Віталій Чепинога

Війна це зброя, війна - це люди. Люди - передусім!Тож нині хочу нагадати вам про одну Людину, про одного Чоловіка. Ви його всі знаєте. Легендарний МАДЯР, Роберт Йосипович Бровді. Герой України. Командувач Сил Безпілотних Систем ЗСУЯ думаю, якби провести Всеукраїнське опитування з приводу "популярності" і "відомості" наших вояків, то Мадяр увійшов би в першу трійку. Залужний, Мадяр, Пес Патрон... ))Днями виповнилося 100 днів, як Мадяр очолює СБС. За ці сто днів:-76859 знищених унікальних ворожих цілей -18501 одиниць особового складу ворога -402832 бойових вильоти -питома вага знищених цілей відносно всіх Сил Оборони України 35,4%, при чисельності УСБС 2,2% загальної чисельності війська Сил ОборониЦе - неймовірні результати!Мадяра знають і люблять по цю сторону фронту, і несамовито бояться по ту сторону. І є за що...За рейтингами історичної слави, внеску у військову звитягу, Мадяр вже давно в пантеоні української воєнної історії, десь на рівні легендарних козацьких полковників ХVII століття Максима Кривоноса чи Івана Богуна.До війни Роберт Бровді був цілком собі мирним бізнесменом, торгував зерном, хлібом... Куди вже мирніше?І як писали колись в газетах: "Але душа його рвалася в небо..."Героям слава!Віталій Чепинога | Підписатися

Ще донедавна я мав дуже приблизне уявлення про те, де знаходиться Башкорстан і славний город Салават. Для мене це - синонім загадкової країни Тьмутараканії, в яку ніхто з притомних людей, сподіваюсь, ніколи не потрапить за жодних обставин... Воно знаходиться десь! Там, де вже немає ані часу, ані простору... Або сам простір, і більше нічого...А зараз я точно знаю, що до Башкорстану від України 1400 кілометрів, і там розташований один з найбільших у РФ нафтопереробних і нафтохімічних заводів. Саме цей завод сьогодні точно вразили дальномагістральні безпілотники Служби божої України (СБУ). 1400 км!!! І не просто вразили, а завдали точного удару по установці ЕЛОУ-АВТ-4. Це - "серце" заводу. Те, що робить первинну очистку нафти від води і солей. Без цієї установки завод перетворюється на купу металобрухту й битої цегли.Так, бачу, нівроку, можна стати спеціалістом по технологічному циклу на нафто-переробних заводах...- Рідко яка птиця долетить до середини Башкорстану, - писав Гоголь... Бо пристойним птицям робить там відверто нічого. А Малюк - долетить! Бо, робота така!Героям слава!Віталій Чепинога | Підписатися

В сьогоднішній війні, попри війну, і не зважаючи на війну, щодня, щомісяця і щороку видається стільки гарних книг, що в будь-якій львівській, київський, харківський чи одеській книгарні можна розориться. Книжки не встигаєш купляти, вже не кажучи про те, щоб читати. Книжковий бум і книжковий Ренесанс України. 20-літня дівчина в Маріїнському парку, з томом Багряного, Хвильового чи Жадана - не постанова і не кітч, а буденна реальність. І це чудово!Недосвіченим читачам легко втонути в цьому книжковому морі. На щастя, є видавництва, які пропонують абсолютний інтелектуальний Must Have! Звісно, таких видавництв в Україні не мало, і про них я окремо напишу пізніше.А сьогодні коротко розкажу про видавництво Komubook. Все, що вони видають, заслуговує не негайне, невідкладне читання.Pavlo Shved не просто перекладає й видає чудові, актуальні книги. Він проводить величезну селекцію, аби до нас дійшло справді те, що варто нашої уваги, нашого часу, та зрештою, й наших коштів.Щойно, оголошено нову чергу видавничих проектів, серед яких особисто я акцентую на такому:1. Сутеренні, Джек Керуак2. Церемонія, Леслі Мармон Сілко3. До маяка, Вірджинія Вулф4. Суспільство втоми, Бьончхоль Тхан5. Дивна поразка, Марк Блок6. Злиденні світу цього, Франц ФанонПовірте, ви ніколи не пожалкуєте про те, що придбали якусь з цих книг.Читаймо! "І чужого й свого", як казав Батько Тарас!Віталій Чепинога | Підписатися

- Я зупинив всі війни на Землі, - сказав Трамп... В тому числі й смертоносну багатовікову війну між Азербайджаном і Албанією... А також війни між Гавайами й Гаіттями, Австралією і Австрією, Швецією і Швейцарією, Ірландією й Ісландією...А також між Арктикою і Антарктидою... Більше ніяких країн президент згадати не зміг...Але згадав, що в Мексиці столиця - Мехіко... Дурацька ідея, - подумав Трамп.... Мехіко-Мехіко... Це все одно, аби мене звали Трамп Трамп...А що? В принципі, непогано... Трамп Трамп... Трамп Трамп Трамп... Трам-пам-пам-пам-па-па-па-па... Цікаво, що це за музика? Це, мабуть, в голові, треба погуглить... Якийсь німецький марш... Кажуть, мій прадід був німець... Або прабаба... - Але можливо це й Краков'як...- Який, блядь, ще "краков'як"? Звідки я знаю це слово??? І скіки зараз врем'я? Дев'ять чи десять?Краков'яче, краков'яче,Чого ж жінка плаче? -Вона в полі купалась,Вона рака злякалась…Я не пойду за поляка,Бо не вмію краковʼяка… Так Трамп не думав. Воно думалось само…))Віталій Чепинога | Підписатися

Дідові зайці (суботні історії)Михайло Назаренко пише про спогади Олени Пчілки. Ольга Петрівна Косач розповідає, як одного разу до них (до Драгоманових) прийшов в гості Пантелеймон Куліш. Він розказав що частину фольклору вони ("просвітники") підробляли, видавали своє - за народне. "Нам хотілось, щоб муза пригніченого народу стояла високо" - казав Куліш.Та й сама Олена Пчілка "грішила" подібним. Якось вона лукаво "продала" композиторові Миколі Лисенку свою пісню, як народну. І наївний Микола Віталійович включив цю пісню до антології стародавніх українських народних пісень.Насправді, дуже важко написати щось таке, щоб вважалося "народним". Але приклади такі є. Liudmyla Gorova написала "Буде тобі, враже, так як відьма скаже" в 2022 році, а зараз ця пісня виконується якимись ансамблями й хорами так, ніби була написана й придумана народом ще в часи Гайдамаччини. В Ерика Гобсбаума написана ціла книжка "Винайдення традиції", в якій він доводить, що здебільшого вся "велика історична спадщина й слава предків наших" створена штучно, в пізні часи, придумана.Мій дід Логвин видумував казки. Дід був сліпий і розважав мене, малого, щоденними оповідями про двох зайців. Одного зайця звали Степан, а другого - просто Заєць. Бо в діда не хватило фантазії аж на два окремих імені.Вже значно пізніше я зрозумів, що з допомогою тих заячих історій дід розповідав мені про своє життя. Тому в зайців моїх життя було сурове й тяжке. Зайці і воювали громадянську війну, і пережили розкуркулення та голод, і навіть сиділи в полоні, в німецькому концентраційному таборі, після того, як попали в оточення під Києвом. Не сахар - життя заяче...Іноді дідові не хотілося мені нічого розповідати, не було настрою. Тоді дід казав мені без усякого жалю: "Подохли зайці". І для певності додавав: "Обидва!"... - Видно, хтось потравив....Але вже наступного дня дід тих зайців якось оживляв, як святий Іпатій померлих ченців Києво-Печерської лаври... І заяче життя-буття тривало собі далі...Фактично, я виріс на казках про зайців-зомбі...:-) Віталій Чепинога | Підписатися

Осінньо-вечірнє… Сумне…                         “Гойдається вечора зламана віть,Мов костур сліпого, що тичиться в простір”…Я - звісно не поет. І навіть не сильний поціновувач поезії, не експерт, словом. Але я люблю СЛОВА!!! Я люблю людей, які вміють складати їх докупи… Таке буває рідко, дуже рідко… Це Lego… Лєго, в яке іноді грається БОГ…Всі ми трохи грішні, іноді щось калякаєм-малякаєм “длі душі”… “Кров-любов, “вона-весна”, Світлана-кохана”, Настя-щастя”, “Богдан-барабан”… Це не важко … Але так щоб:“Тугий небокрай, погорбатілий з люті гірких доторкань»… Так не може і не вміє ніхто…Гойдається вечора зламана віть… Може найскладніший і найнезрозуміліший вірш поета… Кострубатий, колючий, незручний… вірш безсоння і вічної триваги…Написано в’язнем мордовського радянського концтабору Василем Стусом у 1976-му році…Де воно взялося тоді все оце у нього? - Народжений у якійсь занедбаній, забутій всіма богами Рахнівці на Вінничині; служба в армії на Уралі… Вчитель у селі Таужному на Кіровоградщині… Підземний плитовий (!!!) на Донбасі у шахті… Край землі, і навіть у самій землі в буквальному сенсі… І тут – на тобі – Рільке і Гете, Лорка, Верлен… Звідки воно викопалося? З землі, з коріння, з джерел… З жил і вен…Як авокадо посеред картоплі… Як манго на шовковиці… Аномалія…З таким багатством слів, з такими барвами думки є лише один, окрім нього – Богдан Ігор Антонич… І, може, потім – Андрухович… І все…Одна пересічна людина з трьома вищими освітами за все життя використовує слів в обіході менше ніж Василь Стус в одному верлібрі… «Гойдається невіль і сонце не гасне. І грає в пожежах мосяжних сосна»… Це як матюки для переважної більшості співвітчизників…Так… Даруйте за банальність, але Василь Стус був вільною людиною – там, за гратами… Але він у всіх своїх словах писав про свободу, хоч і ніколи й не бачив її… Спробуйте вмістити слова «свобода» і «воля» наприклад у слово «стежка»… - Не вийде… А в нього виходило!!!Так сліпий пише про цвіт абрикосу в лузі, про колір трави в третій декаді квітня, так глухий розповідає про п’яту симфонію Малєра… Жадібно і фанатично… Не дістати, не дострибнути, не дійти…Скажу крамольне… Я б не вивчав Стуса у школах… “І стежку твою обдало куштелею”… Ну яка, блін, “куштела” у сьомому класі? Сміх та й годі…Я б краще викладав Стуса у якихсь уявних школах “залізної волі”, в університетах “сили життя”… Це не Корнєй Чуковський, при всій повазі… Віршами Стуса не треба розмовляти, - ними треба жити…  Дуже важко жити з проводом в руках, напругою мільярд вольт… Боляче і не комфортно… Але іноді треба…“Господи, дай мені жить… Удай, що обтято дорогу”…Не вижив, але залишився… І є!... Без фейсбуку, без жодного посту, без комментів…Коли Бог робить селфі, - він присилає Стуса…«Сподоб мене, Отче, високого краху. ...Вельможно хитається зламана віть»…Гарного вечора всім Вам…#шедеври👉 Більше шедеврівВіталій Чепинога | Підписатися

Сьогодні один чоловік закинув мені, що я працював на Юлю.Та я цього не приховую, й не стидаюся.Працював. Юля - безбашенна, крута і не підла.В 2008-му Юля написала статтю в Foreign Affairs: "Зупинити Путіна" Ту статтю писав я.Тоді про таке навіть подумать боялисяЮля Путіна ненавиділа, Путін ненавидив Юлю.В 2011 -му був суд... Я писав: вони тебе вб'ють! Ти це розумієш? - Розумію, казала Юля. Якось побачимся в інших світах...Юля витягла Майдан 2004 сама.В Юлі свої таргани в голові, ну вона така є.Я на Юлю ніколи не скажу жодного поганого слова. Хоч мені й пропонували. За гроші.Коли я пішов від Юлі, в мене не було жодної копійки. Ми -не крали!Якось до мене прийшов дуже впливовий чоловік. Чоловік сказав: завтра зарезервонаний літак на Женеву, хай вона поїде, інакше їй пизда. Я Юлі це сказав. - Нікуди я не поїду, сказала Юля...Приходила до мене Женя Тимошенко, питала: як маму врятувати? Вона помре!Не знаю, Женю, кажу. Не знаю. - Мабуть, ніякЯ не працюю на Юлю дуже давно, я Юлю поважаю!Віталій Чепинога | Підписатися

Знайшов у гаражі таку бібліографічну рєдкость. Альманах "Молода нація". 1995 рік. Видавництво "Смолоскип України". І в ньому - моя доленосна і судьбовизначальна доповідь на науково-теоретичній конференції "Рецепція ідей В. Липинського в сучасній Україні")...Тридцять років тому...Видно, ми тоді сильно любили блискнути одне перед одним непересічним інтелектом, який нам уявлявся безперервним цитуванням чужих мудрих думок...На восьми сторінках у мене помістилися, окрім власне самого Липинського: Унамуно, Ортега-і-Гассет, Фрідріх Мейнеке, Лессінг, Ніцше, Шопенгауер, Вагнер, Гердер, Сковорода, Фіхте.Крім того, там стрічаються якісь загадкові слова, типу die Gestaltung, одідиченими, окциденти, каузальність...Я оце сьогодні пробував ту свою доповідь прочитати, але ніхрена не поняв вобще, що хотів автор сказать... Заснув...Видно, люди раньше якісь розумніші були трохи.А якби мене спитали, що я зараз писав недавно... Недавно я писав "Срав пес, перділи гуси".Врем'я таке...Віталій Чепинога | Підписатися

Доповнення до попередньої новини:Служба безпеки України встановила, що підозрюваний в веденні бізнесу з РФ, керівник міжрегіонального управління детективів НАБУ Руслан Магамедрасулов перебував в тісному контакті з колишнім депутатом ВР від ОПЗЖ Федором Христенком (який зараз "в бігах"). Христенко - топовий агент ФСБ (резидент), який відповідав за посилення російського впливу на Національне антикорупційне бюро. Цікаво, що Магамедрасулов та Христенко знайомі ще з студентських років (разом вчилися в університеті).До мене в коменти приходять люди і з обуренням питають: доколє? шо це таке? коли ж воно кончиться?Це, шановні, не такі прості справи, як виглядає на перший погляд. Цим авгієвим стайнями не три, а триста років. Інкорпорація російських шкідників та агентів до українських владних структур розпочалася, мабуть, ще за Феофана Прокоповича, і з того часу ні на мить не припинялася. Ніхто й ніколи з ними серйозно не боровся. Вони жили собі тут, як у себе вдома. Це цілі «кротові династії».Йде робота. Йде тяжка, віковічна зачистка!Віталій Чепинога | Підписатися

Мій дід покойний -Логвин Агейович Чепинога, 1895 року народження, поки ще не осліп на глаукому, - кожного дня ставив ятері на річці, щоб рибу ловить... Дід рибу уважав. Кожного ранку він ятері чистив і оглядав. Щоб не дай боже вони не були брудні чи з діркою. - У найменшу дірку риба втече, - казав дід... А в брудний ятір риба не хоче йти... Цього йому ніхто не вчив, ну він так чувствував...Це я про судову реформу, єслі шо... Хай хоч сто раз буде безвіз, шенген і євроінтеграція, але поки там дірки та бруд, - діла не буде з того... Хоч об землю бийся, але з радянською системою правосуддя жодного успіху не вийде...Є такі маркери, без реформування яких неможливий жодний поступ. Суди - передовсім...Інша сторона медалі - декомунізація. Ivan Semesyuk пише, як його днями не пустили в "храм" - в управління культури Київської облдержадміністрації. Бо був у шортах...Тобто, можна сцять мімо унітаза, брать взятки, трахать секретаршу в кладовій, писать слово "хуй" на лінолєумі, кидать бички з балкона управління і сякаться в штору... А в шортах - не можна. ЗАПРІЩЕНО!!!!!!!!!Декомунізацію треба начинать з голов, а не з фасадів. Бо серп і молот в основному там угніздився...#шедеври👉 Більше шедеврів Віталій Чепинога | Підписатися