Сьогодні Київ пережив одну з найстрашніших ночей. Знову смерть, біль і руйнування. Ще вчора я повернулася з поховання. Здавалося, що серце вже не здатне витримати більше болю. Ледь відійшла від прощання з Героєм – і вночі знову вибухи, сирени, морок і жах. Єдине, що допомагало в ці години, – молитва. Дякую Господу за те, що залишив нас живими. Найважче було дивитися в очі мамі й нашій Альмі. Вони дивилися з такою довірою, ніби чекали лише одного – що я зможу їх захистити. І це відчуття безсилля неможливо передати словами. Станом на зараз у столиці підтверджено загибель 11 людей. Ще 46 людей отримали поранення, серед них – троє дітей, яких госпіталізовано. На Київщині постраждали ще 15 людей, серед них – дев’ятимісячна дівчинка. На жаль, ці цифри не остаточні, адже рятувальні роботи тривають. Особливо боляче усвідомлювати, що серед загиблих – ціла родина. У Подільському районі загинули батько, мати та їхній син. Жодні слова не здатні вгамувати біль цієї втрати. Щирі співчуття рідним і близьким усіх загиблих. Бажаю якнайшвидшого одужання всім пораненим. Кожен такий удар ще раз доводить: потрібен мир. Нам потрібно подбати про захист наших людей, про безпеку цивільних. Україна потребує рішучої міжнародної підтримки, посилення та, зрештою, справедливості.