Муза&Селінджер

Сесіл Бітон та Грета ГарбоОдного разу на одній із богемних вечірок Сесіл Бітон познайомився з популярною актрисою Гретою Гарбо, але враження на неї не справив. І тільки через 14 років з моменту першого знайомства, закоханість, яка була лейтмотивом його життя, отримала взаємність. Вони гуляли в парках, вели нескінченні бесіди, він фотографував і захоплювався її красою.Стояла прекрасна осінь. Бітон приносив Греті осінні квіти - жоржини, айстри, хризантеми. Останні яскраві квіти з гіркуватим ароматом. Сесіл якось сказав, що ці квіти схожі на їхнє кохання. Грета посміхнулася - їй сподобалося це порівняння.Фотограф зробив їй пропозицію і вони почали планувати весілля. За розвитком їхнього роману стежила вся світська тусовка, але, на жаль, союз так і не відбувся. Через те, що Сесіл відправив заборонені Гретою фотографії в журнал Vogue для публікації, у них сталася сварка. Актриса зажадала забрати знімки, але Бітон не встиг цього зробити. Наступного дня світ побачив чудові світлини Грети та розвал стосунків творчої пари. Сесіл намагався відновити довіру і неодноразово повторював свою пропозицію руки і серця, але Грета була непохитна.Півтори року він марно домагався примирення. А коли, зневірившись, залишив свої спроби, Гарбо несподівано сама з'явилася в його номері в готелі Plaza. Як завжди вона не пояснила свого вчинку. Але Сесіл і не вимагав пояснень, він був щасливий.Щоправда, Грета вже не погоджувалася вийти за нього заміж, хоча Сесіл неодноразово повторював свою пропозицію. Востаннє він запропонував Гарбо руку і серце 1956 року - у відповідь вона знову пригадала йому вчинок із фотографіями.Усі ці переживання стали причиною інсульту, після якого Бітона частково паралізувало. Але й тоді Гарбо не зглянулася над ним. Лише у 1980 році, коли Бітон помирав від другого інсульту, Гарбо, якій було вже за сімдесят, приїхала до нього в лікарню. Вона увійшла, сіла на край ліжка і сказала: «Бітті, я повернулася». "Я щасливий! - простогнав Бітон. - Можливо, тепер ти пробачиш мене?" Через чотири дні він помер. І всі ці чотири дні акторка не відходила від його ліжка.Решту життя Грета Гарбо провела самітницею. Вона померла у 1990 році у віці 85 років, залишивши статок у 32 мільйони доларів та спогади про себе як про прекрасну актрису і про найзагадковішу жінку XX століття.Фото | Сесіл Бітон і Грета Гарбо, 1951. Грета Гарбо в об'єктиві Сесіла Бітона, 1946.#щетаісторія 〰️ Муза&Селінджер

Знамениті письменники та письменниці, які захоплювалися садівництвом і городництвом:• У 1949 році Вільям Барроуз разом із дружиною та дворічним сином перебрався до Мехіко, де не на жарт захопився фермерством. На великих територіях, прилеглих до будинку, він почав вирощувати бавовну.У листі до поета Аллена Гінзберга того року він написав: «З бавовною вийшло непогано, проте витрати на збирання врожаю та техніку майже з'їли дохід. Місяця через два поспіють осінні овочі. Мехіко – казкове місто, ціни тут – третина від штатівських. Жити б тут і не тужити».• Агата Крісті у своїх романах часто писала про сади, оскільки й сама захоплювалася вирощуванням квітів.Найбільше письменниці подобалися рідкісні дерева та чагарники: у Грінвеї росли мімози, магонії, пуйя, а також 50 видів евкаліптів та гігантські рододендрони. Але найулюбленішою рослиною Крісті були камелії: у її садах налічувалося понад 200 видів! Не дивно, що авторка детективів часто отримувала призи на місцевій виставці садівників.• Після того, як Редьярд Кіплінг купив кам'яний будинок з ділянкою в графстві Східний Суссекс на півдні Англії, він не на жарт захопився садівництвом. Годинами плануючи розташування клумб і грядок, він писав рядки про Суссекс, його багату історію та природу. Всі гроші, отримані після присудження йому Нобелівської премії, автор «Книги джунглів» витратив на свій сад: він купив нові сорти троянд, викопав декоративний став і побудував чудовий навіс для стародавньої груші.• У 1811 році Вальтер Скотт придбав ферму на березі річки Туїд у Шотландії, де розташовувалися два сади та город. Він прикрасив ділянку доріжками та клумбами з троянд, виноградною лозою, плющем та геранню.Найбільше письменникові подобалося садити дерева. Сосни, дуби, клени та буки, посаджені автором «Айвенго» , можна побачити у парку Абботсфорд і сьогодні.• Джейн Остін з дитинства любила роботу на свіжому повітрі, а подорослішавши, перенесла це захоплення на сторінки листів і книг — наприклад, у «Гордості та упередженні» герої проводять чимало часу на природі, серед квітів та дерев.У її саду росли бузок, волошки, гвоздики, троянди та маргаритки. Оглядаючи грядки та клумби, збираючи з дерев фрукти, Остін часто міркувала про сюжети майбутніх книг.Фото | Агата Крісті розглядає нові сорти троянд〰️ Муза&Селінджер

Що нового в моїй бібліотеці:• "Великодня класика"Збірка історій про Великдень, зразки української класики, що їх створили українські письменники і письменниці в дуже красивому оформленні. Безмежно рада, що вона встигла приїхати до свят.• "Сад супроти часу" Олівії ЛенґЗ нетерпінням чекала це видання з моменту анонсу, і ось воно в мене. У 2020 році авторка переїхала до старого будинку, визначною рисою якого був сад Королівського садівничого товариства, який заклав видатний садівник Марк Румарі. Він створив сотні садів, але тільки цей єдиний виплекав для себе. У книзі Ленґ розповідає про свою боротьбу за відновлення цього давно занедбаного саду, про любов до садівництва та природи.• "Історії картин" Даніель АрассАвтор із притаманним йому ентузіазмом, сміливістю й ерудицією проводить нас через шість століть історії живопису — від винайдення перспективи до зникнення фігури. Він інтелектуально і пристрасно оживлює ключові постаті й стилі: Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, маньєризм, Вермеєр, Інґрес і Мане.А які у вас книжкові плани?#щопрочитати 〰️ Муза&Селінджер

У 1942 році в Café de Flore вперше навідався Жан-Поль Сартр. І з того часу майже щодня він разом із Симоною де Бовуар сидить там з ранку до вечора — наприкінці 50-х — на початку 60-х років це вже незмінний елемент міського пейзажу: Сартр та де Бовуар працюють у кафе, спілкуються з учнями, письменниками, акторами та політиками.Причина, через яку письменники полюбили кафе, досить прозаїчна. По-перше, під час війни там просто було тепліше, ніж вдома. По-друге, Сартр не дуже любить приймати гостей: він хоч і жив неподалік, на вулиці Бонапарта, 42, але на 4-му поверсі — незручно підніматися, та й каву чи вино ніхто не принесе. Від дому до кафе йому йти буквально кілька хвилин: повернути на Сен-Бенуа у бік бульвару — і ось він уже на місці.З 9 ранку Сартр уже за своїм столиком. До обіду він працює в клубах тютюнового диму, і нікому не спадає на думку йому заважати або відволікати захопленими вигуками, хоча він у цей час вже найвідоміша людина у Франції після, мабуть, генерала де Голля.〰️ Муза&Селінджер

Сьогодні в рубриці #графікроботи Марина Мартинів - персональна стилістка, засновниця школи PUMP YOUR STYLE STUDIO та платформи для стилістів FÉMATCH, колумністка сайту Harper’s Bazaar та авторка Тг-каналу «MARINAMARTYNIV»Мій день — це мікс ритмів, настроїв і емоцій. Кожен день насправді дуже різний, але коли я почала писати все по порядку, зрозуміла, що певна системність у ньому таки є.08:00 — Мій ранок починається не надто рано. Я дуже контролюю кількість сну у своєму житті, тому мінімум 8–9 годин — must have. Далі — прогулянка з собакою, чай в улюбленій кав’ярні біля дому та багато теплої води. Це ритуали, які залишаються незмінними вже кілька років. 09:00 — Вмикаю день: обов’язковий сніданок. У 70% випадків я снідаю вдома, бо люблю готувати та бачити, що саме потрапляє на мою тарілку. Мушу зізнатися, не завжди вдається поснідати в тиші — часто відповідаю на повідомлення в робочих чатах. Намагаюсь із цим боротися, але поки що безуспішно.10:00–12:00 — Зазвичай це час для зйомок у студії: контент для соцмереж, співпраця з брендами, рекомендаційні відео тощо.13:00–17:00 — Час за ноутбуком. Тут багато Zoom-дзвінків з командою, брендами, студентами. Якщо цей період припадає на активне навчання, перевіряю домашні роботи. Також — робота з клієнтами та їхніми гардеробами і багато дрібних процесів та комунікацій. Створення презентацій, відео-уроків, освітніх матеріалів. Часто бувають незаплановані кейси, як от створити образ на подію для селебріті чи термінове питання, яке потрібно вирішити «на вчора». В певні дні також у цей період можуть бути івенти і якщо я маю час та натхнення, відвідую і їх. Тому жонглюю як можу! 18:00–21:00 — Зазвичай із цього моменту починається час для себе. Спорт, прогулянки, смачна вечеря, яку я завжди готую вдома, та інші активності — залежно від сезону й настрою.21:00 — Тиша. Телефон я відкладаю й не відповідаю на повідомлення до ранку наступного дня. Завжди — вечірній перегляд кіно, іноді — книга. Але одне залишається незмінним: чай з ромашки або меліси. Наш особистий, сімейний ритуал.Усі дні різні — по-особливому прекрасні. Бувають дні, коли продуктивність дивує навіть мене, а бувають такі періоди, коли навіть два виконаних завдання даються з труднощами.З віком я навчилася це приймати і відпускати потребу все контролювати. Бо не все в житті має йти за планом — і це нормально.Чим надихаюсь?Літературою, кінострічками 50-х і 90-х років, природою. Люблю розглядати, як стиліст, натуральну комбінаторику кольорів і вловлювати особливості деталізації. Мені близькі архівний одяг, музика, мистецтво, архітектура…Насправді, натхнення для мене — як для творчої особистості — це вже не стан, а спосіб життя. Тому надихаюсь усім і завжди.〰️ Муза&Селінджер

Маруся Коваль, яка зараз працює в центральному офісі Givenchy в Парижі та веде свій авторський телеграм-канал про маркетинг і fashion-ритейл The Retail Insiders, відвідала виставку Девіда Хокні і поділилася з нами своїми враженнями та знімками.Ще від моменту анонсу я рахувала дні до відкриття цієї виставки — і вона справді перевершила всі очікування. Це головна мистецька подія року в Парижі: понад 400 робіт Девіда Хокні, охоплюють майже 70 років його творчості — від 1955 до 2025. Вперше так масштабно зібрано його живопис, фотографії, відео-арт і навіть цифрові роботи, створені на iPad. Експозиція вибудувана хронологічно, тож ти буквально подорожуєш крізь десятиліття разом із художником — бачиш, як змінювались його техніка, теми, настрій. Сам художник був повністю залучений до створення цієї виставки, кожного залу й це відчувається на рівні занурення в його надзвичайний всесвіт.Моя улюблена робота — легендарна “Portrait of an Artist (Pool with Two Figures)», 1972. Це одна з його найзнаковіших картин — і водночас найдорожча: у 2018 році вона була продана за понад 90 мільйонів доларів, встановивши рекорд для художника на той час. Стояти перед нею — це як потрапити всередину сюжету. Контраст між людиною, яка пливе під водою, і тією, що стоїть на бортику, в яскраво-рожевому жакеті, на тлі зелених пагорбів… Вона ніби тиха, але з потужним внутрішнім напруженням. Світло, вода, рух і тиша — все настільки збалансовано, що важко відірвати погляд. Ще одна улюблена робота — “A Bigger Splash”. Вона просто магічна. Здається, ніби вода на полотні реально рухається, переливається — настільки майстерно передано світло, прозорість, настрій літа. Вона настільки жива, що я залипла біля неї хвилин на десять. Це одна з тих робіт, які бачила десятки разів в інтернеті, але вживу — зовсім інше відчуття. Власні очі — найкраща лінза.Дуже рекомендую!Виставка триватиме з 9 квітня до 1 вересня 2025 у Фонді Louis Vuitton в Парижі.Більше корисного про маркетинг, fashion-ритейл та творчості в телеграм-каналі The Retail Insiders.〰️ Муза&Селінджер

Завжди є місце для мистецтваУ головному преміум-відділенні Ощадбанку в Києві представлена інсталяція від MAKHNO studio – маніфест українського дизайну та культури.MAKHNO Studio є візіонерами сучасного українського дизайну в Україні та світі. Їхній упізнаваний авторський стиль базується на глибокому розумінні рідної культури та традицій, інтеграції сучасного мистецтва, екологічному підході та кращих практиках сучасного дизайну. У фінансовій установі можна побачити серію колекційних арт оберегів DIDO. Кожна скульптура створюється вручну майстрами студії у традиційній українській техніці зооморфної кераміки. Кожен DIDO сприяє покращенням у певній сфері життя та оберігає від одного з лих. До прикладу, DIDO Михась, який представлений на експозиції, сприяє успіху у справах та оберігає від злиднів.Ощадбанк понад 10 років підтримує українське мистецтво, інтегруючи його у свої преміум-центри по всій країні. Війна лише посилила цю місію: банк продовжує ініціювати та підтримувати культурні проєкти - від співпраці з Національним музеєм імені Ханенків до постійної підтримки мистецьких ініціатив, що проводяться в Українському Домі.Така оригінальна колаборація – це доказ того, що мистецтво може змінювати реальність навколо нас. Воно не має залишатися лише у галереях — воно живе у просторах, де ми працюємо, приймаємо рішення, створюємо майбутнє.〰️ Муза&Селінджер

Сьогодні в рубриці #графікроботи Артур Солецький - сучасний український художник. Новина про те, що його робота є в колекції Шерон Стоун облетіла майже всі українські медіа. Тому я щиро рада поділитися з вами робочою рутиною Артура: Якщо говорити про мій робочий графік, то, правду кажучи, якби не викладання в академії, його, мабуть, не існувало б зовсім. Моє життя тоді умовно поділялося б лише на дві частини: час у майстерні та сон удома. Втім, певна структура все ж є, тож можу трохи розповісти.Зазвичай мій ранок починається з прогулянки з дружиною та нашим песиком. Це наш маленький ритуал — вийти разом на свіже повітря, відчути ритм нового дня, а заодно й забігти на каву до улюбленої кав’ярні. Після цього я вирушаю до академії, де зазвичай маю одну-дві пари.Та справжнє життя починається пізніше — у майстерні. Хоча я й називаю це роботою, насправді майстерня для мене — місце сили. Тут я відновлюю себе, знаходжу внутрішню рівновагу, час тут плине інакше. Я можу проводити там цілі дні — й цього завжди буде замало.Вечори — окрема історія. Часто зустрічаємося з друзями: спілкуємось, граємо в настільні ігри, обговорюємо все на світі. Але є й інші вечори, тихіші — коли просто хочеться побути вдвох із дружиною, сходити разом на вечерю або переглянути кілька серій улюбленого серіалу. У цих миттєвостях — спокій, близькість і прості радощі, які надають життю смаку.〰️ Муза&Селінджер

Оливкові гаї, фруктові сади, виноградники, соняшники , пшеничні поля та близькість до моря вдихнули у Вінсента Ван Гога свіжі сили, і він написав тут, в Арлі, близько двохсот картин за 15 місяців.З листа брату Тео, Арль, 1888У мене ще ніколи не було такої чудової нагоди працювати. Природа тут надзвичайно гарна! Скрізь синій небосхил і сонце, що надає сяйво світлого зеленувато-жовтого кольору; це м'яко і красиво, як поєднання небесно-блакитного та жовтого на картинах Вермеєра Дельфтського. Я не можу малювати так само красиво, але мене це захоплює настільки, що я даю собі волю, не думаючи про жодні правила.Отже, тепер маю три картини, що зображують сад, що навпроти мого дому; потім два «Кафе» та «Соняшники», портрет Боша та мій автопортрет; потім червоне сонце над заводом, вантажники піску, старий млин.Як бачиш, навіть якщо залишити осторонь інші етюди, робота зроблена чимала. Зате в мене сьогодні остаточно вичерпалися фарби, полотно та гроші.Остання моя картина, написана за допомогою останніх тюбиків фарби на останньому шматку полотна, - зелений, як і годиться, сад - зроблена одним чистим зеленим кольором з невеликим додаванням прусської зелені та жовтого хрому. Я починаю відчувати, що став зовсім іншим, ніж був у день приїзду сюди: мене більше не мучать сумніви, я без вагань беруся до роботи, і моя впевненість у собі дедалі більше зростає. Але яка тут природа!.."Квітучий сад із краєвидом Арля", 1889〰️ Муза&Селінджер

Що нового в моїй бібліотеці: • "Слово про будинок "Слово", Володимир КулішНа сторінках цієї книжки можна поглянути на приватне життя одного з найталановитіших поколінь української літератури — мешканців харківського будинку «Слово» — на початку 30-х років минулого століття.• "Зачарована гора", Томас МаннІнтрига роману розгортається на початку минулого сторіччя. Молодий Ганс Касторп навідує двоюрідного брата в санаторії Давоса і потрапляє під чари мікрокосмосу тих, хто тут живе. Понад 900 сторінок захопливого читання. • "Будинок", Дж. Патрик ЛьюїсЦе дуже красива ілюстрована розповідь, що охоплює більше трьох століть історії, від 1656 року і до сучасності, з точки зору будинку, який був свідком численних подій — від життєвих радощів до історичних трагедій.• «Обрій духу тільки у дорозі». Історія життя Германа Гессе, Алоїз Принц Життя Гессе — таке ж захопливе, як написані ним романи. Від щасливого дитинства до спроб самогубства і лікування у клініці для душевнохворих у юності, від ранньої пейзажної лірики до філігранного роману «Гра в бісер».• "На порозі щастя. Біографія Франца Кафки", Алоїз ПринцВін завжди обирав листування, а не особисті зустрічі. Не їв м’яса і знав усі вегетаріанські ресторани Праги. Терпіти не міг пишномовність та імперський стиль у меблях і літературі. Книга-подорож життям незрівнянного Франца Кафки.• "1920s Paris", Rainer MetzgerУ 1920-х Париж виблискує особливо яскраво і стає магнітом для творчих людей з усього світу. Це десятиліття Коко Шанель і Жозефіни Бейкер, ар-деко і сюрреалізму, культури кафе і кабаре. Найвідоміші митці епохи тісно спілкуються один з одним, зокрема Марсель Дюшан, Пабло Пікассо, Рене Клер, Соня Делоне, Андре Бретон, Поль Елюар, Макс Ернст та Сальвадор Далі.#щопрочитати〰️ Муза&Селінджер