Повідомлення telegram каналу - @virhuk

Бігло до мами радісне осля.
"Ах, мамочка, о як би знала ти лиш,
Народ як мене в місті зустрічав,
Як на мене Ісуса посадили.
Кричали: Слава! Слава і хвала!
Навіть одежу під ноги стелили.
І так раділа навкруги юрба,
Коли заходили в Єрусалим ми.
Стелили там дорогу для мене
Гілками, що з дерев навкруг зрізали.
Мати йому сказала лиш на це:
"А повернись ти на те місце завтра"
На другий день помандрував вже сам.
Коли ж додому знову повернувся,
Нещасний перед мамою він став,
І тихо він до мами потягнувся.
" О, мамо, та цього не може буть!
Мене ніхто там навіть не замітив.
Я довго так по місту там ходив,
Но так ніхто мене і не примітив...
Коли ж побачили, що я ось так ходжу,
То геть тоді із міста вже прогнали.
А як же, що коли сидів Ісус,
Мені велику славу віддавали?
Дивилась мати ніжно на дитя.
Сказала: " Ти, синочку, хто без Бога?
Без Господа ти любий - лиш осля.
Вся слава лиш Йому була готова"
А чи ж не так сьогодні є у нас -
Здається, що вже так нас величають...
Такі вже є духовні ми не раз,
Та лиш як порох є духовність наша.
А слава вся належить лиш Христу!
Він, через нас працює в цьому світі.
І Він один дає всю повноту
Талантів наших, щоб Йому служили.
І якщо славу присвоїв собі,
Згадай, мій друже, в цьому світі хто ти?
І як не йшов би поруч Іісус,
Ти був би як осел той на дорозі.
Л. Шпак