Едуард Юрченко

Шановні студенти👨🏻‍🎓👩‍🎓В Інституті Сексології унікальна подія🤩 7, 14 та 29 серпня відбудяться 3 лекції від лідерів світової сексології!📍Ви отримаєте знання від професорів із США + сертифікат про проходження навчання.🙏Це благодійний проєкт. Збираємо кошти для воїнів які захищають Україну. Всі зібрані кошти з лекцій ми перерахуємо Хорунжій службі бригади НГУ "АЗОВ", які потребують безліч техніки та інших речей для ефективної боротьби на фронті.🗓 Дати: 7, 14, 29 серпня 2023 р.⏳ Тривалість: 1,5-2 години;📝 Формат: 3 лекції на місяць, онлайн;💵 Ціна: 1500 грн (41$) за 3 лекції.Що ви отримаєте:✅ інформацію, яку важко знайти в інтернеті;✅ лектори - найвідоміші, провідні спеціалісти у сфері сексолоогії;✅ сертифікат про проходження навчання;Програма лекцій: 7 серпня. 18.00. Лекція “Парафільні та компульсивні розлади сексуальної поведінки в МКХ-11, історія, огляд, діагностика та рекомендації щодо лікування".14 серпня 19:00. Лекція «Порно: вплив на жіночу сексуальність і чоловіче здоров’я в гетеросексуальних слов’янських культурах»29 серпня 19:00. Лекція “Як народження дитини впливає на сексуальні стосунки батьків. Шляхи подолання кризи".❗️Всі лекції будуть перекладені професійним українським перекладачем.Переходьте за посиланням та реєструйтесь за новими знаннями🤩🔺 https://sexology.sitepulse.com.ua/

Рік тому, в ніч з 28 на 29 липня, росіяни вчинили один із найжорстокіших злочинів, скоєних ними за 9 років війни проти України.Криваві звірства в Бучі, Ірпені, Маріуполі та інших містах, де окупанти влаштовували геноцид, вбиваючи українців, знущаючись над честю та достоїнством нашого народу, відкидаючи будь-які закони та звичаї ведення війни й норми людської моралі, шокували весь світ. Коли здавалося, що більш ницого та підлого вчинку здійснити неможливо, ворог підірвав полонених бійців «Азову» в Оленівці.За кілька днів до теракту окупанти навмисно, знаючи, що саме вони готуються зробити, перевели частину полонених в окреме приміщення. В ніч на 29 липня цей ангар за секунду став братською могилою для 53-х азовців. 130 отримали поранення.Тієї липневої ночі вони спали. Беззбройні. В очікуванні на обміни, які були обіцяні та гарантувалися третіми країнами й міжнародними організаціями.Пройшовши криваві бої в Маріуполі, виконавши наказ і врятувавши Україну, вони були підступно вбиті уві сні. Ворогам не вдалося перемогти їх на полі бою, навіть маючи абсолютну перевагу в озброєнні та живій силі. Свою ненависть, злобу та безсилля вони вимістили на людях, котрі не могли захистити себе та дати відсіч.Сьогодні Україна згадує кожного, хто загинув тієї страшної ночі. Ми — пам'ятаємо про них завжди. Ця пам'ять живе в кожному нашому пострілі, в кожному залпі, в кожній атаці. І вони живуть в них.Помстити смерті наших побратимів, повернути тих, хто досі лишається у полоні, та звільнити Україну від кривавого московського терору — справа честі.За жорстоке, цинічне та демонстративне вбивство полонених азовців в Оленівці неодмінно буде покарання.Не всі винні в організації та здійсненні цієї показової страти постануть перед судом. Багато з них до нього не доживуть.

​​ПОВЕРНЕННЯ СВЯЩЕННОГО ОСТРОВА АХІЛЛЕСА ТА ПРИХОВАНИЙ ВИМІР БИТВИСьогодні, коли знову згадали про острів Зміїний, хотів би нагадати свій матеріал річної давнини. Досить важливий матеріал.Зараз, коли перша реакція на звільнення острова Зміїний вляглась, варто звернути увагу на сакральний і символічний аспект.Справа в тому, що острів цей дуже не простий за своїм значенням для античної цивілізації. В різноманітних давньогрецьких джерелах він описується як священний острів героя Ахіллеса. Крім того, на ньому були віднайдені і ретельно дослідженні залишки давньогрецького храму, присвяченого Ахіллу.Згідно з античною традицією, острів було піднято з глибини богинею Фетидою, матір'ю Ахіллеса. Левка, тобто "світлий", як називали острів елліни, став місцем перебування героя після його земної смерті. Фактично, з точки зору дохристиянської еллінської традиції, він і зараз, певним чином володіє островом.Важливо усвідомлювати, хто такий Ахіллес, який є досить непростим напів-богом. Він народився через пророцтво, згідно з яким мусив стати могутнішим за батька. Саме через це закоханий в Фетіду Зевс відмовився від неї і віддав її земному царю Пелею. Вона не хотіла підкорюватись і, використовуючи свої божественні сили, перетворювалась на вогонь, воду, лева, змію тощо. Але цар Пелей все ж оволодів нею силою, приборкавши богиню. В якомусь сенсі це можна розуміти не просто як перемогу чоловічого над жіночим, але й як тріумф воїнської маскулінності над гінекократичним магізмом.Породжений внаслідок такого екстремального союзу Ахіллес був обраним для того, щоб принести грекам-ахейцям перемогу в Троянській війні. Проблема була в тому, що на цій війні він мусив загинути, і його життя мусило стати жертвою за його перемогу.Мати-богиня намагалась зупинити це, але доля виявилась сильнішою. Ахілл відправився на війну, чудово усвідомлюючи, що ціною безсмертної слави буде його життя. Його вибір став радикальною маніфестацією військово-аристократичних цінностей, фундаментом яких є подолання страху смерті.Ахіллес – це архетиповий герой та ультрамаскулінний воїн. І саме острів, який в давнину вважався його володіннями, став епіцентром протистояння між Україною-Руссю, що втілює в собі аристократичні цінності, та псевдо-державою бунтівних рабів, що несуть з собою хаос, руйнування та рівняння по нижчим.Цікаво, що сумнозвісний Олександр Дугін надав великого значення острову, але чомусь почав заявляти, що острів присвячений Апполону. Звісно це не підтверджується ніякими серйозними дослідженнями, але тут цікаво інше: Апполон був ворогом Ахілесса і фактично вбив героя, направивши руку троянського царевича Паріса. Тобто Дугін цілком свідомо намагається вивернути архетипові речі, намагаючись символічно віддати острів Ахілла його вбивці.Можна було б посміятись на цим, але я хотів би нагадати, що до того як опуститись до рівня кремлівського агітатора, Дугін займався досить небезпечними речами оккультного характеру. Саме це, а не досить примітивні компіляції на геополітичну та ідеологічну тематику, є головним в цій персоні і, можливо, пояснюють його кар'єрні успіхи. Захоплення чекістської верхівки оккультизмом самого мрачного контрініціатичного толку – річ занадто відома.В будь якому разі, сьогодні ми можемо бачити, що архетипи й символи мужності і перемоги вислизнули зі спітнілих кінцівок бунтівних необільшовицьких холопів, і ніякі чорномагічні звернення до руйнівних сил їм не допоможуть.На даний момент це максимум, який варто було висвітлювати. Той хто знає — не каже, а ті хто кажуть – не знають.@EdYurchenko 🎓

​​РІЧНИЦЯ КОСОВСЬКОЇ БИТВИВважається, що Косовська битва — це подія визначальна для Сербії. Але це не так. Це страшна і водночас героїчна подія для всього християнського світу. На Косовому полі тоді стояли поруч не тільки православні, але й католики з ордену Госпітальєрів; не тільки серби, але й бошняки й албанці, які пізніше перетворились в провідника османських інтересів. Окремо треба виділити участь Руссо-Влахії, якою тоді керувала руська (тобто українська) аристократія. Отже українці теж взяли пряму участь у цьому героїчному чині.Вважається, що християнське військо тоді зазнало поразки, але для сучасників битви все було не так однозначно. Османи зазнали небачених втрат і на тактичному рівні призупинили наступ. Це був той випадок, коли «коса найшла на каміння».Але стратегічно східний загарбник виграв. Знекровлені нації Балкан були вимушені шукати мира з ворогом, з яким мир неможливий. Все це завершилось сторіччями азійського панування, а деякі народи втратили власну європейську ідентичність. В будь-якому разі, попри поразку, НАШУ честь було тоді врятовано.Нашу, бо не можливо відділяти долю Русі-України від долі християнських націй Балкан, які є не від'ємною частиною Київського світу і без безпеки яких саме існування нашої державності знаходиться під загрозою. Золотоверхий Київ приречений на боротьбу за свободу Балкан, це наша доля і наше майбутнє.Нехай герої Косова поля, що здобули безсмертя в бою, будуть з нами в цій боротьбі.@EdYurchenko🎓

Гетьманська Слобожанщина🇺🇦"Історію Слобідської України треба знати і нашій інтелігенції, котра працюватиме серед слобідсько-українського населення, і самому народові, котрий своєю кров'ю обороняв сю країну од ворогів. Обробляючи землю, він поливав її своїм потом, творив історію, а тепер захоче й повинен буде її знати, бо сам нині коватиме свою долю, своє щастя, свою волю.Історія Слобідської України є частина загальної історії України. І через те її захоче знати і увесь відроджений у своїй національній самосвідомості український народ. А у населення Слобожанщини нехай його національна самосвідомість починається з того, що найближче до нього з свідомості про те, що творили його діди та прадіди, - з історії Слобожанщини."— професор Дмитро Багалій*Видатний дослідник історії Слобожанщини (зокрема козацької колонізації краю), член переговорної групи, що встановлювала кордон між Українською Державою та РСФРР у 1918 році, де відстоював українські етнографічні межі. (З книги Історія Слобідської України)Ілюстрація — «Гетьманські Пензлі»Часопис "Гетьманат" 🇺🇦

​​ВІДНИНІ НІЯКИХ "НІКОЛИ ЗНОВУ"Сьогодні відзначається завершення Другої світової війни. Відзначається під божевільним гаслом "ніколи знову". Особливої шизофренічності надає цьому гаслу реальна ситуація найбільшої війни в Європі після 1945 року. У нас, в Україні, цю ліберастію активно пропагують як противагу совковому "можем повторіть". Мовляв ось "добрі європейці", а ось "злі путиноїди". Але правда полягає в тому, що війна все одно починається рано чи пізно. Люди вбивають один одного від доби Каїна та Авеля. І вбиватимуть, доки залишатимуться самі собою. Християнство обіцяє нам мир після завершення історії світу. І зовсім не через умовну "добру волю", а повну зміну людської природи та космосу в цілому. З Ласки Божої це відбудеться неодмінно, але аж ніяк не через немічні людські зусилля.Якщо умовний Захід обирає гасло "ніколи знову", він розписується у власній неадекватності і відмові сприймати життя реально. З таким само успіхом можна було б видавати закони, що забороняють хворіти та помирати, а потім розраховувати, що вони подіють.Саме розуміння неминучості війни пом'якшує її наслідки та знижує її вірогідність. Рано чи пізно вона почнеться, але все ж є різниця між постійними війнами та війнами раз на декілька поколінь.Саме тупа інфантільна віра в те, що "війни не буде бо ХХІ сторіччя на дворі", є причиною наших втрат, які ми вже понесли та ще понесем. Впевнений, що якби наше суспільство жило б в очікуванні війни як неминучості, більша частина товарищів, що я втратив за останній рік, були б живі, а мій будинок був би цілим.Розповсюдження пацифізму як світогляду це ознака маразму сучасної цивілізації, яка впадає в дитинство подібно до деяких нещасних старих. Це інфантилізм, який підштовхує до катастрофи.Пацифізм вбиває. Він цілком практично призводить до загибелі як цілих народів, так і окремих людей. Крім того, з християнської точки зору, він є проявом істинно диявольської гордині, спробою відкинути закони світу, ставши "добріше за Бога" і тим самим спробувати стати Йому рівнею, подібно до спроби люципера.Війна була, є і буде. Але тільки від нас залежить, як жити з нею. Треба бути напоготові і мати добру волю лишатись людиною всупереч неминучим випробуванням. Це той максимум, на який ми здатні, але навіть він є високою планкою для всіх нас. Так, що ніякого пацифізму. І більше ніколи "ніколи знову".

Сьогодні, 5-го травня, ми відзначаємо 9-ту річницю від дня заснування «Азову». Підрозділу, який звільняв Маріуполь, Широкине, Павлопіль, Комінтернове, Лебединське. Бився в Іловайську, Мар'їнці, Красногорівці. Постійно виконував завдання із контрбатарейної та контрснайперської боротьби на фронті. 8 місяців обороняв Світлодарську дугу. 86 днів тримав оточений ворогом Маріуполь.Рік тому вороги ховали «Азов». Впевнені в тому, що підрозділ, від однієї назви якого у них роками виступав холодний піт, ось-ось зникне назавжди під руїнами «Азовсталі». Проте вони раділи завчасно.«Азов» не тільки не зник, але став ще сильнішим, досвідченішим та загартованішим. Ми зростаємо, набираємо нових бійців, відточуємо навички і не збираємось зупинятись.Командування бригади вітає з цим визначним днем весь особовий склад, а також усіх колишніх бійців «Азову», які сьогодні служать в інших підрозділах українського війська, і знищують противника на найгарячіших напрямках фронту. Це свято й кожного з них.У в'язницях ворога досі знаходяться понад 700 азовців. Тих, хто, боронячи Маріуполь, відтягував на себе сили противника від Києва, Харкова, Миколаєва. Хто з вкрай обмеженим боєкомплектом, без медикаментів та їжі продовжував нищити окупантів. Хто рятував життя в підвалах «Азовсталі». Хто бився до кінця і виконав наказ.Кожен із них — частина нашого серця. Нашої родини. Нашого братерства. І кожен із нас нині тримає свою ділянку фронту, виконуючи поставлені завдання, заради них. Заради тих, хто не може сьогодні стояти з нами поруч в одному строю. Хто не може привітати побратимів та отримати привітання від рідних. Без них цей урочистий день має гіркий присмак.Але для сміливих, справжніх та вірних, котрі обирають честь та мужність, завжди приходить новий світанок.Світанок свободи, окроплений кров'ю воїнів, які віддали свої життя за те, щоб інші могли побачити ці перші промені сонця над вільною Україною.Так буде. Ми повернемо наших братів та сестер з полону. І святкуватимемо разом.9 років «Азову». Лише світає.

"УКРАЇНОМОВНІ" УКРАЇНОФОБИ.Можна було б посміятися зі спроб певних неадекватів просувати космополітичну та антиукраїнську фігню та водночас звинувачувати опонентів в "російськості". Але коли вони починають отримувати фінансування та підтримку ЗМІ, це є приводом не для сміху, а для усвідомлення проблеми.Останній раз україномовні зрадники отримували карт - бланш від іноземних господарів в 1920 - х, під час більшовицької "українізації". Нагадую, тоді все завершилось Голодомором та найстрашнішими антиукраїнськими репресіями за всю нашу історію.Любителів поєднувати "вишиванки" з червоними прапорами, між іншим, тоді винищили одними з перших. Боротьба за такий безумовно важливий елемент української Традиції як мова, нічого не варта, якщо при цьому відкидається сама Традиція. "Вірші про Леніна" українськими бути не можуть. Ми або воюємо за себе, власні національні інтереси та власне національне обличчя, або є "бойовими оленями" для тих чи інших чужинців. Надіюсь нормальних людей статус худоби не влаштовує.

ОБЕРЕЖНО! СОДОМІТСЬКЕ ЛОББІ!Список організацій та людей, які відкрито підтримали законопроєкт про одностатеві партнерства. Багато замаскованих під гарними назвами:1. ГО "ТОЧКА ОПОРИ ЮА"2. Експертний ресурс Гендер в деталях3. ГО "Українські ЛГБТ+ військові за рівні права"4. ГО "Ліберально-Демократична Ліга України"5. ГО "Жінки в медіа"6. Христина Кіт, голова Асоціації жінок-юристок України "ЮрФем"7. ГО "Ярій"8. ГО "Gender Stream"9. ГО "Центр жіночі перспективи"10. ГО "Батьківська ініціатива "ТЕРГО"11. ГО "Інститут Креативних Інновацій"12. ГО "Інсайт"13. Ініціатива "Марш Жінок"14. ГО "Всеукраїнське об’єднання осіб з інвалідністю "Група активної реабілітації"15. ГО "86"16. Уляна Пчолкіна, громадська діячка17. ГО "Дубль Н"18. Інститут масової інформації19. QUA - LGBTQ Ukrainians in America, INC20. Всеукраїнська громадська організація "Гей-Форум України"21. Благодійний фонд "Гендер Зед"22. ГО "АЛЬЯНС.ГЛОБАЛ"23. Громадська організація "Асоціація ЛГБТ "ЛІГА"24. ГО "Центр соціальних трансформацій"25. ГО "СПЕКТР ХАРКІВ"26. ГО "Правозахисний ЛГБТ Центр "Наш світ"27. ГО "КИЇВПРАЙД"28. SAAD Festival29. ГО "Міські ініціативи та суспільні трансформації"30. Всеукраїнська громадська організація "Гей-альянс Україна"31. Ініціатива "Фестиваль квір-культури Одеса-Прайд"32. ГО "Освітній центр з прав людини у Львові"33. ГО "РАЙСЬКИЙ ПАГОРБ"34. БЛАГОДІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ "ОДЕСЬКИЙ БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД "ШЛЯХ ДО ДОМУ"35. ГО "ЦЕНТР МОЛОДІЖНОЇ ПОЛІТИКИ МИКОЛАЇВЩИНИ"36. ГО "АДВОКАЦІЯ МІСТА"37. ГС "Національна молодіжна рада України"38. ГО "Феміністична майстерня"39. ГС "УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА З ПРАВ ЛЮДИНИ"40. ГО "ЦЕНТР ГРОМАДЯНСЬКИХ СВОБОД"41. ГО "МІНЗМІН"42. Ініціатива Національний параюридичний хаб43. ГО "Майстерня Змін"44. ГО "Альянс Ліберальної Молоді"

В свій час , біля трьох сотень років тому, в гірській Вірменії, був лідер та полководець - Мхітар - бек. Він наводив страх на турок і персів водночас. Роками він вів нерівну боротьбу з ворогами кожен з яких був сильнішим. Навіть не знаю з чим це порівняти, бо якби Україна зараз воювала проти рашки й НАТО водночас, наша ситуація була б на порядок кращє. Вороги його не змогли вбити. Це зробили зрадники зі своїх, з вірменів. Мешканці села які побоялися, що воно стане ареною військовий дій. Вони вбили героя і принесли його голову турецькому паші який очолював османські війська послані проти Мхітар - бека.Паша уважно подивився і сказав : " Він був мені ворогом і пощади б від мене йому б не було. Але ж для вас він був захисником! Розумію ваше бажаня стати рабами нашого великого султана. Але такі лайнові люди не гідні бути його рабами!" Після чого наказав їх стратити...Я рідко схвально кажу про турок. Але цей випадок підтверджує, що вони є імперським народом. Імперії не будуються з опорою на зрадників.