Міжнародна діяльність фінансової розвідки – це про реальний вплив на фінансову безпеку і доступ до інформації, без якої неможливо розкрити сучасні транскордонні схеми.Чому це важливоУ сфері фінансових злочинів транскордонний елемент давно не виняток: кошти можуть проходити через різні юрисдикції, компанії, рахунки й офшори.Що вже вдалосяПопри серйозний супротив, призупинення членства рф у FATF залишається чинним. Європейський Союз включив росію до переліку юрисдикцій високого ризику, а це вже прямий інструмент фінансового тиску.Як розширюється міжнародна співпрацяДержфінмоніторинг посилює мережу взаємодії з іноземними партнерами: підписано 5 нових меморандумів з підрозділами фінансової розвідки Ісландії, Сейшельських Островів, Багамських Островів, Британських Віргінських Островів та Островів Теркс і Кайкос. Окремо – угода зі Швейцарією, перший за 25 років двосторонній документ про прямий обмін фінансовою розвідінформацією між Україною та Швейцарією.Практичний рівень взаємодіїЛише в межах Egmont проведено понад 50 двосторонніх зустрічей для посилення обміну фінансовою розвідкою. До слова, у 2025 році Держфінмоніторинг направив сотні запитів та спонтанних повідомлень до підрозділів фінансової розвідки у понад 60 країн.Що це дає на практиціСаме така взаємодія дає змогу виявляти та блокувати кошти, пов’язані з протиправною діяльністю, у тому числі бюджетні кошти, які спочатку привласнюються, а потім легалізуються через складні транскордонні схеми.Стратегічний результатВажливим результатом стало лідерство у проєкті MONEYVAL з дослідження загроз війни. Разом із ГУР та СЗР Держфінмоніторинг зробив усе, щоб донести міжнародним партнерам реальний масштаб загроз з боку рф і необхідність жорсткої реакції на міжнародних майданчиках.Що посилює аналітикуЩе один важливий напрям – доступ до нових джерел інформації, зокрема платних баз даних, які вже інтегруються в аналітичну роботу. А це напряму впливає на якість матеріалів, які передаються правоохоронним органам.Міжнародна робота фінансової розвідки – це не про присутність. Це про те, щоб у схем залишалося дедалі менше «сліпих зон», а в держави дедалі більше інструментів для дії.