Бігло до мами радісне осля."Ах, мамочка, о як би знала ти лиш,Народ як мене в місті зустрічав,Як на мене Ісуса посадили.Кричали: Слава! Слава і хвала!Навіть одежу під ноги стелили.І так раділа навкруги юрба,Коли заходили в Єрусалим ми.Стелили там дорогу для менеГілками, що з дерев навкруг зрізали.Мати йому сказала лиш на це:"А повернись ти на те місце завтра"На другий день помандрував вже сам.Коли ж додому знову повернувся,Нещасний перед мамою він став,І тихо він до мами потягнувся." О, мамо, та цього не може буть!Мене ніхто там навіть не замітив.Я довго так по місту там ходив,Но так ніхто мене і не примітив...Коли ж побачили, що я ось так ходжу,То геть тоді із міста вже прогнали.А як же, що коли сидів Ісус,Мені велику славу віддавали?Дивилась мати ніжно на дитя.Сказала: " Ти, синочку, хто без Бога?Без Господа ти любий - лиш осля.Вся слава лиш Йому була готова"А чи ж не так сьогодні є у нас -Здається, що вже так нас величають...Такі вже є духовні ми не раз,Та лиш як порох є духовність наша.А слава вся належить лиш Христу!Він, через нас працює в цьому світі.І Він один дає всю повноту Талантів наших, щоб Йому служили.І якщо славу присвоїв собі,Згадай, мій друже, в цьому світі хто ти?І як не йшов би поруч Іісус,Ти був би як осел той на дорозі. Л. Шпак