94 роки тому народився дисидент, літературознавець та громадський діяч Іван Дзюба!"О, той Іван! У нього, без перебільшення, був закоханий увесь інтелігентський Київ. Коли цей вродливий, стрункий чоловік зі світлонаївними, аж мовби дитячими очима виходив на сцену – аудиторія завмирала. Іван був гладіатором і лицарем, а кожен його вихід на трибуну – поєдинком. Він говорив спокійно і чемно. Верхівка (і політична, і літературна) люто ненавиділа його. На нього не було засобів впливу. Якщо ставлення до інших митців-дисидентів коливалося (залежно від поглядів) між повагою і несприйняттям, між симпатією і осторогою – то щодо Дзюби йшлося тільки і гранично про несамовиту любов і таку ж несамовиту ненависть".Так про шістдесяті роки Івана Дзюби згадувала Ірина Жиленко, одна з когорти "шістдесятників". Серед покоління, котре згодом увійшло в історію під цією умовною назвою, чоловік належав до "старших". Тих, котрі творили інтелектуальний ґрунт для молодого покоління.Іван Дзюба був тим, хто 4 вересня 1965 року виступив на прем’єрі "Тіней забутих предків" Сергія Параджанова, відкрито та публічно заговорив про арешти української інтелігенції. Нечуваний прецедент в радянській Україні. Момент, з якого, фактично, можна брати відлік переходу шістдесятників у дисидентство. Про те, яким було життя Івана Дзюби читайте у матеріалі на нашому сайті → https://bit.ly/3IJhpMw