Узвар – Українська житня старка від Геньо та Вовкулака🎓 Технічна інформація:👉 Реліз присвячений 34-му Дню Народження України 🇺🇦👉 Затор складався з 60% жита та по 20% житнього і ячмінного димного солоду, сушеного поліським торфом та абрикосом.👉 Час бродіння – 90 годин. Перша дистиляція – pot still. Друга – двома методами: 40% спиртів традиційним pot still, а 60% – через ковпачкову колону на три тарілки. Після цього 5% (від загального об’єму) спиртів протягом 3 місяців настоювалися на травневому листі груші, яблуні, вишні, айви та квіті акації.👉 Три роки у бочці з quercus robur з-під Syrah, наприкінці спирти отримали шестимісячний фініш у 225-літровій бочці quercus alba з-під Porto.📦 Упаковка: впізнавана пузата пляшка🎨 Колір: мені здався трішки світліший за «Славний Карась» 👃 Аромат: дуже мінливий – це і плюс (можливість довго «внюхатись»), і мінус (бо наступного дня сприймаєш напій інакше). При першій дегустації я подумав, що опис буде найкоротший – хотілося написати просто «Узвар». З «тюльпанчика» вловив лише узвар/сухофрукти, корицю, трохи диму й медового воску. Я не фанат узвару, але це справило вау - ефект. Наступного дня з гленкерну відчув сухофрукти, пряну корицю, пічний дим, але вони вже стали частиною ширшого букету: додалися фрукти, різнотрав’я, гірчинка фруктових кісточок, легка квіткова медовість, кислинка ягід, фонові аромати дерева та навіть морська солонуватість/бродіння. Аромат цікавий і самобутній, але є відчуття певної «кутоватості», легкого дисбалансу.👅 Смак: маслянистий, солодкий, з нотами сухофруктів і чорносливу, воску, прянощів (передусім кориці), диму з торфу чи, радше, фруктових дерев, дерев’яно-медових відтінків, кислинки чорної смородини та солі. Смак досить спокійний, але головні риси відкриваються саме на ковтку: відчуваєш ці 50% (приємно, без зайвого опіку) й медово-трав’яну насиченість, яка переходить у післясмак. До речі, про 50% – якби тут було 40%, напій виглядав би «ніяко-приторно-водянистим», а ось 50% – прям влучно.🫦 Післясмак: злегка кусючий, медово-пряний, навіть «біттерний», з ягідною кислинкою, довгий. На самому фініші залишаються різнотрав’я, солодкість і трохи димку.Порівняння:«Славний Карась» – більше перцю, солі й хлібності. «Узвар» – виглядає поруч із ним «десертним напоєм»: важчий, солодший, пряніший. Це той випадок, коли не скажеш, хто «перемагає» – вони близькі по духу, але різні в нюансах. Проте особисто мені більше сподобався «Славний Карась».❗️ Висновок: довго міркував – і це реально найважчий для оцінки реліз від Геньо та Вовкулака. Цікаво, незвично, самобутньо. Коли ловиш саме узварний аромат, думаєш: «Блін, як вони так зробили?» Але потім аромат змінюється, і вже сумніваєшся – а чи справді так воно було? Плюс я не фанат узвару, як уже писав, і ця солодкість не зовсім для мене. Тому:– як класний експеримент – ТАК,– цікаво було – ТАК,– насолоджувався, вдумуючись – ТАК,– чи хотів би я, щоб саме цей реліз став масмаркетом – НІ.Напій достойний, самобутній, і спробувати його точно варто. Удвічі цікавіше, коли ти вже куштував іншу старку і думаєш: «Та я знаю, що це», а потім виходить новий реліз – і ти такий: «Оппа, а я цього не очікував».❓ Чи візьму собі: як писав вище, саме цей реліз, мабуть, вдруге не брав би. Але як приклад самобутнього напою, як одна з 250 пляшок – це реально цікаво й вартує уваги. Навіть певною мірою позитивно, що саме цей реліз мені не зайшов – тепер з більшим нетерпінням чекатиму наступні.Хто куштував – як вам? Пишіть у коментарях.
❓ А як у вас п'ятниця? 🍷 В мене ось неформатний напій, але чогось захотілось біттер (хоча технічно це здається трав'яний лікер, або лікер-біттер, я хз хто шарить - пишіть). 🤔 Нажаль Jägermeister під рукою нема, він не часто в мене бува, але коли купив - якось дуже швидко закінчується, як то воно так працює???? 🧐 Погуглив (початджипітів?) і трошки розгубився. 👉🏻 Мені здається - Jägermeister більш комлексний, гіркий і "глибокий", а Valhalla простіший "солодко-округлий", це по пам'яті. Визнаю, на фініші і посмаку у Valhalla є виражена трав'яна гіркота, але не так шоб прямо вау. ✍🏻 При цьому ChatGPT позбирав точки зору людей і в нього вийшло, що " Якщо любите м’який баланс трав і солодкості → більше підійде Jägermeister.Якщо подобаються жорсткі, пряні, гірко-трав’яні напої → варто спробувати Valhalla." 🫥 Коротше піду завтра за Ягерем, бо треба перевіряти. P.S 🤪 От хто бля придумав назвати напій Вальгала? От це як? Типу випив і в Вальгалу? Хочаааа, там 130 грам цукру на літр, тобто якщо випити 0.5 в одно лице, а він же ж зараза смачненький - вам на ранок повна вальгала.
Islay Mist або жартівливо "Ісламіст"🎓 Цікаві факти:👉 Перший реліз — 1927 рік, бленд був створений на честь 21‑річчя якогось лорда, наче Джона Моррісона, але я в тих лордах не дуже шарю.👉 До складу включили спирти Laphroaig, але додали ще спирти з Speyside/Highlands та зернові віскі, аби пом’якшити агресивність Islay для гостей.👉 NAS, 40%, присутній колір та холодна фільтрація.💰 Вартість: 644 грн📦 Упаковка: пробка, що загвинчується, звісно трішки дешевить, але в цілому пляшка виглядає цілком непогано і для своїх грошей — презентабельно.🎨 Колір: темно-золотий / медовий👃 Аромат: торф, легка димність, ванілі багато, карамель, невелика кількість солі (натяк на морську тему), легка пряність, пильні трави, сухофрукти. Аромат м’який, маслянистий, не дуже насичений, на початку ледь-ледь різкуватий.👅 Смак: дерево, торф, легкий попіл, солодка карамель (ось тут можна вловити, що присутні зернові спирти, але чи визначив би я це, не знаючи, що це бленд — не впевнений), з маленькою дрібкою солі. Доволі м’який, трішки не вистачає насиченості, але й пустим сильно не відчувається.🫦 Посмак: не дуже довгий, солодкуватий, трішки перчений з прянощами.🆚 Порівняння: Double PeatАромат Дабла більш насичений торфом з багатими димними сухофруктами, значно потужніша сіль та табачність.Смак та посмак: важчі, краще відчутний торф, більше солодкувато-пряної перченості.Як результат, Double Peat, звісно, краще, але Islay Mist на його фоні не виглядає прям зовсім ніяким — слабкіший, але цілком питкий. Зрозуміло, що порівняння не чесне — у Дабла вартість 1350 грн, тож це вдвічі більше, але профіль та ідея створення доволі схожі, тож чому б не порівняти.❗️Висновок: на свою вартість — це дуже непоганий варіант легкого бленду з реально торф’яним стилем. Підійде для "посидіти з другом, що полюбляє віскі, але так, шоб по кишені не било", достойний варіант самому випити драмчик увечері. Звісно, не ВАУ, не СУПЕР, але це якісний бленд з високою долею молтових спиртів (по смаку сказав би, що так — десь 50–60% це молти).❓Чи візьму собі: Науково доведений факт — купую вже не перший раз і повністю задоволений співвідношенням вартість-якість.
Glen Moray Chardonnay🎓 Цікаві факти:👉 Glen Moray — дистилерія, заснована в 1897 році, розташована у місті Елан (Elgin), регіон Спейсайд, Шотландія.👉 Спочатку витримується у традиційних бочках з-під бурбону, а потім — у бочках з-під білого вина Chardonnay.💰 Вартість: 1184 грн📦 Упаковка: Коробка та класична пляшка Glen Moray🎨 Колір: золотий, приємний👃 Аромат: солодкий, теплий, легко льодяниковий, кремовий, цукрова пудра, ягідне варення, легка винна бражність, гірчинка фруктових кісточок, червоні яблука, трохи випічки. Нескладно, але доволі зібрано, спокійно та приємно. На відміну від хересних бочок — шардоне більш елегантне та парфумованіше. Із мінусів — доволі швидко видихається в бокалі і значно спрощується.👅 Смак: цукрова солодкість (пудра/сироп), винно-ягідна кислинка, фруктовість, ваніль, дерево, пряна гірчинка з перченістю. Солодкуватий, приємний, трохи пустуватий. Не можу сказати, що зовсім порожній, але є якась така "недосказаність".🫦 Післясмак: доволі короткий, дерев’яно-солодкуватий з перченістю. Сама перченість тримається доволі довго.🆚 НЕ порівняння: Я тут добив пляшку Glen Grant 12, а після нього якраз під руку потрапив Glen Moray Chardonnay. Звісно, Grant перемагає тут — і питань нема. Але можу сказати, що Moray після нього був в цілому непоганим: грубуватіший, менш вишуканий, але пити цілком можна.❗️Висновок: А я он у НЕпорівнянні все сказав. Непоганий представник Glen Moray. Так щоб ВАУ — то нє, а так щоб нормальний віскі просто випити не заморочуючись — так, да. З лінійки Glen Moray він мені, мабуть, найбільше зайшов.❓Чи візьму собі: теж доволі стандартна відповідь — будь-який Moray по акції можна брати, вони не розчаровують, але так щоб спеціально якийсь з них обирати — теж, мабуть, ні.
The Double PeatТільки перед самою публікацією я зрозумів, що ці два чувака мають написи на кепках "Speyside" та "Islay", хоча я б поміняв їх місяцями. Як на мене Айла це як раз отой сиволиций чувак, а Спейсайд з вусами, але, шо я там розумію в тих шотландцях. 🎓 Цікаві факти:👉 ABV: 46 %, blended malt, без chill-filtration, природний колір 👉 Власник: Angus Dundee Distillers plc — незалежний шотландський ботлер, який володіє дистилеріями Tomintoul (Speyside) та Glencadam (Highlands)💰 Вартість: ~ 1350 грн📦 Упаковка: якісна туба і непоганий (хоча і не вишуканий) ботл. Зазначу, що дизайн нагадує Дуглас Лейн (Біг Піт) але зроблений так, щоб нагадування не було копіпастом🎨 Колір: насичений, мідний, особливо цікаво враховуючи, що колір природній (має бути) 👃 Аромат: не агресивний але явно відчутний торф, сухофрукти, ваніль, фрукти (груша, абрикос), пряні нотки, табак, трішки солено-морської теми. Є певна різькуватість, не сильна, але достатьня, щоб зрозуміти, що це NAS. Постоявши в бокалі різкість проходить, але й аромат спрощується. 👅 Смак: сіль, торф, дерево, карамель з солодкою фруктовістью, достатньо медовості, пряна перченість. На фініші, як і в ароматі - є трішки NAS-ової різькуватості. 🫦 Посмак: середній, солодкуватий, з димним торфом, сухофруктами і легкою перченістю. 🆚 Порівняння Aerstone Land Cask🔸 Аромат: більш торфяно димний, але при цьому прямолінійніший, сухіший з відтінками біттеру/різнотрав'я. Фрукти є, проте на порівнянні їх меньше. Все ж таки мабуть аромат Aerstone трішки виграє за рахунок десятирічної солідності АЛЕ це така перемога "на тоненького" 🔸 Смак: а ось тут Aerstone відверто програє, він водянистіший, простіший. Йому явно не вистачає характеру. При цьому для когось звісно це може і перевага, такий собі інтелігентний питкий віскі, але мені Double Peat по смаку прям набагато краще🔸 Посмак: тут теж Піт перемагає, за рахунок +6 ABV та насиченому смаку, в нього і посмак яскравіший та енергійнішіший🔸 Тож як висновок: я візьму Double Peat, він трішки "бруднуватіший" і меньш витончений, але в цілому має характер і дає цікаве відчуття ❗️Висновок: Не складно, не дуже витончено, але при цьому самодостатньо. Мені здається дуже вдалим зображення цих двох тіпів на етикетці - от саме такий вайб. Напій явно не для "естетів 100-літніх віскі" але як непоганий напій щоб скуштувати з товаришем - дуже підійде. Коли п'єш, є відчуття, що трішки "докрутити" напій і він може бути значно краще, але поки що - просто непоганий віскі за свої гроші. ❓ Чи візьму собі: це можливо. Не скажу, що напій мені прям "у саме серденько", але він коштує своїх грошей, він доволі цікавий, з характером ну і в цілому, що ще потрібно. Бачив, що його часто порівнюють з Біг Пітом (в основному через дизайн як на мій погляд), але це дві різні категорії. Біг Піт - це чиста айла, з прямим торфом, багаттям і от цим всім, а Дабл Піт це мікс двох напрямів Шотландського віскі. Ну і по вартості, Біг Піт - вдвіче дорожче, і не скажу що вдвічі кращий.
Scapa Glansa 0.7 л, 40 %Був я тут на дні народження у близького друга, і він мене пригостив. Тож це не зовсім огляд, а скоріше враження "по пам'яті", бо скажу чесно, на ДР я не дегустую, я підбухую :) 🎓 Цікаві факти:👉🏻 Назва релізу "Glansa" походить від давньоскандинавського слова, яке означає "блискучі грозові небеса"💰 Вартість: ~ 2479 грн📦 Упаковка: Подарункова коробка, пляшка у класичному стилі — виглядає презентабельно. Окремо зазначу, що мені здається, вони використовують якесь преміальне? або поліроване скло, я хз як сказати - але сама пляшка виглядає дуже презентабельно і якісно. 🎨 Колір: Насичено - янтарний, солідний 👃 Аромат: Доволі простий хоча і приємний, теплі фрукти, мед-ваніль, дерево. Десь читав що там має бути натяк на торф, але не знайшов я його, може був вже піддатий👅 Смак: М’який, кремовий, з фруктовою солодкістю (яблуко, груша), медовістю та деревом. Як на мене трішкии "пустоватий", не такий насичений як хотілось би. 🫦 Посмак: Коротко-середній, солодко карамельний з пряністю легкою ❗️ Висновок: Легкий, збалансований, м’який і зібраний, без виразного wow‑ефекту але приємно і питко. ❓ Чи візьму собі? За ~2500 грн цілком можна знайти щось із виразнішим характером. Хоча маю сказати, що спробувати було цікаво.
Arran 10 years old🎓 Цікаві факти:👉 Arran — незалежна компанія, заснована у 1995 році. Це одна з наймолодших дистилерій у Шотландії.👉 Не проходить холодної фільтрації і не додають карамель, 46%👉 Не менше 10 років у дубових бочках з-під бурбону. Також, начебто, використовується невелика кількість спиртів витриманих в бочках з під хересу, але тут не впевнений, тож якщо знаєте - поправте мене💰 Вартість: ~ 2200 грн📦 Упаковка: Арранівська "полумедична" пляшка і якісна туба, мені нра 🎨 Колір: Золотисто-бурштиновий, з мідним відтінком👃 Аромат: медовий (легкий молодий мед), ванільний, цитрус, прянощі, легке дерево, фрукти, випічка, мигдаль, трішки льодяників. Не скажу, що аромат Аррана мене вражає, скоріш доволі непоганий, нормально зібраний. 👅 Смак: легкий, питкий, солодкий, фруктово медовий з перчинкою та дрібкою солі, цитрус, ваніль 🫦 Посмак: приємний, середній, доволі збалансований, солодко-пряний з цитрусом та імбирем🆚 Порівняння Jura 10 - битва островів :) 🔸 Аромат: Jura йде в сторону карамелі, кориці, торфу. На його фоні Arran виглядає витонченіше, легше, чітко розкриваються "льодяники" і фруктовість. Вони різні, але по аромату Arran мені більше до душі. 🔸 Смак: Сухофрукти, кава, шоколад - об'ємно, важко (в гарному сенсі), маслянисто. Arran на його фоні трішки "водянистий", але прянощі, цитрус, сіль в смаку, разом з 46% дають йому цікаву "зухвалість". 🔸 Посмак: У Jura кавово перчений з солодкістю, доволі слабий, порівнюючи з пряною цитрусовістю посмаку Arran 🔸 Тож як висновок: визнаю, що вони різні і на обидва знайдеться свій покупець. Для мене Arran цікавіший. Jura 10 рухається в бік солідного і "зваженого" смаку, але не дотягує до реальної солідності та глибини. Arran навпаки - легкий, трішки взбалмошний з сіллю та цитрусом. При цьому є відчуття, що якщо Jura трішки допрацює свою десятку - все може повністю змінитись. ❗️Висновок: супер класним Arran 10 я б не назвав, але він має свій впізнаваємий характер. Він доволі "енергійний" та питкий. За 2200 грн. я б мабуть не покупав, але ось в наборі з трьох пляшок - цікаво і "на свої гроші". ❓ Чи візьму собі: поки не планую, проте - ставлення до Arran в мене позитивне. Порівнюючи відчуття від набору Jura - Arran залишає приємніше відчутття
Arran American Oak🎓 Цікаві факти:👉 No-Age-Statement сингл-молт, витриманий виключно в бочках з американського дуба (ex-Bourbon), 43% 👉 Віскікурня заснована Гарольдом Каррі (Harold Currie), колишнім директором Chivas, у 1994–1995 на однойменному острові Arran💰 Вартість: ~ 1500 грн. 📦 Упаковка: Стримана пляшка в тубусі, є в ній щось від "медичних" пляшок давнини🎨 Колір: солом'яний, "легкий"👃 Аромат: молочний шоколад, цитрус, гвоздика, випічка з ваніллю, фрукти, табачні ноти, тепле дерево. Аромат видається трішки пригніченим і не дуже виразним, але мушу віддати належне - зібрано, м'яко, зважено, тепло. Не захоплює, але доволі приємно. 👅 Смак: маслянистий, дерево, мед, табак, ванільна випічка, сіль, цитрус, какао/шоколад. Не сказав би, що смак дуже складний або якийсь прямо "вау", але після доволі не виразного аромату - смак приємний і цікавий, в першу чергу, як на мене, за рахунок солено-цитрусової складової. 🫦 Посмак: доволі довгий, теплий, солодко-пряний з сіллю, шоколад, цитрус. 🆚 Порівняння Talisker Sky- чому порівнюю, бо Sky мені теж запам'ятався відчутною сіллю 🔸 Аромат: Таліскер краще, за рахунок сухофруктів та торфу, він виглядає насиченіше, солідніше. Хоча за рахунок того ж торфу та диму він видається більш "брудним", для тих хто звик до спокійних, не островних віскі. 🔸 Смак: димність і сухофрукти Таліскера теж грають на його користь. Насиченіше і солідніше ніж Arran🔸 Тож як висновок: Talisker Sky мені більше сподобався, але слід враховувати, що його вартість - 2300 грн, різниця 800 грн, а це вже доволі вагомо при порівнянні. ❗️Висновок: Після не виразного аромату смак доволі приємний та цікавий, він "витягує" загальне враження. Якщо прибрати сіль - то буде дуже простий віскі який не вартий уваги, але з додатком солі - виглядає цікавіше. ❓ Чи візьму собі: дуже сильного бажання саме цей реліз взяти ще раз в мене не виникає, але і сказати щось погане не можу, своєрідно, солено-солодко, на один раз спробувати можна.
Laphroaig Oak SelectТільки коли я вже спробував його двічі, до мене дійшло, що це по суті ребрендинг Laphroaig Select. Ну окей, давайте порівняємо заодно, чи було раніше краще?🎓 Цікаві факти:👉 Віскі Select Oak зріє з використанням п’яти різновидів дубових діжок. До складу купажу входять спирти, що витримувалися у стандартних бочках з-під бурбону, у менших «квартових» бочках (≈125 л) з-під бурбону першого наповнення, а також у великих хересних бутах Олоросо та хогсхедах з-під солодкого хересу Педро Хіменес 👉 Після змішування ці компоненти проходять додаткове дозрівання (фініш) в нових бочках із американського дуба 👉 Реліз без зазначення віку, задуманий як «ідеальне знайомство» з торф’яним стилем для новачків 💰 Вартість: 1699 грн. 📦 Упаковка: оновлена коробка і трошки оновлена пляшка, але в цілому класичний Laphroaig🎨 Колір: солом'яний, "легкий"👃 Аромат: солодко, теплий, пряний з дуже легким торфом і такою ж морською темою. Ноти цитрусової цедри, цукати, табачність, дерево, шоколадно-сухофруктові відтінки, ваніль. Торф є але дуже лагідний, пряні трави (причому не сухі, а доволі "соковиті") 👅 Смак: зола, багаття, торф (легенький), перець, "зелені" відтінків фруктів (яблучко зелене), дерево, перченість. Загалом відчувається "пустовато". Є мед, але теж не дуже об'ємний. 🫦 Посмак: середній, пряна перченість, шоколад, цедра, в посмаку торфяна-димність більш акцентована. 🆚 Порівняння Laphroaig Select, старий реліз (важливо, він в мене давно стоїть тож порівняння може бути не коректним, але мені можна) 🔸 Аромат: простіше, гладше, але більш "лафроїстий" є якісніша морська тема і і навіть трішки медицини (ледь ледь) 🔸 Смак: більш медово торфяний з присутністю медицини. Відчувається зваженіше і солідніше, нема такої молодої "NAS" складової🔸 Фініш: солодший, трішкі більш об'ємно-медовий, меньше цедри і є дрібка аптеки. 🔸Тож як висновок: якщо порівнювати просто як два звичайних віскі то Oak Select може навіть трішки виграє (вірогідно за рахунок що це свіжа пляшка), АЛЕ старий реліз більш "Лафроїстий", там більше солідності і аптиечних тем (більше, але варто правильно розуміти, що це більше від "майже нічого"). ❗️Висновок: якщо брати лінійку Laphroaig, то це найслабший його представник, причому в мене найближчим часом буде огляд Quarter Cask - він мені здався теж не дуже Лафроїстим, але він має свій власний потужний смак, а ось тут якось слабовато. При цьому, як середньостатистичний NAS- він все ж таки має право на існування і він продовжує лінію "Select" ❓ Чи візьму собі: ну нє, причому не тому що не раджу його, просто у випадку Laphroaig я, як виявилось, консерватор. Є конкретна "мазє-медицина" в Лафройг 10 і все інше. Все інше мені не дуже заходить. Хоча маю визнати, що повної хєрні Лафрой не робить і всі їх релізи мають право на життя, але саме цей, на мій погляд - слабенький.
Glen Moray 12 YO (0.7 л, 40%)🎓 Цікаві факти:👉 Speyside, Шотландія, 12 років виключно в екс-бурбонних бочках з американського дуба👉 Холодна фільтрація і міцність: 40% ABV👉 Нагороди: Double Gold (SFWSC 2024), золото (IWSC, TAG), срібло (World Whiskies Awards)💰 Вартість: ~1100 грн у наборі (3 х Glen Moray), ~2100 грн окремо на Rozetka📦 Упаковка: стандартна коробка, класичний Glen Moray дизайн (оновлений)🎨 Колір: світло-бурштиновий👃 Аромат: не складний, але приємний — яблучко, абрикос, ваніль, легкі прянощі та трохи трав. Кремова солодкість еклера. Один з тих випадків коли аромат прописаний на коробці майже точно збігається з тим, що відчуваю. Без претензій на глибину, але цілком приємно.👅 Смак: легкий тютюн, фруктова солодкість, сухофрукти, трохи дерева, перцева пряність. Важчий за аромат, але водночас трохи порожній. Є солодкість, але не насичена. 🫦 Посмак: середній, приємний. Перчений, трохи тютюновий, з деревною гірчинкою та легкою солодкістю в кінці.🆚 Порівняння з Glenmorangie 12 (The Original) і так, я в курсі, що це хайленд, а то спейсайд :) 🔸 Аромат: Glenmorangie глибший — більше медовості і фруктів, об'єму, «джентльменського» стилю. Glen Moray на фоні здається мінеральним і трохи трав'янистим.🔸 Смак: Glen Moray — водянистіший, фруктово-пряний, простіший. Glenmorangie — більш насичений, з теплими жовтими фруктами та медовим наповненням.🔸 Фініш: у Glenmorangie довший, з медом і ваніллю. У Moray — коротший, більше дерева й тютюну. 🔸Тож як висновок - я точно за 2000 грн візьму Glenmorangie 12❗️Висновок:Glen Moray 12 — це "міцний середняк" серед солодових. За ~1100 грн у наборі, дуже навіть норм. За 2100+ грн — вже не дуже цікаво. Він не претендує на складність чи унікальність, але й відторгнення не викликає. Чесний, щоденний варіант. ❓ Чи візьму собі:Цілеспрямовано — ні. Але якщо трапиться за вигідною ціною — можна брати без сумнівів. Зазначу, що я приблизно так відношусь до всіх Glen Moray - не хапають зірок, але по акції можна брати - не розчарують.
TGLIST.COM.UA
