ПРО ПСИХОДЕЛІЧНО АСИСТОВАНУ ТЕРАПІЮПАТ зараз один із швидко розвиваючихся методів в Україні. В нас вже легально проводиться Кетамін-асистована терапія (КАТ) та використання медичногот канабісу. Використання MDMA та псилоцибіну у процесі клінічних дослідженнь.Більшість людей вважають, що зцілює саме психоделічний досвід.Вони помиляються. Усе вирішує те, що відбувається в наступні дні та тижні ПІСЛЯ нього.У 2023 році лабораторія Gül Dölen в Університеті Джонса Гопкінса зробила відкриття, яке має змінити уявлення про психоделічно асистовану психотерапію.Психоделіки - МДМА, псилоцибін, ЛСД, кетамін та ібогаїн — усі вони заново відкривають «КРИТИЧНИЙ ПЕРІОД НАВЧАННЯ СОЦІАЛЬНІЙ ВИНАГОРОДІ». Це ті рідкісні вікна розвитку, коли ми вчимося будувати зв'язки, довіряти та адаптуватися.Раніше вважалося, що наш мозок закриває ці вікна до 26 років. Виявилося, що психоделіки дають нам ключ, щоб відімкнути їх знову.
ЧОМУ ЦЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ТАКЕ ЗАХОПЛЮЮЧЕ?Різні сполуки діють на різні рецептори (5-HT_{2A}, NMDA, KOR), проте всі вони зводяться до одного результату: повторного відкриття критичних вікон навчання.Зцілює не сама «подорож» (тріп), а стан відкритості після неї.➡️ Кожна речовина відкриває це вікно на різний час:* Кетамін ≈ 48 годин* Псилоцибін ≈ 2 тижні* ЛСД ≈ 3 тижні* Ібогаїн / 5-MeO-DMT ≈ 4 тижніЦе “вікно” метапластичності, тобто готовністі мозку до «перепрошивки». Поки вікно відкрите, можуть укорінитися нові поведінкові звички та паттерни надійної прив'язаності. Посилання на дослідження
У роботі в сфері ментального здоров’я є ПАРАДОКС, ПРО ЯКИЙ ГОВОРЯТЬ НЕДОСТАТНЬО ЧАСТО. Навички, які роблять вас ефективними в терапевтичному процесі, не завжди стають у пригоді в реальному житті.Моя робота навчила мене робити паузу, регулювати свій стан, утримувати цікавість до іншого і не поспішати з відповіддю. Це корисно на сесії з клієнтом. Але це все ускладнює в будь-якому іншому місці.🧐Я помічаю, що слухаю замість того, щоб ділитися. Контейную замість того, щоб виражати. Залишаюся стриманою тоді, коли момент насправді потребує щирого хаосу чи емоційності. Крім того, виникає непомітний, але відчутний, енергетичний дисбаланс. Коли мої дні минають у дбайливому витримуванні горя, тривоги, страху та невизначеності людей, які прагнуть нашої присутності. І замість відновлення резурсів, коли щоденне життя перетворюється на другу роботу, а всі друзі на сурогатних клієнтів. ☺️Я можу зустріти майже будь-кого з емпатією. Роль «стабільної людини» несвідомо стає частиною ідентичності, і вийти з неї буває ніяково, хоча раціонально ви розумієте, що це необхідно. Те, що ви добре вмієте розуміти інших, не означає автоматично, що вам легко дозволити іншим побачити вас справжнім.На супервізіях ми багато говоримо про те, як утриматися у професійній позиції. А як ви з неї виходите після сесії з клієнтом? Чи помічаєте, як ви потрапляєте в неї в спілкування поза роботою?#супервізор_поруч #супервізор____________________Запрошую вас на супервізійний семінар «Супровід клієнтів з ПТСР».➡️ Забронювати місце
Існує міф (іноді ми й самі в нього віримо), що психотерапевт має бути емоційно стерильним. Що наша робота — це просто застосовувати протоколи, залишаючись відстороненим спостерігачем.Але неможливо тиждень за тижнем занурюватися в найінтимніші, найболючіші та найсвітліші деталі чийогось життя і... нічого не відчувати.Як писав Фрейд ще в 1905 році: "Ніхто з тих, хто викликає найзлісніших напівприборканих демонів людської душі і бореться з ними, не може сподіватися вийти з цієї боротьби неушкодженим".
Нас не вчать відключати почуття (це зробило б нас менш людяними). Нас вчать їх контейнувати і використовувати як діагностичний інструмент. Але ми все одно прив'язуємося. І для цього є терапевтичні рамки, які створюють безпечний простір.При цьому клієнти думають, що для нас вони лише віконечко у гугл-календарі. А це ж не так. Коли клієнт досягає прориву, ми радіємо. Коли клієнт іде з терапії, ми сумуємо. А коли клієнт іде з життя, то терапевт залишається у своєрідному вакуумі. Ми відчуваємо глибоке горе, втрату, але через конфіденційність ми позбавлені права розділити цей біль з рідними чи друзями клієнта. Ми горюємо наодинці.Ці стосунки нерівні, але вони абсолютно реальні. Тому, дорогі колеги, дозвольте собі визнати: любити своїх клієнтів (у здоровому, терапевтичному сенсі) — це нормально. Це не порушення кордонів. Це показник того, що терапія жива, і що ви працюєте не лише техніками, а й собою.Колеги, а як ви обходитеся зі своїми почуттями до клієнтів? Діліться в коментарях👇
РОЗБЕРЕМО СИТУАЦІЮ. Приходить до вас клієнт. Кілька тижнів тому він нарешті дійшов до психіатра, почав приймати антидепресанти. І ось, на черговій сесії він посміхається і каже: «Знаєте, мені відчутно краще. З'явилися сили, світ ніби посвітлішав».Ви подумки видихаєте: «Фух! Ліки запрацювали, тепер можна попрацювати».Нещодавно вийшов великий метааналіз (Bschor et al., JAMA Psychiatry 2024), який змушує нас зняти рожеві окуляри. Вчені проаналізували 90 досліджень де виміряли чистий ефект плацебо. Тобто, наскільки людям ставало краще просто від «цукрових пігулок».І знаєте, які там цифри? (У науці ефект вище 0.8 вже вважається «великим»)Покращення від плацебо за діагнозами:▸ Велика депресія: 1.40 (дуже велике)▸ Генералізована тривога: 1.23 (дуже велике)▸ Панічний розлад: 0.92 (велике)▸ РДУГ: 0.88 (велике)▸ ПТСР: 0.84 (велике)▸ Соціальна фобія: 0.72 (помірне)▸ Манія: 0.68 (помірне)▸ ОКР: 0.65 (помірне)▸ Шизофренія: 0.59 (помірне)Давайте подивимося на реальну математику того, що відбувається з вашим клієнтом у перші тижні:→ Його загальне покращення — це умовні 1.70.→ З них 1.40 — це той самий ефект плацебо.→ І лише 0.30 — це реальна фармакологічна дія самого препарату на цьому етапі.Що нам з цього?Використовуйте це раннє вікно усвідомлено. Цей імпульс реальний, навіть якщо він не фармакологічний. Будуйте альянс. Заохочуйте до змін у способі життя. Додавайте інтервенції, які мають довготривалий ефект.Тому що ефект плацебо згасає. Питання в тому, чи займе його місце щось більш стійке на той момент, коли це станеться.#медичні_факти____________________Запрошую вас на супервізійний семінар «Супровід клієнтів з ПТСР».➡️ Забронювати місце
Супервізійний семінар «Супровід клієнтів з ПТСР»Що на вас очікує:📌 Точки уваги психолога в преконтакті, процесі і завершенні роботи з клієнтами з ПТСР.📌 Діагностичні критерії, дифдіагностику та оцінку тяжкості. 📌 Типові сліпі плями й те, як не нашкодити.📌 Практичну роботу: де фокуси уваги, а де межі нашої відповідальності. 📌 Розбір кейсів.📌 Відповіді на ваші питання щодо практичної роботи.Як проходить семінар?1️⃣ Спочатку теорія: я приходжу з гарним кольоровим майндмепом і даю концентрат — загальноприйняті протоколи + моя особиста практика.2️⃣ Коротка перерва «на порухатись».3️⃣ Відповіді на ваші запитання.4️⃣ Практика: глибокий розбір кейсів у форматі супервізії (презентація кейсу ➡️ ваші запитання ➡️ коло гіпотез ➡️ мій зворотний зв'язок та рішення).✔️Що буде в записі:Ви отримаєте відео теоретичної частини (1-1,5 години покрокової інформації про роботу з ПТСР).❌ Чого в записі НЕ буде:Ми не записуємо практичну частину з кейсами та Q&A. Чому? Бо це супервізійний простір. Мені важливо, щоб ви почувалися в безпеці, вільно проявлялися та озвучували свої гіпотези без страху камери.Але не хвилюйтеся: результати та висновки з розбору кейсів я надішлю всім у зручному текстовому форматі! ЗАЙМАЙТЕ МІСЦЯ ЗА ПОСИЛАННЯМ: https://draft-490632.send-pulse.com/
ПРОБЛЕМА «ДОКАЗОВОСТІ» В ПСИХОЛОГІЇ, КОЛИ ДОКАЗИ ІГНОРУЮТЬ ЛЮДЕЙ.Чим довше я працюю (а це вже понад 15 років), тим більше помічаю: фраза «доказово обґрунтований» (evidence-based) часто звучить так, ніби це щось об’єктивне та універсальне. Але у сфері ментального здоров’я докази не створюються у вакуумі.Чому сувора «доказовість» може бути пасткою?📌 «Стерильні» вибіркиБільшість випробувань проводять на людях, які мають стабільність: можуть регулярно ходити на сесії, не мають множинних діагнозів, не стикаються з війною, бідністю чи гострою кризою. Ті, хто страждає найбільше, часто взагалі не представлені в дослідженнях того, «що саме працює».📌 Різні критерії успіхуДослідники пріоритезують зменшення симптомів. А клієнти називають значущим інше: безпеку, зв’язок з іншими, суб’єктність та гідність. Якщо результати обирають дослідники, а не люди з відповідним досвідом, ми ризикуємо вимірювати не те, що потрібно.📌 Знецінення реальностіТермін «доказовий» може непомітно стати інструментом виключення. Він підносить академічні протоколи, відсуваючи на задній план життєвий досвід і реалії людей, чиє життя не вписується в чіткі діагностичні категорії.На практиці те, «що працює», часто визначають ті, хто перебуває найдалі від самої проблеми. 🧭Епістемічна справедливість закликає нас діяти краще. 🧭Ставити питання: чиїх голосів бракує? 🧭 Розширювати поняття того, що вважається доказом.🧭 Визнати, що життєвий досвід — це не просто набір історій, а експертиза. І будувати таку систему ментального здоров’я, де дослідження, практика та знання користувачів послуг існують нарівні, а не в ієрархії.Завжди пам'ятайте про небезпеку "доказового упередження" в практиці. Шукайте колег однодумців, доєднуйтесь до професійних спільнот, ходіть на супервізії - це все буде постійно розширювати ваш фаховий кругозір.#супервізор #думки_супервізора
Часто на супервізіях піднімається питання: «Як не нашкодити клієнту?».Чи ви колись думали про це?Я підібрала 10 правил, щоб терапія залишалася безпечною:1️⃣Ми не пірнаємо одразу в травмуЯкщо нервова система клієнта ще не здатна повертатися до базового стану спокою, ми не торкаємося травматичного досвіду.2️⃣ Тіло веде за собою, а не лише розумТе, що клієнт когнітивно все розуміє і може логічно пояснити свою травму, зовсім не означає, що його тіло вже готове її опрацьовувати.3️⃣ Ми зупиняємося до того, як клієнт «посиплеться»Якщо після сесії клієнта затоплює емоціями, він дисоціює або ледве справляється з життям — це перевантаження.4️⃣ Ми не женемося за емоційною інтенсивністюСильні емоції (чи катарсис) — це не мета нашої роботи. Метою є інтеграція та зцілення.5️⃣ Симптоми — це сигнали, а не «відкат»Тривога, оніміння чи завмирання? Це не провал терапії. Це просто система клієнта сигналізує нам, наскільки близько ми підійшли до межі його толерантності. Ми маємо до них прислухатися.6️⃣Стабілізація йде ПЕРЕД історієюСпочатку ми переконуємося, що клієнт має інструменти, щоб повертатися в момент «тут і зараз», і лише потім занурюємося в минуле.7️⃣ Зцілення має вписуватися в життяЯкщо через терапію повсякденне життя клієнта стає важчим або нестерпним, ми повинні скоригувати наш підхід і знизити інтенсивність.8️⃣ Темп задає клієнтМи не штовхаємо людину туди, до чого вона не готова. Якщо потрібно сповільнитися — ми сповільнюємося.9️⃣ Кордони не обговорюютьсяМи маємо постійно нагадувати клієнту: він завжди має право сказати «ні», «стоп» або взяти паузу в будь-який момент сесії.🔟 Ми завжди залишаємося травма-інформованимиЦе наше професійне зобов'язання: постійно вчитися і розширювати свою оптику, щоб підтримка була максимально безпечною.
5️⃣ Sex, Sleep Deprivation, and the Anxious Brain, Goldstein et al. (2018)Доведено, що дефіцит сну у жінок активує амигдалу (центр страху) набагато сильніше, ніж у чоловіків.💃 Для жінки: Сон для жінки — це не розкіш, а критична умова емоційної стабільності.📌 Для психолога: Гігієна сну має бути пунктом №1 у протоколі роботи з тривожними розладами у жінок.6️⃣ An item-level systematic review of the presentation of ADHD in females, Young et al. (2025)Систематичний огляд доводить, що класичні критерії РДУГ орієнтовані на чоловіків і пропускають жіночий тип: внутрішню неуважність, надмірну балакучість, емоційну дисрегуляцію та виснажливе «маскування» симптомів.💃 Для жінки: Валідація вашого «внутрішнього хаосу» та хронічної втоми від спроб бути зібраною. Це не лінь чи істеричність, а реальні прояви нейровідмінності, які часто ігноруються.📌 Для психолога: Необхідно діагностувати РДУГ у жінок через призму соціального виснаження та труднощів з організацією побуту, а не лише через фізичну гіперактивність. Пріоритетом є зменшення потреби у «маскуванні».7️⃣ Impaired interoception in victims with PTSD: a preliminary study, Santamaría-García et al. (2025)Дослідження виявило у жінок із ПТСР гіперактивність острівцевої кори (insula), що відповідає за зчитування сигналів тіла. Через це мозок інтерпретує будь-яку тілесну зміну як сигнал смертельної небезпеки, посилюючи тривогу.💃 Для жінки:Травма відчувається фізично (стискання в грудях, біль) через реальну надчутливість зони мозку, а не через «накручування». Це біологічна реакція на стрес.📌 Для психолога: Пріоритетом має бути тілесно-орієнтована терапія. Когнітивні методи можуть не працювати, поки острівцева кора перевантажена інтенсивними соматичними сигналами.8️⃣ Mental Health Outcomes of Endometriosis Patients during the COVID-19 Pandemic: Impact of Pre-pandemic Central Nervous System Sensitization, Taylor et al. (2024)Дослідження виявило, що жінки з ендометріозом мають вищий ризик депресії та тривоги через феномен «центральної сенситизації» (підвищеної чутливості ЦНС до болю). Хронічний біль буквально перепрошиває мозок, роблячи його надчутливим до будь-якого зовнішнього стресу.💃 Для жінки: Ваш емоційний стан є прямим наслідком тривалого болю, який виснажив нервову систему. Це фізіологічна вразливість, а не психологічна слабкість.📌 Для психолога: Робота з ендометріозом потребує терапії центральної сенситизації. Мозок клієнтки знаходиться у стані постійної гіперпильності, а значить потребує заспокоєння в терапії (майндфулнес, релаксація) та валідацію фізичного болю як джерела психічного виснаження.Діліться, що ви знаєте з досліджень про жіноче здоров'я 🌿#супервізор_поруч #дослідження #жінка #психіка #психотерапія #8березня
Колеги, ми оперуємо цими поняттями щодня, але іноді нам бракує простих і влучних метафор, щоб пояснити їх клієнтам під час психоедукації. Зібрала для вас коротку шпаргалку з 6 концептів, які варто тримати у фокусі:1️⃣Вікно толерантності (The Window of Tolerance)Бувають дні, коли ми у стресі. Бувають дні, коли ми спокійні. Різниця часто зводиться до того, чи знаходяться життєві стресори в межах нашого «вікна толерантності», чи вже виштовхнули нас за його межі. Цей термін, запропонований доктором Деном Сігелом, означає нашу оптимальну зону, де ми відчуваємо стійкість і мислимо ясно. За його межами ми переходимо в стан гіперзбудження (тривога, паніка) або гіпозбудження (апатія, завмирання). Знання свого «вікна» допомагає взяти паузу ще до того, як ви зірветесь.2️⃣ Когнітивне злиття (Cognitive Fusion)Більшість із нас вважає, що ми — це наші думки. Це і є когнітивне злиття: коли ми настільки заплутуємось у своїх думках, що починаємо сприймати їх як абсолютні факти. Ми не просто думаємо: «Я зазнав невдачі», ми стаємо цим: «Я — невдаха», і йдемо з цим по життю. У терапії ми практикуємо когнітивне розділення (розтотожнення): вчимося бачити думки як ментальні події, а не як частину нашої ідентичності. У вас є думки. Але ви — це не ваші думки.3️⃣ Вторинні емоції (Secondary Emotions)Часто емоція, яку ми демонструємо, не є тією, яку ми насправді відчуваємо. Вторинна емоція — це те, що безпечніше виразити. Ми можемо демонструвати злість, коли насправді відчуваємо себе відкинутими, тому що злість відчувається як щось сильніше, ніж вразливість. Ці емоції захищають нас, але зцілення починається тоді, коли ми проявляємо цікавість до того, що приховано під ними. Вторинні емоції — це «охоронці» для більш ніжних і вразливих почуттів.4️⃣Проблиски або Гліммери (Glimmers)Ми всі чули про тригери, але мало хто знає про «гліммери» — термін, введений Деб Даною. Проблиски — це мікромоменти безпеки та зв'язку, які м'яко дають сигнал нашій нервовій системі: світло крізь гілки дерев, усмішка незнайомця, запах кави. Тоді як тригери сигналізують про небезпеку, проблиски сигналізують про безпеку. Вміння їх помічати допомагає «перепрошити» нервову систему, яка застрягла в стані підвищеної готовності.5️⃣Інтелектуалізація (Intellectualization)Коли відчувати стає занадто нестерпно, ми починаємо думати. Інтелектуалізація — це використання логіки для уникнення емоцій. Ви можете бездоганно пояснити свою травму або проаналізувати свій стрес, але так і не відчути горе чи злість у своєму тілі. Це тримає почуття на відстані витягнутої руки. У терапії робота полягає в тому, щоб перейти від розуміння емоцій до їх проживання.6️⃣ Позитивна дезінтеграція (Positive Disintegration)Позитивна дезінтеграція пропонує дуже потужний погляд на страждання. Цей концепт, запропонований Казімєжем Домбровським, передбачає, що «розпад на частини» може бути невід'ємним етапом зростання. Старі копінг-стратегії та ідентичності іноді повинні зруйнуватися, перш ніж зможе з'явитися більш автентичне «Я». Якщо ви відчуваєте себе розібраними на шматки, це не означає, що ви зазнаєте краху. Можливо, ви еволюціонуєте в ваше нове справжнє «Я».👇 Колеги, а який із цих концептів вам найчастіше доводиться пояснювати клієнтам? Діліться в коментарях.#супервізор_поруч #психоедукація
У роботі з травмою звична професійна мова іноді стає пасткою. Певні фрази можуть відтворювати динаміку самої травми: знецінювати біль, тиснути або непомітно відбирати контроль.Нижче наведено розбір ключових пасток у спілкуванні та безпечніші варіанти інтервенцій:1. Пастка фрази «Просто подихай»❌ Як чує клієнт: як наказ, який ігнорує реальні зусилля організму впоратися зі стресом.✅ Як краще: «Твоє тіло зараз опрацьовує стрес. Давай сповільнимося разом». (Ми пропонуємо ко-регуляцію замість того, щоб просто відмахнутися від симптому).2. Пастка фрази «Ти тут у безпеці»❌ Як чує клієнт: як брехню, бо його нервова система кричить про небезпеку.✅ Як краще: «Я знаю, що твоя нервова система ще не відчуває безпеки. Ми будемо рухатися у твоєму темпі». (Безпека — це біологічний стан, а не інтелектуальний вибір. Поважаємо реальність тіла).3. Пастка фрази «Довірся процесу»❌ Як чує клієнт: як повторення травми, де його позбавили волі та суб'єктності.✅ Як краще: «Я знаю, що довіряти важко, коли у тебе відібрали контроль. Тут головний/а — ти». (Повертаємо клієнту лідерство в сесії).4. Пастка фрази «Відпусти це»❌ Як чує клієнт: як знецінення свого досвіду. ✅ Як краще: «Це все ще тут, тому що це було важливим». (Симптоми — це способи адаптації, які колись допомогли людині вижити. Визнання їхньої функції повертає гідність клієнту у його боротьбі.).5. Пастка фрази «Змирися з дискомфортом» (або «побудь у ньому»).❌ Як чує клієнт: як примус терпіти нестерпне.✅ Як краще: «Давай знайдемо той рівень дискомфорту, з яким зараз можна працювати». (Використовуємо титрування — дозовану роботу в межах «вікна толерантності»).📌 ТРИ ПРАВИЛА СПРАВЖНЬОЇ БЕЗПЕКИ В КАБІНЕТІ:1️⃣ Валідація замість виправлення: визнаємо досвід, а не намагаємося швидко його ""полагодити"".2️⃣ Співпраця замість інструкцій: працюємо на рівних. Клієнт — головний експерт зі свого виживання.3️⃣ Реальність тіла замість когнітивних ідей: орієнтуємося на стан нервової системи, а не на ілюзії про спокій.P.S. Перш ніж застосувати будь-яку інтервенцію, зробіть коротку паузу. Запитайте себе: «Як ці слова сприйме людина, чиї почуття та переживання знецінювали протягом усього життя?». Ця пауза стане вашою клінічною мудрістю.#техніка #супервізор #психолог____________________Запрошую вас на супервізійний семінар «Супровід клієнтів з тривожними розладами». 1 березня (неділя) ➡️ Забронювати місце
TGLIST.COM.UA
