Життя Чака / The Life of Chuck (2024): Чак – всьому головареж. Майк ФленаганВиявилось, що в цьому кіно-році треба дякувати не лише Солу Саперштейну, а і Чаку Кранцу. За 39 чудових років. І зробити це можна буде в кіно з 17 липня.Слоган цьогорічного Миколайчука – "людина в центрі історії". Справедливо, та я б ще додав "танець, як символ життя". Бо він присутній ледь не в кожному фільмі, ще й у важливих сценах. Показово, що саме у фільмі-відкритті танок має не просто найбільший прояв, а є справжнім шоустоппером.Також Миколайчук позиціонує себе, як "фестиваль глядацького кіно". І тут не посперечаєшся: яким би авторським не здавався фільм в цій вишукано збалансованій програмі Алекса Малишенко, він абсолютно відкритий для сприйняття будь-ким. Якщо ти достатньо відкритий у відповідь. І знову ж таки, саме Чак є взірцевим прикладом цього арт-мейнстримного балансу.Найуспішнішими екранізаціями Кінга є не страшні горрори, а життєствердні історії (Миля, Шоушенк). Ось і для Фленагана, найкращого жахороба сучасності, перший фільм поза цим жанром став найяскравішим. Можливо, акумулюючи горрорну енергію та сублімуючи її в інший емоційний прояв, їх стрічки від цього тільки виграють. Проте, доволі кріппі моменти тут все одно присутні, та йдуть вони між крапель, від чого ефект лише посилюється і працює інколи підсвідомо.Велику роль відіграє закадровий голос оповідача, у виконанні шикарного Ніка Оффермана. Прийнято вважати, що це дешевий і простий драматургічний прийом. Та Кінг пише так смачно, а Фленаган поважає його так сильно, що лише так можна було максимально передати видатне письмо першоджерела на екран. До речі, всі фільми фестивалю демонструються в оригіналі, тому прокатному глядачу пощастить менше. Том Гіддлстон не перебуває в перших рядах моїх улюблених акторів, та цією роботою він демонструє, що це мої проблеми. Символічно, що роль батька виконує Марк Гемілл, який разом із Кінгом стоїть у фронтирі зіркових друзів України. Загалом, всі персонажі на екрані виглядають затишно і сприймаються якщо не родичами, то друзями. Меттью Лілард, якого я не бачив років 20, підходить і говорить зі мною, ніби ми зустрічались учора. Режисер погрався в Гічкока, зʼявившись в камео. І навіть пішов далі, бо 7-річного головного героя грає його син Коді. Звісно, нікуди не ділись і актори, які знімались в усіх інших проектах автора, включно з дружиною Кейт Сігел. Чи купив Фленаган у них душу, чи просто забрав паспорт, але з їх присутністю в його фільмах до кінця наших життів треба змиритись.Обертаючись назад, неможливо прорахувати яке слово, дія чи навіть дотик привели нас туди, де ми є. Заглядаючи в купол майбутнього, ми боїмося побачити те, що і так знаємо. Та попри граничність піщинок, які падають за склом, надія не помирає останньою. Вона не помирає ніколи.#мійколайчук