Часто так турбує нас питання,І незрозуміле є таке. Чому тяжкими лиш путямиСвоїх вірних Ти не раз ведеш? Хто лиш лине до Тебе душею,Хто Тебе шанує, Вічний Бог. І в Твоїй руці невже немаєТої милості, щоб не було тривог? Не отримуючи відповідь страждають. Мучаться і тілом, і в душі. Здається, що цього не помічаєш,Ти, наш Господь, з Своєї висоти. Завжди в розмові Ти лише із вірним. Його так наближаєш, щоби змігВін у благоговіючім терпінні,Твій голос чути через болі всі. Щоби зміцнившись в вірі і надії,Вже відкриття від Бога получать. Щоб перемогою радіючи своєю,Він міг хвалу Всевишньому віддать. Щоби небаченому довірять навчився. А не лиш те, що бачить, міг приймать. І довгим шлях скорбот не був яким би,Навчився в ньому Богу довірять. Щоб став твердим неначеб то як камінь. Щоби Христос в будівлю вкласти міг. Як більші ще прийдуть випробування,Святую віру ти свою зберіг. Щоб з іншими міг нею поділитись. Знеможених всіх словом підкріплять. Злетіть аж до небес міг у молитві,А не птахом пораненим лежать. Як вирішив Господь твою проблему,Вже добре славить Бога від душі. Потрібно ж славити до рішення іще нам,Що рішення послав вже Бог тобі. Багато кажуть: " Знаємо ми Бога. Не відступаємо від Нього зовсім ми"Так, увесь люд знає зараз про Нього,Та не знайомі особисто з Ним. А Він нам відкриває Свій характер. Чекає з кожним спілкування у тиші. Зустрівшись з Ним в молитві хоча б раз ти,Не приймеш допомоги зовні ти. У світі лиш дочасна допомога. У Господа вона є назавжди. І тягара Він забирає твогоВже без проблем, без сліду і навік. У бідах ти сховайсь біля потока. Живую воду будеш ти там пить. Душа твоя не буде одинока -Він навіть воронам накаже хліб носить. Л. Шпак