Паша Вржещ

Я працюю з Пашею і допомагаю його ідеям ставати реальними проєктами. Іноді у мене запитують, яку «науку» Паша викладає. Нещодавно ми провели три офлайн-прогони лекторію ХТО ТИ, і я вирішила спробувати описати, як я бачу його метод роботи. Описати для себе і вас. У всіх своїх проєктах Паша займається спільним – веде людину до того, щоб вона пізнала або хоча б наблизилася до пізнання своєї справжньої суті. У Паші ніби вбудована класна «помічалка» – він добре бачить перешкоди, які стоять на шляху до цього пізнання. У своєму житті та житті інших людей він помічає патерни, моделі поведінки, схеми психіки, які заважають людям подивитися на своє життя з метапозиції. Бо оцінити фільм можна лише тоді, коли дивишся його на екрані, а не поки граєш у ньому роль. У результаті своїх спостережень Паша описав поняття Соціального тіла і Маленького розуму. Розбираючи їх, ми починаємо бачити, як сформувався той образ, який ми називаємо собою.Через приклади з життя він показує, як наш розум вводить нас у тюрму своїх упереджень і інтерпретацій. Паша розвінчує хитрощі розуму і допомагає від нього від'єднатися — перейти у позицію: не розум живе мною, а я користуюся розумом для того, щоб жити те життя, яке хочу. Те ж саме з соціальним тілом. Паша показує, що ми маємо соціальне тіло, яке формують інші люди. І що те, що ми називаємо собою, є сукупністю думок інших людей про нас.Розмова про це часто буває непростою, бо вона торкається найбільш болючих точок. З’являється сум від думки, скільки років можна прожити в пастці хибних уявлень про себе. І чим старшою стає людина, тим гостріше це усвідомлення.Далі Паша не залишає людину в точці зневіри. Він показує, що є більше – є те, що було до всього. До того, як маленький розум нас захопив. До того, як нас сформували інші люди. До того, як ми самі заплуталися у безлічі хибних визначень про себе.Тут починається розмова про дивовижність життя і красу світу. Ми заново дивимося на те, як влаштований світ навколо нас, на «технологію» нашого тіла, знайомимося з мудрістю природи. Ці моменти дуже надихають, бо з’являється відчуття, що в цьому житті справді є диво. І що воно ось тут – поруч. І що воно постійно присутнє. Наступний крок — ще глибший. Ми йдемо до того, що можна назвати першоджерелом життя. Паша показує, що є ще щось, що за всім цим спостерігає. Є щось, що усвідомлює весь цей кінотеатр нашого життя.Найчастіше саме тут ми потрапляємо у незнання. Паша через питання заводить людину у стан розгубленості — у точку, де вона раптом бачить: я не знаю, хто я. А що я взагалі знаю?І він не поспішає цю розгубленість знімати. Навпаки, залишає людину в цій точці, щоб відповідь не прийшла як ще одна інформація, а з часом народилася як переживання прямого досвіду.Щоб сталося не пізнання, а впізнавання.Якщо дуже коротко описати метод, то спочатку Паша від'єднує людину від усіх знань, які вона має про себе. А потім на цю порожню основу починають приходити нові відкриття: як можна жити інакше, як бачити красу світу, що таке мудрість життя, що таке усвідомленість і присутність._____Я дуже люблю все, що відбувається у цьому дослідженні, і сама знаходжуся всередині цього процесу. 13–15 березня ми проводимо онлайн-лекторій ХТО ТИ. Запрошую до нас.

Офлайн-прогон ХТО ТИ.Готуючись до онлайн-лекторію, ми проведемо серію лекцій у Києві. Той самий матеріал, тільки в невеликих живих групах.Перша лекція21 лютого12:00🎟️ Квитки Матеріал: Теорія Соціального Тіла. Як нам його створюють та як ми втрачаємо себе під тиском соціальних страхів і бажань. Як нас формують сором, провина, зобовʼязання, порівняння.Практикум. Прямий пошук Хто Ти.Друга лекція28 лютого11:00🎟️ КвиткиМатеріал: Про тишу, про медитацію, про справжню красу, про внутрішню мудрість. Конект із життям, яке наповнює річку, ростить дерево, співає пташкою, усвідомлює людиною.Те, що в стародавніх філософіях називали першоджерелом себе.Практикум. Прямий пошук Хто Ти.Практика не формує нових переконань, а знімає хибні. Так, крок за кроком, відпускається те, за що ми трималися як за себе, і життя починає проживатися легше, без постійного внутрішнього напруження.Третя лекція7 березня12:00🎟️ КвиткиМатеріал: Процес формування уваги, фокусу, свідомості, усвідомленості.Практикум. Прямий пошук Хто Ти.Практика самодослідження.Це практика розвороту уваги до джерела досвіду.Замість аналізу змісту думок чи емоцій увага розвертається до того, хто усвідомлює переживання в цю мить.Місце «першої тиші».———Можна приходити на кожну лекцію окремо. Запрошую.

Завтра зустрічаємося на офлайн-прогоні лекторію Хто Ти. Будемо говорити про теорію Соціального Тіла.Вважаю це дуже важливим.Ми не створювали своє фізичне тіло й не обирали, яким воно буде, як функціонуватиме, які в ньому процеси, колір очей і шкіри, зріст - усе це був не наш вибір. Наше тіло створила природа.Так, ми можемо трохи його змінити. Може здаватися, що навіть не трохи, але це не так. Скинути або набрати вагу, нафарбуватися, одягнутися, підстригтися, наростити м’язову масу, додати гнучкості. Але все це - неймовірні дрібниці порівняно з тим, що існують кістки та їхні взаємозв’язки, що тіло дихає киснем, а не метаном, що тіло наповнене кров’ю, і ми ніяк не можемо замінити її іншою рідиною. Так само, як не можемо скасувати синтез білків.Ключова форма й комплектація тіла задані.Так само в нас є Соціальне Тіло. І його ми теж не створювали, а прийняли те, що нам дали. Його форму нам задає соціум.Коли ми зʼявляємося на світ, ми не народжуємося в порожнечі та повній свободі. Ми одразу потрапляємо в сім’ю, до близьких, у суспільство. І оточення відразу починає ліпити нам тіло, щоб ми могли з ним співіснувати.А потім це соціальне тіло починає жити нами. Воно починає нами хотіти модні бренди, нами робити кар’єру, нами тривожитися й боятися. І проблема в тому, що все це воно живе нами важко.Не усвідомивши цього, не побачивши цього грандіозного підступу, ми можемо прожити життя, так і не поживши самими собою.Завтра ми поговоримо про те, як побачити своє соціальне тіло, зрозуміти, як воно з’явилося, чому воно саме таке, і як ми можемо знайти вихід із цієї вічної напруженості.Субота, 21 лютого12:00Київ, Ярославів Вал, 16Квитки‎

Я помітив, що найбільша перепона знайти себе - це те, що ми шукаємо щось занадто маленьке. Щось близьке до того, що вже маємо. Таке саме, тільки краще.Знайти більш прикольного Пашу. Ця версія мене не задовольняє, я хочу краще.Виходить, ми не шукаємо себе справжнього - ми шукаємо апгрейд себе.А в такому пошуку ми розминаємося зі справжньою відповіддю.А пошук Хто Ти - це радше забути всі ті уявлення про себе, які я зараз ношу. Мені треба з цього вийти. Вийти з хибної моделі себе і подивитися, що буде. Але буде щось зовсім інше, можна сказати, з іншої природи, з іншого матеріалу. Не синє стало зеленим. А синє перестало бути кольором взагалі. Але наш розум не може цього взяти, тому що в розуму лінійна логіка. Він хоче шукати у відомих моделях, хоче перебирати різні кольори. Тому розум туди не потрапляє.Розум не знає, що таке любов, не знає, що таке краса. Якщо ви ніколи в житті не відчували любові, не закохувались, ви можете прочитати всі наукові визначення любові, прочитати всі любовні вірші та романи. Але всі ці знання ніяк не відкриють вам відчуття справжньої любові. Але як тільки ти закохаєшся, ти одразу все зрозумієш. Так само з моментом Хто Ти. Як тільки він раз станеться, потім ти це вже знаєш на своєму прямому досвіді.

Офлайн-прогон ХТО ТИ.Готуючись до онлайн-лекторію, ми проведемо серію лекцій у Києві. Той самий матеріал, тільки в невеликих живих групах.Перша лекція21 лютого12:00🎟️ Квитки Матеріал: Теорія Соціального Тіла. Як нам його створюють та як ми втрачаємо себе під тиском соціальних страхів і бажань. Як нас формують сором, провина, зобовʼязання, порівняння.Практикум. Прямий пошук Хто Ти.Друга лекція28 лютого11:00🎟️ КвиткиМатеріал: Про тишу, про медитацію, про справжню красу, про внутрішню мудрість. Конект із життям, яке наповнює річку, ростить дерево, співає пташкою, усвідомлює людиною.Те, що в стародавніх філософіях називали першоджерелом себе.Практикум. Прямий пошук Хто Ти.Практика не формує нових переконань, а знімає хибні. Так, крок за кроком, відпускається те, за що ми трималися як за себе, і життя починає проживатися легше, без постійного внутрішнього напруження.Третя лекція7 березня12:00🎟️ КвиткиМатеріал: Процес формування уваги, фокусу, свідомості, усвідомленості.Практикум. Прямий пошук Хто Ти.Практика самодослідження.Це практика розвороту уваги до джерела досвіду.Замість аналізу змісту думок чи емоцій увага розвертається до того, хто усвідомлює переживання в цю мить.Місце «першої тиші».—————————Краще прийти на всі три. Але можна й на одну окремо.Запрошую.

Люди не знають, що вони не знають, хто вони. Ось так усе сьогодні заплуталося.Коли ти дуже молодий, питання «Хто я?» ніби й не постає - якась дивна абстракція. «Я - це я, що тут незрозумілого?»Але трохи поживши, поробивши, розумієш, що це найголовніше питання життя. Усвідомити, хто ти є в цьому світі.Я хочу.Я прагну.Я взаємодію.Я стараюся.Я хвилююся.Але хто цей «я», який усе це проживає?Коли люди представляються, вони називають ім’я, професію, звідки вони. Це частина досвіду, уміння, історії. Так, це все є, але це - не вони.Усе це умовності.Я не можу бути просто умовністю.Я є. І я це точно знаю.Це мій прямий досвід.Я можу відкинути всі імена, ролі, звички, навіть усі спогади. Але є те, що відкинути неможливо - там я себе і знайду.Я хочу розвиватися, пізнати свої здібності, зрозуміти свій інтерес, розкрити свої таланти.Але ще до всього цього вже є «я», до якого це все прикріплене. Є початок, з якого проростає все інше.Повернутися в це відчуття себе, яке в усіх було в самому дитинстві. Дуже давно.Коли ти був собою на сто відсотків.Коли ще нічого штучного ще не встигло створитися.Це відчувається так, ніби ти пішов з дому і вже дуже довго ходиш, уже забув дорогу назад, забув, де дім і як його знайти. Але відчуття, що ти не вдома, не зникає, не забувається.Повернутися додому - це знайти себе. Але дім не фізичний. Ти не можеш сказати, чого тобі не вистачає, але знаєш, що ти не вдома.Тобі скажуть: ліжка нема? Ні, ліжко є. Стін нема? Стіни є. І квартира класна, і шпалери ті самі, і все є. А чого нема? Не воно. Не вдома. Ось так само і з собою.І коли ти повертаєшся додому, повертаєшся до того, ким ти є і завжди був, уся важкість і складність, яку ти так довго ніс, спадає.Ти вдома.ХТО ТИ?‎

YouTube. Якщо подумати, це ж непроста задача, дуже складно зробити, щоб людина забула себе. І суспільство в цьому має великі успіхи. Людство далеко зайшло в технології забування себе.Нас вчили предметам, але нам не пояснювали, як працює уява. Не цікавилися, звідки в Ейнштейна чи Ньютона взялися ті інсайти, що змінили науку. Нас учили повторювати формули, але ніхто не розказував, як люди, що винайшли ці формули, математику, фізику, як вони це зробили, з якого місця приходили їм ці відкриття.Мій улюблений приклад - природознавство. Самий неулюблений предмет, ми всі його ненавиділи в школі. Як можна так нудно і тупо розповідати про природу? Ну як?! Я не можу з цим заспокоїтися. Це ж повинен бути найцікавіший предмет у світі. Як можна так мертво розповідати про живе? Просто жах.І коли нас відрізають від дивовижності зовнішнього і внутрішнього, залишається лише “працюй і досягай" – поступово приходить вигорання, відчуття без змістовності дій. Просто ми всі дуже добре навчилися себе забувати. https://youtu.be/vVtrlVFhXV4?si=I1SSsMMtycEGSZx2

Бесіда про природу розуму, мудрість тіла та пошук дому. Цього разу ми занурилися в розмову про те, що таке Я, як працює розум і як сприймається реальність, коли ми спостерігаємо її, а не пояснюємо.Розум як генератор проблем, Тіло як джерело мудрості.Говорили про розум, що працює як калькулятор і безперервно вирішує задачки: соціальні, фінансові, побутові. Вирішивши одну проблему, він негайно знаходить нову, оскільки його природа – це постійна діяльність. Людина, яка ототожнює себе зі своїм розумом, приречена на нескінченну тривожність і незадоволеність.Натомість тіло – це джерело тиші, цілісності та мудрості. Воно здатне до саморегуляції, самозцілення, знає, як дихати та підтримувати життєдіяльність мільярдів клітин, процесів, які розум не може ані осягнути, ані відтворити.Ми говорили про досвід, коли не існує розділення між Я та світом. Коли звук, запах чи відчуття не сприймаються як щось зовнішнє, а народжуються прямо в нашій свідомості. Усе, що ми переживаємо, відбувається всередині. І коли ми це бачимо, зникає ілюзія, ніби ми окремі від світу. Саме в цей момент і починається справжнє усвідомлення.Також торкнулися теми пошуку свого Я та того, як не потрапити в пастку нових ілюзій про себе. Пошук справжнього Я не означає створити кращу версію себе. Це означає відмовитися від всіх образів, поки не залишиться просто: я є.Цей пошук і є духовний шлях. У кожного з нас є це відчуття: я не вдома. І тонкий поклик знайти шлях назад. Ми не знаємо, що саме шукаємо – тому здається, що це має бути просто. Але якби ми знали, що відкриється з іншого боку, ми б віддали за це дуже багато. Бо знайти себе справжнього, живого, глибокого, вартує всього. Усе інше втрачає сенс, якщо ти свій дім так і не знайшов.Дякую, що ми з вами зустрілися.

Коли нас захоплює будь-яка подія, коли нас захоплюють приємні події, то цим можна насолоджуватись, і зазвичай ми не хочемо з цим нічого не робити, ми хочемо, щоб воно продовжувалося. А коли щось неприємне, коли горе прийшло, біль, в цей момент можна завжди такий зробити, наче крок назад, і побачити, як працює моя здібність відчувати горе, сум, емоційний біль.Так, мені зараз боляче, але як саме це працює? Моя здібність відчувати емоції, це неймовірна річ. Так, зараз я відчуваю негативні, але те, що в мене є здібність це відчувати, це ж фантастично. Я можу розглядіти, як саме я це відчуваю.І з'являється така навіть вдячність цьому подарунку можливості відчувати. Тому що, якщо спробувати його описати, як це просто працює, так неможливо це пояснити. Можна знати всі знання світі і нічого не відчувати. Chat Gpt знає все і нічого не відчуває. І ніхто не знає, як зробити, щоб він відчував. Тому що ми не знаємо, як це працює. Ми всі відчуваємо, але як ця магія створена ніхто не знає. І в цьому чарівність.Повертати себе в цю точку. Зараз боляче, але є моя здібність відчувати біль. Ось цей сум, як він взагалі, що таке сум, як він відчувається. Як він створюється, як він з тілом з'єднується. Як тільки туди приходить цікавість, і наче вже не може ця важкість залишатись. Цікавість розчиняє важкість тут же.—— Фрагмент з Бесіди «Медитація, присутність і бунт проти світу швидкості».https://youtu.be/RMyesOLDKcc?si=345Olqng6y7b2DZ2🎥 inst: peter_pushkin

Ми вчимось інакше. Як ми створюємо максимально живий досвід присутності в онлайн-лекціях. По-перше - це спільний Зум дзвінок. Так, саме дзвінок.Не вебінар, не трансляція.Кожен може ввімкнути камеру, мікрофон, обговорювати, сперечатись, ставити запитання. Бути не просто слухачем, а учасником розмови.Це дуже важливо.Ми починаємо з практик на збирання групи.Практики «Розглядання» одне одного.Практики «Я відчуваю - ти відчуваєш». Практики «Розхитування ключового питання».Ми робимо медитацію, щоб заспокоїти тривожний розум і зібрати фокус на присутності.Сьогодні складно бути по-справжньому сконцентрованим.Ми допомагаємо дістати себе з надвідволікаючих станів.І наприкінці, коли зустріч вже відбулася, коли тема розкрита, ми прощаємося повільно.Не як на робочих дзвінках - швидше натиснути кнопку «вийти», аби не залишитися останнім.Ми перемикаємо екран Зум у режим галереї, коли видно всіх. Вмикаємо красиву музику. І коли людина відчуває, вона спочатку вимикає лише камеру.Залишаючись у дзвінку, але вже без відео.І так один за одним гаснуть вікна учасників. Як вікна багатоповерхівки.Дуже красива, зворушлива традиція живих людей в онлайні.