Мав честь брати участь у першій бойовій операції під Вовчанськом знов створеного 23-го штурмового полку РУГ 2-го корпуса Нацгвардії "Хартія": https://youtu.be/zIxALxtQvis?si=cSohU12AsK_7jZVZУсі ці сміливі та рішучі атаки на відео провели іноземні добровольці з Латинської Америки, українці на штурм не направлялись, а здійснювали розвідку та ураження дронами, вогневу підтримку, управління та забезпечення. Ну і ключове - усі ці бійці завезені за приватні кошти українських підприємців, яких залучила "Хартія", оскільки держава поки що не може забезпечити механізм фінансування трансферів іноземних добровольців - хоча гроші у бюджеті закладені, але не виділяються. Через це буквально тисячі добровольців чекають на відправку у "Хартію", але ми не можемо їх завезти просто через брак коштів. Тисячі здорових вмотивованих людей, які готові йти в українську піхоту, щоб не треба було ловити на вулицях українських громадян, щоб не треба було бусифікувати, примушувати, запихувати на нуль. Усі державні керівники сприяють, чують, намагаються зрушити процес, але поки що державне фінансування продовжує узгоджуватись. Тому якщо хтось має можливість профінансувати завезення іноземців, поки держава координується, "Хартія" буде дуже вдячна, я сконтактую з нашими рекрутерами та командиром полку Гамлетом Авагяном. Чим більше іноземних бійців ми завеземо - тим менше українців буде необхідно тримати на нулі. А воюють латиноамериканці мужньо, можете подивитись деякі фрагменти бойової роботи на відео.
🔴«Завдання виконане»: як ССО повернули тіло литовського добровольця з ворожої території Томас Валентеліс – 20-річний литовський доброволець з Інтернаціонального легіону ЗСУ. Він приїхав воювати за Україну – і загинув 13 березня 2025 року в бою на Харківщині. Тоді евакуація тіла з ворожої території здавалася майже неможливою. Врешті за справу взялися бійці 8-го полку Сил спеціальних операцій. Коротке вікно для виходу з’явилося, коли пішов сніг. Пролунала команда: «Плюс, старт». За трохи більше ніж годину пролунало: «Завдання виконане». Ця спецоперація отримала назву «Посланець». До неї в ССО готувалися понад тиждень: розвідка району, тренування, планування маршруту ексфільтрації та відволікаючих дій. У результаті тіло литовця вдалося евакуювати з-під носа ворога. Про хід, без перебільшення, унікальної спецоперації розповіли її учасники – бійці 3-го загону 8-го полку ССО з позивними «Скіф», «Саян» та «Шустрий»: https://censor.net/ua/r4001917@censor_net І Ми у Facebook, Instagram, Twitter, Tik-Tok, SL8
Травневий ППО-пад розпочато: 2 ЗРК, 2 РЛС, 6 СКПП, тпд Рубікону та Шторму, телекомунікаційний центр у Маріуполі, тощо.Приморську на ленінградщині полумʼяний недільний привіт! Спільна операція СОУ по ключовим хробачим наливайкам триває. Засобами глибинного ураження СБС за координації Центру глиб.ураження Сил безпілотних систем нанесено низку уражень військових обʼєктів у ТОТ Донецької, Запорізької та Луганської областей, зокрема:•ЗРГК «Панцир-С1»- нп Новий Світ, ТОТ Донецької, Птахи 1 оц СБС•ЗРК «Тор»- нп Марківська, Луганської, Птахи 1 оц СБС•РЛС типу П-18- нп Гераськівка, ТОТ Луганської обл, підрозділ «Фенікс» (ДПСУ/ Угруповання СБС)•РЛС типу П-18- нп Софіївка, ТОТ Запорізької обл, Птахи 1 оц СБС•ТПД підрозділу «Рубікон», нп Маріуполь, ТОТ Донецької, 9 бат «Кайрос» 414 обр «Птахи Мадяра»•ТПД підрозділу «Шторм», нп Камʼянувате, ТОТ Донецької, 9 бат «Кайрос» 414 обр «Птахи Мадяра»•ТПД ос ров, нп Степок, ТОТ Запорізької, 9 бат «Кайрос» 414 обр «Птахи Мадяра»•телекомунікаційний центр у м.Маріуполь, ТОТ Донецької обл, Птахи 1 оц СБС•6 комплексів СКПП- система контроля повітряного простору, ТОТ, пілоти 412 обр СБС «Немезис» сумісно з 1 оц СБС•рембаза підрозділу противника у нп Кадіївка, у ТОТ Луганської обл, 1 оц СБСДалі, звісно, буде…Слідкувати результати СБС наживо:Онлайн-табло СБС «ПІДРАХУЙКА»https://sbs-group.army/МАДЯР🇺🇦03.05.26🔵МАДЯР🎞МАДЯР👥МАДЯР👥RB📷МАДЯР🇺🇦СБСонлайн«ПІДРАХУЙКА»СБС
🔴Олексій Юков: «Коли ми виходимо забирати тіла, розуміємо, що цей вихід може бути останнім» Він працює там, де більшість не витримала б і години - між тілами, рештками та постійними вибухами, у дуже коротких проміжках тиші. Його робота - повертати додому тих, кого війна намагається стерти не лише фізично, а й з пам’яті. У зоні бойових дій кожен виїзд - це ризик. Але він все одно йде разом зі своєю командою, витягує тіла та останки загиблих, долаючи надскладні маршрути та щодня ризикуючи життям. Керівник пошукової групи «Плацдарм» Олексій Юков займається цією справою понад 27 років - ще з підліткового віку, коли вперше долучився до пошуку та збору останків загиблих часів Другої світової війни. Наше інтерв’ю - це розмова не лише про боротьбу українців за своє майбутнє. Це спроба зрозуміти межу між життям і смертю, про втому, яка виснажує, про людяність, що не зникає навіть там, де закінчуються тіла. Читати: https://censor.net/ua/r3611203@censor_net І Ми у Facebook, Instagram, Twitter, Tik-Tok, SL8
«Бабуся, сідай!» — Трійка евакуювала цивільних із сірої зони за допомогою наземного робота!Літню жінку, яка рухалася прострілюваною дорогою, на Лиманщині виявили пілоти 60-ї ОМБр. Без надії вижити вона йшла крізь вирви від снарядів і тіла односельців — допоки за нею не прибув робот.За справу взялися бійці роти безпілотних наземних систем “Cerberus”. Щоб не налякати жінку, наземний роботизований комплекс накрили ковдрою із посланням: «Бабуся, сідай!».Ще трьох цивільних, які виходили пішки, дрони супроводжували до точки евакуації. Діставшись бронеавтомобіля, бійці 1-го мехбату вивезли людей із зони бойових дій і передали Патронатній службі «Янголи Трійки».Кадри технологічної операції, що тривала чотири години — показуємо у відео.Евакуйованій жінці 77 років. 53 із них вона прожила у власному будинку, який зруйнували окупанти. Третій армійський корпус закликає: евакуюйтеся завчасно, щоб зберегти найцінніше — життя.Третій армійський корпус | Instagram | Facebook | YouTube | Threads | ab3.army | TikTok | Підтримати 🇺🇦
🫡 У Києві попрощалися із російським добровольцем спецпідрозділу ГУР “Легіон “Свобода Росії”” Ільдаром “Ганді” Дадіним На Національному військовому меморіальному кладовищі в Києві поховали прах російського добровольця ГУР Ільдара Дадіна, який загинув у бою на Харківщині у 2024 році.Ільдар — перший російський доброволець, похований на Національному військовому меморіальному кладовищі. Він послідовно виступав проти путінського режиму, став одним із перших засуджених за кримінальною статтею про “неодноразове порушення порядку організації мітингів” у рф, пройшов через ув’язнення та зазнав катувань.Після початку повномасштабної війни одразу залишив росію та приєднався до Сил оборони України.Воїн неодноразово брав участь у складних операціях на різних напрямках — від Курської до Харківської області.Свій останній бій доброволець прийняв на Харківщині, допомагаючи пораненому побратиму.Побратимам Ганді запам’ятався як принциповий борець за справедливість і свободу: щирий пацифіст, який узяв до рук зброю заради ідеї звільнення України від божевільного кремлівського режиму.Провести в останню путь зібралися побратими, родина та близькі друзі Ільдара, щоб попрощатися з ним і вшанувати його шлях.🕯 Він боровся до кінця і загинув як герой — зі зброєю в руках.ГУР в інших соціальних мережах: 🔹Facebook 🔹YouTube 🔹 Viber 🔹Instagram 🔹Twitter 🔹 Threads 🔹 WhatsApp🔹 Telegram Bot🔹 TikTok
Полонений розридався під час інтервʼю- хотів обійняти сімʼю. Нещодавно мережу облетіли фотографії трьох піхотинців 93-ї бригади Холодний Яр, які більше 7-ми місяців тримали позиції на «нулі» біля Костянтинівки.Серед трьох піхотинців особливо запам’ятався 21-річний хлопець із позивним «Жид». Це військовий з батальйону «Алькатрас», який воював у складі 3-го механізованого батальйону. Незадовго до свого довготривалого заходу на піхотні позиції «Жид» разом з більш досвідченим «Студентом», зенітником батальйону, здійснили коротку вилазку. Під час неї військовим вдалося взяти в полон двох окупантів на позивний «Ардір» і «Большой». Коли росіяни побачили українських військових, покидали зброю, добровільно здалися, і ще добу відповідали на рацію командирам під дулами автоматів. Полонені поскаржилися на своїх командирів, які тримали їх на позиціях попри поранення. Дивіться нове відео на Youtube-каналі 93-ї бригади Холодний Яр, коментуйте, поширюйте відео і ставте вподобайку: https://youtu.be/6Pi1onlpyGI
🔴Думки по теракту у Києві1. Командири усіх підрозділів поліції вже зараз повинні мати реальний бойовий досвід - бо інакше вони не можуть забезпечити правопорядок у країні, де значна частина населення має бойовий досвід і де ворожі терористичні акти - звичайний сценарій ймовірної небезпеки. А в перспективі усі поліцейські мають отримати досвід бойових дій - бо готовність захищати країну - це головна перевірка під час війни. Поліцейських, які кинули людей у небезпеці, та втекли від злочинця, варто показово віддати під суд так само, як тих, хто залишив товаришів та бойову позицію під час бою. 2. Усі громадяни України, які беруть участь у захисті України та виконують бойові розпорядження у будь-яких структурах сил оборони, включно з ДФТГ, повинні отримати право на володіння та носіння зброї для самозахисту. Право на носіння зброї у тилу надається наказом командира частини, у складі якої виконуються бойові розпорядження. Відповідальність за підготовку, психічну адекватність та відсутність залежностей у підлеглих мають брати на себе конкретні командири. 3. Подавший у відставку начальник патрульної поліції Євген Жуков системно працював для обкатки цивільних за статусом поліцейських у бойових діях. Тому створена бригада поліції "Хижак". Тому в багатьох управліннях патрульної поліції створені бойові підрозділи. До мого взводу під Куп'янськом та під Липцями були придані два розрахунки БПЛА бойового підрозділу патрульної поліції Харківщини "Робокопи", яким командує особисто начальник патрульної поліції області Віктор Левченко. Розрахунок "Патруль" діяв під Куп'янськом максимально ефективно та заслужив повагу усього ударного угруповання, незважаючи на регулярні обстріли та удари по їх позиції. З заступником командиру полку патрульної поліції Антоном Боровковим я особисто кілька разів виходив на розвідку під Куп'янськом, це людина абсолютно надійна під вогнем ворога та ударами дронів. Сподіваюсь, що Жуков, який вчинив як відповідальний офіцер, у складі МВС зможе на іншій посаді продовжити роботу по бойовому застосуванню поліції, враховуючи його авторитет у силах оборони.
Мій Шрі-Ланкійський Побратим Джело був людиною відчайдушної вдачі та небаченої відваги. Професійний кадровий військовий він був прикладом для всього Легіону.Джело отримав цікаве поранення – у середній палець.Коли показав його росіянам.Він прибув до України зі самої Шрі-Ланки в 2023-му. Брав участь у боях під Андріївкою та Серебрянському лісі. Там і сталась історія з пальцем.«Поранення було в середній палець, я його показав росіянам. Але тоді ми знищили всіх росіян – їх було 11. Під час цього штурму троє наших були тяжко поранені, але ми ліквідували всю групу противника. У палець – це вже було моє третє поранення», – усміхається легіонер.У Шрі-Ланці Джело був військовим. Не приховує, що любить воювати:«На Шрі-Ланці немає війни, а я прагнув воювати. Мій командир на батьківщині – колишній стоматолог – загинув у Андріївці. Раніше він покликав мене, щоб я їхав допомагати, бо тут гинуть цивільні. І ось я тут, – розповідає боєць. – Я завжди на боці України. Багато цивільних помирають. Я бачив як цивільні гинули в 50-200 метрах від мене.Я зустрів багато військових із Північної Кореї в Курську, які воювали за росію. Вони вороги. Бачиш ворога – стріляєш.Інколи я кулеметник, інколи я тім-лідер, ще хтось. Кожен з нас виконує багато різних функцій.Тренування нам допомагають краще виконувати завдання. Ми регулярно відпрацьовуємо як атакувати і захищатися.Мені не страшно іти в бій, ми ж військові. Два роки я вже тут, витримав. В мене було три поранення – в обидві ноги, праве плече і палець. Перше: ми з моїм другом-командиром ішли у наступ і в той час почали гатити із гранатометів…»Вчора у Млинові на Рівненщині попрощалися із військовим Інтернаціонального легіону ЗСУ родом зі Шрі-Ланки Хакуру Баддалаге Генада Лахіру Кавіндою на псевдо Джело, який загинув 3-го квітня на Сумщині.Воїн просив поховати його у Млинові поруч із побратимом — шріланкійцем Шеханом Ранішкою. Сам Шехан заповів, щоб його поховали біля могили командира й близького друга Тараса Коханюка.Хакуру Баддалаге долучився до лав ЗСУ в жовтні 2023 року. Шехан став його командиром. У грудні 2023-го Джело та Шехан разом виконували бойове завдання і зазнали поранення. Джело до останнього намагався врятувати командира, а коли той загинув, заповів поховати його поруч. Батьки Тараса доглядали за могилами сина та Шехана.Кажуть, що тепер опікуватимуться й похованням Джело.Джерело - https://www.facebook.com/share/185oXfrkvj/?mibextid=wwXIfr
👆– Кілька разів виникали критичні ситуації, коли ворожа піхота застрибувала в наші траншеї. Але її щоразу знищували. Дуже допомагала єгоза й плутанка перед переднім краєм, вона затримувала штурмовиків і давала час нашим дронщикам і кулеметникам.Звичайно, були поранені й з нашого боку, і загиблі теж. Усіх їх вдалося евакуювати.– У мене хороші водії. Якщо в бійця важке поранення, ми включали всі засоби РЕБ, наводили стрілецьку зброю, і я просив водіїв виїхати. Вони залітали на позицію, за секунди забирали пораненого й виїжджали – жодного разу не відмовилися. В цьому смислі мені пощастило, бо буває по-різному… А взагалі я старався полегшити перебування бійців на бойових, наскільки це можливо. Слідкував, щоб кожен щодня мав можливість зв’язатися з рідними, це дуже допомагає. Коли в лютому на лінії фронту відбувалася верифікація Старлінків, наші термінали теж не працювали, деякі й тривалий час. То ми зв’язувалися з бійцями по рації й передавали звістку рідним по телефону. Я знаю по собі, наскільки це важливо, – щодня намагаюся спілкуватися з донькою, а якщо не виходить, вона шле мені голосові повідомлення. Це допомагає триматися. Плюс хороші командири, а в мене вони дуже хороші й адекватні. І я намагаюся бути таким самим для своїх бійців. Показово, що в роті Олексія немає жодного кадрового військового (котрий навчався в спеціалізованих військових навчальних закладах). Усі колишні цивільні, дехто підписав контракт, уже будучи в ЗСУ, як і сам Ботанік. Однак ця «цивільно-штурмова» рота, відколи воює на Оріхівському напрямку, відбила всі російські штурми, не дала просунутися ворогу ні на метр, зберегла всі позиції, хоча часом тут було дуже гаряче. – Я усвідомлюю, якою ціною це дається. І головна причина неприродньо довгих бойових виходів теж відома – відсутність людей. У моїй роті некомплект (як і у всіх інших), а з тих, що є, приблизно половина – категорія 50+, вони постійно хворіють і лікуються. Немає людей – немає й нормальних ротацій. Ще одна причина – небезпечна логістика, але це другорядне. Бо якби були люди, безпечний час для заміни принаймні раз на місяць можна знайти. Взагалі, ідеально було б, якби піхотинець місяць перебував на бойових, а місяць відновлювався у фронтовому селі. Але за теперішніх умов це абсолютно нереально через нестачу людей…Після бойового виходу Олексій отримав відпустку. Дома він привітав доньку з 10-річчям, подарував велосипед і навчив на ньому кататися. А далі знову повернувся в підрозділ.– Своє головне призначення як командира бачу в тому, щоб мінімізувати втрати особового складу, в ідеалі – щоб їх зовсім не було, – каже Ботанік. – Але на війні і в піхоті це, на жаль, неможливо. Якщо ж говорити про особисту мотивацію, то я не хочу, щоб мої рідні, моя донька бачили те, що бачу я – вибухи, прильоти КАБів, зруйновані села, смерті. Це заради чого я тут…Джерело - https://www.facebook.com/share/p/18FwbQv7Da/?mibextid=wwXIfr
TGLIST.COM.UA
