Вікторія Гриб

Щодо можливого призначення Сергія Корецького Прем'єр-міністром. Його досвід як ефективного керівника великої компанії є беззаперечним. Водночас управління державою, яка вже понад чотири роки живе в умовах повномасштабної війни, – це зовсім інший рівень відповідальності та викликів.Для мене ключове питання полягає не лише в управлінських навичках, а й у тому, якими принципами керуватиметься майбутній глава Уряду під час ухвалення найскладніших рішень. Чи вдасться знайти баланс між ринковою ефективністю та соціальною відповідальністю держави?Наведу один приклад. Під час дії мораторію на підвищення тарифів підприємства теплокомуненерго продовжували забезпечувати людей теплом і гарячою водою за фіксованими цінами, водночас накопичуючи значні борги. З точки зору бізнесу вимагати ринкових розрахунків – логічно. Але завдання держави – враховувати надзвичайні обставини війни та не допустити, щоб фінансовий тягар зрештою ліг на плечі громадян і громад.Саме тому ринкові механізми мають поєднуватися з відповідальною соціальною політикою. Якщо держава ухвалює складні й непопулярні рішення, зокрема щодо перегляду тарифів, вона зобов'язана забезпечити ефективну систему соціального захисту та адресної підтримки для тих, хто не має можливості оплачувати повну вартість послуг.Сьогодні Україні потрібен Прем'єр-міністр, який здатний бачити за економічними показниками людей, їхні потреби та виклики, а також ефективно взаємодіяти з Верховною Радою для реалізації необхідних реформ.Очікую на програму дій майбутнього Уряду та відповіді на принципові питання.

Коли люди втрачають житло через наслідки війни, держава мала б бути поруч. Не шукати формальні причини для відмови, а шукати рішення.Сьогодні закон дозволяє отримати компенсацію за пошкоджене або зруйноване житло внаслідок збройної агресії РФ. Але є ситуації, коли люди фактично постраждали через війну, однак через юридичні нюанси залишаються поза механізмами державної підтримки.Саме так сталося у Дніпропетровській області, в деяких інших містах після масштабних надзвичайних ситуацій. Постраждали сотні родин, були пошкоджені будинки, соціальна інфраструктура, майно підприємців. Люди звертаються по допомогу, але чинне законодавство не дає їм можливості отримати компенсацію.Це несправедливо. І це потрібно виправити.Разом із колегами підготуємо законодавчі зміни, які дозволять надавати компенсацію людям, чиє житло було пошкоджене або зруйноване внаслідок вибухів та інших наслідків війни, незалежно від того, чи був зафіксований безпосередній приліт.Держава не може залишати людей без підтримки лише тому, що реальність виявилася складнішою за норми закону.Якщо ми говоримо про державність, то вона має вимірюватися не кількістю декларацій, а здатністю захистити своїх громадян у найважчий момент.

Сьогодні у Києві провели надзвичайно важливу та відверту зустріч із делегацією депутатів німецького Бундестагу Себастьяном Шефером та Андреасом Шварцом.Німеччина є ключовим лідером у підтримці нашої держави, і ми безмежно вдячні за це. Однак мій основний посил до колег був гранично чітким: виклики, які стоять перед нами – і Україною, і ЄС напередодні зими, вимагають негайних та прагматичних спільних рішень вже сьогодні.Під час зустрічі ми зосередилися на двох критичних питаннях:➡️ Енергетична безпека та підготовка до зими. Ситуація в енергетичному секторі є критичною. Українські громади та міста розробили плани стійкості, але, на жаль, на місцях просто немає ні фінансової, ні технічної можливості їх реалізувати. Ми прагнемо тут заручитися підтримкою Німеччини. Нам вкрай потрібне відповідне фінансування. Окремо торгнулася питання допомоги обладнанням - мобільною генерацією та трансформаторним обладнанням. ➡️ Житло для переселенців як запобіжник міграційної кризи. Окремо підняла гостре питання підтримки внутрішньо переміщених осіб. Була відвертою з нашими німецькими партнерами: якщо Німеччина та Європа загалом не хочуть отримати нову масштабну хвилю біженців цієї зими, діяти потрібно на випередження. Найбільш раціональним кроком було б надання людям прямого фінансування на купівлю житла в Україні. Це дозволить українцям залишитися вдома, підтримає нашу економіку і зніме колосальне соціальне та фінансове навантаження з європейських країн.Попереду в Бундестазі розгляд бюджету на 2027 рік, і саме від Бюджетного комітету, який представляють мої співрозмовники, значною мірою залежать обсяги фінансової допомоги Україні.Сподіваюся, що наші аргументи були почуті. Працюємо далі для того, щоб наша енергосистема вистояла, а люди мали мотивацію та можливості жити у своїй країні. Дякую німецьким колегам за готовність слухати та допомагати!

Ідея спільної з Україною реалізації проєкту добудови АЕС «Белене» може стати прикладом нової моделі енергетичного партнерства в Європі. Україна має одну з найсильніших атомних шкіл у Європі. Попри війну, наші атомники продовжують забезпечувати стабільну роботу енергосистеми, а українські фахівці мають унікальний досвід експлуатації, модернізації та будівництва атомних енергетичних об’єктів. Цей потенціал може бути корисним далеко за межами нашої держави.Окремо варто згадати й історію двох болгарських ядерних реакторів, які могли працювати в Україні, але через політичні амбіції окремих народних депутатів, затягування процесів та корупційний скандал довкола «Енергоатому» так і не стали частиною нашої енергосистеми. Сьогодні важливо не повторювати помилок минулого, а використати наявні можливості в інтересах держави.Водночас будь-який такий проєкт потребує дуже прагматичного підходу. Насамперед важливо зрозуміти, на яких умовах він може бути реалізований.Насамперед, які економічні, енергетичні та стратегічні вигоди отримає наша держава? Необхідно чітко розуміти модель участі української сторони та довгострокову економічну доцільність такого партнерства. Питань наразі більше, ніж відповідей.Якщо йдеться про спільний українсько-болгарський проєкт, то Україна має бути не просто підрядником чи постачальником окремих послуг. Наша держава повинна отримати рівноправну участь в управлінні проєктом, прийнятті ключових рішень та розподілі майбутніх економічних вигод на тих самих умовах, що й болгарська сторона. Лише така модель відповідатиме національним інтересам України.Сьогодні інтеграція української енергетики до європейського ринку вже стала реальністю. Після синхронізації з ENTSO-E ми довели, що є невід’ємною частиною європейської енергосистеми. Наступний крок – спільні інфраструктурні проєкти, які працюватимуть на енергетичну стійкість усієї Європи.Водночас участь європейських інституцій має полягати не лише у можливому фінансуванні. Важливо, щоб Європейська комісія забезпечувала прозорий нагляд за реалізацією проєкту, контроль за дотриманням антикорупційного законодавства, конкурентних процедур та ефективним використанням коштів. Саме це стане додатковою гарантією довіри для всіх учасників проєкту.Війна в Україні показала – енергетична безпека більше не є виключно національним питанням. Це питання безпеки всієї Європи. Саме тому важливо переходити від окремих національних рішень до спільних стратегічних проєктів, заснованих на взаємній вигоді, прозорих умовах та довгострокових інтересах усіх сторін.📷 На фото з Прем'єр-міністром Болгарії Руменом Радевим. Вдячна пану прем’єру за конструктивний діалог з Україною та співпрацю.

Сьогодні Київ пережив одну з найстрашніших ночей. Знову смерть, біль і руйнування. Ще вчора я повернулася з поховання. Здавалося, що серце вже не здатне витримати більше болю. Ледь відійшла від прощання з Героєм – і вночі знову вибухи, сирени, морок і жах.Єдине, що допомагало в ці години, – молитва. Дякую Господу за те, що залишив нас живими.Найважче було дивитися в очі мамі й нашій Альмі. Вони дивилися з такою довірою, ніби чекали лише одного – що я зможу їх захистити. І це відчуття безсилля неможливо передати словами.Станом на зараз у столиці підтверджено загибель 11 людей. Ще 46 людей отримали поранення, серед них – троє дітей, яких госпіталізовано. На Київщині постраждали ще 15 людей, серед них – дев’ятимісячна дівчинка. На жаль, ці цифри не остаточні, адже рятувальні роботи тривають.Особливо боляче усвідомлювати, що серед загиблих – ціла родина. У Подільському районі загинули батько, мати та їхній син. Жодні слова не здатні вгамувати біль цієї втрати.Щирі співчуття рідним і близьким усіх загиблих. Бажаю якнайшвидшого одужання всім пораненим.Кожен такий удар ще раз доводить: потрібен мир. Нам потрібно подбати про захист наших людей, про безпеку цивільних. Україна потребує рішучої міжнародної підтримки, посилення та, зрештою, справедливості.

Є біль, який неможливо описати словами. Сьогодні у Рівному попрощалися з рятувальником Федором Ганінцем. Героєм, який до останнього подиху виконував свій обов'язок, рятуючи інших.Але за кожним таким прощанням стоїть материнське серце.1 липня для Галини Федорівни Ганінець життя розділилося на «до» і «після». В один день вона втратила молодшого сина Федора, а старший син Андрій отримав важкі поранення під час виконання службових обов'язків на Донеччині.Обидва її сини присвятили своє життя службі в ДСНС. Того дня російські КАБи вдарили по Новодонецькому на Донеччині. Федір та його старший брат Андрій, обоє працівники ДСНС, в той самий момент працювали над пошуком безпечного маршруту для пожежної техніки, яка мала дістатися до місця пожежі. Галина Федорівна багато років очолювала Новодонецьку селищну раду. Вона все життя працювала для своєї громади, виховувала синів у любові до рідної землі, відповідальності та готовності захищати людей.Вона виростила справжніх Героїв.Та жодна мати не повинна проводжати свою дитину в останню путь.Щирі співчуття Галині Федорівні, Андрію, усій родині - дружині та донькам Федора, друзям та колегам.Світла пам'ять Герою.Клята війна… Скільки ще українських матерів вона прирече на цей нестерпний біль?

Найгірше після біди у Павлограді - це те, що люди, майно яких було пошкоджене, сьогодні фактично опинилися поза державними механізмами допомоги. Разом із колегою Романом Каптєловим звернулися до прем’єр-міністерки Юлії Свириденко – держава зобов'язана підтримати Павлоградську громаду, яка 22 червня зазнала масштабних руйнувань унаслідок надзвичайної ситуації. Тоді постраждали понад 50 людей. Були пошкоджені 159 приватних будинків, 52 багатоквартирні будинки, десятки автомобілів, заклади освіти, охорони здоров’я, культури, комунальна інфраструктура та майно підприємців. До місцевої влади вже надійшли понад 650 звернень від мешканців щодо пошкодженого майна, і ця кількість продовжує зростати.Але сьогодні існує серйозна проблема.Держава створила механізми компенсації для громадян, чиє житло постраждало внаслідок збройної агресії РФ. Проте обставини цієї надзвичайної ситуації не дозволяють людям скористатися програмою компенсації. Фактично сотні родин, майно яких було пошкоджене, залишилися без дієвого механізму державної підтримки. Але ж їх майно зазнало пошкоджень саме внаслідок війни. Це нонсенс, що люди не можуть скористатися чинними державними механізмами компенсації. Будемо намагатися це виправити. Місцева громада вже робить усе можливе: проводить обстеження, видає будівельні матеріали, ліквідовує наслідки, допомагає людям. Однак її ресурсів недостатньо для подолання наслідків катастрофи такого масштабу.Саме тому ми звернулися до Уряду з проханням невідкладно розглянути можливість виділення фінансування з державного бюджету для Павлоградської громади.У таких ситуаціях держава має знаходити рішення. Люди не повинні залишатися сам на сам зі своєю бідою лише через те, що чинні механізми не врахували саме такий сценарій розвитку подій.Переконана, що Уряд має оперативно відреагувати та забезпечити необхідну підтримку постраждалим.

Щойно Рада ганебно провалила законопроєкт, який мав уберегти від зупинки державні вугільні шахти та уранодобувні підприємства. Це пряма загроза енергетичній безпеці!Разом із колегами ми пропонували заборонити до 2027 року списання податкових боргів зі державних підприємств «СхідГЗК», «Добропіллявугілля-видобуток» та «Львіввугілля».Сьогодні податкові органи списують кошти з рахунків цих підприємств. Через це вони не можуть закуповувати матеріали для видобутку, виплачувати зарплати, фінансувати роботи з безпеки шахт, проводити релокацію державного майна із прифронтових територій та навіть своєчасно сплачувати поточні податки.Наслідки можуть бути надзвичайно серйозними.Це ризик зупинки державного видобутку вугілля саме тоді, коли через російські атаки скорочуються запаси палива для теплової генерації. Це пряма загроза для тисяч працівників і їхніх родин. Це ризик соціальної кризи у шахтарських містах. Це також потенційні техногенні та екологічні наслідки, адже неконтрольована зупинка шахт може призвести до затоплення виробок і забруднення довкілля.У нашому законопроєкті йшлося про відтермінування примусового стягнення боргів, щоб стратегічні державні підприємства могли працювати, видобувати ресурс, виплачувати зарплати та підтримувати енергетичну стійкість країни.Але Рада ухвалила неправильне рішення.Під час війни держава повинна захищати власні стратегічні підприємства, а не створювати умови, які можуть призвести до їхньої зупинки.Переконана, що до цього питання Рада ще має повернутися.

Про стосунки з поляками та майбутню відбудову України – короткі підсумки конференції #URC2026. Перше, що одразу впало в око, – високий рівень організації конференції, який став можливим завдяки спільній роботі європейських інституцій, Європейської Комісії та польської сторони як країни-господаря. Це ще раз підтверджує: політичне керівництво Європейського Союзу залишається послідовно налаштованим на підтримку України та її майбутнього членства в ЄС. Водночас очевидно, що на рівні окремих держав дискусії щодо цього процесу триватимуть, адже кожна країна також виходить із власних економічних інтересів. Боюся, що цей процес може суттєво затягнутися. В кулуарах звучали терміни – не менше 10 років. Моя відповідь була категорична: українців це не може влаштовувати. В інтересах ЄС зробити так, щоб процес вступу був максимально швидким. У протилежному випадку вони просто ризикують втратити Україну, яка, на мій погляд, є надзвичайно важливою для всієї Європи.Цьогорічна конференція стала, без перебільшення, однією з найбільш практичних за весь час її проведення. Партнери також виходили з того, що є перспективи завершення війни, а отже й сама конференція була більш практичною та орієнтованою на конкретні рішення. Детально про підсумки #URC2026 – на моїй сторінці в фейсбук.

‼️ Провести близьких на потяг і не отримати нервовий зрив – це тепер новий столичний квест із зірочкою. Сьогодні вокзал перетворили на територію абсурду, де головна мета – не комфорт пасажирів, а максимізація прибутку з повітря. Велосипедні доріжки та пріоритет для пішоходів – це правильні європейські практики. Але на Центральний вокзал вкрай рідко приїжджають просто покататися на самокаті. Сюди їдуть із важкими валізами, тут проводжають дітей, літніх батьків, поранених чи військових.Що ми маємо на практиці? Критично малу зону для паркування та відгороджену величезну територію ліворуч (перед McDonald’s) для абстрактного «спецтранспорту», яка майже постійно стоїть порожньою. Проте найгірше починається, якщо місця вам не вистачило. Через штучний дефіцит простору та абсолютно заплутані знаки, вокзал став ідеальним майданчиком для безперебійної роботи евакуаторів. І давайте називати речі своїми іменами: це вже давно не про наведення ладу на дорогах. Це цинічний і надзвичайно прибутковий бізнес.По місту працює ціла армія евакуаторів, які в більшості випадків не розвантажують трафік, а навпаки – паралізують рух і створюють затори, перекриваючи смуги, поки неквапливо вантажать чергове авто. Замість того, щоб будувати нормальні розв'язки та багаторівневі паркінги, хтось просто організував собі золоту жилу. Повернути машину після такої примусової евакуації коштує понад 2500 грн, не кажучи вже про зірвані плани та спалені нерви.Дивлячись на масштаби та безперебійність цієї «роботи», я вже не здивуюся, якщо це підприємство має статус критично важливого, а його співробітники – бронь.Штрафи та евакуатори мають право на життя, але водночас місто має створити достатньо легальних і зрозумілих можливостей для паркування. А коли вас заганяють у глухий кут відсутністю місць, щоб потім обібрати – це пастка.Європейські підходи – це про продуману інфраструктуру та повагу до людей, а не про узаконений рекет на дорогах.Чекаю на ваші думки та конструктивну дискусію. Місто має бути зручним для кожного.