Щодо ВПО. Держава змушує родини переселенців робити страшний вибір: забирати дитину з рідної релокованої школи чи втрачати життєво необхідні виплати, а студентів-ВПО взагалі позбавляє підтримки. Відтак звернулася до прем'єра Сергія Корецького з вимогою негайно втрутитися в ситуацію та захистити права дітей і студентів з числа ВПО.До мене надходять численні звернення від вимушених переселенців щодо кричущої ситуації, яка склалася через останні зміни урядової Постанови № 390. Що саме відбувається?Школярі-ВПО. За новими нормами, дитина-переселенець має право на допомогу лише в тому випадку, якщо навчається у школі за своїм новим фактичним місцем перебування. Тобто, якщо родина втекла від війни, наприклад, з Курахового до Івано-Франківська, але дитина продовжує дистанційно вчитися у своїй рідній релокованій курахівській школі – під час верифікації з неї можуть зняти виплати. Це фактично шантаж: батьки мусять або примусово переводити дитину в нову школу, або родина втрачає фінансову підтримку від держави.Студенти-ВПО. Осіб віком до 23 років, які навчаються на денній або дуальній формі, просто виключили з переліку тих, кому виплати продовжуються. Держава скасувала право на допомогу для повнолітніх непрацюючих студентів-ВПО. Такий підхід не просто порушує права найуразливіших громадян. Він створює прямий ризик вимушеного відтоку нашої молоді за кордон. Ми власноруч підштовхуємо студентів до виїзду, втрачаючи безцінний людський капітал!У своєму зверненні я чітко вимагаю від Кабміну: По-перше, скасувати цю дискримінаційну умову для школярів щодо обов'язкового переведення до закладів освіти за місцем фактичного проживання. По-друге, відновити право студентів-ВПО віком до 23 років на отримання державних виплат на проживання.Конституційне право на освіту не може бути привілеєм. Люди повинні мати право самостійно обирати, як здобувати українську освіту їхнім дітям, без страху залишитися без засобів до існування.Чекаю на швидку та адекватну реакцію Уряду! Триматиму вас у курсі.
Підвищення тарифів не повинно ставити людей перед вибором між оплатою комуналки та базовими потребами. Вже не перший рік я наполягаю на створенні дієвого механізму адресної підтримки, як приклад Фонду зниження енергетичної вразливості (Energy Vulnerability Fund), який би дозволив запропонувати компенсацію за рахунками вразливим домогосподарствам. Допомогу мають отримувати ті, хто її справді потребує. Звісно, можна робити вигляд, що тарифи не змінюються, коли витрати все одно перекладаються на людей через ціни в магазинах, перебої з послугами чи деградацію інфраструктури.Але люди заслуговують на чесність. Проблема комунальних тарифів уже давно перетворилася на питання виживання людей.Сьогодні теплокомуненерго по всій країні накопичили величезні борги. Причина проста: ще у 2021 році держава взяла на себе зобов’язання компенсувати різницю між економічно обґрунтованими тарифами та фактичною вартістю послуг. Але ці компенсації так і не були забезпечені в повному обсязі.Ми вже бачимо наслідки. У багатьох регіонах суттєво зросли тарифи на воду. Під тиском залишаються підприємства теплопостачання, місцеві бюджети та сама якість послуг.Потрібно чесно говорити з людьми: якщо собівартість послуг зростає, проблему неможливо нескінченно відкладати. Але ще раз – не можна ставити людей перед вибором між оплатою комуналки та базовими потребами.
Війна в Україні створює загрози, до яких світова система безпеки виявилася не готовою. В той час, коли щодня ми говоримо про ракетні та дронові удари, одна з найбільших загроз для України залишається менш помітною – ризик радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних інцидентів в умовах війни. Сьогодні на засіданні енергетичного комітету ми рекомендували до ухвалення в залі законопроєкт №0377 про приєднання України до Угоди між Євратомом та державами, які не є членами ЄС, щодо участі в системі раннього обміну інформацією у випадку радіаційної аварії (ECURIE).Для когось це може виглядати як чергове технічне рішення. Насправді ж йдеться про безпеку мільйонів людей.Приєднання до системи ECURIE означає, що Україна буде інтегрована до європейського механізму оперативного обміну інформацією про радіаційні та ядерні інциденти. В умовах, коли росіяни продовжують створювати безпрецедентні ризики для ядерної безпеки Європи, швидкість отримання достовірної інформації може мати критичне значення для захисту населення та ухвалення рішень.Разом із тим маємо чесно говорити: це лише один із необхідних кроків. Україна потребує комплексної системи реагування на CBRN-загрози, адаптованої саме до умов війни.Як співголова робочої групи з парламентського нагляду за впровадженням Національного плану дій з реагування на CBRN-загрози, я неодноразово наголошувала: чинні підходи та нормативна база значною мірою створювалися для мирного часу. Водночас сьогодні Україна стикається з викликами, аналогів яким сучасний світ практично не знає.Саме тому паралельно з євроінтеграційними рішеннями ми маємо прискорити розробку національної стратегії CBRN-безпеки, оновлення законодавства та створення сучасних механізмів міжвідомчої координації. Це питання не лише виконання міжнародних зобов’язань, а насамперед захисту українських громадян.Водночас підготовка до нейтралізації цих загроз жодним чином не означає, що ми маємо відмовитися від дипломатичних зусиль для досягнення справедливого й тривалого миру.
Смілива та принципова позиція Президента Казахстану Токаєва щодо необхідності припинення війни, озвучена безпосередньо Володимиру Путіну, однозначно заслуговує на повагу. Це чіткий сигнал, що дедалі більше держав усвідомлюють: продовження війни несе загрозу не лише Україні, а й безпеці всього регіону.Особливо вагомим голос Президента Казахстану є тому, що Казахстан залишається одним із ключових партнерів Москви в регіоні. Саме тому така відверта й принципова позиція має особливу політичну вагу. Водночас Казахстан послідовно підтримує територіальну цілісність України попри своє членство в ОДКБ.Від початку повномасштабної війни Казахстан надає Україні гуманітарну та медичну допомогу. Українські громади отримують медичне обладнання, автомобілі швидкої допомоги, спеціалізований транспорт та іншу необхідну підтримку, яка рятує життя й допомагає нашим людям.Кожен голос, який закликає Росію припинити війну, має значення. Саме тому підтримка наших партнерів, їхня принципова позиція щодо суверенітету й територіальної цілісності України та готовність відкрито говорити про необхідність завершення російської агресії є важливим внеском у наближення справедливого миру.
Щодо можливого призначення Сергія Корецького Прем'єр-міністром. Його досвід як ефективного керівника великої компанії є беззаперечним. Водночас управління державою, яка вже понад чотири роки живе в умовах повномасштабної війни, – це зовсім інший рівень відповідальності та викликів.Для мене ключове питання полягає не лише в управлінських навичках, а й у тому, якими принципами керуватиметься майбутній глава Уряду під час ухвалення найскладніших рішень. Чи вдасться знайти баланс між ринковою ефективністю та соціальною відповідальністю держави?Наведу один приклад. Під час дії мораторію на підвищення тарифів підприємства теплокомуненерго продовжували забезпечувати людей теплом і гарячою водою за фіксованими цінами, водночас накопичуючи значні борги. З точки зору бізнесу вимагати ринкових розрахунків – логічно. Але завдання держави – враховувати надзвичайні обставини війни та не допустити, щоб фінансовий тягар зрештою ліг на плечі громадян і громад.Саме тому ринкові механізми мають поєднуватися з відповідальною соціальною політикою. Якщо держава ухвалює складні й непопулярні рішення, зокрема щодо перегляду тарифів, вона зобов'язана забезпечити ефективну систему соціального захисту та адресної підтримки для тих, хто не має можливості оплачувати повну вартість послуг.Сьогодні Україні потрібен Прем'єр-міністр, який здатний бачити за економічними показниками людей, їхні потреби та виклики, а також ефективно взаємодіяти з Верховною Радою для реалізації необхідних реформ.Очікую на програму дій майбутнього Уряду та відповіді на принципові питання.
Коли люди втрачають житло через наслідки війни, держава мала б бути поруч. Не шукати формальні причини для відмови, а шукати рішення.Сьогодні закон дозволяє отримати компенсацію за пошкоджене або зруйноване житло внаслідок збройної агресії РФ. Але є ситуації, коли люди фактично постраждали через війну, однак через юридичні нюанси залишаються поза механізмами державної підтримки.Саме так сталося у Дніпропетровській області, в деяких інших містах після масштабних надзвичайних ситуацій. Постраждали сотні родин, були пошкоджені будинки, соціальна інфраструктура, майно підприємців. Люди звертаються по допомогу, але чинне законодавство не дає їм можливості отримати компенсацію.Це несправедливо. І це потрібно виправити.Разом із колегами підготуємо законодавчі зміни, які дозволять надавати компенсацію людям, чиє житло було пошкоджене або зруйноване внаслідок вибухів та інших наслідків війни, незалежно від того, чи був зафіксований безпосередній приліт.Держава не може залишати людей без підтримки лише тому, що реальність виявилася складнішою за норми закону.Якщо ми говоримо про державність, то вона має вимірюватися не кількістю декларацій, а здатністю захистити своїх громадян у найважчий момент.
Сьогодні у Києві провели надзвичайно важливу та відверту зустріч із делегацією депутатів німецького Бундестагу Себастьяном Шефером та Андреасом Шварцом.Німеччина є ключовим лідером у підтримці нашої держави, і ми безмежно вдячні за це. Однак мій основний посил до колег був гранично чітким: виклики, які стоять перед нами – і Україною, і ЄС напередодні зими, вимагають негайних та прагматичних спільних рішень вже сьогодні.Під час зустрічі ми зосередилися на двох критичних питаннях:➡️ Енергетична безпека та підготовка до зими. Ситуація в енергетичному секторі є критичною. Українські громади та міста розробили плани стійкості, але, на жаль, на місцях просто немає ні фінансової, ні технічної можливості їх реалізувати. Ми прагнемо тут заручитися підтримкою Німеччини. Нам вкрай потрібне відповідне фінансування. Окремо торгнулася питання допомоги обладнанням - мобільною генерацією та трансформаторним обладнанням. ➡️ Житло для переселенців як запобіжник міграційної кризи. Окремо підняла гостре питання підтримки внутрішньо переміщених осіб. Була відвертою з нашими німецькими партнерами: якщо Німеччина та Європа загалом не хочуть отримати нову масштабну хвилю біженців цієї зими, діяти потрібно на випередження. Найбільш раціональним кроком було б надання людям прямого фінансування на купівлю житла в Україні. Це дозволить українцям залишитися вдома, підтримає нашу економіку і зніме колосальне соціальне та фінансове навантаження з європейських країн.Попереду в Бундестазі розгляд бюджету на 2027 рік, і саме від Бюджетного комітету, який представляють мої співрозмовники, значною мірою залежать обсяги фінансової допомоги Україні.Сподіваюся, що наші аргументи були почуті. Працюємо далі для того, щоб наша енергосистема вистояла, а люди мали мотивацію та можливості жити у своїй країні. Дякую німецьким колегам за готовність слухати та допомагати!
Ідея спільної з Україною реалізації проєкту добудови АЕС «Белене» може стати прикладом нової моделі енергетичного партнерства в Європі. Україна має одну з найсильніших атомних шкіл у Європі. Попри війну, наші атомники продовжують забезпечувати стабільну роботу енергосистеми, а українські фахівці мають унікальний досвід експлуатації, модернізації та будівництва атомних енергетичних об’єктів. Цей потенціал може бути корисним далеко за межами нашої держави.Окремо варто згадати й історію двох болгарських ядерних реакторів, які могли працювати в Україні, але через політичні амбіції окремих народних депутатів, затягування процесів та корупційний скандал довкола «Енергоатому» так і не стали частиною нашої енергосистеми. Сьогодні важливо не повторювати помилок минулого, а використати наявні можливості в інтересах держави.Водночас будь-який такий проєкт потребує дуже прагматичного підходу. Насамперед важливо зрозуміти, на яких умовах він може бути реалізований.Насамперед, які економічні, енергетичні та стратегічні вигоди отримає наша держава? Необхідно чітко розуміти модель участі української сторони та довгострокову економічну доцільність такого партнерства. Питань наразі більше, ніж відповідей.Якщо йдеться про спільний українсько-болгарський проєкт, то Україна має бути не просто підрядником чи постачальником окремих послуг. Наша держава повинна отримати рівноправну участь в управлінні проєктом, прийнятті ключових рішень та розподілі майбутніх економічних вигод на тих самих умовах, що й болгарська сторона. Лише така модель відповідатиме національним інтересам України.Сьогодні інтеграція української енергетики до європейського ринку вже стала реальністю. Після синхронізації з ENTSO-E ми довели, що є невід’ємною частиною європейської енергосистеми. Наступний крок – спільні інфраструктурні проєкти, які працюватимуть на енергетичну стійкість усієї Європи.Водночас участь європейських інституцій має полягати не лише у можливому фінансуванні. Важливо, щоб Європейська комісія забезпечувала прозорий нагляд за реалізацією проєкту, контроль за дотриманням антикорупційного законодавства, конкурентних процедур та ефективним використанням коштів. Саме це стане додатковою гарантією довіри для всіх учасників проєкту.Війна в Україні показала – енергетична безпека більше не є виключно національним питанням. Це питання безпеки всієї Європи. Саме тому важливо переходити від окремих національних рішень до спільних стратегічних проєктів, заснованих на взаємній вигоді, прозорих умовах та довгострокових інтересах усіх сторін.📷 На фото з Прем'єр-міністром Болгарії Руменом Радевим. Вдячна пану прем’єру за конструктивний діалог з Україною та співпрацю.
Сьогодні Київ пережив одну з найстрашніших ночей. Знову смерть, біль і руйнування. Ще вчора я повернулася з поховання. Здавалося, що серце вже не здатне витримати більше болю. Ледь відійшла від прощання з Героєм – і вночі знову вибухи, сирени, морок і жах.Єдине, що допомагало в ці години, – молитва. Дякую Господу за те, що залишив нас живими.Найважче було дивитися в очі мамі й нашій Альмі. Вони дивилися з такою довірою, ніби чекали лише одного – що я зможу їх захистити. І це відчуття безсилля неможливо передати словами.Станом на зараз у столиці підтверджено загибель 11 людей. Ще 46 людей отримали поранення, серед них – троє дітей, яких госпіталізовано. На Київщині постраждали ще 15 людей, серед них – дев’ятимісячна дівчинка. На жаль, ці цифри не остаточні, адже рятувальні роботи тривають.Особливо боляче усвідомлювати, що серед загиблих – ціла родина. У Подільському районі загинули батько, мати та їхній син. Жодні слова не здатні вгамувати біль цієї втрати.Щирі співчуття рідним і близьким усіх загиблих. Бажаю якнайшвидшого одужання всім пораненим.Кожен такий удар ще раз доводить: потрібен мир. Нам потрібно подбати про захист наших людей, про безпеку цивільних. Україна потребує рішучої міжнародної підтримки, посилення та, зрештою, справедливості.
Є біль, який неможливо описати словами. Сьогодні у Рівному попрощалися з рятувальником Федором Ганінцем. Героєм, який до останнього подиху виконував свій обов'язок, рятуючи інших.Але за кожним таким прощанням стоїть материнське серце.1 липня для Галини Федорівни Ганінець життя розділилося на «до» і «після». В один день вона втратила молодшого сина Федора, а старший син Андрій отримав важкі поранення під час виконання службових обов'язків на Донеччині.Обидва її сини присвятили своє життя службі в ДСНС. Того дня російські КАБи вдарили по Новодонецькому на Донеччині. Федір та його старший брат Андрій, обоє працівники ДСНС, в той самий момент працювали над пошуком безпечного маршруту для пожежної техніки, яка мала дістатися до місця пожежі. Галина Федорівна багато років очолювала Новодонецьку селищну раду. Вона все життя працювала для своєї громади, виховувала синів у любові до рідної землі, відповідальності та готовності захищати людей.Вона виростила справжніх Героїв.Та жодна мати не повинна проводжати свою дитину в останню путь.Щирі співчуття Галині Федорівні, Андрію, усій родині - дружині та донькам Федора, друзям та колегам.Світла пам'ять Герою.Клята війна… Скільки ще українських матерів вона прирече на цей нестерпний біль?
TGLIST.COM.UA
