В центрі оповіді письменниця Вікторія Антон, яка віддає перевагу доволі специфічному стилю життя. І ось, одного разу вона отримує листа, який змушує її рушити у подорож до таємничого італійського села десь на краю географії. Тут панує зимовий холод, моторошна атмосфера, а люди - дуже непривітні до чужинців. Вікторія знайомиться з журналістом місцевої газети і разом вони занурюються у події десятирічної давнини, розслідуючи, на перший погляд, доволі очевидну і просту справу.

Але, як і в Твін Піксі, сови не те, чим здаються. А село, назву якого авторка ховає за біблійським Назаретом, має багатсько прихованих таємниць.

За великим рахунком, Оманлива орхідея - це літературний експеримент. Тут яскраво присутні елементи класичного постмодерну, психологічного трилеру та містичної історії. Головне запитання, яке залишається у читача, що переможе? Містика, чи прагматизм? Реальність чи потойбіччя? І це питання залишається актуальним до останнього слова.

Окремо зауважу, що форма роману доволі специфічна. Вона доволі в’язка, кружляє читача на місці, повторюючи певну інформацію і. через це, незважаючи на доволі малий обсяг, просуватися сюжетом можна поволі, наче крізь одне з тих боліт, які оточують Назарет. Тож готуйтеся до неквапливого читання. В ідеалі, з келихом вина і свіжою лазаньєю. Але не включено, що в процесі вам закортить кави з вишневи пирогом, if you know, what I mean.