Повідомлення telegram каналу - @virhuk

Журавлем підіймаюсь у небо,
Легко так у вишину небес...
Так, з легкістю, дивлюся навкруг себе,
І бачу так усе життя своє.
І бачу через що проходжу зараз,
А так воно нелегко є усе...
Та всеодно так легко підіймаюсь,
Лечу спокійно, світло так навкруг мене.
Та раптом ось здійнявся сильний вітер.
Так дме, неначе сильний ураган.
І з силою ламає мої крила,
Вже до землі здається притиска.
Та я тримаюсь, хоч мені і важко,
А дощ змочив всі рани на крилі.
І вишина небес не мила стала,
І опустились геть крила мої...
Я починаю падати все нижче
І розумію, що не полетіть...
Бо зовсім вже в мені не стало сили,
Та все ж потрібно силу віднайти.
Та все ж потрібно з силою збиратись -
Про це, все наче каже у мені.
І тут з'явилась сила, щоб піднятись,
Розправилися знов крила мої.
Поламані, поранені, болючі...
Та все ж летять у неба голубінь.
Яскраву, неосяжну і зовучу,
У рідну мому серцю далечінь.
А це є стан душі моєї певно
У цій земній, нелегкій боротьбі.
Душою я лечу постійно в небо,
Та бурі і вітри все впереді.
Та мій Господь врачує мої крила
Все благодаті із небес дощем:
Лети і будь спокійна, дочко мила,
З тобою разом в небо увійдем.
Л. Шпак