WAS. Популярна Історія

17 березня 1943 року в селі Ремель на Рівненщині німецькі війська спільно з польськими шуцманами (допоміжна поліція, сформована нацистами з місцевих добровольців, у цьому випадку з поляків) здійснили каральну операцію, знищивши більшість мешканців. Село оточили вночі, після чого вбили понад 500 осіб, у тому числі жінок, дітей та літніх людей. Частину мешканців розстріляли, інших спалили живцем у їхніх оселях. Місцевих школярів (на фото), замкнули в господарській будівлі та підпалили. Вижили лише 73 особи.Каральна акція стала відповіддю на напади Української повстанської армії на німецькі об’єкти у березні 1943 року. Польський поміщик Колодзєйчик повідомив нацистам, що саме у селі Ремелі переховуються повстанці. Польські землевласники збереглися на Волині та Рівненщині ще з часів, коли ці території входили до складу Польщі (1921-1939). Їхня співпраця з нацистами загострювала конфлікти між поляками і українцями, що в подальшому вилилося в масштабне протистояння. Уцілілі мешканці змогли вбити Колодзєйчика.

12 березня 1938 року війська Вермахту перетнули австрійський кордон, розпочавши аншлюз Австрії – приєднання країни до Третього Рейху. Ця подія стала кульмінацією багаторічного тиску на австрійський уряд з боку Адольфа Гітлера, який прагнув об’єднання з німецькомовною Австрією. Напередодні канцлер Курт Шушніг спробував провести референдум щодо незалежності, але Гітлер висунув ультиматум про негайну відставку уряду. 11 березня Шушніг подав у відставку, владу захопили австрійські нацисти на чолі з Артуром Зейсс-Інквартом, а наступного дня німецькі війська без опору увійшли до Відня. Аншлюс був зустрінутий масовими демонстраціями підтримки, а 10 квітня "плебісцит" під контролем нацистів показав 99,7% підтримки приєднання. Австрія стала частиною Третього Рейху під назвою Остмарк. Державу ліквідували, її армію та ресурси інтегрували до Німеччини. Розпочалися репресії проти євреїв, політичних опонентів і культурної еліти. Міжнародна спільнота, включаючи Великобританію та Францію, не втрутилася.

6 березня 1857 року Верховний суд США ухвалив «найгірше рішення в історії». Розглядалася справа «Дред Скотт проти Сендфорда». Дред Скотт (на зображенні), раб, який проживав із власником у вільних штатах, звернувся до суду, вимагаючи свободи, оскільки перебував на території, де рабство було заборонене. Верховний суд, очолюваний головним суддею Роджером Тейні вирішив, що афроамериканці, навіть звільнені, не є громадянами США та не можуть подавати позови до суду. Також суд постановив, що Конгрес не має права забороняти рабство на федеральних територіях.У північних штатах рішення сприйняли як спроба узаконити рабство на всій території США, що посилило підтримку Авраама Лінкольна. На Півдні рішення навпаки віталося як перемога рабовласницької системи.Водночас розпочалась економічна паніка, через невизначеність щодо того, чи стане Захід США рабовласницькою територією: банкрутували залізниці, банки тощо. У 1861 році у США розгорілася Громадянська війна, яка у 1865 році остаточно перемогла рабство.

5 березня 1950 року (75 років тому) у селі Білогорща біля Львова загинув Роман Шухевич, головнокомандувач Української повстанської армії (УПА). За оперативною інформацією, його місце перебування виявили агенти МДБ після арешту зв’язкової Дарії Гусяк та охоронця Петра Осташа. Спецоперацією керував генерал-майор Олександр Родіонов, а безпосередньо штурм провів підрозділ підполковника Семенова. Радянські спецслужби взяли будинок штурмом, і за офіційною версією, Шухевич загинув у перестрілці. Інша версія стверджує, що він застрелився, аби не потрапити до рук МДБ живим.Після смерті Шухевича радянська влада розгорнула масштабні репресії проти його родини та підпільників. Його сина Юрія відправили до спецінтернату, а матір і дружину – на заслання. УПА продовжила боротьбу, але після 1950 року її активність значно знизилася. Тіло Шухевича не було передане родині, а місце його поховання залишається невідомим. Операція стала одним із ключових моментів ліквідації українського збройного підпілля в Західній Україні.

18 лютого 2014 року в Києві почалося масштабне агресивне протистояння між протестувальниками та силовиками під час Революції Гідності. О 8:30 тисячі демонстрантів розпочали мирну ходу від Майдану Незалежності до Верховної Ради, вимагаючи повернення до Конституції 2004 року та обмеження повноважень Президента. На підходах до парламенту, зокрема на вулиці Інститутській та Кріпосному провулку, їх зустріли кордони правоохоронців, що призвело до перших сутичок. Паралельно протестувальники намагалися захопити офіс Партії регіонів на вулиці Липській.Близько 16:00 столична влада зупинила роботу метро, щоб обмежити пересування містом. Проте на Майдан продовжували підходити люди. Увечері силовики розпочали штурм Майдану Незалежності, використовуючи бронетранспортери та водомети. Протестувальники оборонялися, підпалюючи барикади та намети. Близько 22:00 загорівся Будинок профспілок, де розташовувався Штаб спротиву. За офіційними даними, цього дня загинули 17 учасників протесту. Фото Владислава Мусієнка

5 лютого 2009 року українське судно «Фаїна» було звільнене з полону сомалійських піратів після п’яти місяців утримання. Корабель, що перевозив військовий вантаж, в т.ч. 33 танки Т-72, був захоплений 25 вересня 2008 року в Аденській затоці. Екіпаж, 21 особа, складався переважно з громадян України. Капітан, громадянин Росії, помер від серцевого нападу невдовзі після захоплення. Пірати вимагали викуп у $35 млн, погрожуючи розправою над екіпажем. Переговори велися через посередників, включаючи іноземні спецслужби. Спочатку сума викупу була знижена до $20 млн, а згодом – до $3,2 млн. Увесь цей час за судном спостерігав американський військовий корабель, щоб запобігти вивантаженню озброєння. Після отримання викупу пірати покинули «Фаїну», судно під охороною ВМС США вирушило до кенійського порту Момбаса. Пізніше США з'ясували, що українське озброєння було відправлено повстанцям Південного Судану. Влади Кенії і України відкинули ці звинувачення.Цей прецедент зумовив активізацію боротьби з піратами Сомалі.

На фото: 31 січня 1979 року аятола Рухолла Хомейні залишає свою резиденцію в Нофле-ле-Шато, що під Парижем, аби сісти на борт літака "Air France" рейсом до Тегерана. Після 14 років вигнання він повертався до Ірану, де антишахські протести переросли в масштабну революцію. З жовтня 1978 року Хомейні перебував у Франції, звідки координував революційний рух, давав інтерв’ю світовим ЗМІ та поширював свої ідеї через аудіокасети, які таємно доставляли до Ірану. Його вілла в Нофле-ле-Шато стала центром підготовки до зміни влади та встановлення ісламського правління. Повернення Хомейні 1 лютого 1979 року зустрічали мільйони прихильників у Тегерані. Вже за десять днів, 11 лютого, монархія була повалена, а тимчасовий уряд на чолі з Шапуром Бахтіяром припинив існування. Це поклало початок створенню Ісламської Республіки Іран, яку офіційно проголосили 1 квітня 1979 року після референдуму. Події, що почалися з цього моменту, визначили подальший курс іранської політики та міжнародних відносин.Що сталося потім?

28 січня 1985 року в Лос-Анджелесі 45 найвідоміших артистів того часу, зокрема Майкл Джексон, Лайонел Річі, Сінді Лопер, Кенні Роджерс, Стінг, Гаррі Белафонте, Даяна Росс та Пол Саймон, об'єдналися для запису благодійної пісні *"We Are the World"*. Ініціатором проекту був Гаррі Белафонте, а текст написали Майкл Джексон і Лайонел Річі. Продюсером став Квінсі Джонс, який організував цей масштабний проект, щоб зібрати кошти для боротьби з голодом в Ефіопії. Після випуску у березні 1985 року пісня мала грандіозний успіх, ставши номером один у чартах понад 20 країн і продавшись у більш ніж 20 мільйонах копій. Зібрані кошти — понад 63 мільйони доларів — були передані на гуманітарні потреби, зокрема на закупівлю їжі та медичних препаратів. Проект "We Are the World" отримав численні нагороди, включаючи три премії Греммі, і став символом єдності артистів заради допомоги людству. Ця ініціатива надихнула подібні благодійні акції у світі, зокрема Live Aid, залишивши помітний слід у культурній та соціальній історії музики.https://youtu.be/s3wNuru4U0I

25 січня 1995 року ледь не розпочалася ядерна війна. Ця подія відома як «Норвезький ракетний інцидент». Того дня норвезько-американські науковці запустили дослідницьку ракету Black Brant XII з полігону на острові Андойя, Норвегія, для вивчення полярних сяйв. Ракета досягла висоти 1453 км і була зафіксована російською системою попередження про ракетний напад (СПРН). Траєкторія польоту нагадувала балістичну ракету Trident, яку використовують підводні човни США.Російські ракетні війська стратегічного призначення були приведені в бойову готовність. Президент Росії Борис Єльцин активував «ядерний чемоданчик» — систему управління ядерними силами. У Єльцина було менше 10 хвилин, щоб прийняти рішення щодо можливого ядерного удару по США.Після аналізу траєкторії польоту було встановлено, що ракета не становить загрози для Росії, бойова готовність була скасована. Потім з'ясували, що Норвегія заздалегідь повідомила Росію про запланований запуск, але інформація не дійшла до відповідних підрозділів СПРН.

24 січня 1943 року в Касабланці (Марокко) закінчилась зустріч лідерів антигітлерівської коаліції — прем'єр-міністра Великої Британії Вінстона Черчилля та президента США Франкліна Рузвельта. Конференція тривала 10 днів і мала на меті узгодити стратегічні плани союзників щодо Другої світової війни. Одним із ключових питань стала координація військових дій у Північній Африці та Середземномор'ї після успішного висадження союзних військ в Алжирі та Марокко.На конференції було прийнято рішення про проведення операції «Хаскі» — висадки союзників на Сицилії, що мала відкрити шлях до Італії, а також визначено стратегічні пріоритети на інших фронтах. Головний підсумок конференції - союзники домовилися про безумовну капітуляцію держав Осі як єдиний прийнятний результат війни, що стало важливим сигналом єдності коаліції. Конференція також торкнулася питань військової допомоги Радянському Союзу, хоча Йосиф Сталін, попри запрошення, участі не брав, посилаючись на складну військову ситуацію на Східному фронті.