КнигомАнка

Саме так я планувала повернутися в цей блог після 2 тижнів відпочинку… і ось пройшло вже майже 2 місяця🙈Цей час був важким для мене. На жаль, депресія виявилася сильнішою, ніж я думала. За цей період у мене були як хороші, так і “погані” (як я їх називаю) дні. Я була людиною, яка просто лежить і нічого не відчуває взагалі. І людиною, яка цілий день плаче, бо відчуває безмежну втому. І людиною, яка зустрічається з друзями: жартує, багато сміється і здається, наче має купу сил. І людиною, яка знову не може встати з ліжка. Я пропустила за цей час купу зустрічей, свят, вечірок, книжкових клубів, подій, які дууууже хотіла відвідати. Хоча рада, що і багато що змогла таки відвідати.Новий день для мене - це рулетка. Який день буде сьогодні? Чи буде в мене сил встати з ліжка? Чи цей день дасть мені сил прожити його так, як я планувала? Одразу кажу: я постійно на звʼязку зі своєю психіатринею. Ми все контролюємо. Але, на жаль, підібрати ідеальні антидеприсанти не так легко.Чому я все це пишу? Бо я отримую в особисті багато повідомлень від вас, де я зникла (я вдячна кожному і кожній за ці повідомлення! ви давали і даєте мені мотивацію не закидати блог), а також коментарі на каналі. Ще раз! Дякую всім вам, що питали, цікавились, не забувалиМоя проблема - перфекціонізм (ну і депресія, звичайно))). Я думала, що от зараз подіють пігулки, я як напишу відгуки на книги, що я прочитала за весь цей час, і ввірвуся в блог, як кажуть, з ноги. Але час іде, а сили не те що на відгуки, а на звичайне спілкування в чатах так і не зʼявилися. Хоча іноді виникає бажання чимось поділитися, але я сама себе зупиняла. “Ні, спочатку напиши відгуки, а вже потім щось пости!”Коротше, я сама загнала себе в якийсь кут, від чого і страждаю.ТОМУТАК! я повертаюсь! АЛЕ одразу попереджаю, що поки ніяких повноформатних відгуків не буде (але я думаю, як це виправити і як поділитися крутими книжками, які я прочитала). Я буду ділитися короткими відгуками, чимось, що мене вразило (от наприклад, ви знали, що Чехов українець?!? я вже тиждень в шоці ходжу від цієї інформації!), але також буду пропадати, не завжди відповідати на коментарі. І буду сподіватися, що поступово таки повернусь повноцінно 🤞ЯКЩО вам підходять ці умови, то давайте дружити😊А ще я за вами безмежно скучила!🧡🧡🧡

Останнім часом я часто думаю про смерть.І ні, не тому, що в мене депресія🙃. А тому, що росія може вбити мене в будь-яку хвилину своїми ракетами, дронами і іншою хуйньою.Часто наші розмови з друзями про те, що треба зробити фотосесії. Бо якщо ми помремо під час обстрілів, то хоча б щоб були гарні чорнобілі фоточки. Отака, блять, реальність, в якій ми живемо. Це так абсурдно, що навіть смішно🙈Сьогодні прочитала вірш Ірини Цілик і трохи видихнула - на жаль. в наш час це варіант норми. Мабуть))Так от, памʼятаю в романі Сільвії Плат “Під скляним ковпаком” була думка, яка мені дуже сподобалась:з кожним після смерті трапляється те, у що він вірить. І мені імпонує ця віра. Я вірю, що я потраплю в місце, де буду читати всі ті книги, які не встигла прочитати в житті))Це нагадує мангу “Сходження буквоїжки”. Героїня вмираючи (до речі, її придавило стосом книг), сподівається переродитися, щоб читати багато книг. В першому томі вона не побачила жодної книжки. Сподіваюсь, в другому їй пощастить більше))Погодьтеся, моя віра краща!У що вірите ви?)

Дайджест новин від мене за останні дні1. Прийшла 3 частина “У пошуках утраченого часу” Марселя ПрустаЦе знак, що треба читати вже другу частину. Але в мене сильне бажання перечитати першу😜2. Тренер перейменував мене у своїх контактах💪Бо “хто тримає цей район? Пес Патрон Анка!3. Вперше сходила на книжковий клуб з непрочитаною книгоюВ своє виправдання скажу, що це русня і обстріл не дав закінчити книгу. Ну і я дочитала до 92%. Це не завадило насолодитися обговоренням. Дякую “Дівочому медіа” за жваве і атмосферне обговорення!4. Знову був прильот в наш комплекс.Вперше відчула, як шатається будинок. Нова ачівка🙃5. Мила голову в тазіку.Без коментарів🙃6. Жодного разу не впала на ожеледиці. Знову ж не даремно мене тренер перейменував💪😜7. Прокинулась в 7 ранку заради тенісу!Марта - вперед! Завтра фінал, тримаємо кулачки🤞8. Гуляла по ВДНГ в -10✨Люблю це місце всім серцем🧡9. Знайшла в терапевтичному саду будку для буккроссингу. Але від книжок дуже сумно…Наступний раз привезу пару з собою.10. Купила перші книги в цьому році)Одна з причин моєї любові до ВДНГ - це книжковий book.ua))Плюс ввела правило: обовʼязково купляти українських авторів, якщо заходжу в книжковий.Непогано))А як ви? Які новини у вас?

Я та людина, яка обожнює цикл про Корморана Страйка Роберта Ґалбрейта ака Джоан Роулінг. Мені навіть не страшно читати англійською ці 900 сторінок (на відміну від інших книг).Тому коли вийшла 8 книга “The Hallmarked Man” (“Людина з клеймом”), одразу взялась за читання.У сховищі магазина, яке спеціалізується на масонських виробах зі срібла знайдено тіло. Тіло розчленовано, тому ідентифікувати його не можливо. Корморан і Робін будуть розбиратись хто ж це, адже підозрюваних доволі багато.Перші 65% я прочитала за тиждень-півтора, я не могла відірватися. Потім (не знаю чому) відклала її на пару тижнів. І решту знову ж проковтнула за декілька днів.Тобто читала я з захватом. Детективна лінія мені сподобалась, але все ж таки не так, як попередні 2.Так, тут багаааато героїв, можна трохи заплутатись. Але я обожнюю обʼємні книги, і Роулінг вміє утримувати мою увагу. Не кажучи, про її майстерність без моралізаторства говорити про важливі теми: сексуальне насилля, репродуктивний тиск на жінок, алкоголізм, секс трафік, порноіндустрія тощо.Тепер про любовну лінію. Читала відгуки, що Робін вже не та, що вона змінилась, розчарувала багатьох читачів. Я ж вірю Робін. Людина, яка пережила досвід зґвалтування, зради, перебування в секті, втрату дитини - не може залишитися тою самою. (Чесно кажучи, я прям очікувала, коли ж повернуться її панічні атаки, але авторка про них забула.) Вона явно не вивозить. І те, що вона нечесна сама з собою також логічно, бо сил на це вже немає. І я щиро рада, що вона таки пішла до психолога.І я розумію Страйка, чому він боїться признатися Робін в своїх почуттях: занадто багато всього на шальках.І я кайфую від розвитку їхніх стосунків. І навіть пару раз стрибала від радості))А ще мені подобається гумор Роулінг:'He'll talk to the press, once we've prepared Mum''Oh God, said Danny, slumping face down onto the kitchen table. 'Well, we've got to tell her,' said Richard angrily. 'It'll be the biggest story in Sark since the bloody German occupation.' 'Didn't we have three fish in there?' Robin asked Pat as she hung up her coat, because the large black fish and the smaller gold one appeared to have lost a companion. 'Travolta died, grunted Pat. 'He says he found him floating when he got in this morning!' 'Travolta?' 'Yeah, we had Cormoran, Robin and Travolta. Yours is the only one that hasn't given any trouble. Makes sense, added Pat darkly. Це не найсильніша книга в циклі, але мені сподобалась. З нетерпінням чекаю 9 частину.4,5⭐️#Анка_прочитала #Анка_рекомендує

Так, вирішила, що буду потрохи розповідати про книгу під час читання, а не через 3 місяця одним відгуком🌚Зараз я читаю «Сімейство Нетаньягу» Джошуа Коена в перекладі скромного і блискучого Макса Нестелєєва. Я боялась братися за цю книгу, бо це щось політичне, щось розумне, щось незрозуміле. Все так і є 😀 (стільки слова «сіонізм» я за все життя не зустрічала))Але ще це цікаво, смішно, пізнавально і трохи божевільно) Мені дууууже нравицця!Мої улюблені цитати (їх більше, але важко виривати з контексту): ⁃ Ми вважаємо, що ви здатні якнайкраще оцінити його, оскільки ви так добре вписалися в Корбін, а ця людина - один із ваших. ⁃ Один із моїх? ⁃ Я радий, що ви розумієте хід моїх думок. …факт залишається фактом: молодь сьогодні вразлива, як ніколи раніше. Визнаю, що не знаю, як зрозуміти це явище, я намагався підійти до нього «з економічного боку», запитуючи, чи то збільшення вразливості призвело до зменшення дискримінації, чи то зменшення дискримінації призвело до збільшення вразливості до того, коли, де і як це відбувається.

А вже можна жалітись на цей рік?🌚Рік тільки почався, а я вже трохи в шоці і хз, що робити.Останні пару років я живу в ритмі “АААААААААА! я нічого не встигаю!!!!!”. І це я саме про читання книжок.Скільки зараз крутих книжок, які хочеться читати. І я прям відчуваю, що треба швидше все читати, щоб швидше добратися до наступних. Це як люди, у яких розлад харчової поведінки, не можуть зупинитися, поки не зʼїдять все, що є дома.От і я живу в домі, де мене оточують чудові книжки і говорять мені “прочитай мене”. І я їх слухаю: читаю, читаю, читаю…. а відчуття наближення до мети, тобто прочитати ВСІ свої книги, немає (як неочікувано!🙈). А ще я маю писати відгуки на ці книжки! Я взагалі не знаю навіщо створила канал, де треба писати відгуки, бо я не те щоб це люблю🌚І тому в мене часто відчуття, що біжу перед потягом, який ще трохи і мене зібʼє (чи вже збив, якщо згадати вигорання і депресію🤔🙈)Так от, 2026 рік мав (має, все ще сподіваюсь, що таки зможу) бути роком балансу.Сиджу, планую менше читати, більше відпочивати, не заганяти себе.Думаю, випишу, які ж книжкові клуби залишити (а я люблю свої клуби!), порахувала - 5 точно, 2 під питанням. Додайте до цього 32 книги, які ви мені нарадили. А ще бажано читати те, що Я хочу!Баланс? Не чула! Відпочинок? Коли?!? Не заганяти себе? Ой всьо!МЕНІ ТРЕБА ЧИТАТИ!П.С. якщо у вас є хороші поради, то пишіть. Поради в стилі “читай менше” або ж “не читай” - не приймаються!

Якщо чесно, я не люблю книги про собак, чи про котів, чи інших домашніх улюбленців. Майже всі книжки, які про них написані закінчуються їхньою смертю або стражданнями.Тому роман “Друг” американської письменниці Сіґрід Нуньєс навіть не розглядався для читання.Але поступово почали зʼявлятися відгуки на нього. Гарні відгуки. Ще й з запевнюваннями, що з собакою все буде добре. От я і повелась. І навіть не жалкую, бо ця книга точна ввійде в топ цього року.Про що ж книга: У новинах стверджують: тридцять два мільйони дорослих американців не вміють читати.З 1992 року потенційна аудиторія поезії скоротилася на дві третини. Жінка, яка не знає, чим платити за оренду, й хвилюється про те, як їй вижити у Нью-Йорку, вирішує спробувати написати роман («і ця ідея добре спрацьовує»). Головна героїня викладачка письменницької майстерності переживає смерть свого друга, який вкоротив собі життя. Так ще й він залишив їй свого величезного німецького дога Аполло. Героїня намагається зрозуміти вибір свого друга, порозумітися з собакою і прожити своє горе. Вона звертається до класиків, біографій, романів і … собаки.Хто ми — Аполло і я, — як не дві самотності, що вітають, доторкаються і захищають одна одну? Тут доволі незвична форма тексту. Текст виглядає як автобіографічний есе з рефлексіями, хоча є романом з автобіографічними вкрапленнями. Авторка роздумує на купу тем, цитує величезну кількість митців, дискутує з ними та періодично розповідає про життя свого друга і її власне, ну і відповідно дога. Трохи був вайб Олівії Ленґ та її “Міста самоти”, але з художніми вставками. Провідними темами в книзі є письменництво, самогубство (особливо серед письменників) та собаки (у письменників і не тільки😊). Друг, який був письменником та викладачем не витримує змін в суспільстві і тому обирає суїцид.Він з тої когорти чоловіків, які завжди мали привілеї. Він звик, що письменників боготворять, підіймають на пʼєдестал. Для нього письменництво - це щось елітарне. Не всі мають писати. Не всі вміють писати. Не всі вміють читати. Тому в еру тези, що писати може кожен - йому явно важко.Він завжди не цурався заводити романи зі своїми студентками (треба уточнювати молодими?)Їй девʼятнадцять із половиною - вона ще досить молода, щоб слова «із половиною» щось означали. Тому нова етика з культурою скасування явно для нього нова. І незрозуміла. Так він втрачає все те, що так любив і не бачить собі місце в цьому новому світі. Коли людина вкорочує собі віку, закрити для себе цю тему неможливо. Авторка згадує купу письменників та інших митців, які закінчили життя самогубством. Ця тема все ще стигматизована в нашому суспільстві. Вона замовчується, засуджується, проте залишає неймовірний слід на всіх, хто з цим стикався. Як важко зрозуміти вибір близької людини, зрозуміти чому вона це зробила і вибачити собі, що не побачив натяків на це. Поки авторка працювала над цією книгою, роздумуючи на тему суїциду серед письменників, її подруга вчинила самогубство. Як знаково…і актуально. На жаль..А ще ця книга про собак. Яке щастя вони дарують. А ще відповідальність. І біль. Біль спостерігати за тим, як домашні улюбленці старіють. Біль, коли приходить час попрощатися з ними. (Якщо що про це тут написано мʼяко, обережно, не травмуючи)Але насправді цей малюнький роман зачіпає безліч тем: сексуальне рабство, проституція, депресія, насилля щодо жінок.Ця книга (для мене) про втрату, любов, дружбу, літературу. І написано це доволі легко, іронічно, інтелектуально, глибоко, без спекуляцій. Вона залишає теплий післясмак. А ще бажання піти обняти свою собаку! Всім лизь!5⭐️#Анка_прочитала #Анка_рекомендує

Отже список книжок, який я буду читати в 2026 році по вашим рекомендаціям.І так, він вийшов більше, ніж я планувала (планування - не моє))Список: 1. “Rouge” Мона Авад 2. “Кімната Джованні” Джеймс Болдвін 3. “Країна Мумі-тролів” Туве Янссон 4. “Дикі детективи” Роберто Боланьйо 5. “Походження” Саша Станішич 6. “Аустерліц” Вінфрід Георг Зебальд 7. “Дорога” Ману Ларсене, Кормак Маккарті 8. “Пастка 22” Джозеф Хеллер 9. “Дитя Землі” Сйон 10. “Тисяча осеней Якоба де Зута” Девід Мітчелл 11. “Божої вам ласки, містере Роузвотерте, або Перли перед свиньми” Курт Воннеґут 12. “Луни” Пилип Білянський 13. “Дискордія” Остап Українець 14. “Тонкий лід” Ірина Цілик 15. “Долі та Фурії” Лорен Грофф 16. “Свічки догоріли” Шандор Мараї 17. “Людмила Старицька-Черняхівська. Вибране” 18. "Вулфголл" Гіларі Мантел 19. “БЖД” Сашко Ушкалов 20. “Дім для Дома” Вікторія Амеліна (у мене електронка) 21. “Цирцея” Мадлен Міллер 22. “Нестерпна легкість буття” Мілан Кундера 23. “Три лини для Марії” Сергій Осока 24. “Тетраморфеус. Liber T” Абрахам Ян Хосебр 25. “Летиція Кур'ята та всі її вигадані коханці, яким вона збрехала про свого батька” Віра Курико 26. “Перехресні стежки” Іван Франко 27. “Не кажіть, що в нас нічого немає” Мадлен Тьєн (у мене електронка) 28. “Хризантема і меч” Рут Бенедікт 29. “Меланхолія опору” Ласло Краснагоркаї 30. “Роздуми про 20 століття” Тімоті Снайдер, Тоні Джадт 31. “Атлас Хмар” Девід Мітчелл 32. “Білий шум” Дон Делілло Список вийшов різноманітним. Я точно деякі книги не планувала читати найближчими роками🙈 але таки рада, що таки їх прочитаю (сподіваюсь🤞).На факультатив порадили ще більше книг😜Всім дякую за рекомендації! Ви накращі🧡

А от книга про божевільних героїв, яка мені сподобалась🙈І я про книгу «Хочу покласти всьому край» Єна Ріда.Я не дуже хотіла читати цю книгу, бо навколо були лише негативні відгуки. Але таки змушена була її прочитати на книжковий клуб. І вона мене точно зачепила. Ще й нефігово зачепила.А зачепила вона буквально з перших рядків:Хочу покласти всьому край.Щойно така думка западає мені в голову, її вже неможливо здихатися. Вона прилипає. Не відпускає. Бере гору І з цим нічого не вдієш. Повірте мені. Хочу я чи ні, а покинути її не можу. Їм із нею, лягаю в ліжко, сплю й прокидаюся. Вона завжди зі мною. Постійно. Це дуже тривожна книга.Наче починається все звично: пара їде знайомитися до батьків.Вони їдуть в машині слухають музику, говорять про космос та синтез білків (привіт, Підмогильний). Але поступово читач дізнається про них більше (я про пару, а не білки). І чим більше дізнається тим більше виникає питань.З кожною новою главою тривога та напруга зростає. Якісь натяки, якісь обірвані фрази, якісь ситуації, які змушують нервувати. А потім починається взагалі якийсь сюр…Я постійно думала “що відбувається?”, “що за хєрня?”, “ну це точно ненормально”. І саме це і викликало тривогу:От коли тебе щось дезорієнтує, підриває твої уявлення про те, що сприймалось як належне, порушує та руйнує реальність - оце достоту моторошно. А після прочитання виникло бажання перечитати ще раз)Важко писати про що книга (як завжди для мене), щоб не заспойлерити. Адже тут саме фінал все прояснює, та й прояснює не все до кінця…Для мене ж цей роман про самотність та неприйняття:Що частіше я думаю про це, то ясніше усвідомлюю, як наше відчуття щастя й задоволення залежить від інших людей, присутніх поруч. Навіть якщо це всього одна людина. Людина не може без людини. Але, на жаль, ми живемо в егоцентричному світі, у світі переповненому байдужістю та відсутністю емпатії. І ми не усвідомлюємо наш вплив на одне одного.“Хочу покласти всьому край” змушувала мене рефлексувати на купу тем: чому ми у стосунках? на чому вони тримаються? з чого ми складаємось? з кого ми складаємось? чому ми боїмось близькості? що ми знаємо про свого партнера? чи можна знати все про нього? чому так тривожно?..Після прочитання я ще довго ходила під враженням, поверталась до історії, згадувала нюанси, задавала собі питання. Що ще треба від хорошого роману?)Автор протягом всієї книги підкидував натяки на реальність (чи вигадки). І тому цікаво знову перечитувати якісь сцени, якісь символи, якісь “збої матриці”.Проте радити всім цю книгу не буду, але любителям чогось химерного, незвичного, за якими схована історія про інакшість, зламаність і самотність - welcome!4,5 ⭐️#Анка_прочитала

Останні пару років я постійно відчувала втому. Ну що тут дивного, якщо в країні війна…Останній місяць було погіршення мого стану: відсутність енергії, емоційне вигорання, відсутність концентрації, втрата цікавості. Я думала, що це тимчасове явище, адже вже не раз це проживала… “Відпочинок від книг, більше сну, спорт та друзі все пофіксять” - думала я.Але час йшов, а сил більше не ставало. Тому я звернулась до психіатра. І вуаля: діагноз депресія.(а ви думали, я тут жарти жартую?!😀)Я вже 3 дні ходжу і веду внутрішні діалоги сама з собою. А точно в мене депресія? Може я “прикрасила” свої відчуття? А може я щось неправильно донесла? І головне питання: як я могла цього не помітити? Я ж багато читаю статей та книжок по психології, дивлюсь різні подкасти та підписана на купу психологів. І я не змогла “розгледіти” в собі депресію…Бо всередині мене все одно було ось це стереотипне бачення людини в депресії: людина, яка не встає з ліжка. Чому я про це пишу? Я точно не хочу, щоб мене жаліли. Я хочу, щоб моя історія змусила вас попіклуватися про себе. Щоб ви зайвий раз спитали у себе “а чи точно зі мною все ок”. Щоб зайвий раз відпочили або хоча б запланували відпочинок. Щоб сходили нарешті до психолога, якщо потребуєте цього. І щоб не боялись психіатрів. Бережіть себе та підтримуйте одне одного!🧡