Вікторія Гриб

В процесі підготовки до зими питання компенсації різниці в тарифах підприємствам ТКЕ - одне з ключових завдань. Без цього неможлива ані модернізація мереж, ані повноцінне відновлення об’єктів. Яскравий приклад – Лозова на Харківщині. Отримала звернення від виконкому Лозівської міської ради, і цифри там вкрай тривожні. Існує реальна загроза зриву опалювального сезону 2026-2027 років.Через зупинку відповідної субвенції з Держбюджету, невідшкодована державою заборгованість з різниці в тарифах для комунальних підприємство Лозової сягнула декількох сотень мільйонів гривень. Підприємства елементарно не мають обігових коштів на ремонти, натомість накопичують колосальні борги за газ та електроенергію, на які продовжують нараховуватися штрафи та пеня.Ситуація ускладнюється ще й тим, що через брак коштів зупинився спільний проєкт з Європейським інвестиційним банком.Що треба зробити негайно: забезпечити виконання Постанови КМУ № 1406 щодо постачання енергоносіїв в умовах воєнного стану та домогтися виділенням коштів на покриття різниці в тарифах.Ми не можемо залишити громаду, яка, до слова, прихистила понад 13 тисяч внутрішньо переміщених осіб, сам на сам із цією кризою.

Моторошна ніч, один з найжахливіших російських ударів за тривалий час. У Києві попередньо четверо загиблих, декілька десятків поранених, серед них дитина. Страшна трагедія у Харкові, де в результаті повторного удару загинули пʼять рятувальників. Масштаб цієї комбінованої атаки колосальний – понад 680 повітряних цілей. Як наслідок – у столиці частково зруйнований Успенський собор Києво-Печерської Лаври. Війна - це бал сатани. Руйнування зафіксовані практично в усіх районах столиці та на Київщині, пошкоджено десятки житлових будинків, понад 140 тисяч людей залишилися без світла. Цей щодобовий жах щоразу доводить лише одне: найвища цінність – це мир і спокій, і він нам життєво необхіден. Справедливий мир, який припинить це божевілля.І практика доводить, що вихід із найглибших криз можливий, якщо є реальна політична воля. Прикладом цього стали новини напередодні про те, що США та Іран досягли домовленостей щодо остаточного припинення вогню та підписання мирної угоди. Це свідчить про те, що навіть найзапекліші протистояння можна зупинити дипломатичним шляхом.Україна потребує такої ж рішучості та сміливих кроків від світової спільноти. Мир потрібен не «колись», він потрібен негайно, щоб зупинити щоденні вбивства українців та руйнацію наших міст.Відсутність глобальних, дієвих рішень коштує надто дорого. І ця ціна щоночі вимірюється життями наших громадян.Мої найщиріші слова співчуття родинам загиблих у Києві, Харкові та інших регіонах.

40 мільярдів на марафони, кешбеки, є-бачки замість того, щоб рятувати міста від замерзання взимку? Я категорично проти такого розподілу бюджету! Сьогодні вирішення проблеми різниці в тарифах – це питання виживання нашого тилу. А надійний тил – це те, що дозволяє нам забезпечувати і тримати фронт.Що відбувається зараз? Держава взяла на себе зобов'язання перед людьми та ввела мораторій на підвищення тарифів. Але підприємствам теплокомуненерго цю різницю ніхто не компенсує. Як наслідок: НАК "Нафтогаз" масово блокує рахунки ТКЕ, а місцева влада просто кричить від безвиході, благаючи зробити хоч щось.Якщо ми не розв'яжемо цей вузол негайно, теплокомуненерго просто не зможуть надавати послуги, і взимку наші міста залишаться без тепла. Ми не маємо права цього допустити.Тому я вже готую лист на прем’єрміністрку і закликаю своїх колег-депутатів доєднатися до цієї ініціативи. Моя вимога чітка: левова частка з тих 40 мільярдів гривень, які планують скерувати до Резервного Фонду, має піти на погашення заборгованості держави перед теплокомуненерго за різницю в тарифах, а також за програми підтримки ВПО.

Щодо ВПО. Ситуація вже переходить усі межі. Останнім часом мало того, що спостерігається хронічна затримка фінансування Програми житлових сертифікатів для ВПО і людям просто не дають їхні гроші, так тепер я ще й чую від деяких колег абсолютно дикі заклики – взагалі скасувати фінансування цієї програми!Фактично, під ніж хочуть пустити чи не єдину притомну державну ініціативу на підтримку ВПО, яка дійсно показала свою ефективність. Багато сімей завдяки їй вже змогли придбати власне житло, і цей сертифікат був для них не черговим бюрократичним "папірцем", а реальним шансом не опинитися на вулиці.Так, коштів катастрофічно бракує. Мільйони переселенців потребують значно більшої підтримки та, головне, компенсацій. Але інші ініціативи просто не працюють! Та ж компенсація комунальних платежів за прихисток часто виявляється фікцією, бо орендодавці просто відмовляються офіційно "світити" здачу житла.І знаєте, що в цьому обурює найбільше?У цей самий час, коли гальмується життєво необхідна програма для людей, які втратили все, я бачу шалене бажання проштовхнути в бюджет мільйони на усілякі "єБачки", безглузді кешбеки та нескінченні телемарафони! Це просто цинізм найвищого ґатунку.Нам потрібно звести всі розрізнені ініціативи до єдиної дієвої програми підтримки. Якщо у людей буде своє житло, їм не доведеться віддавати останні копійки за захмарну оренду, і вони не будуть змушені шукати прихистку за кордоном.Тому я вже готую офіційний лист на прем’єрку. Вимагатиму скерувати усі ці кошти туди, де вони дійсно потрібні: на реальні потреби людей, переселенців та компенсацію різниці в тарифах. Але про це напишу трохи згодом. Окремим постом.

У відносинах із європейськими партнерами настав час рухатися від гуманітарної допомоги до інвестицій та партнерства. Досвід співпраці з Норвегією доводить, що це абсолютно реальна перспектива. Впродовж двох днів разом із колегами Сергієм Нагорняком та Галиною Михайлюк приймали в Києві представницьку делегацію Комітету Стортингу (парламенту Норвегії) з питань енергетики та навколишнього середовища на чолі з Мані Хуссаїні. Колеги приїхали не просто «подивитися», а реально розібратися, в чому саме зараз потрібна допомога та де ми можемо бути корисні одне одному.Але головний мій акцент в межах перемовин – це інвестиції. Нам критично важливо, щоб норвезькі компанії заходили в Україну вже зараз. Водночас щоб норвезький бізнес почав працювати в Україні, необхідне страхування воєнних ризиків на державному рівні. Якщо такий механізм запрацює – інвестиції підуть. Будемо спільно працювати над цим на рівні комітетів.Приїзд такої великої парламентської делегації до Києва в дні, коли росіяни посилюють обстріли столиці – це справжній дружній вчинок і сигнал солідарності. Впевнена, що парламентська дипломатія може суттєво впливати на розширення двостороннього співробітництва. Більше деталей – на моїй сторінці в фейсбук.

Отримую чимало звернень щодо абсурдної ситуації, яка склалася навколо виплат для ВПО та дистанційного навчання дітей. До мене звернувся переселенець з Курахового, його родина зараз рятується від війни в Івано-Франківську, продовжує навчатися дистанційно у своїй рідній, релокованій школі. Відповідно до змін до Постанови №390, які застосовуються з 1 лютого 2026 року, під час верифікації даних ПФУ може просто позбавити допомоги на проживання дитину, яка навчається офлайн у школі. Моя позиція чітка – це абсолютно неприпустимо. Конституційне право на освіту не може бути привілеєм чи інструментом для економії бюджетних коштів.Зі свого боку я вже готую офіційне звернення до Кабінету Міністрів з вимогою надати роз'яснення та внести зміни до Постанови, щоб захистити право дітей ВПО навчатися у своїх релокованих школах зі збереженням усіх державних виплат. На сайті Кабміну є петиція про скасування цього дискримінаційного пункту. Звісно, петиція не показник і не панацея, але це важливий інструмент суспільного тиску. Скільки б людей її не підписали, багато чи мало – неважливо. Люди повинні мати право самостійно обирати, де і як здобувати українську освіту їхнім дітям, без страху залишитися без засобів до існування. Ясна річ, офлайн освіта є більш ефективною, це ніхто не заперечує. Але карати людей гривнею, тих, хто втратив рідну домівку через війну – неприпустимо.

У Лондоні мала надзвичайно продуктивну та теплу розмову з Джеффом Хартманом (Jeff Hartman). Для тих, хто ще не знайомий із його діяльністю: Джефф – засновник та генеральний директор благодійного фонду Ukrainian Action. З перших днів повномасштабного вторгнення він повністю присвятив себе підтримці українців.Під час зустрічі ми детально обговорили подальші кроки нашої співпраці. Головний фокус – гуманітарний напрямок, пошук нових шляхів для масштабування підтримки тих, хто найбільше постраждав від війни. Домовилися об'єднати зусилля, щоб залучати ще більше міжнародних ресурсів саме під нові гострі виклики.Масштаби допомоги від Джеффа та його команди справді вражають. Завдяки їхній роботі до України було передано майже 500 пікапів і позашляховиків! Один із надзвичайно важливих напрямків роботи фонду – допомога в реабілітації наших ветеранів.Один із надзвичайно важливих напрямків роботи фонду – допомога в реабілітації наших ветеранів. Зокрема, команда Джеффа створила документальну стрічку «Тарас». Це зворушлива історія українського сноубордиста, який зазнав травм у бою і проходить шлях зцілення та ментального відновлення у рідних Карпатах. Фільм піднімає надважливу тему психологічної реабілітації ветеранів війни.Розуміючи значущість таких проєктів, я офіційно зверталася до Мінкульту із проханням посприяти промоції та анонсуванню цього фільму. На превеликий жаль, відомство просто відписалося, що нічим допомогти не може. Виникає цілком логічне запитання до посадовців: шановні, а що саме сьогодні у вашому порядку денному є більш важливим, ніж допомога нашим ветеранам? Які проєкти можуть мати вищий пріоритет за підтримку тих, хто віддав своє здоров'я за країну, і тепер потребує нашої уваги та реабілітації?Але ми не опускаємо рук. Справжнє лідерство та небайдужість міжнародних партнерів – це те, що дає нам сили боротися далі. Кожен переданий автомобіль, кожен доставлений генератор і кожна врятована доля – це наш спільний, впевнений крок уперед.

Майбутнє інноваційних енергетичних проєктів в Україні та залучення фінансування для їх реалізації обговорили в Олів'є Трікка (Olivier Tricca), представником Європейського інвестиційного банку (European Investment Bank) на полях 4-го щорічного Українського форуму з енергетичного переходу у Лондоні.Сьогодні ми готуємо необхідне законодавче підґрунтя для розбудови мережі малих модульних реакторів. Тому для нас критично важливо розуміти бачення та позицію провідних європейських фінансових структур стосовно цього напрямку.Докладно обговорили з паном Трікка перспективи залучення інвестицій. Європейський інвестиційний банк буде готовий фінансувати тільки ті енергетичні проєкти в ядерній сфері в Україні, які узгоджуються з політикою Європейської спільноти з атомної енергії – Euratom.Це надзвичайно важливий орієнтир для нашої роботи. Закони, які ми ухвалюємо сьогодні, повинні створювати реальні, дієві механізми для отримання європейського фінансування.Європейський інвестиційний банк був і залишається однією з тих інституцій, що готова інвестувати у відбудову та енергетичний розвиток нашої держави.Вдячна Олів'є за змістовну розмову та чіткі сигнали щодо нашої подальшої співпраці!

Провела змістовну розмову з міністром енергетики Великої Британії Майклом Шенксом на полях 4-го щорічного Українського форуму з енергетичного переходу у Лондоні. Енергетичний перехід є актуальним не тільки для України, але й для Великобританії та ЄС.Докладно обговорили низку проблемних питань, зокрема підтримку та розвиток розподіленої генерації. Майкл Шенкс вважає, що це правильний вектор, але погодився, що проблемним питанням залишаються електричні мережі. Він зауважив, що Велика Британія у процесі своєї енергетичної трансформації також стикається з подібними викликами щодо модернізації мереж.Міністр також запевнив, що Сполучене Королівство й надалі активно допомагатиме з відновленням української енергосистеми. Кілька місяців тому Британія вже виділила 500 млн фунтів стерлінгів, які були спрямовані на посилення ППО та безпосередню допомогу українській енергетиці. Оскільки Майкл Шенкс особисто відвідував Україну, він чітко ідентифікує наші основні проблеми зсередини. За підсумками зустрічі домовилися продовжувати тісну взаємодію та підтримку, щоб спільними зусиллями зробити українську енергосистему ще більш стійкою та захищеною.Вдячна пану міністру за предметну дискусію та непохитну солідарність з Україною! 🇺🇦🇬🇧

Система правосуддя ніколи не запрацює, доки прокурор в суді має “бронювання”, а адвокат – ні. Про яку справедливість ми можемо говорити, якщо наше правосуддя перетворилося на гру в одні ворота.Коли в парламенті опрацьовувався законопроєкт про мобілізацію, я жорстко відстоювала правки щодо бронювання для адвокатури. Не заради створення «касти обраних» чи якихось привілеїв. А виключно для того, щоб елементарно унеможливити тиск! Щоб адвокат міг працювати на повну силу, захищаючи права людини, і не озирався через плече.Що ми маємо натомість сьогодні? Прокурор - повністю захищений. У нього є бронь, зарплата і за ним стоїть уся міць державної машини. Адвокат - абсолютно беззахисний. Якщо він стає надто принциповим, знаходить беззаперечні факти і стає "незручним" для системи, механізм його усунення до болю простий і відомий. Якщо немає відстрочки.Це просто знищення змагального процесу в судах. Справедливі вироки неможливі там, де адвокат боїться виконувати свою роботу.Щоб докорінно змінити цю ситуацію, разом із колегами запропонували зміни до законів щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації адвокатам. Наразі проєкт передбачає таку можливість для тих, у кого стаж адвокатської діяльності становить не менше 10 років. Проте ми чудово розуміємо ситуацію, тому цю вимогу до стажу плануємо переглянути та виправити. Стаж повинен бути не менше 5 років. Адвокати, так само як і прокурори повинні мати відстрочку!