Source
Доцент знає | 20 травня 2022 рокуІ ось настає моя черга. Перший крок у невідомість. ...
1 850 Views/Reach
2026-05-26 07:32
Message №1006
✅ 20 травня 2022 рокуІ ось настає моя черга. Перший крок у невідомість. Мружусь на сонце- Стой! Какоє падраздєленіє?- Азов.- Атайді в сторону! Азовців виокремлюють від інших. Нам особлива увага. Підходить якийсь персонаж, дістає телефон і починає знімати, інший починає обшукувати.- Імя, фамілія, падразделеніє, званіє.Називаюсь.- Прахаді, вещі к асмотру!Підходжу до черги. На піддони потрібно викласти вміст наплечника.- Бистрєй! Патараплівайся, давай!Метушаться два неоковирних персонажа. Один короткий і опецькуватий, інший «апасний», у балаклаві, довготелесий з якимись непропорційно широкими долонями. Форма на них виглядає максимально неохайно і не за розміром. Одразу подумки даю цій солодкій парочці прізвиська «Штепсель» і «Тарапунька».Штепсель (помічає серед речей книги, агресивно): Зачєм так много? Чітать любіш?Я (посміхаючись): Люблю.Тарапунька (єхидно): У тебя будет много времені теперь, для етого.Я: 3-4 месяца.Штепсель (з ентузіазмом шукача скарбів, перебирає речі): Фонарік нельзя! Павербанк тебе не нужен (відкладає у бік). Зарядка для телефона… Где телефон?Я: Сгорєл (спостерігаю як гасне зацікавленність в очах цього жебрака).Штепсель: Что за таблеткі? (крутить у руках «Магнікор»).Пояснюю, що це ліки які маю приймати на постійній основі. Повертає пігулки до наплечника. Помічає на руці «G-Shock»…Штепсель (азартно): Нєпаложено! Часи нельзя. Електронниє часи нельзя.Я: Нам обещали, что можна…Тарапунька (озирається навколо і включається, адже треба допомогти корешу віджати "котли" ): Снімай!!! Снімай бистро! Нельзя! Что непонятного?!Ех шкода годинника. Подарунок від друга. Треба було розтрощити. Знімаю, кидаю на піддон. Штепсель хижо підхоплює і відкидає на купу своїх трофеїв.Тарапунька (максимально накручуючи суворості у голосі): Дакумєнти?!Подаю посвідчення і паспорт. У паспорті лежить кілька гривневих купюр. Десь не більше 800 грн. Тарапунька крутить у руках паспорт, передає його Штепселю і виразно дивиться на нього. Той відкриває, помічає гроші, удає що зосереджено читає, потім повертає Тарапуньці.Тарапунька: Сабірай сваі вещі! Бистрєй-бистрєй!Штепсель: Пашевелівайся!!!Я швидко збираю речі. Пригнувши голову озираюсь. Помічаю, що нашу торбу з продуктами вже відтягли на узбіччя. Обшукують Спайдера, розглядають татуювання.Штепсель: (роздратовано) Да што ж ти медленний такой! Іді-іді..Вручає мені паспорт підштовхує у напрямку автобусів. По периметру стоять ворожі солдати. З цікавістю розглядають страшних азовців. На ходу пхаю речі у рюкзак, підходжу до черги в автобус, відкриваю паспорт – грошей немає. Бляха, які ж все-таки жалюгідні жебраки й не соромно ганьбитись? Хоча … А чого ти очікував від кацапа? Заспокоюю я себе.