У вересні 1914-го року російське військо зайняло Львів. Окупанти зажадали від громади 16 заручників, яких мали скарати у випадку диверсій. Мали це бути по четверо євреїв, поляків, українців-народовців та українців-москвофілів. Заступник президента міста Тадеуш Рутковський приїхав до собору Святого Юра й повідомив про це греко-католицькому митрополиту Андреєві Шептицькому. Той без вагань погодився стати заручником. Київ — Нижній Новгород — Курськ — Ярославль — Суздаль — Петроград — таким був маршрут його поневірянь. Ув’язнений владика мусив власним коштом винаймати житло для себе та своєї охорони. Попри жорсткі обмеження, встигав писати листи Папі Римському та купувати експонати для Національного музею. Часом в’язня відпускали на сповідь до костелу, але під наглядом і коли там не було людей. На Великдень 1916 року йому дозволили піти в гості до римо-католицького пароха. Там Шептицький зустрівся зі своїм канцлером, отцем Михайлом Яцковським, засланим в Орел, який приїхав до Курська провідати сестру. Після цієї зустрічі Яцковський написав іншому в’язневі: "Митрополит так змарнів, що на нім тільки шкіра і кости. Виглядає неначе візантійський Святий".https://localhistory.org.ua/texts/statti/andrei-sheptitskii-pid-podviinim-nagliadom/