Складається враження, що весь цей час уряд просто не розумів, що відбувається. Вони не підлаштовували свою структуру, не адаптували систему управління, контролю, відповідальності й покарання за невиконання жорстких команд. Не адаптували її під воєнний стан — ані в економіці, ані в енергетиці. І ми всі це відчуваємо на собі.Пояснення чому так склалося в мене є. Це система управління, яку протягом шести років втілювали Офіс президента і особисто Президент через так званий вузький офіс із п’яти-шести менеджерів. Такий тіньовий «кабінет». Вони приймали рішення, віддавали команди. Жоден міністр без команди з Офісу, від відповідного заступника чи куратора, не міг зробити кроку.У результаті ми отримали уряд атрофований, слабкий, боязкий, безвідповідальний, який звик чекати команд згори. І ось уже два тижні цих команд немає — і ми бачимо, як вони потроху починають щось робити.З одного боку, це ніби й непогано. Але з іншого я уявляю, скільки за цей час було ухвалено хибних рішень або взагалі не ухвалено своєчасних, адекватних рішень.А це зволікання під час війни має дуже чітку ціну. Адже рішення мають бути миттєвими!