Статистика telegram channel - @virhuk

Йшов по землі знеможений, втомився...Натовп народу вдень, молитва замість сну.Кормив, зціляв і демонів гонив з них...І тільки "Авва Отче" вночі чуть...І підкріпляв Отець, давав знов силу.І без Отця нічого не робив."Я і Отець - одне"- так говорив Він.Тому і по житті сміло ходив.Сміливості в житті нам так бракує.Думки лякають - як...коли...чому...О, невідомість...як гнітить, хвилює...Довіритись немає тут кому.І тільки в небо знову: "Авва Отче!"Там, вся надія, як промінчик у вікні...І тільки в серці - "Не лякайся, дочко,Бо Я в тобі, прибудь і ти в Мені"Я на землі, Господь, у тліннім світі.З пороху в тілі...та душа з Тобою.Буває, що страждань всіх не злічитиЛише надія на Твою любов."А так пройти по цім житті потрібно.Моя не легка путь, але благословенна.Тягар легкий Мій, хоч путь вузька й терниста.Але з тобою Я, як поруч був Отець Мій.Прибудь в Мені і Я в тобі прибуду.Тримайсь за слово, в нім твоє життяВсе зберігається в обіцянках премудрих.І не сумуй, за них тримайсь, дитя.І ти пройдеш, як Я пройшов одного разуТа лиш не на Голгофу, ні дитя.Ти Мною виправдана є там на розп'ятті.Гріхи обмиті, ти навік Моя.Мій Господи, наповнюєш Ти силою,Терпінням, щоб пройти усе могла.Ти спас мене, щоб я Тобі служила.О, Авва Отче! Слава і хвала! Л. Шпак

Есть возраст наш земной и возраст есть небесный.Господь желает, чтобы мы росли.Чтобы духовно, не остались в детстве,А зрелость во Христе приобрели.А я, так часто - маленький ребёнок…Всё хныкаю, не слушаясь Отца.Не выберусь никак всё из пелёнок,И в пищу нужно часто молока.А иногда и попадаю в «угол»,Чтобы подумать – почему стою?Тогда, я плачу…хорошо подумав,«Прости Отец» - я в небеса кричу.А Бог мой терпит потому, что любит.И слёзы утирает уж любя.И дальше объясняет, дальше учитЧтоб возрастала я день ото дня.Чтобы сама ходить уже училась.Чтоб не питалась только молоком.Чтобы плоды уже я приносила,Не шелестела только лишь листвой.А чтоб на пальму я была похожа,Что там, в пустыне, может плод давать.Ведь так в земле она пустила корни,Что бурям никаким уж не сломать.Хочу, Господь, в Тебе укорениться,Чтоб в бурях, что грядут, мне устоять.Так многому хочу ещё учиться,Ты мудрость помоги приобретать.Есть возраст наш земной, а есть небесный.Не тот, как долго в небе будем жить.Ведь Господом дана нам в небе вечность.А, в духе, на земле небесной быть. Л. Шпак

О, страхи в разуме, они имеют силу.Они имеют силу угнетать.От мыслей падает, порой, и самый сильный,Когда случается их в сердце допускать.А мысли всё летят к тебе как стрелыИ кажется, что это мыслишь ты.Но это враг лукаво и умелоТебя старается сбить с Божьего пути.Чрез мысли, принимаем мы болезни.И через мысли, часто так, грешим.А так бывают мысли бесполезны,Когда идут отдельно от души.Когда душа наполнена лишь Богом,Она всегда Спасителю поёт.А мысли те, что бродят за порогом,Они от сатаны приносят гнёт.От Бога мысли – и на сердце радость.В тех мыслях утешение и мир.Общенья с Господом у них лишь только сладость.Не разрушают, созидают лишь они.Когда от мыслей вся душа в тревогеИ мечется – а как же дальше жить?Гони их, эти мысли не от Бога.А Бог не так в твой разум говорит.Он утешает. Если ж обличает,То как исправиться укажет Он любя.И в обличениях на выход Он укажет.Господь не действует, чтобы разбить тебя.Любовь с собою боли не приносит.Любовь всю боль взяла с Собой на крест.Бог силу наступать на зло даёт нам.В Его Святой крови власть для нас есть.О, страхи…страхи…сколько враг их сеет.«Не бойтесь дети» - Бог ведь говорит.А Его истина – есть щит и огражденье.Пребудьте в истине, она вас защитит. Л. Шпак

А Бог за нами ходит по пятам,Всё предлагает нам Он Свою милость."Остановись, возьми, Я даром её дам..."Но только вот вперёд все устремились.Бегут, бегут, чтоб время обогнать...А время всё равно ведь не догонишь...А можно в небо просто опоздать,Только Христос всегда за нами ходит.Он всё волнуется, чтоб были спасены,Чтоб в небеса войти не опоздали.Старается всё нас остановить,И милости Свои всё предлагает.А милостей так хочется Его,Но думаем, что всё ещё успеем.Ещё один вот пробегу я коридор...А там остановлюсь... ещё есть время...А коридоров в жизни тех не счесть.Настроила их столько жизнь земная...А в них лишь суета земная есть,Она бегом бежать всё подгоняет.А Бог идёт за нами по пятам,Всё просит, чтобы мы остановились.Но впереди - сплошная суета,А Он всё предлагает Свою милость.Чтоб на груди Его ты отдохнул,Он пожалеет, раны все залечит.Душа всегда стремится к одному -В конце пути быть с Господом на небе.Остановись! Милость Его прими!И будет мир в душе, а в сердце радость!Время уйдёт, исчезнет этот мир,Не убегай ты от Христа, не надо! Л. Шпак

Людина по серцю Бога -Яким колись був Давид...Яким же є він перед Богом? Як те звання, й чим можна заслужить?А це є - поклоніння Богу серцем, Душею поклоніння лиш завжди.А це є перед Господом смирення У всякий час покора перед Ним.Коли на самоті буваєш часом, То чим твоя є сповнена душа?Ісусу поклонінням лиш, чи часто Думок усяких зграя, що спішать?Його все прославляти лиш бажання?Про Нього тільки думати лише?Чи все обдумувати свої плани -Що ще зробити маєш ти за день?А щоби буть тобі по серцю Бога, Йому ти серце все своє віддай.Хай Він Собою все його наповнить - І потече мир з нього через край.І потече рікою лиш подяка За Господа твого безцінний дар -Дар Божого спасіння і подяка За життя вічнеє яке Він дав.У цім житті, що тільки є найкраще Дає сама лиш Божа благодать.І нас Бог бачить хоче вдячними, І добрими нас тільки хоче знать.Не думати, що все дає за праведність,Лиш вдячними нас хоче бачить Бог.Щоб, де потрібно, ми життя поправили,І славили за всі діла Його.Потрібно так відкрити путь для Господа, Щоб діяти в житті Він вільно міг.Давати вам усе, що тільки просите, Щоб радість ваша лиш була у Нім.Як будемо усе і часу всякого З подякою в житті своїм приймать,То і чудес багато ми побачимо, Які для нас Він буде посилать.Щоби про них усім розповідали ми, Тим прославляючи Його Ім'я.Бо все не заробили ми ділами, А даром благодать Він нам являв.Нехай поллються лиш потокі вдячності Вень і вночі тільки із наших вуст!За перемоги всі наші і радості, Які дає для нас шаш Іісус. Л. Шпак

Есть просто ночь, а есть густая тьма...Она в душе лишь у людей бывает.За ней, бывает, спрятана душа,И в тьме её никто не замечает.Хотя она страдает и болит,Но тьма её густая окружила.Тьма из упрёков разных и обидИ выйти из неё никак нет силы.А хочется так выйти ей на свет,Закончились чтоб скорби и печали.Опаснее той тьмы на свете нет -Спаситель через тьму не отвечает.Но всё равно взывает так душа,И крик её пускай не умолкает.Ей сделать нужно к Богу только шаг,Он к ней Свои объятья открывает.Стоит и ждёт, когда же та душаШагнёт вперёд, оставив тьму густую,И сделает тот веры первый шаг,И свет Его наполнит миром душу.Так в этом мире много тьмы сейчас.Старается, чтоб в души к нам пробраться!Но всё ещё звучит с небес тот глас:"Позвольте вашей вере охранять вас!"А Я Свой посылаю свет с небес,И тот, кто его в сердце принимает,Не даст в него опять пробраться тьме,Места для тьмы в душе не оставляет.Есть просто ночь, она в мире всегда,Где нет Христа, где без Него живут все.Господствует там только темнота,Она людские наполняет души.Но кто имеет с Вышним Богом связь,Кто Его помощи не отвергает,Живёт с грехом и злом борясь,Всегда тот помощь с неба получает. Л. Шпак

- Дозволь мені йти по воді?- Іди. І пішов до Христа.Навкруг, тільки хвилі самі...Й Петро вже тонути почав.А міг же Ісус наказать,Щоб буря затихла в ту мить.Петро щоб міг далі отакСпокійно іти по воді.Без віри, отак - без старань.Так міг би він легко пройти.Та вітру порив, й без змагань,Ось він у холодній воді.І тут : "Мій Господь, поможи!"Ісус йому руку подав.І далі уже не один,А з Господом він крокував.Ось так і йдемо по землі.Попереду бачим Христа.Та вітер могутній у млі -У грудях знов млісний той страх...І крик: "О, Господь, поможи!У цій я біді потону!"І поруч рука - "Тримайсь ти,Де віра, що Я піддержу?"І знову вже вітер затих,І сонце...і поряд Ісус.І ось уже легко іти.Так вірі в житті я учусь. Слабка, так слабка моя плоть,Як в бурю ти часто кричиш...А поруч, мій добрий Господь"Не бійся" - Він каже душі.Мій Боже, дай сили такої,Щоб погляда не відвести.Щоб в бурі лиш мать мені спокій.Небесною стать щоб мені.Щоби в ураган ще земний,Мені в бідах знов не тонуть.А твердо по хвилям пройти Ісусом прокладену путь. Л. Шпак

Чому приходять невдачі?І невдоволення до Господа - "чому"?Чому так у житті багато плачемо,Що рідні нас не слухають чомусь?Стають жорстокими до нас, боляче ранять.Немає миру, діти повстають...А через них нас Бог переплавляє,Із серця забирає гіркоту.Що сховане у ньому бачить Він лиш,Глибоко в серці сховане твоїм.А небеса для чистого відкриті,Нелегко бути чистим в світі цім.Багато так залишили світського.Залишили всі грішнії діла,Здається що є чистими від злого,Що вже дорога з Богом почалась.І коли Дух Святий так наповняє,Всіх з радістю готові обіймати.Дратівника Бог трохи допускаєІ серце вже готово закіпати.Слова спішать так вирватись назовні -Хай і не лайка, та усе ж слова летять.Вони поранити так душу можуть,Та аж ніяк тебе не захистять.О! Нас образили, нас знову зачіпили...Ну як же тут не станеш нарікать?І ось ми грішимо так знову в гніві,Усе стараємось себе ми виправдать.Пропало зразу християнство наше.И стало видно, що там в серці є.А Бога християнством не обманеш,Він хоче бачити нас чистими лише.Допоки нас Господь не перемінить,Роботи з ближніми не буде Він робить.Прийдуть у дім великі переміни,Коли серця научимся хранить. Л. Шпак

У гробі Лазар вже чотири дні.Засмученії учні у печалі..."Радію Я, що не було Мене,Щоби Господню силу ви пізнали"Навмисно туди йти Він не спішив,Хоч там чекали Марфа та Марія.Чекав, щоби ці бідні дві душіБільш, ніж могли чекать, побачити зуміли.Не просто оздоровленим щоб був,А щоби він воскреслим був із мертвих.Тому-то і Спаситель не спішив,Та і не запізнився до сестер Він.Не раз так кличемо в житті Ісуса ми."Не буде відповіді!" - в розпачі лунає.А ситуація така, що вже ні в чим,Та й не від кого помочі немає.А Бог, чомусь, дуже далеко так.І на молитви не відповідає.Все кличеш, кличеш...не іде ніяк...Неначе вже тебе не помічає.Так наодинці хочеться побуть,Закритися самому у кімнаті.І не казать нічого ні кому.А мовчки на колінах лиш стояти.Не плакать навіть, і не говорить.Лише стогнати у душі своїй і серці:"Ісус прийди, благаю я - прийди.Не можу я терпіти вже усе це"І прийде Він і чудо звершить вмить.І оживе, як Лазар, в серці радість.Лиш пам'ятать потрібно в тій тиші -На віру перед Ним здаєм екзамен.Учитель на екзамені мовчить.Лиш на уроках він дає підказки А на екзамені слідкує мовчки він,Як ти уроки його пам'ятаєш.А чи підручника уважно ти читав?Чи тільки лиш по пам'яті учився?Виконував домашні завдання?Старання прикладав, не лінувався?Покаже все екзамен, як прийдеНі звідки там не матимеш підказки.Учитель все мовчить і тільки ждеЯк вирішиш поставлену задачу.Він не пішов далеко вже кудись.Він на екзамені присутній є невидимо.Він не запізнюється, але навпакиЧека - прийдіть з проблемами своїми.Навчає, наставляє, ну а потімПриходить все рішаючий екзамен.Якщо ми не здаєм екзамен той,То знов працює Він над нами так старанно.І він ніколи нас не залишив.Терпіння для усіх хватає в Бога.Ніколи Він, ніде не запізнивсь.В поганому Він з нами і у добрім. Л. Шпак

Откуда приходишь, немая тоска?Где твой уголок в моём раненном сердце?Как стала ко мне ты печалью близка?Душе не даешь ты любовью согреться.Согреться от Божьиих тёплых лучей,Что Бог мой, с небес нежно мне посылает.Лишь слёзы, как бурный, как горный ручей,Из глаз моих только в стенаньях стекают.Такая печаль не угодна ТебеЛюбовь ведь Твоя никуда не исчезла.Печаль, что лишь только есть жалость к себе,Не даст для любви согревающей места.Но если печаль за все боли другихЛишь сердце и душу всё время тревожит.За этот, в грехах погибающий мир,Молиться в печали на сердце Бог ложит.То эта печаль так Христу дорога.И сердцу Его это тоже присуще.Печалью такой лишь спасётся душа.И сердце любовью утешено будет.Она тихо льётся на землю с небесПотоками милости истинной Божьей.Войти в тот поток только нужно лишь мне,Поток тот тоску навсегда уничтожит.Зов неба сильней призывая звучит -Приди утомлённое, бедное сердце.Не бойся поближе ко Мне подойти,В любви Моей тихо попробуй согреться.Но сердце всё стонет но сердце всё ждёт.Но сердце само себе не доверяет.Но сердце не слышит как небо зовёт.И с болью лишь к Богу всё тихо взывает.Как птица стенает с подбитым крылом -Взлететь бы, да всё уж опять кровоточитТа рана, что так ей взлететь не даётУслышать зов неба тот любящий Отчий.И Бог это видит с любимых небес,Зовёт всё его и зовёт неустанно.А сердце всё ищет и ищет чудес,И ждёт для себя всё небесную манну.И льётся уж с неба тот жизни поток.И небо любя уж к нему наклонилось,Дать сердцу живящий воды той глоток,Что есть только Божья великая милость.Как дивен мой Бог как прекрасен, велик!Сердца Ты от боли гнетущей спасаешь.Ты сердце моё каждый день, каждый мигВ ладонях Своих от тоски сохраняешь. Л. Шпак