Статистика telegram channel - @virhuk

Вечеря...приклонённые сердца,Что перед Господом, в смирении, предстали...Воспоминания - как шел Он до концаДорогой мук и скорби, и печали.Как одевали из терна венец,Как бичевали и в лицо плевали...А перед ними, был ведь Сам Творец,Но не узнали... Всё же не узнали...И повели, как Агнца, повели.Безвинного и чистого, как жертву.А Он ведь был Святого Бога Сын.Шел умирать, чтобы потом воскреснуть.И кровь, и боль, и муки на кресте...И больше всех людей обезображен.И взгляд тот любящий...и" Отче, им прости"...И не подал воды никто ни разу.Но лишь плевки и дерзкий чей-то смех...Сойди с креста, сейчас, коль Ты Сын Божий...А Он терпел, Он всё за них терпел.Такого вытерпеть никто, вовек, не сможет.А перед тем, вечеря - хлеб, вино.Ученикам Своим омыл Он ноги.И заповедь - кто хочет быть со Мной,Творите так до Моего прихода.И делим чашу, приломляем хлеб,О муках Иисуса размышляя.И так, ничто, не свято на земле,Как Его тело и как кровь святая.Ведь без крови, прощенья нет грехов.Без Его тела, что за нас ломилось.С небес пошла, на крест, сама Любовь,Чтоб человечество, чрез смерть Его, спасалось.Пусть хлеб и чаша будут не обряд,А боль сердец, скорбящих в покаяньи.А на устах - Прости за всё, Отец,В чём здесь ещё так много согрешаем.Прости нас, как разбойника простил.Прости как тех, что ризы разделили.Ты также их в крови Своей омыл,Но так не многие простить их попросили.Без покаянья, не омоет кровь И в ранах Его нет уж исцеленья.Пусть наполняет сердце лишь любовь,Тогда не нужно будет очищенья. 🕊️Л. Шпак

Жити на емоціях - життя лише потратити.Життя емоціями - місто то без стін.Сміливо так керує уже ворог там,Людина залишається без сил.Собою хто не володіє зовсім, Ограду той руйнує всю свою.Заходить ворог і наносить шкоду,І сіє страх він, згущує пітьму.Не контролюючи свої всі почуття,Емоціям даючи повний хід,Ти відчиняєш двері для гріха,Заходячи, з собою ще приводить він.Не вір собі, коли ти не спокійний,То й вірне рішення, не можеш ти прийнять.Зруйнуєш тільки так, назавжди, мир свій.А ти навчися краще промовчать.Повільним будь на слово, швидкий слухати.Багато бід в житті так оминеш.Емоцій всі від Господа не чули,Коли Він по землі іще ходив.Хіба що плакав за Єрусалимом,Про нас всіх неспасенних на хресті...Його розп'яли там гріхами ми своїми,В Нім не емоції - любов до всіх!Життя емоціями не руйнуй ти,На них не строй думки усі свої.Емоції завжди тілом керують,Хто духом водиться, тому Бог мир дає.Емоції, як вороги оточать,Хай то не буде для тебе сюрпризом.Втікай скоріше від такого ворога!Нехай не буде, що ти з ним вже зжився. Л. Шпак

Оливковая гора - на ней Иисус молился.Оливковая гора - молился на ней Давид.А где наша та гора, чтоб с Богом уединиться,Чтоб силу, дальше идти, от Господа получить.Чтоб быть в числе мудрых дев, елеем чтоб запасаться,Светильник чтобы горел, чтоб было всегда в нём масло.То - комната та твоя, где с Богом идут беседы.То - в церкви служения, в сосуд твой течёт елей там.То - Слово, где Бог наш Сам даёт Свои наставления.На каждой странице там, есть капля Святого елея.Ты им сосуд наполняй, в запас набирай надолго.Иисуса Христа встречай с горящим светильником только.Чтоб масла тебе не просить у дев, что его имеют.Свои приложи ты силы, запас приготовь елея.Чтоб возле закрытых дверей тебе вдруг не оказаться.Не будет светильник гореть, тебя не увидят забрать чтоб.Невесту возьмёт Жених, светильник её осветит.А сколько немудрых их...останутся на планете...Ленились елей набрать, когда ещё было времяСосуды им наполнять, всё думали, что успеют.А время летит, не ждёт, шаги Жениха уж слышно.Что дева немудрая ждёт? Фитиль догорает быстро...У мудрых не одолжить, они его собирали,чтоб вечно им с Богом жить,Тебе отдадут едва ли.Оливковая гора...оливковые деревья...Там можно елей набрать, Иисус раздаёт елей там.В молитвах на гору иди, Сам Бог на горе молился.Елей у Него проси, к Нему будь всегда ты близко. Л. Шпак

Огонь в нашей жизни приносит Господь,Но кто его лишь ожидает?Он палит всегда непокорную плоть -Всё лишнее в ней убирает.Огонь Его Духа Святого горитВ сердцах, что есть Богу покорны.И этим огнём в сердце Он говорит,Что ты им, навеки, спасённый.Но можна огонь этот ведь потушить,К нему относясь так небрежно.А лишь непослушными Господу быть,Беречь только тело лишь грешное.Тогда остаётся лишь пепел один.Холодный и перегоревший.И если ты раньше был Духом водим,Умрёшь ты, погаснет Он если...А чтобы горел, научись побеждать.А в разуме нашем победа.Коль мысли врага сможешь ты не принять,Огонь не потушит в тебе он.Есть страха мысль, мысль поражения есть.Есть мысль безысходности в жизни.Но можно их все лишь Христу подчинить,Взяв то всеоружие Божье.Господь - Пастырь мой! Всё смогу только в Нём.Ни в чём я не буду нуждаться.Победу имею я в Боге моём,Я Им буду лишь наполняться!Огонь Божий пусть возгорится сильнейИ в сердце, и в духе, и в теле...Тогда придёт радость - Иисус мой во мне!Спасёт Он меня! Он есть верен! Л. Шпак

Жить на эмоциях - лишь жизнь свою расстратить.Жизнь на эмоциях, как город тот без стен.Так смело управляет уже враг там,Без силы остаётся человек.Кто не владеет до конца собою,Ограду разрушает тот свою.Заходит враг и в жизни вред наносит,И сеет страх он, и сгущает тьму.Не контролируя свои все чувства,Эмоциям давая полный ход,Двери откроешь только так греху ты,И он войдя, с собою много приведёт.Не верь себе, когда ты не спокоен,Решений правельных не сможешь ты принять.Разрушишь мир, когда ты на эмоциях,А научись ты лучше промолчать.Будь медлен на слова, а скор на слышанье.Так многих бед ты в жизни избежишь.Эмоций все от Господа не слышали,Когда Он на земле когда-то жил.Разве что плакал об Иерусалиме,О нас всех, не спасённых, на кресте...Его распяли мы грехами там своими,В Нём не эмоции - любовь ко всем!Эмоциями жизнь не разрушай ты,На них не строй мышление своё.Эмоциями тело управляет,Кто духом водится, тому Бог мир даёт.Эмоции окружат как враги,Пусть то не будет для тебя сюрпризом.И от врагов ты этих лишь беги!Пускай не будет, что ты с ними сжился. Л. Шпак

Під листям схована вся нагота.Адам та Єва ви хіба сховались?А перед Богом ви відкриті й так.Раніше ж наготи не помічали.Раніше ви ходили перед НимВідкритими лиш в прохолоді раю.Раніше там Бог з вами говоривІ це вас не бентежило ні разу.Чому ж оце ви листя одягли?І що вони прикрить можуть собою?Вони прикриють на кілька хвилин,А потім вже зів'януть, далі всохнуть...І буде знову видна нагота,Що без гріха її не помічали.Й сховалися від Бога тоді там,Очі відкрились, й соромно вам стало.А Бог же бачив, як раніше, все.Від Його ока листя не сховає.І відповідь прийшлось нести за те,Що думали нічого Бог не знає.І зараз ось стається отаке.Не раз від Бога наготу ховаєм.Ховаючи від людських все очей,Листя для Бога нічого не означає.Ми перед Ним відкриті завжди всі,Яку б одежу ми вже не оділи.Він бачить навіть всі наші думки,Діла, як би сховати не хотіли.Коли душа є чиста перед Ним,То прикриватись їй і не потрібно.І маска праведності, яку носиш ти,Душі від Бога ніколи не скриє.Поглянь на небеспечній я путіСтою, Господь, і чи немає того листя?Відкрий, щоби як Єві не пітиІз раю, де призначив буть мені Ти. Л. Шпак

Я иду по песчаным барханам,Я иду по пустыне одна.Никого нет в пустыне той и рядом,И долина ещё не видна.Только лютые звери рыкают,Только солнце так жжёт мою плоть...И уста мои только взывают: "Отзовись! Помоги мне, Господь!"Я в горячих песках утопаю,Но надежда моя на Тебя.Не оставил меня Ты я знаю,С неба смотришь Ты всё же любя.Ты возьми меня, Боже, за руку.Помоги мне в долину дойти.Пусть там тоже страданья и муки,Но уж солнце не палит в пути.И не рыкают лютые звери, Хоть иду босиком по камням.Но встречаются всё же деревья,Отдохну там немного хоть я.Пусть и камни уже под ногами, Не горячий сыпучий песок. Но вода там ведь всё же бывает, И родник по доле не течёт. То вода Твоя, Боже, живая Та, что Ты посылаешь с небес.Я её в Твоём слове черпаю, За неё благодарна Тебе.Да, в долине есть хлеб и вода -Это есть подкрепленье Твоё.В ней дорога ведёт лишь туда,Где открыты есть в небо прекрасное вход.В той долине ты воду черпай,Может снова придётся идтиТой пустыней, что встанет опять Неожиданно вновь на пути. Л. Шпак

Тільки Ти і я, мій Бог, Ти і я...Ну а решта все не важливо.Друзі всі навкруг і рідняСпрагу мою не зрозуміють.У розмові лише з Тобою Зрозумію тайну глибоку -А чому несу серця болі,І що значить "все не випадково"Тільки Ти мені можеш відкритиЖиття мого майбутні картини.Тільки зможеш Ти укріпитиМене кров'ю Божого Сина.За порадою - до Тебе тільки,І з Тобою печалі усі лиш.Ти один допоможеш мені лиш -Благодаттю Своєю покриєш.Ти один лише серце бачиш.Що не так в ньому, Ти покажеш.Ти один є його Хазяїн,Всі вузли його Ти розв'яжеш.Вірю, Господи, вірю я -Допоможи Ти невір'ю дивному.Слухать, слухатись хочу я -Неслухняність мою прости мені.Тими хмарами, що навкруг,Боже, як же душа заплямлена.Слухаю, Господи, слухаю...Та чужим голосам слухняна я.Коли тіло моє болить,І душа вся моя знеможена,Душу Ти мою підкріпи,Хай вона про це не тривожиться.Їй піднятись допоможи.Поможи зодягнутись силою.Скільки днів тяжких впереді...Поможи не дрижати перед могилою.Благодаттю Своєю ведиТи в обителі Свої вічнії.Радість жде мене впереді -У вічнім місті, життя безкінечнеє. Л. Шпак

Чути молитву знову за дверима:Допоможи, Бог у моїй зневірі.В бессиллі на коліна знову впала.Сказать, що вірю, я не можу, віри мало...А час у очі все мені регоче:"А обітниці Божі де?" - сказати хоче.Потрібно дочекатись, те я знаю.Та плоть слабка, вона так знемагає...І знов в сльозах стою я на колінах.Борюсь з невір'ям , каюсь знов невпинно.Та подолати його нема сили.Ти віру укріпи, мій Боже милий.Щоби чекати так, як в слові пише.Бог вірний слову, Він мене не лишить.Я не хоробрюсь, Боже, не лукавлю.Хай в немочі моїй Тебе прославлю.Коли зневіра знову налягає,Тоді Тебе на поміч призиваю.І Ти приходиш, і даєш ще сили,Щоб в вірі і надії укріпилась.Щоби розбить всі задуми ворожіТвоєю силою, мій Всемогутній Боже.Сама без Тебе я не переможу.Ти укріпи мене, дай сили Боже.Буває, часом, тяжко до знемоги,Тоді знов на колінах перед Богом.А ворог злий, піступний і лукавий.Свої він пастки кругом мене ставить.Так хочу, Господи, я силу Твою матиЩоб ворога могла перемагати.У вірі і любові перемога.Без них ніколи не побачу Бога.Чути молитву знову за дверима...Ти заспокоїш й допоможеш - вірю.У ніг Твоїх я знов черпаю силу.Ти поруч, вірю, Господи мій милий. Л. Шпак

Дув сильний вітер і стіна із хвиль кругом...Стоять у боротьбі втомились учні.А так до них Ісус і не прийшов...Не сяде Він уже у човен другий.В бурю таку до нас хто попливе?Так і прийдеться вже самим боротись...А ураган сильніше все реве,На що надіятись уже нам зостається?В такую бурю де шукать Христа?Він там, на березі десь залишався.Та що це? По хвилям йде до насПривід якійсь...ну як тут не злякатись?Ісус прийшов і бурю зупинив.І по воді іти Петру дозволив.Прийшов тоді, коли не стало сил.Зробить щоб неможливе вже прийшов Він.Життя - борьба, є буря а чи ні.Коли здається, що усе спокійно досить.Та у цім спокої і є спокус тих слід,І вони ранити так часто можуть.Не тільки в бурю ти Христа поклич,У спокої ще більше Він потрібний.Царі земні всі падали тоді,Коли життя ішло собі спокійно."Тебе буду тримать в Своїй руці.І око Моє буде над тобою"-Так каже наш Господь тобі й мені.Нам лиш не охолонути любов'ю.Як добре так, то головне не загубитьЛюбов ту першую, що так горіла.Не в хвилях бо загроза та лежить -Тоді до Господа волаєш сміло.Лише в тиші той ворог стереже,Коли в добрі ти пильнувати перестанеш.Він тихо й непомітно підкрадеться,Щоби тебе тоді смертельно ранити.А вбити щоби віру і любов,І будеш думати, що ти усе ж спасенний.Не дай принизити Ісуса кров,Вона його лиш прожене від тебе.Прийде на всіх людей землі біда,Не коли війни, біди будуть на планеті.Побачать всі тоді прихід Христа,Коли всі скажуть: "мир вже і безпека" Л. Шпак