Переглянув пресконференцію Трампа. Чогось шокуючого не почув і не побачив. Негативних емоцій нуль, тому що — реальність.Слова словами, а найважливіше ще лише попереду.Для нас важливо встановити надійний мир, зберегти державу і рухатися вперед. Зараз цей шлях близько як ніколи за останні 3 роки. А втім, все може зазнати фіаско в будь-який момент. Про це потрібно памʼятати. І тоді може постати непросте питання: що гірше — те, що і як зараз відбувається чи повна втрата державності і статус території України як субʼєкта рф?Ми на своєму досвіді переконалися, наскільки жорстокі реалії і цей світ. Тож мали би бути вже більш свідомими.Коли перед повномасштабною війною ми буквально благали про недопущення війни, превентивні санкції і завчасну масштабну допомогу зброєю. Ніхто цього не зробив, натомість усі взяли паузу на три-пʼять днів навіть вже після вторгнення, аби побачити чи будемо ми боротися та чи вистоїмо. Відтак ми просили держав-сусідів про захист неба, винищувачі, системи ППО, тотальне ембарго на будь-які відносини з рф тощо. Закликали не умиротворювати московських терористів, а допомогти їх знищити, аби вони не загрожували тим же народам, до кого ми зверталися про цю допомогу. Ми зіткнулися з багатьма випадками недружньої поведінки щодо експорту продовольчих товарів і саботажем кремлівських посіпак у Словаччині і Угорщині. Нам доводилося завжди просити і переконувати, хоча і так все очевидно. Ми змушені були боротися не лише на фронті, а й у всіх інших державних справах. Ми чули багато обіцянок і щодо НАТО, і щодо ЄС, і щодо «допомоги стільки, скільки це необхідно». Але ніхто не допомагав нам виграти. А на «стільки, скільки це необхідно» українців би не вистачило.І справа у тім, що хоч я пишу це у минулому часі, ці всі проблеми актуальні для нас і нині.Така жорстока реальність цього світу. Що б ми не робили і як би ми не прагнули іншого. Та, незважаючи на це, у цій реальності ми мужньо вистояли. Через втрати рідних і близьких, через зруйновані міста і села.Це все треба грамотно переосмислити і не дозволити собі втратити те, що у нас ще залишилося.