Вікторія Гриб

Щодо компенсації за зруйноване житло. Ще раз наголошую – люди, які втратили свої домівки через війну, або через надзвичайні ситуації, спричинені війною, не повинні роками чекати на справедливі рішення від держави.Сьогодні на засіданні Комітету з питань економічного розвитку розглянути законопроєкт №11444 щодо вдосконалення питань отримання компенсації.Новелою документу є скасування необхідності обстеження об’єктів нерухомого майна, які знаходяться на території непридатній для життєдіяльності. Разом з тим спеціалісти Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України у своєму висновку вказують на те, що окремі положення документа є дискусійними та потребують доопрацювання. Також на розгляді Верховної Ради України є ще два законопрооєкти №14352 та 15421, внесені мною разом з моїми колегами за результатами розгляду отриманих численних звернень отримувачів компенсації, положення яких також врегульовують питання отримання компенсації.Тому під час засідання комітету я наголосила: головне завдання – створити механізм, який реально допоможе людям отримати компенсацію за втрачене житло, а не створить нові бюрократичні перепони.Підтримуватиму ухвалення законопроєкту в першому читанні. Наразі запропонувала продовжити роботу над його вдосконаленням із врахуванням напрацювань моїх колег та профільних експертів.

Останні удари Росії по українському бізнесу показали, що війна переходить у ще більш руйнівну фазу економічного виснаження країни. Уряд пропонує децентралізацію логістики, складські приміщення. Це правильні кроки. Але чи достатньо цього? Мабуть, ні.Чую від колег аргумент: держава не має можливості компенсувати бізнесу збитки, завдані війною. Мовляв, розраховувати можна лише на майбутні репарації.Але якщо це єдина відповідь, яку сьогодні може запропонувати держава, то який сигнал отримує український бізнес? Фактично дуже простий: хочеш убезпечити свої інвестиції та майно – будуй нові підприємства за кордоном.Я переконана, що це шлях, який ми не можемо собі дозволити. Тому поряд із майбутніми репараціями нам уже сьогодні потрібні механізми захисту та підтримки підприємств, які працюють в Україні під обстрілами, сплачують податки та забезпечують робочі місця.У нинішніх реаліях бізнесу потрібні передусім надійні механізми виживання. Так, запровадження страхування воєнних ризиків – це об'єктивно важка і складна процедура. Вона вимагає колосальних фінансових гарантій та міжнародної підтримки. Але ми зобов'язані шукати варіанти. Бо сьогодні йдеться вже не про окремі підприємства, а про здатність української економіки вижити в умовах систематичного терору.Якщо бізнес почне масово згортати діяльність, наслідки відчує кожен українець. Менше робочих місць, менше податків до бюджету, менше ресурсів для армії та відновлення країни. І проблема стосується не лише складів чи логістики. Під ударом вже сьогодні – енергетичні компанії, аграрний сектор, металургія, машинобудування та інші галузі, які формують основу української економіки.Підтримка бізнесу сьогодні – це питання економічної безпеки держави. І відповідь на цей виклик має бути співмірною тим загрозам, які щодня створює для нас війну, яку треба якнайшвидше припиняти.

Напередодні надскладної зими держава не має права втрачати підприємства, від яких залежить стабільність енергетики.Я наголошую, що ситуація навколо Червоноградської збагачувальної фабрики потребує негайного втручання Міністерства енергетики.Фабрика не працює із січня 2026 року. Вже восьмий місяць працівники залишаються без стабільної роботи, накопичуються борги із зарплати, люди звільняються, виробничі споруди руйнуються. Мешканці Соснівки водночас повідомляють про забруднення повітря, пошкодження доріг і небезпечне перевезення вуглевмісного шламу через житлові райони.За всіма цими фактами стоять конкретні люди, їхні родини та громади. Вони не повинні залишатися заручниками багаторічної судової тяганини й боротьби приватних структур за контроль над підприємством.Червоноградська ЦЗФ має ключове значення для державних шахт Львівсько-Волинського басейну. Тут рядове вугілля очищують від породи та готують до використання на теплових електростанціях. Коли фабрика не працює, шахти втрачають можливість стабільно відвантажувати видобуте вугілля, а країна втрачає час, необхідний для накопичення палива до опалювального сезону.Процедура санації підприємства триває майже вісім років, однак затвердженого плану досі немає. У січні суд призначив керуючим санацією Володимира Юрченка, але у квітні апеляційна інстанція скасувала це рішення. Інший кандидат, Олександр Охріменко, 21 липня відмовився від призначення.Державні органи, державні та комунальні підприємства, які представляють більшість кредиторських вимог, підтримали незалежну кандидатуру керуючого. Проте судове рішення знову не ухвалене, а розгляд справи перенесено на 19 серпня.Суди мають діяти відповідно до закону, але держава не може нескінченно чекати, поки стратегічне підприємство втрачає працівників, обладнання та можливість відновити роботу до холодів.Попереду опалювальний сезон, який може стати одним із найскладніших за роки незалежності. Після російських ударів по генерації та мережах значення кожного внутрішнього джерела палива лише зросло. Запаси вугілля на зиму необхідно формувати вже зараз.Міністерство енергетики має взяти ситуацію під контроль, об’єднати позицію державних кредиторів і забезпечити оперативне призначення незалежного керуючого санацією. Також потрібні чіткий план відновлення роботи фабрики, погашення боргів перед працівниками та усунення екологічних ризиків для громади.Час оцінювати відповідальних посадовців за конкретними рішеннями. У випадку Червоноградської ЦЗФ таким результатом має стати відновлення роботи підприємства до початку опалювального сезону.

Щодо ВПО. Держава змушує родини переселенців робити страшний вибір: забирати дитину з рідної релокованої школи чи втрачати життєво необхідні виплати, а студентів-ВПО взагалі позбавляє підтримки. Відтак звернулася до прем'єра Сергія Корецького з вимогою негайно втрутитися в ситуацію та захистити права дітей і студентів з числа ВПО.До мене надходять численні звернення від вимушених переселенців щодо кричущої ситуації, яка склалася через останні зміни урядової Постанови № 390. Що саме відбувається?Школярі-ВПО. За новими нормами, дитина-переселенець має право на допомогу лише в тому випадку, якщо навчається у школі за своїм новим фактичним місцем перебування. Тобто, якщо родина втекла від війни, наприклад, з Курахового до Івано-Франківська, але дитина продовжує дистанційно вчитися у своїй рідній релокованій курахівській школі – під час верифікації з неї можуть зняти виплати. Це фактично шантаж: батьки мусять або примусово переводити дитину в нову школу, або родина втрачає фінансову підтримку від держави.Студенти-ВПО. Осіб віком до 23 років, які навчаються на денній або дуальній формі, просто виключили з переліку тих, кому виплати продовжуються. Держава скасувала право на допомогу для повнолітніх непрацюючих студентів-ВПО. Такий підхід не просто порушує права найуразливіших громадян. Він створює прямий ризик вимушеного відтоку нашої молоді за кордон. Ми власноруч підштовхуємо студентів до виїзду, втрачаючи безцінний людський капітал!У своєму зверненні я чітко вимагаю від Кабміну: По-перше, скасувати цю дискримінаційну умову для школярів щодо обов'язкового переведення до закладів освіти за місцем фактичного проживання. По-друге, відновити право студентів-ВПО віком до 23 років на отримання державних виплат на проживання.Конституційне право на освіту не може бути привілеєм. Люди повинні мати право самостійно обирати, як здобувати українську освіту їхнім дітям, без страху залишитися без засобів до існування.Чекаю на швидку та адекватну реакцію Уряду! Триматиму вас у курсі.

Підвищення тарифів не повинно ставити людей перед вибором між оплатою комуналки та базовими потребами. Вже не перший рік я наполягаю на створенні дієвого механізму адресної підтримки, як приклад Фонду зниження енергетичної вразливості (Energy Vulnerability Fund), який би дозволив запропонувати компенсацію за рахунками вразливим домогосподарствам. Допомогу мають отримувати ті, хто її справді потребує. Звісно, можна робити вигляд, що тарифи не змінюються, коли витрати все одно перекладаються на людей через ціни в магазинах, перебої з послугами чи деградацію інфраструктури.Але люди заслуговують на чесність. Проблема комунальних тарифів уже давно перетворилася на питання виживання людей.Сьогодні теплокомуненерго по всій країні накопичили величезні борги. Причина проста: ще у 2021 році держава взяла на себе зобов’язання компенсувати різницю між економічно обґрунтованими тарифами та фактичною вартістю послуг. Але ці компенсації так і не були забезпечені в повному обсязі.Ми вже бачимо наслідки. У багатьох регіонах суттєво зросли тарифи на воду. Під тиском залишаються підприємства теплопостачання, місцеві бюджети та сама якість послуг.Потрібно чесно говорити з людьми: якщо собівартість послуг зростає, проблему неможливо нескінченно відкладати. Але ще раз – не можна ставити людей перед вибором між оплатою комуналки та базовими потребами.

Війна в Україні створює загрози, до яких світова система безпеки виявилася не готовою. В той час, коли щодня ми говоримо про ракетні та дронові удари, одна з найбільших загроз для України залишається менш помітною – ризик радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних інцидентів в умовах війни. Сьогодні на засіданні енергетичного комітету ми рекомендували до ухвалення в залі законопроєкт №0377 про приєднання України до Угоди між Євратомом та державами, які не є членами ЄС, щодо участі в системі раннього обміну інформацією у випадку радіаційної аварії (ECURIE).Для когось це може виглядати як чергове технічне рішення. Насправді ж йдеться про безпеку мільйонів людей.Приєднання до системи ECURIE означає, що Україна буде інтегрована до європейського механізму оперативного обміну інформацією про радіаційні та ядерні інциденти. В умовах, коли росіяни продовжують створювати безпрецедентні ризики для ядерної безпеки Європи, швидкість отримання достовірної інформації може мати критичне значення для захисту населення та ухвалення рішень.Разом із тим маємо чесно говорити: це лише один із необхідних кроків. Україна потребує комплексної системи реагування на CBRN-загрози, адаптованої саме до умов війни.Як співголова робочої групи з парламентського нагляду за впровадженням Національного плану дій з реагування на CBRN-загрози, я неодноразово наголошувала: чинні підходи та нормативна база значною мірою створювалися для мирного часу. Водночас сьогодні Україна стикається з викликами, аналогів яким сучасний світ практично не знає.Саме тому паралельно з євроінтеграційними рішеннями ми маємо прискорити розробку національної стратегії CBRN-безпеки, оновлення законодавства та створення сучасних механізмів міжвідомчої координації. Це питання не лише виконання міжнародних зобов’язань, а насамперед захисту українських громадян.Водночас підготовка до нейтралізації цих загроз жодним чином не означає, що ми маємо відмовитися від дипломатичних зусиль для досягнення справедливого й тривалого миру.

Смілива та принципова позиція Президента Казахстану Токаєва щодо необхідності припинення війни, озвучена безпосередньо Володимиру Путіну, однозначно заслуговує на повагу. Це чіткий сигнал, що дедалі більше держав усвідомлюють: продовження війни несе загрозу не лише Україні, а й безпеці всього регіону.Особливо вагомим голос Президента Казахстану є тому, що Казахстан залишається одним із ключових партнерів Москви в регіоні. Саме тому така відверта й принципова позиція має особливу політичну вагу. Водночас Казахстан послідовно підтримує територіальну цілісність України попри своє членство в ОДКБ.Від початку повномасштабної війни Казахстан надає Україні гуманітарну та медичну допомогу. Українські громади отримують медичне обладнання, автомобілі швидкої допомоги, спеціалізований транспорт та іншу необхідну підтримку, яка рятує життя й допомагає нашим людям.Кожен голос, який закликає Росію припинити війну, має значення. Саме тому підтримка наших партнерів, їхня принципова позиція щодо суверенітету й територіальної цілісності України та готовність відкрито говорити про необхідність завершення російської агресії є важливим внеском у наближення справедливого миру.

Щодо можливого призначення Сергія Корецького Прем'єр-міністром. Його досвід як ефективного керівника великої компанії є беззаперечним. Водночас управління державою, яка вже понад чотири роки живе в умовах повномасштабної війни, – це зовсім інший рівень відповідальності та викликів.Для мене ключове питання полягає не лише в управлінських навичках, а й у тому, якими принципами керуватиметься майбутній глава Уряду під час ухвалення найскладніших рішень. Чи вдасться знайти баланс між ринковою ефективністю та соціальною відповідальністю держави?Наведу один приклад. Під час дії мораторію на підвищення тарифів підприємства теплокомуненерго продовжували забезпечувати людей теплом і гарячою водою за фіксованими цінами, водночас накопичуючи значні борги. З точки зору бізнесу вимагати ринкових розрахунків – логічно. Але завдання держави – враховувати надзвичайні обставини війни та не допустити, щоб фінансовий тягар зрештою ліг на плечі громадян і громад.Саме тому ринкові механізми мають поєднуватися з відповідальною соціальною політикою. Якщо держава ухвалює складні й непопулярні рішення, зокрема щодо перегляду тарифів, вона зобов'язана забезпечити ефективну систему соціального захисту та адресної підтримки для тих, хто не має можливості оплачувати повну вартість послуг.Сьогодні Україні потрібен Прем'єр-міністр, який здатний бачити за економічними показниками людей, їхні потреби та виклики, а також ефективно взаємодіяти з Верховною Радою для реалізації необхідних реформ.Очікую на програму дій майбутнього Уряду та відповіді на принципові питання.

Коли люди втрачають житло через наслідки війни, держава мала б бути поруч. Не шукати формальні причини для відмови, а шукати рішення.Сьогодні закон дозволяє отримати компенсацію за пошкоджене або зруйноване житло внаслідок збройної агресії РФ. Але є ситуації, коли люди фактично постраждали через війну, однак через юридичні нюанси залишаються поза механізмами державної підтримки.Саме так сталося у Дніпропетровській області, в деяких інших містах після масштабних надзвичайних ситуацій. Постраждали сотні родин, були пошкоджені будинки, соціальна інфраструктура, майно підприємців. Люди звертаються по допомогу, але чинне законодавство не дає їм можливості отримати компенсацію.Це несправедливо. І це потрібно виправити.Разом із колегами підготуємо законодавчі зміни, які дозволять надавати компенсацію людям, чиє житло було пошкоджене або зруйноване внаслідок вибухів та інших наслідків війни, незалежно від того, чи був зафіксований безпосередній приліт.Держава не може залишати людей без підтримки лише тому, що реальність виявилася складнішою за норми закону.Якщо ми говоримо про державність, то вона має вимірюватися не кількістю декларацій, а здатністю захистити своїх громадян у найважчий момент.

Сьогодні у Києві провели надзвичайно важливу та відверту зустріч із делегацією депутатів німецького Бундестагу Себастьяном Шефером та Андреасом Шварцом.Німеччина є ключовим лідером у підтримці нашої держави, і ми безмежно вдячні за це. Однак мій основний посил до колег був гранично чітким: виклики, які стоять перед нами – і Україною, і ЄС напередодні зими, вимагають негайних та прагматичних спільних рішень вже сьогодні.Під час зустрічі ми зосередилися на двох критичних питаннях:➡️ Енергетична безпека та підготовка до зими. Ситуація в енергетичному секторі є критичною. Українські громади та міста розробили плани стійкості, але, на жаль, на місцях просто немає ні фінансової, ні технічної можливості їх реалізувати. Ми прагнемо тут заручитися підтримкою Німеччини. Нам вкрай потрібне відповідне фінансування. Окремо торгнулася питання допомоги обладнанням - мобільною генерацією та трансформаторним обладнанням. ➡️ Житло для переселенців як запобіжник міграційної кризи. Окремо підняла гостре питання підтримки внутрішньо переміщених осіб. Була відвертою з нашими німецькими партнерами: якщо Німеччина та Європа загалом не хочуть отримати нову масштабну хвилю біженців цієї зими, діяти потрібно на випередження. Найбільш раціональним кроком було б надання людям прямого фінансування на купівлю житла в Україні. Це дозволить українцям залишитися вдома, підтримає нашу економіку і зніме колосальне соціальне та фінансове навантаження з європейських країн.Попереду в Бундестазі розгляд бюджету на 2027 рік, і саме від Бюджетного комітету, який представляють мої співрозмовники, значною мірою залежать обсяги фінансової допомоги Україні.Сподіваюся, що наші аргументи були почуті. Працюємо далі для того, щоб наша енергосистема вистояла, а люди мали мотивацію та можливості жити у своїй країні. Дякую німецьким колегам за готовність слухати та допомагати!