"Кольори всередині": музика ззовні (2024)реж: Наоко ЯмадаМиколайчук OPEN дійсно opened. І хоч офіційне відкриття відбулось лише ввечері, найсміливіших ранніх пташок почастували вже вранці, вперше за 4 роки фестивалю показавши аніме. Ну а я вперше за 5 про нього напишу.Направду, цей де-факто мульт-відкриття доволі перегукується з де-юре фільмом-відкриття Життя Чака, до якого ми ще дійдемо. Обидві історії в свій спосіб показують промінчик надії і навіть дають за нього потриматись. Чого в наші дні бракує.Тут пригода-дорослішання дітей відбувається у суворій релігійній школі, яка не завадила героям створити свій хоч і християнський, але рок-гурт. Гурт і аніме в мене асоцюється з міні-серіалом Beck (2004), а гурт і дівчата проти системи – з We are Lady Parts (2021). Я завжди казав, що створення музики для мене – цілковита магія, і тут ми стаємо частиною цього творчого процесу. Хоча між сирими репетиціями, показаними у фільмі, і фінальним готовим концертом, все ж таки відчутна різниця. Ніби ми як глядач, пасанули кілька реп. Але від цього і ефект музичного результату сильніший.Головна героїня бачить кольори людей. Звучить, як мила суперсила, але я сноб, тому це неврологія і називається синестезія. Коли людина може бачити мову чи відчувати кольори на смак. Ця здатність дівчинки не особливо драматургійно розвивається, та головне питання – якого кольору вона сама? Ми щодня бачимо, як людина легко здатна робити неймовірні речі, але при цьому їй так важко зупинитись і побачити та відчути справжнього себе.В прокаті з 26 червня, сходіть і додайте кольорів до своєї палітри.8 відтінків з 10#мійколайчук