Telegram statistics channel - @CultureUkrainian

Дерево Життя – один з найдавніших українських символів, основа світогляду наших пращурів, для яких воно уособлювало порядок, що протистоїть хаосу, виникнення усього живого. Це райське дерево, місток між світами. За легендою, над Деревом життя кружляв Божий дух, від якого народилася богиня Лада, а потім виникли Небо та Земля. Візуалізація цього символу зустрічається на трипільському посуді, килимах, у ранньому іконописі, в орнаментах українських вишивки та писанок.За традицією народного мистецтва Дерево життя втілюється у вигляді явора, верби, дуба, берези, яблуні чи груші. Обов’язковим, хоч часто й умовним, є збереження його поділу на три частини: нижню – минуле, потойбіччя, скарби, що заховані у землі, істоти, які викликають страх; середню – сьогодення, світ людей; верхню – світ богів. Дерево життя – це образ родючості, жіночого начала, оберегу роду, у який закладалася й міфологія чисел. Дерево життя, наприклад, у вишиванках чи килимах позначало сторони світу, поділ тижня на 7 днів.На фото лляний вишитий рушник «Дерево життя» від бренду Гармонія, що вже 20 років спеціалізується на вишитому лляному текстилі.Підписатись на Паляницю Написати автору

Ключовим атрибутом великоднього кошика є рушник. А особливо цінним є той, що має символічні орнаменти та втілює обрядові традиції.Рушник вважають символом пробудження й оновлення життя. Первісно господині вишивали великодній атрибут власноруч, починали у четвер, традиційно хрестиком, з молитвами й бажано лише однією голкою. Обраний малюнок займав не більше чверті полотна. Для рушника підбирали натуральне домоткане полотно. Його нізащо не різали, а рвали, адже нитка — символ нескінченності життя. В орнаментиці домінували вишиті символи, що передавали радість свята Воскресіння. Паска (великодній хліб) — символ родючості. Хрест означав людину, крашанки або писанки — вічне життя й зародження нового. Рисочки символізували землю, вербові баськи — безсмертя, квіти — радість, свічка — божественне світло. Обов’язково вишивали буквосполучення «ХВ» або повноцінне «Христос Воскрес».Колір підібраних ниток також мав значення й передавав потужну енергетику. Здавна домінували два кольори: червоний — символ життя і чорний — потойбічного світу. Сьогодні вишивальниці додають яскраві кольори: білий — символ невинності, жовтий — радості, зелений — життєдайності, фіолетовий — єднання й гармонії. Золотий символізує небесний вогонь, а синій — душевний спокій та очищення.На фото рушник з великодньої колекції від ПТАШАТАМ.Підписатись на Паляницю Написати автору

Національний музей «Київська картинна галерея» презентує виставковий проєкт «Терещенківська, 9» – першу експозицію, що відкривається в історичних інтер’єрах музею після подолання наслідків ракетної атаки. Це міжмузейна історико-мистецька експозиція, яка розповідає про один із найвідоміших київських маєтків та його мешканців. Виставка відтворює хроніку створення архітектурної перлини, історію родини Терещенків та їхньої мистецької колекції. Гості зможуть простежити ключові події, що розгорталися у стінах маєтку наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття: від проєктування будівлі у 1870-х роках до функціонування тут дипломатичної служби УНР та Української держави, а також відкриття Київської картинної галереї у 1922 році під егідою Всеукраїнської Академії наук. Старовинні світлини інтер’єрів кінця ХІХ століття, автентичні меблі, що прикрашали маєток понад сто років тому, створюють відчуття занурення в епоху. Унікальні експонати – печатки винокурного заводу й маєтку в Денишах – демонструють Терещенків як власників провідних українських підприємств свого часу. Окрасою експозиції стали живописний твір Івана Айвазовського «Сцена з Каїрського життя і загальна панорама міста» та скульптура Марка Антокольського, створена на замовлення Федора Терещенка. Вперше від початку повномасштабної війни ці шедеври з колекції музею знову постануть перед глядачами. Як і в минулому, мавританську залу прикрашає мармурова композиція «Амури, що б’ються за серце» за моделлю Франсуа-Жозефа Ле Клерка (зі зібрання Національного музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків).Важливою подією стало повернення оригінальних печаток Міністерства закордонних справ УНР, що нагадують про значущу історичну роль маєтку: у 1917-1919 роках тут працювало МЗС українських урядів.Підписатись на Паляницю Написати автору

Українська ілюстраторка Марія Гайдук стала переможницею 59-ї Болонської виставки ілюстраторів, що проходила в межах Болонської виставки дитячої книги (Bologna Children’s Book Fair).Марія Гайдук — родом із Херсону, навчається на першому курсі Львівської національної академії мистецтв.Вона представила на конкурсі ілюстрації до книжки "Вбиваючи богів". Мета проєкту, за словами самої художниці, звернути увагу на «проблему геноциду, який людина чинить проти природи та тварин».Авторка пояснює назву роботи тим, що кожна тварина — неповторна й унікальна, "маленький бог".«Члени журі були особливо вражені впливом і потенціалом творчості художника, який балансує сміливість і чутливість», — йдеться у коментарі журі, які обирали переможницю з 21 870 робіт від 4 374 художників із 89 країн. Загалом фіналістами премії стали 324 ілюстратори, зокрема, крім Марії Гайдук, іще чотири українські художниці: Оксана Драчковська, Софія Купріянова, Анна Іваненко й Олеся Секереш.Підписатись на Паляницю Написати автору

solomea.studio відома своїми авторськими прикрасами та декором з кераміки, виготовила колекцію підвісок з дуже легкої ліможської порцеляни.Ніжні, майже невагомі ангелики, пташки і пташенята, куманці та баранці з росписом волошками, колосками та каштанами, зліплені вручну, розписані підглазурними пігментами та золотом.Підвіски дуже легкі, щоб на Великдень вони могли прикрашати ніжні гілочки, на Різдво - ялинку, а в проміжку між святами - як вам підкаже фантазія.«Ми почали їх продумувати ще в грудні. Багато часу пішло на вибір матеріалу. І ми вибрали порцеляну з Ліможу (Франція). В роботі порцеляна дуже відрізняється від глин. Вона, наче, жива: зліплена річ змінює свою форму, наче тече.В порцеляні цінується її якість - можливість просвічуватись на світлі. Тому ми робимо птахів з тонкого пласту. І на світлі вони дійсно просвічуються.А щоб додати життя в цей цупкий матеріал, ми вигинаємо крила та інші частини птахів. (Але також певну кількість птахів зробили рівненькими).»- розповідає автор.Підписатись на Паляницю Написати автору

Музей «Писанка» Єдиний на весь світ музей писанки знаходиться у місті Коломия Івано-Франківської області. Офіційна його назва – музей писанкового розпису, простіше – музей «Писанка». У 2000 році спеціально для збереження і експонування творів писанкового розпису — писанок було побудовано архітектурну споруду у формі писанкового яйця висотою 13 м, яка згодом стала візитівкою Коломиї.Збірка Музею налічує понад 12 000 писанок і декоративних яєць із різних регіонів України та 35 країн світу. Це писанки, мальованки, дряпанки, створені на курячій, гусячій, страусовій чи навіть перепелиній шкаралупі. Також у колекції широко представлено декоративні яйця, оздоблені вишивкою, аплікацією насінням з різних злакових культур, соломкою, дерев'яні інкрустовані й різьблені, керамічні писанки та декоративні яйця з напівкоштовного каміння, декоровані технікою перегородчастої емалі.Найдавнішою в музейній колекції є писанка, написана природними барвниками на гусячому яйці ще понад 500 років тому. Вона була знайдена у 2013 р. у Львові у водозабірній башті під час археологічних розкопок, здійснених науково-дослідним центром «Рятівна археологічна служба» Інституту археології Національної Академії Наук України й згодом подарована музею. Це найдавніша віднайдена на території сучасної України писанка не тільки в колекції Музею, а й загалом в Україні.Підписатись на Паляницю Написати автору

Сьогодні в рубриці #графікроботи Артур Солецький - сучасний український художник. Новина про те, що його робота є в колекції Шерон Стоун облетіла майже всі українські медіа. Тому я щиро рада поділитися з вами робочою рутиною Артура: Якщо говорити про мій робочий графік, то, правду кажучи, якби не викладання в академії, його, мабуть, не існувало б зовсім. Моє життя тоді умовно поділялося б лише на дві частини: час у майстерні та сон удома. Втім, певна структура все ж є, тож можу трохи розповісти.Зазвичай мій ранок починається з прогулянки з дружиною та нашим песиком. Це наш маленький ритуал — вийти разом на свіже повітря, відчути ритм нового дня, а заодно й забігти на каву до улюбленої кав’ярні. Після цього я вирушаю до академії, де зазвичай маю одну-дві пари.Та справжнє життя починається пізніше — у майстерні. Хоча я й називаю це роботою, насправді майстерня для мене — місце сили. Тут я відновлюю себе, знаходжу внутрішню рівновагу, час тут плине інакше. Я можу проводити там цілі дні — й цього завжди буде замало.Вечори — окрема історія. Часто зустрічаємося з друзями: спілкуємось, граємо в настільні ігри, обговорюємо все на світі. Але є й інші вечори, тихіші — коли просто хочеться побути вдвох із дружиною, сходити разом на вечерю або переглянути кілька серій улюбленого серіалу. У цих миттєвостях — спокій, близькість і прості радощі, які надають життю смаку.〰️ Муза&Селінджер

250 унікальних писанок з 14 етнографічних регіонів України кінця XIX -початку ХХ ст.Унікальним явищем нашої культури, справжнім національним символом є писанка, історія появи якої сягає прадавніх часів. Одним із її найбільших зібрань є відповідний фонд Музею етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України, а його частина (250 памʼяток) є обʼєктом дослідження та оцифрування в межах проєкту «Українська писанка в європейському культурному просторі», який став можливим завдяки підтримціУкраїнського культурного фонду.Формування колекції писанок в Музеї НТШ розпочалося на початку XX століття.Значний вплив на поповнення збірки памʼятками мали відозви Наукового товариства імені Шевченка до української громадськості із закликомзбирати та надсилати писанки до музею.Вже у 1929 році в колекції Музею Наукового товариства імені Тараса Шевченка налічувалося 4200 писанок, зокрема 3095 з Галичини, 494 3 Волині й Холмщини, 203 з Буковини, 14 з Київщини.Предметом опрацюванняв межах проєкту стали писанки, які надходили до музею до 1939 року. Саме з цієї частини колекції, для оцифрування та формування вебкаталогу було відібрано 250 памʼяток, 50 з яких обрано для створення 3D моделей (3D образів).Результати цієї роботи опубліковані на сторінках ресурсу у формі вебкаталогу відібраних памʼяток, де Ви можете оглянути якісні фото писанок, їх атрибуційні описи та 3D моделі окремих, найбільш атрактивних 50-ти памʼяток.Функціонал каталогу надає можливість фільтрації писанок за окремими атрибуційними полями, зокрема етнографічним регіоном, орнаментальними мотивами, технікою виконання, періодом створення.Підписатись на Паляницю Написати автору

Сокальська сорочка увійшла у Національний перелік нематеріальної культурної спадщини України.Це не просто елемент одягу, а жива історія, що зберігає традиції та майстерність поколінь. Вона стала десятим культурним надбанням Львівщини, визнаним на державному рівні:1. Яворівська дерев’яна забавка; 2. Яворівський пиріг; 3. Різдвяна сферична звізда (Жовківський район); 4. Надсянська говірка; 5. Глинянський візерунковий текстиль; 6. Городоцький шов; 7. Дзвонарство; 8. Бойківська писанка; 9. Засипана капуста (Жидачівщина); 10. Сокальська сорочка.Для вишивок Сокальщини характерні легкі ніжні узори, які справляють враження тонкого мережива. Вони виконуються переважно чорним кольором поверхневим шиттям — хрестиком, стебнівкою. Вишукане, багате, монументальне чорне мереживо образно виділяється в складному, комплексному одязі.Легенда розповiдає, що коли татари напали на цей край i винищили його, то люди, якi вижили, дали клятву до двадцятого колiна носити одежу, вишиту чорним кольором.Підписатись на Паляницю Написати автору

Проєкт «Тисячі дверей Одеси» з 2019 року реставрує та відтворює автентичні двері, популяризуючи їх збереження, як частини історичної спадщини міста. З 2022 року проєкт співфінансує Представництво ЄС в Україні через Фонд громадянського суспільства (CSF), Європейський інструмент демократії та прав людини (EIDHR), а також меценати з Одеси та світу. У команди є численні реалізовані проєкти, як-от реставрація вхідних дверей у будинку братів Стіфель, які були створені у XIX сторіччі, двері будинку Л. А. Караводіна1890 р , повернуті до життя двері будинку Флоріана Рожицького, повістю відновлені дубові двері Одеського національного художнього музею, які постраждали від прильоту ракети на вулиці Софіївській і багато інших. Нещодавно майстри завершили реставрацію історичних підʼїзнихдверей будинку Урусова (1885 р.)( на фото),авторство якогоприписують архітектору Д. Є. Мазірову.Майже пʼятиметрові дубові двері знову вражають витонченістю ліній та відновленими поліхромними вітражами у стилі модернізованої еклектики.Подібні проєкти є і в інших містах, наприклад харківськийпроект Dveryki.Kharkiv.Підписатись на Паляницю Написати автору