Одночасно з прийняттям рішення про памʼятник так званому «імперцю» а насправді видатному Киянину Михайлу Булгакову наші так звані «батьки міста» прийняли рішення про збільшення до 15 млн грн для виконання так званих «депутських обіцянок» - на кожного з 120 депутатів КМР.Це означає 1.8 млрд грн абсолютно неефективних та неконтрольованих виплат з міського бюджету в 2026 році.«Швондери» таки дали дуже потужне потомство.І останнє, для «диванних істориків».Булгаков дійсно не сприймав «малоукраінську» демагогію та «шароварщину», оскільки не вбачав в ній силу, яка могла би протистояти головному ворогу всього його життя - «більшовизму».«Більшовизму», який він ненавидив та презирав все своє життя.Звісно на той момент єдиною такою силою та єдиним шансом на його думку і думку тисяч порядних людей була лише спроба зберегти умовну «монархію» - як запобіжник більшовизму та «советам».Просто на той момент не було інших варіантів.Ще раз повторюю - на той момент інших реальних та прагматичних можливостей зупинити «більшовизм» не було.Саме цей простий висновок мав би запобігти сучасних українських «хунвейнбінів» від спроб примітивізаціі та перегляду реальної та обʼєктивної історії нашої країни.Історії , для опису якої точно не вистачить двох фарб - білої та чорної.Міг би але вчергове не запобіг.Навіть примітивні істоти розуміють простий принцип виживання - «ворог мого ворога - мій союзник».Але як виявляється - не всі. Це звісно не трагедія - особливо на фоні реальної трагічної ситуації, в який опинилася вчергове багатостраждальна Україна.Це просто черговий прикрий епізод - один з тисяч епізодів, з яких складається кінострічка під назвою життя.Смішно і трагічно. Дискусія стосовно памʼятника Булгакову виявляється набагато важливішою ніж питання величезної суми в 2 млрд грн з міського бюджету.Ось так працюють технології розраховані на «шарикових».