«Вони прийшли в третій годині ночі, зачитали фамілії, чи ми є всі. Наймолодшому брату було п’ять років, мені було вісім, іншому - 12, от таких партизанів вони вивозили в Сибір…», — згадує Володимир Гос події ночі 21–22 жовтня 1947 року.Саме тоді радянські органи держбезпеки провели одну з наймасштабніших депортацій у повоєнній історії Західної України — каральну операція "Захід". Її метою був злам опору місцевого населення через демонстративне покарання невинних, переважно найбільш вразливих категорій населення.«(В вагоні) страшно вмирали, а такі діти, то майже всі повимирали. То клімат змінили, ми їхали, то ще ні снігу не було, а тут вже такі сніги, страшні морози. А ті москалі кажуть: ми до них молоко ходили брати, бо в мене була мала сестричка. Каже: «Ой к вам бандітів везуть, бандітів везуть». Ми пасматрєлі, а там десь старікі та діти. А нас за бандітів тримали, що то бандітів везуть», — пригадує Ксенія Дудич дорогу у виселення.У матеріалі ми зібрали усні свідчення жертв депортації, які втратили дім та пережили спроби знищення їхньої ідентичності ↓https://localhistory.org.ua/texts/statti/pamiat-vignannia-golosi-ochevidtsiv-operatsiyi-zakhid-1947-roku/