Бог з народом Своїм був усюди завжди. І моря розділив Він попереду їх. По пустелі проводив, по гарячим піскам,Із гранітної скелі їм воду давав. Зараз вибраний Його і вірний народПо пустинях землі в Ханаан іде знов. Палить сонце в дорозі, спокуси стіною,Та упевнено Бог їх веде за Собою. Кормить, рани лікує і воду даєЗ скелі тої міцної, що Ісус нею є. Обережно веде, впасти їм не дає. Бо для Нього вони дітьми Божими є. Та як діти бувають для Нього слухняні? Бо так часто залазять у чорну темряву. Потім, звідти кричать: "Боже, допоможи!"І спішить Бог до них, щоби знову спасти. А тому, що Його так велика любов. І пробита рука нас провадить Його. Чашу болі за них випив Він до кінця,І веде за Собою тепер в дім Отця. Ну, а ти, чи питання собі задавав -Що для Господа я у житті цім надбав? Та що можу зробити для Господа я? Чашу можу Його випити до кінця? Та лиш тільки слова: як же хрест мій важкий... А Христос на Голгофі зійшов же на свій. Щоб смертельними наші не були хрести,Щоб отримали славу за них я і ти. Щоб донесли хрести всі свої до кінця,Тільки так зможем ми буть в оселях Отця. Свого тяжкого ніс на Голгофу Ісус,А чи свого, за Ним, з миром в серці несу? Чи лише нарікання, що тяжко і біль,Що поранені ноги, і сміх звідусіль -"А де зараз твій Бог? І чому Він мовчить?"-Знов повторює ворог тобі кожну мить. А мій Бог, під мій хрест, ось підставив плече. І уся моя біль Його також пече... А пройшов до кінця Він дорогу Свою,Переможцем Він вийшов у тяжкім бою. І так хоче, щоб ми переможці були. Щоб у славу Його в небесах увійшли. Щоб крім вічності, що обіцяє Отець,За старання і вірність ми мали вінець. Л. Шпак