Якщо відверто - в ситуації з «памʼятником Булгакову» та подальшій «дискусії» навколо цього для мене головне не памʼятник і не Булгаков. Головне щоби в Україні жодному громадянину країни не могло навіть в страшному сні наснитися, що він має якесь виключне право менторським тоном та директивно навʼязувати свої думки та свої оцінки будь-якому іншому громадянину України. Навіть якщо він напише в себе на авторці що він «українець, етнічний, чистокровний» та ще й з самого Львову, як це намагався зробити в «дискусіі» зі мною один громадянин. Навіть в голову не пускайте до себе таку єресь, панове! Навіть якщо вам здається, що ваші думки «суперрозумні» та «гіперпатріотичні»! Бо практика показує що зазвичай це далеко не так і вони дуже часто є дуже шкідливими та руйнівними для країни. Україна це наша спільна країна - ми всі Українці! Тут будуть діяти закони та процедури, які діють в цивілізованому світі. Інша справа що в період війни закони воєнного часу можуть бути більш жорсткими і це на жаль нормально. Просто викиньте з голови свою умовну «ексклюзивність» та «директивність» - просто спокійно пояснюйте свої глибинні думки та відстоюйте їх в спокійній дискусії. Якщо є час та натхнення звісно. А якщо нема - то і не відстоюйте. І все буде добре! Всім гарного дня!