Уявіть, що шмат землі тікає з імперії, а через сто років стає багатим, вільним і розвиненим. А імперія залишається там, де була: бідна, зла й вічно готова до війни.Враховуючи, що в останні дні про далеку Аляску згадали всі, варто нагадати: це символічне місце, якому свого часу просто пощастило не стати черговою провінцією імперії без майбутнього.📜 У 1867 році Російська імперія продала Аляску США за 7,2 млн доларів, менше ніж по 5 центів за гектар. Для Петербурга це була далека й «непотрібна» земля, для Вашингтона — інвестиція у майбутнє.💰 Через сто років нафта, газ і демократія зробили з цього колишнього «нічийного краю» один з найбагатших регіонів Північної Америки. Лише за останні десятиліття доходи від енергоресурсів дозволили штату Аляска:👉 щорічно виплачувати кожному мешканцю близько $1 600 дивідендів (за 25 років — понад $40 000 на людину)👉 підняти середню зарплату до $63–68 тис. на рік👉 забезпечити медіанний дохід домогосподарств на рівні $89 тис. на рік🏗 Аляска вклала нафтодолари у розвиток, освіту, медицину, інфраструктуру, енергетику. Її ресурси стали фундаментом процвітання, а не інструментом війни.☠️ росія ж, отримавши наддоходи від тієї ж дорогої нафти, використала їх інакше:напала на Грузію та Україну;фінансувала тероризм і війни за кордоном;зруйнувала відносини з десятками країн;перетворила енергоресурси на зброю шантажу.🌍 Всього через вузьку Берингову протоку — два береги, два світи, дві історії. З одного — світло міст, школи, університети, нові технології та свобода. З іншого — темрява, цензура, бідність, окопи та вічна ідеологія ненависті.І якби у далекому 1867 році не було того продажу, то сьогодні в Алясці святкували б «дєнь побєди», співали б під гармошку про «можем павтаріть» і поминали «павших героєв СВО». І так, вони навіть зараз рефлексують і періодично згадують цей край як «ісконно рускіє землі».Аляска — нагадування: хто вчасно вирвався з імперських лап, отримав розвиток і свободу. Хто залишився — отримав війну і бідність.📚 І нічого не змінилось навіть за століття. Як писав їх Салтиков-Щедрін, сучасник тієї угоди: «Если я усну и проснусь через сто лет и меня спросят, что сейчас происходит в россии, я отвечу: пьют и воруют». І ще ведуть війни.