Стрічка часу / Timestamp (2025)реж. Катерина ГорностайНазва (і навіть тривалість фільму) відсилає до турнікету, на якому позначається час його накладання. Також це спроба капсулювати час кінострічкою, показавши навчальний процес у містах, які найбільше страждають від російської агресії.Здається, що на четвертий рік повномасштабного вторгнення найбільший ефект мають саме такі фільми – які показують війну через її наслідки. Особливо для західного глядача, який чомусь втомився від неї більше за нас. Тоді як робота Мстислава Чернова, наприклад, має неоціненний вклад в інститут памʼяті і нагадування, що втомлюватись ще зарано.Взагалі важко щось додати про таке талановите документальне кіно, коли воно самодостатньо говорить саме за себе.10 класів з 10Моє питання до Катерини Горностай та її (не дослівна) відповідь на Q&A:Q: Чи одразу у вас було бачення, що історію на монтажі треба збирати саме таким чином, чергуючи класи і міста? Бо я собі уявив, що певно йшов би в оповіді від молодших до старших класів. Та ваша версія працює набагато краще. Саме тому ви зараз така велика, а я такий маленький.A: (сміється) Так, я ніби та голова з країни Оз. Дійсно, спочатку було багато концепцій стосовно наративу. І йти, як ви сказали, по хронології віку, і розповідати окремо про кожне місто, не повертаючись до них. Та головне – аби історія мала найбільш емоційний вплив на глядача. Герої, які репетирували танець до випускного, нам так полюбились, що захотілось повернутись до них, аби побачити, як вони станцюють на святі. Чи кумедний сегмент про бойскаутів у середині фільму, аби зняти напругу. Тому головне на монтажі було вибудувати цю емоційність.#мійколайчук#шопокіно