Шалений Кіт

Кожної ночі ударні дрони наводять жах на окупантів. З великою, якщо хочете ювелірною точністю знищують живу силу та техніку ворога. На кожному клаптику фронту ті, кого окупанти звуть «Баба-Яга», або «ведьма», роблять нічні бойові вильоти. Рекорд про який я чув, сімнадцять вояжів за ніч. І майже на кожному, той екіпаж щось вразив. Це війна. Те, чим живе Україна. А от дехто, живе в іншому вимірі: чистому, спокійному, затишному. В своїх головах вони вже війну закінчили, бо вирішили віддати на так званий телемарафон (тільки не впадіть) 1,7 млрд гривень. Я не дарма почав допис з розповіді про нічні дрони. Один такий БПЛА коштує приблизно мільйон гривень. Є ті, що дорожче. Є ті, що дешевше. В середньому мільйон… Так ось. На гроші, які Банкова вирішила викинути на вітер можна придбати 1700 нічних дронів! Тільки порівняйте користь від майже двох тисяч нічних ударних дронів і болтологіі в телевізорі про те, як у нас все добре, і вам все стане зрозумілим. Кому війна, а кому мати рідна!Шалений Кіт

Ми починаємо виробництво потужних українських систем радіоелектронної боротьби. «РЕБ — ключ до перемоги у війні безпілотників», — сказав Валерій Залужний у The Economist. Саме тому ми вже багато місяців шукали спеціалістів, тестували техніку, купували деталі.Скажу відверто, у цей проєкт мало хто вірив. Хоч на папері все сходилося, але виглядав він нереально, допоки ми не побачили його в дії.Проєкт реалізувала одна з найкращих в Україні команд, яка ще з початку російського вторгнення — з 2014 року — виробляла системи РЕБ. Їхні системи і зараз стоять на озброєнні. Але кількість дронів значно зросла, і тепер нам необхідні потужніші системи.Тому, коли я побачив на папері, що цей РЕБ може «задавити» російські БПЛА на відстані до 20 (!) кілометрів, засліпити «Зали» та «Орлани» так, щоби вони більше не могли коригувати ланцети по наших позиціях, а наші дрони водночас могли спокійно діставати ворога — то це видавалось фантастикою. Але наша команда повірила розробникам. Тому я не просто побачив, як цей РЕБ з креслення перетворився на випробувальний зразок, не просто побачив його випробування на полігоні — тепер ми інвестуємо у цей проєкт 150 мільйонів гривень.Ви правильно зрозуміли — ми запускаємо виробництво потужних РЕБ-систем, які прикриватимуть наше військо на найбільш гарячих напрямках — під Авдіївкою, Роботиним і на лівому березі Дніпра.Працюємо разом на перемогу і до перемоги!📩 Telegram 😎 Facebook 🕊 Twitter

Я вірю, що колись влада України зрозуміє просту істину - Націю виховують не дебільні серіали про сватів та якогось «паровоза». Націю виховує мистецтво, яке розповідає кожному про героїв минулих часів та про тих, хто неочікувано для себе теж став героєм, але вже сучасності. І можна тільки подякувати аматорам-відчайдухам, які попри все, знімають фільми та збирають повні зали глядачів.Вже з 12 жовтня, в широкий прокат виходить воєнна драма “Шлях поколінь”, автор - Михайло Ухман. Фільм, у якому герой постає перед складним вибором в час російсько-української війни. Перед тим вибором, який кожному з нас довелось вирішувати. Залишитись вдома на дивані, роблячи вигляд, що це не твоя війна, або зробити найважливіший крок в своєму житті та стати поруч із тисячами таких як ти сам. Я бачив цю стрічку на допремʼєрному показі ще до початку повномасштабної агресії росіі. Тоді поруч був Гліб Бабіч який разом із KOZAK SYSTEM написав неймовірну пісню до фільму, «…Бо я маю своє серце,Бо я маю свою душуІ я маю свою землю,Та своє зберегти мушу!Бо я маю свою любов!Бо я маю своїх братів!Хто з любов'ю в вогонь пішов,Той не згинув, а полетів!..»Гліб, в липні 2022 року віддав життя за свою рідну Україну. А його пісня залишилась назавжди. І фільм залишиться. Теж назавжди. 📽️ Дивіться українське кіно! Фільм “Шлях поколінь” – в українських кінотеатрах із 12 жовтня. Тим паче, що частина коштів від ваших квитків піде на купівлю дронів для української армії.p.s. Буду дуже вдячний за репост!

- І де ти зараз? - Питаю друга, який не просто поїхав, а помчав у відпустку.- По автобану їду. - Шустрий ти. Ну що, на кордоні довго мучали?- Та ні. Взагалі ніяких зайвих питань. Лише попросили показати необхідні документи.- Друже, а які саме документи? - Ну які? Відпускний, витяг з наказу, посвідчення і все…Він не бачив дружину та маленьку доньку з 24 лютого 2022 року. Вони у Великобританії. Він на війні. І от зараз звичайний старлей, командир звичайного взводу, їде назустріч своїй родині, яку завтра нарешті зможе обійняти. В черговий раз ухилянти-істерички, які бігають по стелі з криками «Аааааа… Атпустите! Аааааа… Украина, страна-тюрьма», наїлись лайна. Хоча, їм не звикати. Але зараз не про них, а ще раз про те, як спокійно поїхати у відпустку за кордон, якщо так хочеться? Треба написати рапорт, де вказати, що відпустку будете проводити, ну нехай в Кракові, за такою-то адресою. Рапорт підписує наприклад командир батальйону та візу ставить комбриг. Потім на руки отримуєте відпускний та обов’язково витяг з Наказу по військовій частині про вашу відпустку, де буде вказана уся необхідна інформація. Поставити підпис в журналі, що проінструктовані про заборону поодинокого купання та інше бла-бла-бла. І все!Шалений Кіт

🥀Роман Донік:Насправді, глибоко по х… (по сараю), що там кажуть джерела в ОП. От зовсім. Подобається це комусь чи ні, є низка політиків, які марили припиненням війни, бо вважали що їм це вдасться. Бо їм задавалося, що справа не РФ, а в попередній владі. Вони ж були готові і на розмінування і на все лайно, яке б показало, що вони не такі як «папередніки». А коли певні дії привели до певних наслідків, замість того щоб визнати свою недалекоглядність та наївність і просто сказати, що - нас Путін та його засланці в Україні, підступно надурили, вони намагаються перекласти відповідальність. Але це просто так не зробити, бо при лобовій атаці на військових можна отримати квиток за кордон і статус біженця. Тому зараз будуть заміряти температуру по палаті - чи забуло суспільство? Чи готове воно чужу провину перенести на тих хто зберіг Україну, та зробив неможливе? Тому всі ці зливи, це не зливи. Це заміри. Бо перед написання «новітньої історії перемоги», треба кой які хвости підчистити. А то багато не вʼяжеться. І ДБР в тій же ситуації. Бо саме вони повинні були починати розслідування на предмет - а як же так вийшло, що все керівництво проспало підготовку та початок агресії. Бо ті хлопи теж, дуже круто в перший день кинулись займати оборону поближче до західних кордонів. Поки що нема на що реагувати. Нам ОП закидають жуйку, щоб у пересічних громадян зʼявилася думка що військові можуть бути в чомусь винні. Вибачте що не загинули. Всі. А потім їм мізки прокачають. Тому не звертайте уваги на всі ці викиди. Поки предмета обговорення нема. Тільки підготовка. Не допомагайте їм.Ще є час і може до когось все таки дійде, що визнавати свої помилки та слабкість у минулому, це скоріше риса сильних. І це підсилює, а не робить слабкішим.

Марік довго не наважувався вийти з квартири. Максимум на що вистачало його сміливості, це висунути носа за поріг, але щоби дупця з хвостом залишались вдома. Так безпечніше, коли дупа вдома. І все ж таки, її Велич цікавість, перемогла. Спочатку гуляв біля квартири, але постійно озираючись, чи є рідні поруч. Потім вирішив піднятися на поверх вище. Та пізніше обережно почав ходити гуляти трохи нижче, на девʼятий поверх. Але у будь якому випадку, постійно насторожі. Тільки почує звук працюючого ліфта, одразу на лижі і до дому із першою космічною швидкістю. Одного разу ледве сусідів не зніс з ніг. Потім Марік почав спускатись ще нижче, на сьомий поверх, шостий… четвертий і тут на тобі! Виявляється, на четвертому поверсі живе ще один кіт, який теж любить гуляти пізно ввечері! Марік так «любить» інших котів, що одразу перетворюється на суцільне зло! Хвіст трубою, вуха назад та шипить що кобра! Той кіт і не проти познайомитись, може є спільні інтереси та теми для обговорення, завжди йде на зустріч до Маріка, але шипіння тільки посилюється. І от кожного вечора нова історія. Мій бандит хоче спуститися нижче, але на четвертому поверсі блок-пост. Щоб обійшлось без бійки, приходиться Маріка повертати в бік нашої квартири. Нещодавно той кіт піднявся ввечері до нас, на десятий поверх та почав голосно нявкати, наче хотів сказати: «Марік! Та ладно тобі. Харе дуркувати, виходь! Познайомимось хоч!», але ніт! Мій бандит стояв біля зачинених дверей та гирчав наче вівчарка.Пройшов день. Гуляючи ввечері, (під наглядом звісно ж), Марік спустився аж до першого поверху, бо на четвертому не було звичного блок-посту. Дорога вільна. Гуляй досхочу. Потім моє чудо пішло назад і тут на тобі, блок-пост вже працює на повну. Кіт тут як тут. Що робити? Позиція незручна. Домінуюча висота у іншого кота. Марік подивився на господарку, наче питаючи, «Ммммм… Вляпались. Він на висоті. Треба терміново приймати якесь стратегічне рішення»? Дружина взяла це смугасте щастя на руки, піднялась вище четвертого поверха і відпустила його. О, зовсім інша справа! Марік подарував тому коту погляд, повний презирства і піднявши хвіст трубою почав підніматись сходами! А от вчора виявилось, що на тому, четвертому поверсі живе не один кіт. А чотири. Ще три в сусідній квартирі. От так задачка, із зірочкою. Не дарма Марік довго обнюхував поріг тієї квартири. Такого фахового розвідника не проведеш…Цікаво, що сьогодні ввечері буде?)))

Армія - це зріз суспільства. Подобається це нам, чи ні, але так і є насправді. Усіх нас, сотні тисяч чоловіків та жінок, не надрукували на 3D-принтері. А саме тому в армії стільки ж адекватних людей чи довб@йбів, скільки і в цивільному суспільстві. Не більше і не менше. Є солдати, сержанти та офіцери (молодші та старші), з якими хоч у вогонь, хочу у воду. А є ті, з ким на одному континенті не присядеш, не те що гектарі. Але такі люди поруч і нікуди ти від цього не подінешся. Я до чого? Черговий випадок незрозумілих дій офіцера одного з ТЦК Львівської області по відношенню до цивільної особи, знов спрацював в негатив армії. Як вже дехто підмітив, ми достеменно не знаємо, що було до цього, коли людину почали бити. Але є одне, неймовірне важливе але… Щоб той цивільний не сказав чи зробив, як тільки робітник ТЦК підняв на нього руку, він одразу перетворився на злочинця! Все інше лірика. Я розумію, що це поодинокій випадок, але саме такі, поодинокі випадки, потім піднімають на прапор боротьби з мобілізацією і волаючи що є сили, таскають по усіх пабліках. (Так би вони реагували на успіхи армії та героїчні вчинки. Але ніт. Розумію - не трендово). Одразу постає питання, чому ж офіцер так вчинив? А відповідь дуже проста, бо так навчили. Не обовʼязково тут, в ТЦК, але навчили. Можливо десь раніше, коли був старшим лейтенантом чи просто лейтенантом. Або може строкова служба навчила, що будь яку проблему вирішуй кулаками. Та й беззахисну людину простіше побити, бо вона беззахисна. А може цьому навчили батьки? Школа? Вулиця? Я цього не знаю… Але я точно знаю, що коли на тобі форма та офіцерські погони і за тобою в той чи інший спосіб цілодобово спостерігає суспільство, ти мусиш десять разів подумати, перш ніж підняти руку на підлеглого або цивільну людину. Хто проходив строкову службу, а ще «краще» радянську учебку, чудово знають, як легко можуть командири заїп@ти до туману в очах! Причому цілком в законний спосіб. Коли в нашому взводі знайшовся самий вумний, який вирішив наприклад запалити в строю, від цього ригав весь взвод. На фізо. Ті сім км імпровізованого марш-кидку (бігом… гусячим кроком… знов бігом… гусячим… бігом), коли шалена спека, на голові залізний шолом, а за спиною автомат, я запамʼятав на все життя. Більше нікому не приходило в голову, палити в строю. Бо ну його нах такий галоп. Сержант - машина, йому бігти, що три км, що пʼятнадцять, різниці немає. А ми, пацани, які лише два місяці тому приїхали в армію, мʼяко кажучи не готові були к таким навантаженням. І головне, все законно. Але це армійські методи виховання підлеглих. В зоні бойових дій, коли у кожного зброя і повні кишені гранат, набагато складніше все це вирішувати. Але тим не менш. З цивільними все простіше. Є закон. Є поліція. І якщо людина веде себе неадекватно, (можливо ображає військових, або ще щось), викликай наряд поліції і нехай вони розбираються! Бо у них є повноваження, а у працівника ТЦК, немає. Як тільки він підняв руку на цивільного, миттєво перетворився на злочинця. І тепер вже до нього купа питань у представників відповідних органів. Ще і смачно той майор, насрав в долоню іншим військовим, на яких знов будуть дивитись косо.Шалений Кіт

Літо пройшло якось непомітно. Ну як завжди… Привіт літо. До побачення літо. Вже більша половина вересня за спиною. До речі! В черговий раз впевнився в простій істині. Коли про щось мрієш, треба чітко проговорювати дорожню карту своїх побажань. Мріяв помандрувати Україною на автівці? Нема питань. Мандруй. Аххххх, ти хотів з родиною та щоб без канонади, бронежилета, шолома та зброї? Купи чатів, мишей вночі на спальнику, повітряних тривог і всього іншого? А треба було про це казати в своїх бажаннях. Не сказав? Так це твої проблеми. Так що мандруй давай, мандруй! Ще відносно тепло. Хоча перед нічними виїздами, хлопці вже змушені були згадати в якому наплічнику або баулі лежить термуха, фліс та софтшелова куртка. І як би ти себе не тішив тим, що зранку тебе зустрічають сонячні промені, скоро осінь зарядить на повну. Дощами, багнюкою, холодами та сирістю. А потім від себе, ще додасть зима… І одне з головних питань яке постає перед будь яким командиром починаючи з командира відділення, як вирішувати проблеми із помивкою особового складу? Ну якщо десь поруч є цивілізація, то якось можна викрутитися. А якщо немає? Де помитись та попрати речі? В літньому душі? Нууууу… напевне можна. Один раз.Чудовим, я би напевне сказав - геніальним рішенням, є банні комплекси. Коли пару раз на тиждень (а може і частіше), в підрозділ приїжджає така залізна хреновина. А там… а таааааам! Гарячий душ і пральні машинки. То це ж «очень и очень». Краса неймовірна.Правда є одне але! Постачання таких комплексів до війська, це виключно справа волонтерів. І одного комплекса на бригаду, неймовірно замало. (Навіть на батальон мало). А саме тому друзі, я буду просити вас про допомогу. На майданчику ГО Справа Громад, зараз стоїть багато контейнерів, які колись перетворяться на ті самі, залізні психотерапевти із величезним бойлером та сушильною машиною. Але, замовлень від підрозділів неймовірно багато, а фінансових спроможностей виконати ці самі замовлення, як завжди не вистачає. Все на ваших плечах друзі. І якщо умовна бригада замовляє пʼять комплексів зараз, то вони і потрібні зараз, у вересні, а не коли знов почнуть квітнути сади.Кожні ваші десять, або пʼятдесят гривень допоможуть бригадам та батальйонам, як можна швидше отримати таке бажане благо цивілізації.(До речі, кожний комплекс оплачений вами, подвоюється за допомогою Петро Порошенко). Реквізити:💳 ПРИВАТ245169 3305 2068 6400💳 МОНО5375 4115 0177 8331🌎 PayPal:[email protected]За репост, окрема подяка та плюс в карму! На фото мої «кошенята». Як каже Юрій Бірюков «І це ж найкращі люди країни». Ну хто би сперечався? 🫡

Як країна жила, так і продовжує жити в різних вимірах. Полярно різних. Одним війна в повні кишені, а другим сука, вибори! У 2024 рік вони зазирають! Це зрозуміло, що у «заглядывателей в глаза путину и прекратителей стрелять», буде той 2024 рік. І навіть 2025 теж буде!А ось у пацанів, (які ще годину тому штурмували чергову ноунейм посадку), не факт що буде перше вересня! Цю ніч, ще треба пережити! А якщо все дай Боже буде добре, то попереду дууууууууже довгий та спекотний завтрашний день. З мінами, снарядами, КАБами на голову, та «лепестками» і ПМНками в посадках. Із працюючим грьобаним танком та під@руським мінометом, який ніяк не вдається спіймати та прихлопнути разом із розрахунком. І до кінця цього дня ще треба дожити! За слово «вибори», зараз можна і прикладом в табло отримати. Бо на війні немає цієї херні в лексиконі. Різні слова є. Бруд, кров, смерть, свист куль та уламків, чорна гарь до неба, літній душ, кава, автівка падла зламалась, пожерти щось і так далі…Слово «вибори», це з іншого життя. Спокійного, затишного, із білим унітазом, дорогим віскі в бокалі, мʼяким ліжком, чистою сорочкою, та усіма іншими атрибутами гарантованого життя. У них точно буде 2024 рік. І 2025 теж. Та й досі невідома відповідь на просте питання, «А хто відповідатиме за тотальні прой@би першого строку?.. За депутатів крадіїв та зрадників, яких за руку привели до ВР? За провалену повністю підготовку до повномасштабної агресії? За ігнорування попереджень від союзників?»… Про вибори вони думають! Ну воно і зрозуміло. Помилки же не їм виправляти, а значит можна і поміркувати про другий термін, в той час, коли країна ригає від наслідків першого!Шалений Кіт

Для тих, хто ще не зрозумів! До кого ще не дійшло! В країні йде війна. Справжня! З ракетами, бомбами, десятками загиблих українців щодня. Якщо хтось вважає, що війна йде десь там, далеко (ну в сусідній області), і тільки там ворог, то для таких людей у мене сумні новини… ви безнадійні йолопи.А саме тому, коли вас зупиняють на блокпосту і просять показати що в багажнику, треба закрити пізд@к та спокійно виконати вимоги військовослужбовців або представників поліції. Якщо вас зупиняє поліція, та просить показати документи, від вас треба тільки одне - виконати вимогу! Більше нічого! Усі понти, особистий рівень в дисципліні «попізд@ть», марку машини і перелік «волохатих» візитівок, можна засунути собі в одне місце і як можна глибше. Бо в країні війна. Справжня війна. І цілком можливо, що годину назад, на усіх блокпостах отримали орієнтировку про розвідгрупу ворога на білому «Рено». Спитаєте, а ви тут до чого? Маленька дрібниця, ви сидите саме в білому «Рено». І при натяку на підозру в тому, що з водієм (або пасажирами), може бути щось не так, реакція військових або копів буде відповідна. І до речі, цілком законна… Вумникам, які сидячи на диванах розповідають про те, що мовляв поліцейські тільки на блокпостах стоять… можу показати пару блокпостів з копами. Ви не то що постояти добу, підʼїхати до нього на пʼятьдесят км не наважитесь. p.s. До речі, як би в цій ситуації, яка трапилась в Дніпрі, повели себе поліцейські в Ізраїлі?Шалений Кіт