"Ви - сіль землі, ви - діти Божі..." -А скільки ще чудових слівНам наш Спаситель приготовив,Тим показав Свою любов. Для світу світло, священство Бога,Світильник, що горить в путі... Але, нажаль, небагатьом лишСлова ці можуть підійти. Любов прекрасная ГосподняНе стомлюєшся ти палать. А скільки ти сердець сьогодніСтараєшся ще зігрівать. Любов Христа, на землю ллєшсяТи Духом трепетним Святим. В серцях смиренних зостаєшся,Щоб стать світильником земним. Те ніжне відчуття прийняти,Коли любов ввійшла в серця,Здавалося б зовсім не тяжкоІ зберегти так до кінця. Але чому так часто з намиСтається зовсім вже не так? Любов та радість загасають,І заповзає в серце мрак. Послухайте, о діти Божі! Послухайте, щось тут не так. Господь забрать любов не може. Він вам її, навіки, дав. Та де ж вона? Що з нею стало? То б'є ключем, то знов нема... Невже навіки десь пропала? І не знайти уже сліда? Ні, є вона, вона з тобою. Вона - твій добрий Дух Святий. Потрібно дать їй лиш свободу,Рікою потече з душі. Їй гріх, невір'я перешкода. Як можем ближнього любить? У Бога прощення ми просим,Самі ж не хочемо простить. Тож заберімо перешкодиЗ дороги Божої любві. І радість дасть у нагородуІ будем ми як сіль землі. Л. Шпак