Доцент знає

✅ Що далі? Далі ми йдемо під пильним наглядом росіян до автобусів і розміщуємось в них: прикордонники, морпіхи, нацгвардійці і жменька азовців. Мені випадає місце, ближче до задніх дверей, біля вікна і я спостерігаю за ворогами, а вони розглядають нас. В автобусі азовців небагато, майже всі щільно розмістились на «гальорці». Охороняли нас знервовані осетини. Невеличкого зросту, худі. В око впадала, особливо у порівнянні із кадирівцями, бідна «екіпа» цих упокорених синів Кавказу. Дешева форма, на ногах якесь дрантя. Трійко цих бійців розмістилась біля дверей автобуса. Один із них панічно водив дулом кулемета по салону і голосно говорив: «Сідеть! Не увставать. Буду стрелать!» Було помітно, що вони остерігались небезпечних азовців. До салону зайшли представники «Червоного Хреста» і це дещо зняло напругу наших охоронців. Люди східної зовнішності, пояснили нам поганою російською, що ми маємо заповнити анкети і що вони поінформують наших рідних, що з нами все гаразд. Полонені не довіряли цим персонажам, тому заповнили анкети не всі з нас. Зібравши анкети вони пішли. Більше, у полоні, представників «Червоного Хреста» я не бачив.

✅ 20 травня 2022 рокуІ ось настає моя черга. Перший крок у невідомість. Мружусь на сонце- Стой! Какоє падраздєленіє?- Азов.- Атайді в сторону! Азовців виокремлюють від інших. Нам особлива увага. Підходить якийсь персонаж, дістає телефон і починає знімати, інший починає обшукувати.- Імя, фамілія, падразделеніє, званіє.Називаюсь.- Прахаді, вещі к асмотру!Підходжу до черги. На піддони потрібно викласти вміст наплечника.- Бистрєй! Патараплівайся, давай!Метушаться два неоковирних персонажа. Один короткий і опецькуватий, інший «апасний», у балаклаві, довготелесий з якимись непропорційно широкими долонями. Форма на них виглядає максимально неохайно і не за розміром. Одразу подумки даю цій солодкій парочці прізвиська «Штепсель» і «Тарапунька».Штепсель (помічає серед речей книги, агресивно): Зачєм так много? Чітать любіш?Я (посміхаючись): Люблю.Тарапунька (єхидно): У тебя будет много времені теперь, для етого.Я: 3-4 месяца.Штепсель (з ентузіазмом шукача скарбів, перебирає речі): Фонарік нельзя! Павербанк тебе не нужен (відкладає у бік). Зарядка для телефона… Где телефон?Я: Сгорєл (спостерігаю як гасне зацікавленність в очах цього жебрака).Штепсель: Что за таблеткі? (крутить у руках «Магнікор»).Пояснюю, що це ліки які маю приймати на постійній основі. Повертає пігулки до наплечника. Помічає на руці «G-Shock»…Штепсель (азартно): Нєпаложено! Часи нельзя. Електронниє часи нельзя.Я: Нам обещали, что можна…Тарапунька (озирається навколо і включається, адже треба допомогти корешу віджати "котли" ): Снімай!!! Снімай бистро! Нельзя! Что непонятного?!Ех шкода годинника. Подарунок від друга. Треба було розтрощити. Знімаю, кидаю на піддон. Штепсель хижо підхоплює і відкидає на купу своїх трофеїв.Тарапунька (максимально накручуючи суворості у голосі): Дакумєнти?!Подаю посвідчення і паспорт. У паспорті лежить кілька гривневих купюр. Десь не більше 800 грн. Тарапунька крутить у руках паспорт, передає його Штепселю і виразно дивиться на нього. Той відкриває, помічає гроші, удає що зосереджено читає, потім повертає Тарапуньці.Тарапунька: Сабірай сваі вещі! Бистрєй-бистрєй!Штепсель: Пашевелівайся!!!Я швидко збираю речі. Пригнувши голову озираюсь. Помічаю, що нашу торбу з продуктами вже відтягли на узбіччя. Обшукують Спайдера, розглядають татуювання.Штепсель: (роздратовано) Да што ж ти медленний такой! Іді-іді..Вручає мені паспорт підштовхує у напрямку автобусів. По периметру стоять ворожі солдати. З цікавістю розглядають страшних азовців. На ходу пхаю речі у рюкзак, підходжу до черги в автобус, відкриваю паспорт – грошей немає. Бляха, які ж все-таки жалюгідні жебраки й не соромно ганьбитись? Хоча … А чого ти очікував від кацапа? Заспокоюю я себе.

📢 Лекція: Чи можна залишатися воїном, коли ти — номер на куфайці?Спільно з Центром ветеранського розвитку КПІ ім. Ігоря Сікорського запрошуємо всіх бажаючих відвідати лекцію про тих, хто перетворив сталінські концтабори на поле битви за гідність. Ми поговоримо про унікальні долі повстанців, які не зламалися після вироків, та про те, чому саме український чин став «початком кінця» для радянської каральної системи.Спікер - Дутчак Владислав Васильович «Доцент» офіцер 1-го корпусу «Азов» НГУ. В «Азові» з січня 2021 року. До служби у «Азові» 18 років працював викладачем університету. Кандидат філософських наук, доцент. Учасник оборони Маріуполя. Після виходу із «Азовсталі», 20 травня 2022 року, потрапив у полон. Був в‘язнем «Оленівського концтабору». 21 вересня 2022 року, під час обміну військовополоненими, повернувся до України. Після лікування, став у стрій і продовжує службу. Засновник освітньо-популярного проєкту - YouTube-канал «Доцент Знає».🕒 14 квітня о 16:00📍 Smart Shelter CLUST Space

Військовослужбовці 7-го корпусу ДШВ отримали шеврони випускників Хорунжої школи ім. М. Сціборського.Представники 1-го корпусу НГУ «Азов» спільно з лекторами 7-го корпусу швидкого реагування ДШВ провели Хорунжу школу імені Миколи Сціборського для слухачів зі складу 7-го корпусу. Учасники школи вчилися організовувати лекційну роботу та церемоніал, ділилися практичним досвідом.Хорунжа школа ім. М. Сціборського, яка діє в складі 1-го корпусу НГУ «Азов», зарекомендувала себе як інститут, що сприяє підготовці військової еліти України, об'єднаної навколо спільних цінностей і єдиного стандарту роботи з особовим складом. Сьогодні ми маємо честь ділитися досвідом із побратимами з 7-го корпусу ДШВ, з якими пліч-о-пліч боронимо українську землю від загарбника.«Тільки об’єднуючи виміри бойової роботи та інтелектуального зростання, ми зможемо отримати справжню військову еліту, яка після війни буде творити майбутнє української держави», – наголосив заступник командира 1-го корпусу НГУ «Азов», полковник Микита «Раз-Два» Надточій під час урочистого завершення Хорунжої школи.

Сьогодні Президент України Володимир Зеленський присвоїв військове звання бригадного генерала командиру 1-го корпусу НГУ «Азов» Денису «Редісу» Прокопенку.Денис Прокопенко став до лав «Азову» влітку 2014 року. Він пройшов шлях до бригадного генерала від солдата. Брав участь у боях за Мар'їнку, Іловайськ, а в боях за Широкине вже командував ротою. У віці 26 років він став командиром ОЗСП «Азов» — наймолодшим командиром в історії Національної гвардії та Збройних сил України. Далі були бої на Світлодарській дузі, оборона Маріуполя і полон. Повернувшись з полону, «Редіс» одразу розпочав виконувати свої обов'язки командира 12-ї бригади спеціального призначення «Азов» і згодом став командиром 1-го корпусу НГУ «Азов».Вплив Дениса Прокопенка на розвиток «Азову» та його бойовий шлях неможливо переоцінити. На нього рівняються, а його відданістю справі захисту України захоплюються. Він є прикладом командира з нової генерації українських офіцерів.Особовий склад 1-го корпусу НГУ «Азов» вітає Дениса «Редіса» Прокопенка з новим військовим званням. Честь служити під твоїм керівництвом, командире!

«Генерал-лейтенант Володимир Алєксєєв, перший заступник начальника ГРУ Генштабу РФ, якого сьогодні зранку підстрелили в Москві, був старшим із представників Росії на перемовинах в Маріуполі в травні 2022 року під час виходу Маріупольського гарнізону з «Азовсталі». Алєксєєв обіцяв дотримання росіянами Женевської конвенції про поводження з військовополоненими і гарантував нормальні умови утримання для наших полонених. І саме його підпис стояв під відповідним документом, підписаним тоді в Маріуполі. Також тоді ми виявили людяність і передали Алєксєєву трьох російських військовополонених, яким надавали медичну допомогу, забезпечували їжею та водою.Слово офіцера, уродженця ВІнниччини, зрадника своєї Батьківщини, виявилось нічого не вартим. Регулярні катування полонених азовців, відсутність медичної допомоги та голод тому підтвердження.ГУР МО повідомляло, що він є відповідальним за підготовку даних для ударів по цивільних об'єктах в Україні, а також за організацію так званого "референдуму" в Херсонській області.Навіть якщо цього разу Алєксєєв виживе, спокійно він вже не спатиме. І одного дня справу буде доведено до кінця.Жоден воєнний злочинець, який вбивав та катував українських військових і цивільних, руйнував українські міста, викрадав українських дітей та вчиняв інші злочини проти українського народу, ніколи не буде почуватись в безпеці. У жодній точці планети він не знайде собі прихистку та 100% гарантій безпеки. Ніколи.Відплата знайде кожного»Слово Командира, Друга «Редіса»

✅ Генерал вручає нагороди бійцям ТрО. Хочу нагадати всім тим, хто призабув хто такий колишній міністр оборони Кузьмук. У 2018 році Київський науково-дослідний інститут судових експертиз на замовлення Верховної Ради з'ясував, що за Олександра Кузьмука – з 24 вересня 2004-го до 3 лютого 2005 року – зі складу ЗСУ вивели 248 ПЗРК, 136 танків, 781 БМП/БТР, 96 літаків і 18 вертольотів Міноборони.Одним із найбільш відомих епізодів, часів каденції Кузьмука на посаді міністра, стала передача Україні боргів за газ частиною військової техніки. У 1999 році в межах міжурядових домовленостей Україна передала Росії стратегічні бомбардувальники Ту-160 та Ту-95МС, а також понад п'ять сотень крилатих ракет Х-55.Це було частиною угоди про списання боргу України за російський газ, який на той момент становив близько $285 млн.Щонайменше шість переданих літаків Ту-160 зараз запускають ракети по Україні. Загалом журналісти ідентифікували десять колишніх українських стратегічних літаків, переданих Україною до Росії. Зазначається, що вартість озброєння була заниженою у десять разів – про це сказано у висновках Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради для проведення розслідування відомостей щодо фактів розкрадання в Збройних Силах України та підриву обороноздатності держави у період з 2004 по 2017 роки. Так Україна втрачала обороноздатність, а родина міністра за дивним збігом обставин отримувала нерухомість у Монако*.У 2000 році внаслідок невдалих навчань українських військових ракета типу "Точка-У", без бойового заряду, влучила у 9-поверхівку в Броварах Київської області - троє мешканців загинуло, іще п'ятеро отримали важкі поранення.Як повідомлялось, протягом трьох днів Міноборони не визнавало своєї провини. Кузьмук до останнього тримався теплого місця, навіть коли факти вже стали незаперечними, міністр відмовився йти у відставку.Кузьмук встиг попрацювати і на ниві "народного обранця". З листопада 2007 року був членом Партії регіонів, опікувався посиленням оборони України у Комітеті з питань національної безпеки і оборони Верховної Ради України.. Свій глибокий патріотизм і повагу до воїнів УПА ствердив разом із 147-ми депутатами Верховної Ради України, які підписали звернення до Сейму Польщі з проханням визнати геноцидом проти поляків події національно-визвольної війни України 1942—1944 років. Одним словом, глибоко порядна і національно-свідома людина.