Telegram statistics channel - @OstapDrozdovOfficial

Нині 55 років, як помер французький письменник, нобелівський лавреат Франсуа Моріак. На вечірні розмисли – підбірка цитат Моріака.• Будівництво повітряних замків нічого не коштує, але їх руйнування обходиться дуже дорого.• Нащо людині підкорювати Місяць, якщо вона може втратити Землю?• Тільки поклоніння створює кумира.• Надмірна кількість ввічливості в стосунках – завжди прикмета віроломства.• Ми тим краще осягаємо іншу людину, чим менше в нас шансів володіти нею.• Не треба мати віру, щоб молитися.• Єдина перевага диктатури: не треба годинами сидіти біля приймача, щоб дізнатися результати виборів.• Любов – це зустріч двох слабкостей.• Нас створюють і переробляють всі ті, хто колись любив нас.• Наше життя вимірюється зусиллями, яких воно нам вартувало.• Посадіть сосну в плодовитий, здобрений грунт, і вона почне швидко рости, але скоро серцевина почне гнити.• Люди зближаються між собою не по вибору, а, як і дерева, переплітаються гіллям лише тому, що розрослися.• Нам треба, аби біля нас був свідок нашої сили.• Мистецтво жити полягає в тому, щоби жертвувати низькими апетитами во ім’я високої пристрасті.• Мовчати набагато легше, і я завжди піддаюся спокусі нічого не говорити.• Проти певного виду тупості я безсилий.• Людина буває нещасна тільки по своїй вині.• Часто правильною дорогою є та, на яку найважче ступити.• Коли насувається буря, треба прибрати вітрила.• Не буває тіні без предмета.• Мучеництво не завжди піднесене.• Любити ворогів набагато легше, ніж не зненавидіти тих, хто поруч.• Треба сміливо дивитися в лице тому, що ненавидиш.• Цвинтарна земля всюди однакова.

Це новий формат терору. В революційній термінології це називається атентат – умисне вбивство з ідеологічних міркувань. Жертвами стають апологети концепції Української України. Концепція просто України (з церквою ворога, з мовою ворога, з культурою ворога, з медія-контентом ворога, з мішаниною кукіля й пшениці) всіх влаштовує. А от носії ідеї Української України мозолять очі і зовнішньому ворогу, і внутрішньому. Найяскравішим стоп-кадром із життя Парубія для мене назавжди лишиться його димова шашка, яку він кинув у регіоналів під час голосування харківських угод у лютому 2010 року. Воно виглядало як акт відчаю. Патріотам уже тоді було зрозуміло, куди піде Україна, в якій знайшлося 12 млн баранів, що проголосували за тричі зека в 2010, а потім знайдеться 13 млн за персонажа телесеріялу. Всі подальші майданні й пост-майданні звитяги Парубія були відчайдушними, енергійними й подекуди вдалими спробами збити цей курс. Але бездіяти не можна було. Тому Чин є другим іменем Парубія. На вічну пам'ять про убієнного за свою проукраїнську державницьку діяльність Андрія Парубія публікую наше з ним архівне інтерв’ю 2021 року. Закадрова наша бесіда так і лишиться між нами, як і його лексика на тему підминання цілих інституцій під одну людину.👇https://www.youtube.com/watch?v=4W9bSoS2rO4

Такого вилизування, облизування, зализування; такого нашестя вихвалянь, поклонінь, кумиреліпства; такого закоханого у правителя блиску всліплих очиць; такого псячого підлещування й лабузництва не пам’ятаю за всі роки незалежності.Якщо проаналізувати душок нашого інформаційного простору, то можна дійти висновку, що за всіма ознаками владофілії й царелюбства ми живемо в чітко вираженій інформаційній росії, де чітко розмежовано офіціозний медія-наратив хвальби, а вся критика загнана під плінтус соцмереж і тематичних бульбашок. Це сталося не лише тому, що воєнний стан зашугав вільну думку й було під шумок нав’язано стандарт загальнообовʼязкової підтримки керівництва. А тому що люди такі. Кожна війна легалізовує дуполизтво, вислужництво, плазунство, лизоблюдство, підтакування. Кожна війна відфільтровує народ за від’ємною формулою «мінус пасіонарії й мінус інакодумці». Пасіонарії гинуть, інакодумці стають антивоєнними – й основним населенням лишається (в нашому випадку) безмозка пост-совєтська людина без гідності, стержня, власної думки, протестності, хребта, мочі сказати «ні». На цю породу безхордових лягає ще й тягар воєнних злигоднів та лихоліть – і отримуємо типовий сурогат недогромадянина, який на владу уповає, як на Господа, а на руку дающу молитиметься навколішки в кутку цілодобово.👇https://www.youtube.com/watch?v=ieKS066nd5o

Згрубша: теперішня війна на її передовій – це по суті винищення піхоти роботизованими засобами. У жодному підручнику з воєнної стратегії не сказано, як вести новітню війну в умовах, коли живу людину відносно легко знищують роботизовані засоби, які можна виготовляти безлімітно, а управляти дистанційно.Супердорога техніка попередніх поколінь мало чого варта: дрон за 500 доларів знищує танк Абрамс за 40 млн доларів, шахед за 100 тисяч доларів знищує установку Петріот за 1 млрд доларів. У відповідь 100 дронів ліквідовують третину стратегічної авіяції ворога сумарною вартістю 6 млрд доларів. А коли летить помста у вигляді балістики, то 1 запуск ракети Петріот коштує 3 млн доларів. Один бабах – це місячні зарплати 7000 шкільних учителів.У пащу війни щороку вкидуються 2 трлн грн. Війна з’їдає 63% національного бюджету. Одні лишень зарплати в армії – 127 млрд грн. Це втричі більше за всю соціялку (пенсії, стипендії, виплати) всієї країни. А рішень як не було, так і нема: яким чином вести війну в умовах її височезної технологічності, та ще й без авіапідтримки з повітря (аномальної ситуації в історії воєн).Для решти нормального світу, в якого 21 сторіччя надворі, не живий щит – а технологія; не завзяття й героїчна загибель – а розрахунок і релевантність; не примушені – а професійно навчені; не кількість покладених тіл – а кількість ресурсів (так само поштучна).👉https://www.youtube.com/watch?v=ADSxEbEvgnY

Куди не кинь оком – усюди правильність аж зашкалює. Виникає стійке враження, що ми живемо на сторінках ідеалістичного роману з прописними істинами і торжеством справедливості. Ніби за вікном не макабра-війна, а біблейська притча з перемогою добра й повчальним змістом, аж море розходиться і усопші воскресають на третій день. Риторика на загал – суперова й єдиноправильна. За нею завжди легше піти, бо ніхто ж не опротестовуватиме бездоганно сформульовані тези-аксіоми. Лишається одна дрібничка: за максималістською риторикою щодо війни має стояти реальна готовність усього суспільства битися до останнього. Це означає, що готовність битися до останнього має підтвердити Буковель, і закарпатські чани, і київські ресторани, і львівські фестивалі, і нічні клуби, і вся каста броньованих, і супердорогі тачки на вулицях міст, і волонтери, і жіноцтво, і молодь щонайменше з 22 років, і кривий-косий-горбатий, і кожен-кожен-кожен, хто на застіллі щоразу підіймає свій келих «за перемогу до кінця», кладучи руку на грудну клітку. Якщо так – то питань нема: тоді державники в абсолютних величинах дійсно відображають готовність народу битися до останнього во ім’я мрій та священних ідеалів. А якщо це не зовсім так, і тут є купа-купезна «нюансів» (усі вони, авжеж, ворожі іпсо) – то маємо стару добру пісню під назвою Віртуал.Не бачу підстав хвилюватися, зважаючи на загальну температуру в палаті. 👇https://www.youtube.com/watch?v=vWdT6l_zS60

Трампу срати на симпатії чи антипатії. Він настільки прогнозований і цілісний персонаж, що мене аж зло бере: як можна нічого не розуміти в його логіці й підходах, коли вони до непристойності прямолінійні, що навіть сліпий би узрів.Які би ярлики не чіпляли на цього гегемона й наскільки б заслуженими не були прокльони на його руду потилицю, він – типовий представник бізнес-стратегів. Це порода діячів із таким складом мислення, яке заточене на результат. Такі люди завжди жертвують тактикою. Вони вважають, що успішний результат перекриє все поточне, включно з нерозумінням, що відбувається у процесі. Для породи бізнес-страгегів процес як такий – тля тлінна. Діяння Трампа треба оцінювати лише й винятково під цим ракурсом. Він рахує ціп’яток по осені. Процес для него – другорядний. Заради наміченого результату ситуативні дискомфорти, пов'язані з несхваленням чи несприйняттям, його навпаки ще більше переконують у правильності далекосяжних задач. Це така логіка, такий світогляд.Диво дивнеє, що цього не розуміє бульбашка, яку простіше було 3 роки накачувати нездійсненними ілюзіями, ніж зараз протертими лінзами нарешті побачити ситуацію в усій її голій справжності.І головне: якщо нічого з того не вийде, він з облегшеним сумлінням піде собі на гольфовий корт ключкою махати, а ви собі махайтеся в добровільно обраному тупику на здоровля.Свій прогноз я маю й опираю його на безумовну зацікавленість багатьох кого у довгій війні. Але спершу хай відбудеться квадратна зустріч в овальному кабінеті.

Якщо ніхто не візьме кувалду в руки і не рознесе макітру путіну, то сьогодні ввечері, далебі, остаточно зніметься табу на нерукоподатність держави-терориста, й росія вернеться на світовий Олімп як один із чотирьох полюсів світу.Конфігурація майбутнього світоподілу буде розграфлюватися між 4 зонами: Америка буде лідером Західної Півкулі й Тихого Океану, Європа оформиться як самодостатній господар нашого континенту, Китай стане гегемоном і локомотивом Азії й Глобального Півдня, а росія – Євразійським полюсом світу з контрольним пакетом акцій у Середній та Центральній Азії та володінням усім пост-совєтським простором, де є достатній рівень носіїв російської мови\культури як клею руского міра.Повернення росії на геополітичні вершини в якості рівнопартнерського й рівнозначимого центру світу по суті легітимізовує новий світопорядок, в якому номінальні території стають вторинним поняттям, бо в Світі Майбутнього первинним стає поняття Простору: кожен із полюсів у свої орбіти (під свої парасольки) втягуватиме цілі пояси держав.Це означає, що ціннісна ідеологія нашої війни лишається незмінною: треба вибрати правильний центр світу, правильну орбіту, правильну парасольку, опікуна, патрона, папіка, деддіка. Як і було зі самого початку: безальтернативно пристати до Західної Цивілізації. На все дрібніше від цього – плювати. 👇https://www.youtube.com/watch?v=sV1Ir2aaE5I

Рішуче й навідруб підтримую вірність Конституції в артистичному виконанні Гаранта. Заспіваймо величальний дифірамб. Алилуя! Осанна! Оскільки "всі відповіді на всі питання лежать у Конституції" – то логічно буде:1. Дарувати незламному народові призабуту статтю 34: «Гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань».2. В основу основ возвести статтю 3: «Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність». 3. Нарешті згадати про статтю 5: «Ніхто не може узурпувати державну владу». 4. Завжди пам’ятати статтю 39: «Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації». 5. Ліквідувати ура-марафон і вернути свободу слова на вимогу статті 15: «Суспільне життя ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності. Цензура заборонена».6. Поминаючи Рідкісноземельну Угоду, поставити свічечку за статтю 13: «Земля, її надра та природні ресурси є об'єктами права власності українського народу».7. Усім зачитати статтю 19: «Ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством».8. Змусити Єрмака і Стефанчука вивчити напам’ять статтю 22: «При прийнятті нових законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод».9. Викликати прібліжонних і процитувати їм статтю 24: «Не може бути привілеїв». 10. Негайно відкрити кордони згідно зі статтею 33: «Гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України».11. На всіх сітілайтах країни розвішати статтю 27: «Кожна людина має невід'ємне право на життя. Обов'язок держави – захищати життя людини». Як Конституція – то Конституція в повному обсязі.👉https://www.youtube.com/watch?v=GPj_XdEEUp0

У західних економістів є думка, що путінізм вистояв перед санкціями якраз завдяки війні: путіноміка (неологізм на позначення воєнної економіки) мобілізувалася під війну, а мілітаризовані державні монополії, помножені на патріотизм «народних верств», роблять правителя центром усесвіту. Це – класика, хрестоматія, аксіома. Світова історія двох попередніх століть описує війну як комфортну для еліт лагуну: суспільні права й свободи ліквідовуються, принцип змінності влади заблоковується, всі потоки виструнчуються під єдиний центр влади, опоненти знешкоджуються під звуки патетичного маршу, критика таврується як вороже іпсо, нав’язується ультимативний концепт «до кінця», під який завжди підтягнеться емоцієвразливий сегмент суспільства, чутливого до ілюзієтворчості та високопарності.У таких дискусіях ніколи не народиться істина – бо змагаються 2 паралельні неперетинальні парадигми мислення: раціональна й ідеалістична. Вони не антагоністи. Вони просто на різних естакадах різної висоти. Ідеалістичне завжди вище – і це йому дарує аргумент зверхності до раціонального, яке програє вже на вході. Раціональне дуже слабке по формі. А ідеалістичне – ідеальне якраз по формі. А ми ж бо, як не крути – країна форм, а не змістів. Читання заголовків заміняє пізнання тексту. Культ загальноприйнятого заміняє власну думку.👇https://www.youtube.com/watch?v=2xxhq0Q0y0o

Вигідна війна – це не про мародерство, хоча про нього теж. Брати ширше й глибше, а саме - теорію воєн. З вічних воєн якраз тому важко виходити, бо вони стають системоутворювальним чинником. Під потреби війни миттю підтягуються цілі системи (держзамовлення, держфінансування, конверсія виробництв, робочі місця, подвоєння-потроєння бюджетів, не кажучи вже про грибок глорифікаційного пафосу, який укриває всю суспільну поверхню). Кожна війна є драйвером економіки, і в цьому її зло. Ні в теорії, ні в практиці не існує воєн, які би не породжували цілі прошарки, які без війни вже не зможуть. Це класика всіх довговічних воєн – що навколо них розростається бактеріяльний епітелій заангажованості, втягнутості, зобов’язаності. На війні блискавично зростають цілі пласти державного паразитарію та сонму примазаних. На війні також проростають цілі оази всуціль позитивних явищ (волонтерство, воїнство, пасіонарний патріотизм тощо). Усе це вкупі робить війну системотворчою – такою, без якої тяжко буде всім причетним до процесу, незалежно від знаку плюс чи знаку мінус. Під війну, якщо до неї призвичаїтися й якщо її вмонтувати в рутинне життя, підв’язується нова добре структурована форма буття. Це і є та базова причина, чому мудрі суспільства зі всіх сил стараються вислизнути зі зашморгу вічної війни – бо такі зашморги стискаються лише в сторону шиї.👇https://www.youtube.com/watch?v=2xxhq0Q0y0o