Telegram statistics channel - @OstapDrozdovOfficial

Ми живемо в часи публічних страт. Термінологію мутних 90-х – «замовне вбивство» - варто лишити в довоєнному минулому. Тепер новітня термінологія: публічна страта. Прізвища й суперечливий бекграунд жертв не важливі. Показово страчують цілу модель поведінки патріота: активного, підкутого, інтенсивного, експансійного, радикального, принципового, вимогливого, претензійного, самоствердного, ідеологічно прошитого. Супроти нього діє екстравертна українофобія, діяльна, мстива, каральна, розстрільна. І якщо хтось думає, що суцільним пеклом є педантичний контрольний у голову лежачого посеред людної вулиці міста-мільйонника, то рафіноване, дистильоване пекло перед вами розверзнеться в коментарях під відео. Ось де справжній фестиваль нашої рідної вати з паспортами України, з правом голосу, з родним язиком, з жовчною зловтіхою, з побажанням солодких снів убитому, з невдоволенням, чому так пізно. Аналогічне торжество україно- й державоненависництва можна було відрами черпати після загибелі Фаріон торік. Цей перманентний вато-фест буяє у всіх соцмережах, коли десь вигулькує пасіонарна, а не теляча поведінка українця, його активність, а не звикла покірність, його наступальність, а не яловість, яка завше всіх влаштовувала, бо ж, ясна річ, усіх завше влаштовують лагідні, муркітливі котики, які ніжаться на колінцях у манкуртизованої какоїразніци. Це ж не бізнес-тьорки, не дільожка районів, не порахунки всередині кримінальних клік. Це – показова розправа за громадянську позицію й пасіонарну активність, і чомусь страчують саме проукраїнських.Щодо вати в нас є коректні зауваження, доброзичливі меми, делікатні нагадування, інтелігентні прохання на усмішці й позитиві. А у вати є контрольний у потилицю.

Сьогодні 10-річчя з дня смерті Террі Пратчетта, блискучого британського фантаста-сатирика. Кохаючись в афоризмах, не можу пройти повз гострі словосполуки Пратчетта: • Хороший план – це не тоді, коли хтось перемагає, а тоді, коли ніхто не програє.• Що не може вмерти – не може й жити. • Люди здатні змінити хід історії не більше, ніж птахи – небо.• Об гострий розум і порізатися нетяжко.• Люди легко миряться з великою брехнею, але давляться крихітною вигадкою.• Логіка супроти людського мислення безсила.• Ніхто не любить сидіти по вуха в бруді, а квіти тим паче: от вони й ростуть.• Життєво важливий інгредієнт успіху – це не знати, що задумане неможливо виконати.• У житті завжди є місце подвигу. Головне – триматися від нього подалі.• Натовп, що аплодує коронації, – той самий, який аплодуватиме страті. • Довірливість притаманна тільки наївним.• Причина великих тріюмфів і трагедій не в тому, що люди за своєю природою добрі або злі, а в тому, що вони – люди.• Людина, яку можна купити, нічого не вартує.• Тільки сама людина може побудувати собі кращий світ. Інакше виходить клітка.• У нас великий досвід відсутності досвіду.• Коли робиш крок з обриву, життя моментально набуває чіткого керунку.• Тільки людина, яка міцно стоїть на ногах, здатна будувати міцні повітряні замки.• Немає нічого жахливішого, ніж людина, яка збирається надати світові послугу.• Ненормальне завжди стає нормою – головне, дати йому трошки часу.• Бути хронічно чесним – все одно, що брати участь у велосипедній гонці в кальсонах із наждачки.• Іноді єдине, що ти можеш зробити для людей, – це бути присутнім.• Оподаткування дуже схоже на молочне тваринництво: головне – максимум молока при мінімумі мукання.• Якщо злочинність невідворотна, то хай уже вона буде організованою.• Паніка – найкращий засіб виживання.• Віра в богів потрібна тому, що вірити в людей надто важко.• Інтелектуальний рівень натовпу дорівнює інтелектуальному рівню найтупішого представника, поділеному на число членів натовпу.• Життя – це те, що відбувається, поки ви будуєте плани.• Статус людини визначається силою її ворогів.• Кольчуга не захищає від стріли, випущеної поміж очі.• Людину характеризує те, ЩО вона ненавидить.• Люди так горять обманути один одного, що обирають уряди, які роблять це замість них.

Нині 55 років із дня смерті класика детективного жанру Ерла Стенлі Ґарднера. Джидда почекає до затра, а на вечір – підбірка влучних цитат із творів Ґарднера.• Якщо хочеш підкрастися до стада качок, треба йти за конем: до вигляду коня вони звикли. • Тупо не ходити козирями, маючи їх на руках.• У всіх авантюристів дуже чесні лиця.• Коли натхнення мовчить, розум швидко втомлюється. • Ніколи не можна знати наперед, чим обернеться те, що виглядає дурничкою. • Не важливо, чого ти хочеш. Важливо, що ти отримаєш. • Глибоке знання людської природи вбиває цікавість до життя: нічого нового. • Якщо все одно доведеться заплатити, то краще заплатити з усмішкою. • Людина може симпатизувати переможеному, але хоче бути на боці переможця. • Ви досягаєте більшого, якщо погодитеся на компроміс, аніж боротися до останньої краплі.• Хоробро зустріньмо те, що нас чекає. Може, нам і не до вподоби музика, але під неї все одно доведеться танцювати. • Коли під час перетягування канату раптово відпустити його – суперник впаде через те, що він надто напружувався і очікував тривалого спротиву.• Почати з середини – найзручніше: одночасно опиняєшся близько як від старту, так і від фінішу.• Ніхто не караулить конюшні після того, як коней украли.• У ділах не варто заздалегідь проявляти задоволення від угоди.• Перша помилка – найбільша помилка.• .Ніщо цінне не дається легко.• Не діють удари – пускайте в хід підніжки.• Зазвичай починають із компліментів тоді, коли хочуть боляче вдарити.• Біда – поняття розтяжне.• Спочатку поміряйте температуру води, перш ніж розхитувати човен.

Сьогодні 101 рік відзначає Кобо Абе – видатний письменник, лідер японського повоєнного авангардизму. Маю слабкість до японської прози. Вона промовляє до мене дуже тонко, чуттєво й меланхолійно-спостережливо. Декілька цитат Кобо Абе.• Якщо успіх спить – чекай.• Частіше гинуть не від голоду і спраги – а від страху, що їжі та води не вистачить.• Якщо не буде маски – не буде й щастя зривати її.• Без загрози покарання немає радості втечі.• Найкраще розуміє, що таке світло, не електрик, не фотограф, не художник – а сліпий.• Самотність – це невгамовна жага мрії.• Найбільш злісними критиками є знедолені.• Найшвидший спосіб звикнути самому – привчити інших.• Не може бути слабим народ, який любить літературу і створює невмирущі твори мистецтва.• Любов – це те, что зостається, коли методом виключень відкидуються заборони.• Світ тримається на трьох стовпах: темнота, невігластво і тупість.• Не помічати і не бачити – це різні речі.• У несподіваних рішень набагато більше шансів на успіх.• Якщо безкінечно зализувати рани, які не гояться, то від язика нічого не лишиться.• Постійне повторювання одного й того ж – найкраще маскування.• Вираз обличчя – це не потаємні двері, а парадний вхід.• Любити значить розділяти горе.• Слово «пізнати» означає виявити хаос.• Копити важко, викидати ще важче.• Скільки не старайся, зробити більше, ніж ти здатен, неможливо.• Той, хто володіє правом страчувати, зобов’язаний вислухати.• Трудно відповідати на питання, коли вся відповідальність лише на тобі.• Оточений непереборною стіною привітності, я завжди був самотній.

Серце крається, коли бачу, як розпачливо наш сердешний народ побивається над рідкісноземельними копалинами, ніби він колись чимось володів у своїй країні, де всі надра давним-давно вже оприходувані олігархами.Жалібно голосить народ над літієм-кобальтом-графітом-ураном, які й так йому ніколи б не дісталися. Бо виходить Гетманцев і ніби знічев’я каже: заспокійтеся, всі наші родовища вже давно мають власників, і, хто би міг подумати, цим власником не є народ. Хоча в Конституції (ст.13) написано зовсім інше. А може, настав час не квилити над уже давно розданим добром – а поставити питання: коли у «План Перемоги» вносили пункт 4 про розплату унікальними надрами взамін за міжнародну підтримку – хтось когось питав? Коли перед усім світом на візерунчастій таці виставлялися наші копалини – хтось сильно запитував думку народу?А народ аж тепер вийшов зі 30-річної летаргії та зненацька згадав про цінні надра, про які він сам і не знав, аж поки лідер сучасності не виставив їх яко приманку для донорів.Це гідне подиву – як гостро суспільство реагує на реакцію Трампа на запропоноване нашими одноосібниками, водночас не маючи з цього приводу жодних запитань до останніх. Дивовижно.

Сьогодні 120 років відзначає Улас Самчук - видатний письменник, політичний діяч, мельниківець, половину життя прожив у Канаді. Кілька цитат Самчука:• Добре, коли що-небудь кажуть. Гірше, коли мовчать.• Хто ми? Нарід чи чернь? Нація чи маса? Організована, свідома, вигранена збірна одиниця – чи юрба без'язиких і безликих постатей? Замість дати на це виразну відповідь, ми вагаємось.• Не все одно, якими іменами названі вулиці наших міст. Не все одно, чи домінуючим є для нас Шевченко, чи Пушкін. Не все одно! А коли все одно – значить, ми не нарід, а невиразна юрба, сіра маса, вічно принижена без всяких ідеалів чернь.• По-моєму, вже досить тої революції. Треба б до діла. От би тверду власть завели, а то чорт знає що. • Не в пролетаріаті і не в буржуазії справа. А в людині. І тільки в людині.• Війна ніколи не жартує.• Ми нікому не зробили зла. Ми винні хіба тим, що надто багато працювали.• Робити з бідності культ на противагу багатству-злу, свідчить, що нам в голові не хватає якоїсь клепки.• Щоб щось зробити, треба наперед його уявити.• Все, що стає з нами, все потрібне, все необхідне.• Колись нащадки з величезним зацікавленням ходитимуть по слідах, де ступали ноги нашого вигнання.• Невже цивілізація християнської ери доходить до меж вичерпання і невже, це мають бути росіяни, що її зруйнують?• Денаціоналізована людина не може бути сильною, не може мати міцного морального хребта, не може бути повним характером. • Всяка влада, яка тільки не була на нашій землі, нічим іншим не займалася, а лише доводила нам, що ми – не ми.

Нині 71 рік святкував би шотландський письменник Ієн Бенкс. За іронічність і інтелектуальне хуліганство Бенкса внесли в Топ-50 британських авторів. Добірка висловів Ієна Бенкса:• Якщо ми дійсно такі злі й тупі, що готові закидати один одного цими розпрекрасними бомбочками, то, може, й на краще, якщо ми колективно покінчимо з собою, перш ніж лізти в космос знущатися над інопланетянами.• Надії й мрії мають властивість випаровуватися.• Люди голосують за новий уряд не тому, що підтримують його, а тільки через спрагу новизни. Та люди взагалі тупі.• Найбрудніші злочини описані в підручниках історії.• Бувають політики-ідіоти. Здається, інших політиків і не буває.• Хорошому брехуну потрібна хороша пам’ять. • Щоб інших водити за ніс, треба бути розумнішим від них.• Ми оцінюємо те, чим дорожимо, і цим самим знецінюємо його.• Себе обманювати – це необхідна умова, аби обманювати інших.• Будь-яке запитання – це початок пошуку кінця.• Вони змушують усіх танцювати под їхню дудку, помирати за них, голосувати за них, захищати їх, платити їм податки – вони й виживуть у своїх бункерах.• Виживають наймерзенніші.• Навіть якщо я й некрасивий, та я можу породжувати красу.• Перша жертва солдата – він сам.• Найстрашніше те, що практично все ненависне мною зазвичай користується в народу пригломшливою популярністю.• Займатися благодійністю – що заклеювати лейкопластирем ракову пухлину.• Ми найчесніші, коли нам себе шкода.• Знати про когось усе – вельми нудно.• Лише кінчені мерзотники бачать світ чорно-білим.• Війна закінчилася славною перемогою: уйма хлопченят загинуло.• Диявола не існує, є лиш тінь самої людини.• У смерті досягти успіху найлегше.• Тюремна зона не стане волею, якщо розширити її межі.• У війні не виживає ніхто.• По насмішках дурнів можна розпізнати генія.• Війни множать помилки і збільшують прорахунки.• Падіння ще нікого не вбило – вбиває зупинка.• Ми заслужили все, що стається з нами, бо нам забракло розуму придумати щось краще.• З дурнями краще бути ввічливим.• Хороший солдат виконує накази, а розумний ні на що не наривається.

Нині 128 років зі дня кончини Пантелеймона Куліша – автора першого українського історичного роману, автора правопису, що лежить в основі сучасного. З велетенського доробку Пантелеймона Куліша декілька його фраз: • Простолюдин наш, за всієї байдужості до того, що нині перед ним діється, надзвичайно схильний мріяти.• Малоросійські простолюдини на питання „звідки ви?“ будуть відповідати „з такої-то губернії“; але на питання „хто ви? який народ?“ не знайдуть іншої відповіді, як: „Люде, народ та й годі“. „Ви русскіє? Ні. Хохли? Якії ж ми хохли. Малоросіяни? Що то за маросияне, нам його й вимовить трудно“. Словом, земляки наші чим завгодно себе називають, тільки не присвоюють собі ніякого власного імені.• Пристрасть засліплює зір.• Про славу думає лицар, а не про те, щоб ціла була голова на плечах.• Два коти в одному мішку не помиряться.• Дожились вражі сини до порожніх кишень, то й заводять між народом трусу, щоб під каламутний час людським добром наживатись.• Доля тих найвище підносить, кого думає найнижче зіпхнути. • Коли в нас заведеться добро, то й москалю буде лучче.• Коли взявсь брехати по-собачи, то й пропадеш, як собака!• Нас послано будить сонних. Се наше діло.• Не можна, мабуть, інше, як тілько горем да бідою довести людей до розуму.• Шкода перемішувати тісто, вийнявши з печі. Яке посадили, так і спечеться.• Перевелись тепер лицарі в Січі: зерно висіялось за війну, а в кошу осталась сама полова.• А тепер хто йде на Запорожже? Або гольтяпака, або злодюга, що боїться шибениці, або дармоїд. Сидять там окаяннії в Січі да тілько п'янствують, а очортіє горілку пити, так їде в городи да тут величається, як порося на орчику. • Уже коли рвати, то рви, не дьоргавши!• Нема там добра, де нема правди. • Хоч греблі гати, хоч мости мости – вода прорветься.• Брехнею світ пройдеш, та назад не вернеш.• Змовчана правда краща од голосної брехні.• Лучче проміняти шаблю на веретено, ніж напасти вдвох на одного!• Чужі ми чужениці в рідній Україні.

Нині 375-річний ювілей відзначає філософ і математик Рене Декарт. Його «сумнівайся у всьому» понині мірилом раціонального пізнання світу. Декілька цитат Декарта, яким 4 століття. • Думаю – отже, існую. • Сумнівайся у всьому. • Правильно визначайте слова, і ви звільните світ від половини непорозумінь. • Треба більше розмірковувати, менше заучувати.• Розум – це запалювальне скло, яке, спалахуючи, саме залишається холодним.• Ніщо з нічого не береться.• Люди, яких хвилюють пристрасті, найбільше можуть насолодитися життям. • Боягузливість утримує волю від корисних дій.• Надія – це прагнення душі переконати себе в тому, що бажання здійсниться.• Страх – це схильність душі переконувати себе в тому, що бажання не здійсниться.• Усамітнення треба шукати у великих містах.• Немає жодної речі, яка була б такою, якою нам уявляється.• Бог може все, що я вважаю можливим.• Прагни перемагати самого себе, ніж долю, і змінювати своє бажання, ніж порядок у світі.• Найбільше заздрять славі.• Відчай – це страх без надії.• Сором – це вид печалі, заснований на любові до себе.• У зверхніх людей нема ніяких підстав поважати себе.• Головна причина співчуття – слабість тих, хто потребує співчуття.

Щоб закрити цю невзлітальну тему:Суто зі спортивного інтересу мені тепер цікаво: а що почнуть млямлити фанати «залізного генерала», коли він на наступних виборах, прости-господи, підтримає «лідера нації»?А до того все йде. І це була би вже не перша їхня змова. Взамін за нічогонероблення Залужний уже вторгував собі вояж до Лондона, діягноз непридатності, зняття з обліку і дипломатичний імунітет. Удруге це буде ще легше, враховуючи кипу кримінальних підозр, якими завбачливий «менеджер» підстрахувався на випадок, якби раптом посол із Альбіону зламав попередню домовленість.Гарантія другої каденції Зеленського полягає в підтримці генералом Залужним. На крайняк, його невисування теж вистачить. А щоб видатний дипломат не висувався – аргументів знайдеться кілька папочок. Готовенькі лежать у сейфі.Це направду клініка: народ сватає в наступні президенти того, хто ні разу, ні навіть пів разу не виявив анінайменшої політичної амбіції. Всі рейтинги очолює Містер Мовчун, який ще ні разу не висловився з жодного внутріполітичного питання. Має статися космічний зсув орбіт, аби посол, щойно вивізши всю свою родину з «глухого кута», ризикнув усім, що йому даровано взамін за тишу. 👉https://www.youtube.com/watch?v=H8AKQTaEw0w