А ви не пробували дати відповідь собі,Що було б з церквою із її існуваннямКоли б, як я лиш, були в церкві всіЖили так, прикладали так старання? Отак відверто ви себе спитайте -Було б що, як відвідували б всіТак, як ось я відвідую зібрання? Чи повними були б зали тоді? Чи жертвували так би всі як я,Для Бога так несли б всі десятини? Чи всі звичайно також як і я,Для Господа жили і так трудились. Як би співали також як і я. І славили, і так як я молились? Якою церква би тоді була,Коли б - "як я" у ній тільки були всі? Хотілося б тобі в тій церкві буть? Змогла б та церква в небеса піднятись? Змогли б себе спасенними відчуть? Могли би люди в церкві тій спасатись? Потрібно як себе перевірять -В "гімн про любов" своє ім'я підставить. І твердо так і впевнено сказать:"В моїм житті усе це я здійсняю"Довготерплю я, не повищуюсь,Не заздрю, на усіх я не дратуюсь. Не мислю злого, доброго держусь,Все лиш любов'ю покриваю всюди. Пробудження Бог з мене почина. Ми хочем церкву бачити живою. Частіше маємо себе питать -Так, як я хочу щоб жили усі, живу я? Л. Шпак