами трапляється щодня і давайте відверто: не завжди з цих фрагментів можна скласти повноцінну історію з героєм, зав’язкою, кульмінацією і всіма драматургічними прибамбасами.Та й не треба.А от епізоди з реального життя — прості у вжитку й добре працюють з увагою.Де їх брати?Натренувати себе помічати. Занотовувати.Уявіть, що емоційно розповідаєте щось подружці за кавою: «Ти не повіриш, що вчора було…» Оце вже початок епізодніка.Спочатку можна допомогти собі питаннями:▪️Що я вважаю своїм досягненням за минулий тиждень?▪️Що я зробила інакше, ніж зазвичай?▪️Що мене вразило?▪️Що відчебучила команда?▪️Про що я жалкую?▪️За який досвід заплатила грошима чи нервовими клітинами?Запевняю, таких епізодів у вас вже багато.Мій рандомний набір, якого немає у ChatGPT😃✨Ми — ті щасливі люди, які цілий рік мають доступ до помідорок черрі. Варто лише знайти спосіб нормально обмінювати час на гроші.✨І коли вдесяте Укрзалізниця написала «Це місце недоступне. Спробуйте інше», у мене почалась паніка. В таку історію я вам легко «загорну» тему «вікна толерантності» підприємця.✨Вчора прочитала в Vogue UK, що Ейден в ТОПі найгірших чоловіків Керрі з «Секс і місто». Завжди знала. Нарешті хтось авторитетний це підтвердив.Тут непахане поле донесення сенсів: не все те квіточка, що добре пахне, можна писати про авторитети,інтуїцію, як змінюється з роками наше сприйняття.
А що це в нас? Історії про себе, які працюють на продаж. Варто лише підібрати свій формат.1. «Я така, як ви. Просто знайшла рішення»Історія про схожість. Ви були на місці клієнта, у вас не виходило, проте ви знайшли свій спосіб отримати бажане.🟣Метадати відчуття: «вона розуміє мене», «у неї вийшло — може, й у мене вийде».🟡Як працюєклієнт бачить себе у вашій історії та легше приймає допомогу. Це ніби історія від людини, що лише на 2 кроки попереду.🟣Коли доречнодля інфопродуктів, навчання, менторства, де важлива людяність та простота.🟡Нюансця історія вимагає конкретики. Якщо все звучить узагальнено — ефект зникає.Розпливчатий термін психолога «нарцисичний аб'юз» спрацює гірше за «коли він на тиждень зник після сварки, а потім з'явився зі словами «Ну ти і драма квін», мені здавалось, що це я якась не така: занадто прискіплива, емоційна».2. «Я створила те, що сама потребувала»Історія від людини, яка вирішила реальну проблему.🟣Метапоказати, що послуга народились з потреби. І саме тому вона — «в касу».🟡Як працюєвам довіряють, бо ви добре знаєте «внутрянку» ніші, її болі та особливості.🟣Коли доречнодля товарів, сервісів, навчання, які закривають конкретний запит.Ви не просто створили ще один сервіс, ви — це та людина, яка пів року марно шукала CRM для маленького онлайн-магазину, а потім зібрала власну систему на Airtable і тепер продає шаблон з коротким курсом, бо знаєте, що біль «де тримати інфу і як не розгубити клієнтів» реальний.3. «Це була доля…»Історія про шлях, який почався задовго до бізнесу. Наче сама доля вела вас тернистими і не дуже шляхами до цього рішення, до цієї теми, до тієї справи, яку ви робите сьогодні.🟣Метапоказати унікальність, досвід, «я створена для цього».🟡Як працюєнайкраща у своїй справі, бо вона — частина вас. Ви не «зробили бізнес», ви ним живете. Очі горять, багато пристрасті.🟣Коли доречноколи продаєте щось нішеве, авторське, побудоване на особистій експертизі.🟡Нюансцей тип історії викликає повагу, але дистанціює. Майте це на увазі.#storytelling
TGLIST.COM.UA
