Виступив сьогодні на засіданні ТСК Парламенту з питань контрабанди, де розбирали діяльність CARGO-компаній.

Ви маєте розуміти, що CARGO-компаній як відокремленого бізнесу фактично не існує.
Це лише оболонка. Рекламна вивіска і віртуальний бренд, задача якого лише збирати клієнтів на перевезення товарів.

За цією оболонкою стоять топові контрабандисти країни, які і організовують «митно-податкову карусель», в якій саме ввезення товарів повз митницю лише один з етапів роботи.

Бенефіціарів CARGO-теми небагато, орієнтовно 10–12 осіб.
Більшість із них або досі перебувають у санкційних списках РНБО, або вже встигли з них вийти.

Ці люди реєструють на фунтів десяток-два нових компаній, список яких доводять до митниці та податкової.
Керівництво регіональних митниць, а також ключові департаменти Держмитслужби, зокрема департаменти боротьби з контрабандою, управління ризиками та тарифного регулювання, теж отримують перелік цих компаній, які працюють під тією чи іншою карго-оболонкою.
Після цього на митні пости спускається фактична вказівка: ці компанії не блокувати, не доглядати та максимально сприяти оформленню їхніх вантажів.

У результаті щодо таких компаній можуть не спрацьовувати ризики, не проводитися належні огляди, а тарифне регулювання щодо конкретного вантажу фактично не застосовується.

Далі менеджери CARGO компаній збирають клієнтів.

Це дуже нагадує стару систему «модних фірм», яка існувала ще за часів Януковича.

Ми фактично повертаємося до ситуації, коли на кожній конкретній митниці існує перелік компаній, відомий митникам, до яких застосовується особливий режим роботи і під які загоняють білий бізнес.

Причому цей список передається не лише митниці, а й податковій службі.
І саме податкова відіграє в цій схемі навіть більшу роль, ніж митниця.

На засіданні ТСК депутати озвучили інформацію про близько 600 юридичних осіб, пов’язаних із карго-перевезеннями. При цьому лише кілька десятків із них на сьогодні залишаються активними.
Інші вже закриті, перепродані, «втоплені» або просто виведені з гри.

Це, власне, і підтверджує описану модель: протягом певного періоду працює конкретний перелік юридичних осіб, після чого він змінюється і на митницю передається новий список.

Але головний заробіток бенефіціарів CARGO полягає навіть не в самому перевезенні товарів через кордон із несплатою або мінімізацією митних платежів.
Набагато ціннішим товаром є документи.

Ці компанії завозять товар, який декларується із заниженою вартістю, неправильною вагою, під іншим кодом або взагалі як інший вид продукції.

Після потрапляння товару в Україну його фактично передають замовнику без відповідних документів та за готівку.
А у карго-компанії залишається найцінніше, документи на цей товар і сформований імпортний ПДВ.

Тобто виникає ситуація, коли товар фізично вже переданий клієнту, але юридично він продовжує перебувати на балансі компанії-імпортера.

Далі ці документи можуть продаватися за різноманітними схемами, зокрема компаніям, які використовують їх для формування податкового кредиту, так званих «скруток», а також підприємствам, які працюють із державними закупівлями.

На ТСК озвучували випадок, коли тканина для виробництва одягу за документами завозилася як тканина для будівництва.

Це дуже показовий приклад того, як документи згодом можуть використовуватися в інших схемах.

Є ще один важливий елемент.
Готівка, яка накопичується в CARGO-офісах, сама стає товаром.
Її в подальшому продають конвертаційним центрам, які використовують цей кеш у своїх схемах.

Я так детально, вкотре, описую цю систему для того, щоб було зрозуміло: діяльність CARGO-компаній, це не просто проблема несплати митних платежів.

Це частина значно більшого ланцюга, в якому задіяні митники, податківці, правоохоронці та представники інших структур.
І ця проблема виходить далеко за межі митниці, зачіпаючи суміжні галузі, конвертаційні центри, сферу державних закупівель і багато впливових людей та структур.

Саме тому подолати це явище настільки складно.
Але якщо країні дійсно потрібні кошти, то це зробити можна буквально за тиждень.