Взяв участь у фаховій дискусії «Ціна пального та конкуренція: як податкова політика змінює паливний ринок України».Не всі проблеми, що сьогодні, як снігова куля, наростають на паливному ринку, є наслідком подій на Близькому Сході. Значна частина є результатом рішень 2024 року, коли держава повернула 20% ПДВ підвищила акцизи на пальне, які були знижені на початку повномасштабної війни. А ще – запровадила авансові внески за торгівлю пальним. Таким чином, за оцінками експертів, мінімум 40% ціни, яку ми бачимо на стелі – це те, що забирає держава у вигляді податків. Ще до нинішньої кризи ми пропонували скасувати авансові платежі для автозаправних станцій. Відповідну ініціативу «Розумна Політика» зареєструвала у законопроєктах №12429-1 і №15012. Цю пропозицію ми привезли з фронту. На Куп’янському напрямку військові прямо говорили, що заправитися стає великою проблемою. АЗС у прифронтових районах закриваються, бо не витримують фінансового навантаження. У результаті військові змушені витрачати більше часу і того ж пального на дорогу до заправок. Страждають і цивільні та бізнес, які продовжують працювати на прифронтових територіях.Авансові платежі в цій ситуації – це надмірний і несправедливий тиск. Великі мережі ще можуть його витримати, а малі – ні. І коли невеликі заправки закриваються, ринок ще більше розбалансовується.Замість реального механізму, який би дозволив зменшити витрати для людей і для бізнесу, влада пропонує чергову “універсальну відповідь” — кешбек на паливо.Цей інструмент не вирішує проблему і не враховує реальні потреби: для бізнесу і ФОПів ці обсяги — мізер, які не впливають на діяльність. Немає адресності: однаково отримають і ті, хто завдяки авто заробляє копійку на життя, і ті, хто їздить на люксових машинах.Окреме питання — чи витримає це бюджет. Уряд закладає близько 3 млрд грн, тоді як експерти оцінюють реальну потребу в 7–9 млрд грн. При тому, що така програма стимулює споживання. У той час як у більшості країн під час криз навпаки — зменшують попит і стабілізують ринок.Саме тому сьогодні потрібні не тимчасові популістичні рішення, а системні кроки. Бо від ситуації на паливному ринку залежить значно більше, ніж здається на перший погляд. Це не просто ціни на заправках, а питання економічної стійкості і обороноздатності країни!
Транзит російської нафти: зупиняли, щоб потім відновити? «Дружба» на якій заробляє ворог Якщо українська влада не здатна відстояти власну позицію, не варто й починати. Саме так виглядає історія з нафтопроводом «Дружба», на якому держава-агресор заробляє, постачаючи нафту до Угорщини та Словаччини. Спочатку у влади була позиція, що він зупинений через пошкодження внаслідок обстрілів. Але якщо це дійсно так, то виникає питання: чому до об’єкта не допустили представників Єврокомісії, щоб вони самі переконалися і зафіксували, що це наслідок дій росії? Це був би зрозумілий аргумент для всіх партнерів. А тепер, після публічної жорсткої позиції наша влада раптом погодилася взяти грошей для відновлення нафтопроводу, щоб знову відкрити транзит російської нафти для Угорщини та Словаччини. Що цей крок дасть Україні? Він не розблокує фінансову допомогу від Євросоюзу в 90 млрд євро – максимум, лише наблизить нас до цього. Це не пришвидшить вступ України до ЄС. Самі європейські партнери говорять про перспективу в 10–20 років. Натомість відкриття транзиту — це, по суті, відновлення доходів росії від нафти. Що означає ще більше фінансування ворожої армії, яка щодня вбиває українців і руйнує нашу країну. Поки українські військові стримують ворога на фронті, окремі рішення нашої ж влади можуть напряму посилювати цього ворога фінансово!
Замість боротьби з податковими махінаціями влада атакує малий бізнес! Останнім часом дедалі частіше звучить теза про необхідність «боротьби зі схемами» з використанням ФОПів. Але важливо не підміняти поняття. Бо під цим гаслом влада системно рухається в бік посилення податкового тиску на малий бізнес.Частина великого бізнесу справді використовує ФОПів для мінімізації податків. Така лазівка існує і нею користуються. І це не секрет ні для податкової, ні для уряду.Але замість того, щоб закрити цю можливість для великого бізнесу, не чіпаючи саму систему ФОПів, які й так ледве виживають, влада пішла шляхом знищення малих і середніх підприємців.А це мільйони людей, які не пішли до держави просити допомогу по безробіттю, а працюють, створюють робочі місця, платять податки, з яких фінансуються Збройні Сили України, зарплати вчителів і лікарів, пенсії і соцвиплати. Тому не можна руйнувати ФОПів як систему! Щоб побороти податкові зловживання великих мереж, не потрібно вигадувати складні механізми. Достатньо змін до законодавства, які зроблять такі схеми просто неможливими. Тоді залишаться реальні підприємці, які працюють і створюють робочі місця. І залишиться великий бізнес, який працює чесно і в білу.А головне — будуть рівні правила для всіх.
Кешбек замість рішень. Влада знову лікує кризу популізмом❗️Після «Вовиних тисяч», національних кешбеків і десятків інших популістичних ініціатив уряд запускає ще одну програму – кешбек на паливо. Ми вже звикли, що влада діє так, коли немає стратегії вирішення проблеми. Навколо цього виникає багато логічних питань, які я поставив під час Години запитань до уряду. Скільки грошей на це закладено? Звідки вони візьмуться, якщо в бюджеті на 2026 рік такої програми не було? Чому кешбек передбачений для споживачів, але жодної підтримки для бізнесу немає? Як будуть виживати аграрії під час посівної в умовах рекордного здорожчання палива і як наслідок – собівартості врожаю? Як буде забезпечуватись армія, яка є найбільшим споживачем пального? Уряд обіцяє, що армія і аграрії будуть забезпечені пальним. Будемо уважно стежити, щоб ці слова не залишилися просто обіцянками.Водночас Кабмін прогнозує, що запасів палива в країні вистачить на 3–6 тижнів. А далі – «будемо дивитися по ситуації».Тобто, фактично, довгострокового бачення просто немає. Замість системних рішень і чіткої стратегії знову з’являються короткі популістичні ініціативи, які більше схожі на спробу підтримати рейтинги, ніж вирішити проблему!
Паливо рекордно дорожчає, а влада просто спостерігає! Ціна на дизель вже досягає 80 гривень. І це, на жаль, ще не кінець. Українці щодня бачать як ростуть цифри на стелах заправок, а влада за понад тиждень не зробила нічого, щоб врегулювати ситуацію і пояснити, чого очікувати далі. Але в дійсності проблема масштабна. Зараз іде посівна. І кожна гривня в ціні на паливо — це колосальне зростання собівартості майбутнього врожаю.Є й інший важливий аспект. Найбільший споживач палива сьогодні — це Збройні Сили України. Коли у 2023 і 2024 роках ми говорили: не піднімайте акцизи, не повертайте ПДВ на паливо — нас переконували, що це «жодним чином не вплине». А зараз виникає питання: чи закладені в бюджеті кошти, щоб армія була забезпечена пальним? Чи знову почуємо знайоме: грошей немає, але потрібно підвищувати податки для малого і середнього бізнесу? Якраз учора Парламент, на щастя, не дав закласти першу міну під остаточне знищення ФОПів – провалив законопроєкт про підвищення податків.Але саме цей малий і середній бізнес усю зиму працював на паливних генераторах. І сьогодні він так само дивиться на ціни на заправках і не розуміє, що буде завтра.Тому виникають прості питання до уряду: чому досі не зібрали нараду з паливними компаніями і не обговорили граничну маржу? Що буде з авансовими податковими платежами, які вимивають у компаній кошти?І що з паливними сховищами, які росіяни системно знищували? Вони були «захищені» так само, як Трипільська ТЕС, яку зрештою зруйнували на 100%? Бо якщо немає сховищ — немає запасів палива ні для людей, ні для армії!
‼️Влада втратила шанс на реструктуризацію боргів — країна може отримати майже трильйон дефіциту Дефіцит бюджету росте щороку. У 2024-му, коли він перевищив 600 мільярдів гривень, «Розумна Політика» била на сполох. У 2025-му ми прогнозували дефіцит у 800 мільярдів — отримали 830 мільярдів. Цьогоріч він може сягнути фантастичного 1 трильйону гривень. Чи можна це швидко полагодити? Ні, бо на проблему роками не звертали уваги. І тепер, коли війна на Близькому Сході підняла глобальні ціни на пальне, ситуація для нас стає ще важчою. Бо найбільші його споживачі в Україні — армія та аграрії, особливо зараз, напередодні посівної. Не кажу про пересічних громадян, які платитимуть дорожче за всі товари і послуги, бо здорожчає і виробництво, і логістика. Влада зобовʼязана була провести реструктуризацію боргів у 2022 році. Коли ситуація на міжнародних ринках, ставлення і довіра партнерів до України дозволяли це зробити. Але час згаяно. Зараз антикризові менеджери від влади уповають на допомогу МВФ, але замовчують головне — усі ці кошти підуть на обслуговування наявного боргу перед тим же МВФ. Навіть не на погашення. На обслуговування боргу у 2022-2025 роках Україна витратила 1,3+ трлн грн. Для розуміння, це як весь наш держбюджет зразку 2021 року. Щоб віддати усі державні запозичення, кожен громадянин України мав би сплатити 8,2 тисячі доларів.
«Дозвіл» бізнесу мати власну ППО. Влада знову перекладає відповідальність. Якщо тепер бізнес, у тому числі представники критичних галузей, самостійно має закривати над собою небо, було б справедливо звільнити його бодай частково від сплати податків, що йдуть на нацбезпеку. Але ні, тепер йому треба ще й збирати вогневі групи, навчати їх, купувати собі РЕБи і ППО. Нагадаю, із початком великої війни бізнес сплачує більше податків, аніж до. Саме бізнес і прості громадяни разом з армією зупиняли ворога на початку повномасштабного вторгнення, коли Уряд Шмигаля майже у повному складі втік на захід України. Український бізнес давно усе довів і свій борг перед державою виконує в повній мірі. Влада натомість жодного зобовʼязання не виконала. Не стримала обіцянку зменшити податки на період війни і рік після неї. Навпаки, загнала бізнес за Можай — підняттям податків, тиском з боку правоохоронних органів, збільшенням вартості пального, провальною мобілізацією і бронюванням, яке позбавило бізнес робочих рук. До речі, суспільство так і не отримало відповіді, куди Кубраков і компанія поділи мільярди, які мали захистити критичну інфраструктуру цієї зими? Виходить, оскільки чиновники не впорались, хай робить бізнес? Він то зробить, але питання — нащо нам в такому випадку ви?
Влада зриває мобілізацію і вводить в оману діючих військовослужбовців. Це край сумнівна стратегія держави у війні.Демобілізація і терміни служби. Обіцяний владою закон мав зʼявитись ще півтора роки тому. Уряд самоусунувся, а законопроєкт «Розумної Політики» припадає пилом — його просто не виносять на голосування. Що заважає запровадити терміни служби бодай для тих військовослужбовців, хто безперервно у зоні бойових дій? Однакові умови для тих, хто несе службу у Львові і хто місяцями не виходить з позицій, — це несправедливо! Військові не вічні. Їм потрібна заміна. Але допоки не буде термінів служби, бажаючим ніде буде взятись. Гірка правда: багато людей між армією і вʼязницею готові обрати другу, бо, на відміну від армії, там є розуміння, коли ти повернешся додому. Питання ротацій, додаткових відпусток теж не вирішене. Влада каже, немає людей. Привезти їх в армію мали контракти 18-24, але і тут обман. Дали молоді лише рік відстрочки після завершення контракту. Тобто, відслужив, у 19 років звільнився, а в 20 тебе мобілізували, хоча твої однолітки можуть «гуляти» до 25 років. Виплата мільйону при підписанні першого контракту — зроблено нуль. Вічна відмазка — немає грошей. Відкрию секрет: вони і не зʼявляться, якщо вони красти не перестануть. Обсяг тіньових схем у ТЦК напевно вже до 3 млрд євро наближається. У гривні це 150 мільярдів. Ще стільки ж зʼїдає корупція на митниці. Плюс до того, порахуйте, скільки бюджетних коштів летить у смітник, коли ТЦК, виконуючи план заради галочки, бусифікують усіх підряд, включно з непридатними. Гроші платників податків йдуть на підготовку, забезпечення, навчання, боєприпаси у навчальних центрах, а людина йде у СЗЧ чи звільняється зі служби, маючи на те законні підстави. Близько 46 тисяч сьогодні служать у ТЦК. Давайте відверто, частина з цих людей ніколи не була на фронті, а просто купила собі можливість ходити на службу, як в офіс, з 8-годинним графіком. То може пошукаємо поповнення серед цієї категорії? Командиром їхнім можна Єрмака поставити, а то він самотужки до фронту ніяк не дістанеться. Пішов пʼятий рік повномасштабної війни. Проблеми накопичуються, люди втомлюються, а з боку влади — повна інертність і відчуженість. Ставка на «само собою якось вирішиться» щодня закопує країну у ще глибшу яму.
Українців меншає, а влада імітує турботу! В Україні — демографічна катастрофа. Народжуваність упала до мінімуму. Мільйони людей виїхали за кордон. Загиблі й поранені через війну. Ми навіть не розуміємо точно, скільки нас залишилося в країні. Але очевидно одне: людей стає все менше, і війна лише прискорює цей процес. Люди живуть у постійному стресі: обстріли, фінансова та економічна нестабільність. У таких умовах рішення народжувати дитину — це велика відповідальність. Її треба виховати в нормальних умовах, поставити на ноги, дати освіту і дорогу в життя. Багато родин чесно визнають, що вони цього не потягнуть. Єдиний ефективний механізм сьогодні, щоб підвищити рівень народжуваності – фінансовий. Роками держава обмежувалась ганебними виплатами сімʼям з дітьми – 860 грн на місяць. Лише з цього року вони підвищились «аж» на 8 тис грн! Але це не демографічна політика, а імітація турботи перед виборами. Бо навряд чи менше ніж 200 доларів мотивують сім’ю народити дитину. У Верховній Раді вже близько двох років лежать зареєстровані законопроєкти команди «Розумної Політики» про суттєве підвищення виплат при народженні дитини. Один із них передбачає 304 тис грн. Це стало б реальним стимулом для народження дітей і повернення молодих родин в Україну. І якби він був прийнятий після реєстрації, ми б уже мали результат – тисячі маленьких українців не лише які народилися, а й ті які повернулися б в Україну. Якщо держава сьогодні не почне реально підтримувати сім’ї, завтра допомагати буде нікому. Без людей не працює ні економіка, ні армія, ні держава. І це вже питання не політики, а виживання країни!
Демобілізацію прибрали, бусифікацію запустили: так виглядає «справедливість» від влади! Допомога військовим — це не лозунги з трибуни. А конкретні рішення і закони, які держава має ухвалювати, а не відкладати чи свідомо блокувати роками.Навесні 2024 року Верховна Рада проголосувала так званий закон про мобілізацію, з якого прибрали положення про терміни служби. 227 депутатів підтримали ганебне рішення викинути з документу норму про демобілізацію. Військовим пообіцяли окремий закон через вісім місяців – до 18 грудня 2024 року. Але від влади його так і не дочекалися. Натомість відповідний законопроєкт команди «Розумної Політики» №11217 лежить у профільному комітеті без розгляду майже два роки.Цей закон — про справедливість і здоровий глузд. Він передбачає диференційований підхід до термінів служби: ті, хто роками на передовій і щодня ризикує життям, має коротші терміни. Ті, хто служить у тилу, — інші. Сьогодні навіть у владі визнають провал мобілізації і визнають бусифікацію. Але реальних кроків для зміни системи немає. Не врегульовано питання обов’язкових ротацій, не запроваджено додаткові відпустки – ми на цьому наполягали ще у квітні 2024 року в законопроєкті № 11218. Також ми пропонуємо реальну мотивацію — мільйон гривень при підписанні першого контракту (законопроєкт № 13623). На це кажуть, що «грошей немає», але в той же час роками закривають очі на тіньовий бюджет ТЦК, який сягає кількох мільярдів євро!У самому ТЦК 46 тисяч посад. Є ті, хто пройшов фронт. Але є й такі, хто навіть не розуміє в якому напрямку він знаходиться. То нехай спершу вони покажуть, як треба воювати. Бо коли людину ловлять на вулиці, витрачають бюджетні кошти на підготовку, а потім вона або непридатна, або йде в СЗЧ, — це не посилює армію. Це марнує ресурси і руйнує довіру!
TGLIST.COM.UA
