“Діти — це наші благословення”, — Світлана Олещенко.Родина Світлани та Олександра з Херсонщини присвячує своє життя вихованню дітей, позбавлених батьківської любові та турботи.Їхній шлях розпочався з усиновлення 10-річної Наталі. Це був непростий період: адаптація дівчинки супроводжувалася істериками, сльозами та розчаруванням. Але терпіння, любов і підтримка поступово розкривали її здібності та зцілювали маленьке сердечко від дитячих травм.Сьогодні Наталя вже доросла — їй 21 рік. Вона самостійна, успішна, вивчає німецьку мову та планує побудувати кар’єру в Німеччині.Війна внесла свої корективи. У 2022 році родина змушена була виїхати за кордон із рідної смт. Брилівки, яка опинилася під окупацією. Попри всі труднощі, тато Олександр продовжує служіння Господу, а мама Світлана займається побутом та вихованням двох прийомних синів — Іллі та Михайла.Михайлику довелося пройти через багато випробувань.Хлопчик приєднався до сім’ї лише наприкінці 2021 року. Він щойно почав адаптуватися до нового дому, коли життя знову змінилося: війна, переїзд, нова школа. Йому було нелегко: нова країна, незнайома мова, а ще булінг від однолітків.“Було важко бачити, як він замикається в собі. Ми з чоловіком вирішили не звинувачувати, а діяти. Звернулися до шкільного психолога, слідували його рекомендаціям, змінили сімейний розпорядок і стали більше часу проводити разом”, — ділиться Світлана.Сімейні прогулянки, велопоїздки, спільні розмови та підтримка допомогли Михайлику краще адаптуватися. Сьогодні він уже успішно вивчає німецьку, має досягнення у школі й поступово знаходить спільну мову з однолітками.“Я вірю, що любов і турбота можуть змінити дитяче серце. Головне — вірити, не боятися визнавати проблеми, звертатися за допомогою до спеціалістів і щиро радіти навіть найменшим успіхам своїх дітей”, — каже Світлана.