Вікторія Гриб

Упродовж тривалого часу фіксувала скарги на неможливість отримати акти дистанційного обстеження знищених об'єктів нерухомого майна в Покровській громаді.Розуміючи гостроту проблеми, звернулася з офіційним депутатським зверненням до очільника Покровської міської військової адміністрації Сергія Добряка, щоб отримати роз'яснення по суті.Щойно отримала офіційну відповідь. Офіційний механізм, який мені описали, виглядає так:1️⃣ Комісія проводить дистанційне обстеження зруйнованих об'єктів на основі запитів до державних установ (Держгеокадастру, Міноборони та ін.).2️⃣ За результатами складається акт дистанційного обстеження, який протягом трьох робочих днів вноситься до державного Реєстру пошкодженого та знищеного майна (РПЗМ).3️⃣ Про прийняте рішення (надання/відмова/зупинення) заявника мають повідомити не пізніше наступного робочого дня через портал «Дія».4️⃣ Працює Комісія з розгляду питань надання компенсації за знищені об’єкти нерухомого майна, яка має розглянути заяву у строк до 30 календарних днів.Тому я звертаюся до всіх, хто мав або має негативний досвід роботи з Комісією. Мені потрібна не просто емоційна оцінка, а конкретика.Прошу вас написати в коментарях під цим постом ваші кейси:Який конкретно механізм з наведеного не працює? Будь-які ваші деталі допоможуть зрозуміти, на якому етапі система дає збій.Кожен конкретний випадок буде опрацьовано. Будемо розбиратися і працювати над тим, щоб державний механізм допомоги працював для людей.Тримаю це питання на особистому контролі.📩 Підписатися в Телеграм😎 Facebook🕊 Instagram 👥 X

На запрошення Асоціації малих міст України мала честь модерувати панельну дискусію на тему розвитку розподіленої генерації в українських громадах. В умовах постійних атак на нашу енергетику це вже вимога не просто енергетичної, а національної безпеки.Дискусія була непростою, але головне – предметною. Ми шукали не проблеми, а конкретні рішення. Вдячна Павлу Казирєву, голові Асоціації, за запрошення, колегам – за фахові думки. Цілком очевидно, що громади потребують максимальної підтримки на рівні законодавчої та виконавчої влади. Як представниця профільного комітету Верховної Ради, запевняю, що всі озвучені пропозиції будуть ретельно опрацьовані. Наше завдання – прибрати всі бар'єри та забезпечити можливості для розбудови енергетично сильних та незалежних громад.Залишу два посилання на дослідження «Забезпечення енергетичної стійкості громад шляхом впровадження розподіленої генерації в Україні», другий том якого якраз і презентували під час модерованої мною панельної дискусії.Том 1 - посилання тут. Том 2 - посилання тут.

Уряд заклав десятки мільярдів на підтримку ВПО. 39,6 млрд грн – для допомоги на проживання, 4,4 млрд — на покриття першого внеску та відсотків за перший рік іпотеки за програмою єОселя. Соцпослуги для ВПО за принципом «гроші ходять за людиною» — на 2 млрд грн. Ще 1,2 млрд — на підтримку оплати постачання та розподілу електроенергії, 1,1 млрд грн – на програму «Прихисток».Це, безперечно, крок у правильному напрямку. І кошти ніби є, але вони "розпилюються" на безліч тимчасових рішень.Відтак в мене виникає логічне запитання: чи не краще було б ці десятки мільярдів гривень скерувати на єдину, головну мету – пряму компенсацію людям за втрачене житло?Замість того, щоб роками підтримувати людей у статусі орендарів чи мешканців тимчасових притулків, дати їм на руки реальні гроші. Щоб родина могла сама вирішити, де і що купувати. Хай це буде вторинний ринок – це значно швидше та дешевше. Це дасть людям не тимчасову допомогу, а справжній власний дім і відчуття стабільності.Мій висновок такий – ми маємо колосальний ресурс, але витрачаємо його на "гасіння пожеж", а не на вирішення проблеми в корені. Замість того, щоб роками фінансувати тимчасовість, давайте дамо людям можливість раз і назавжди закрити своє житлове питання.Потрібні не нові іпотечні програми чи субсидії, а проста і прозора програма грошової компенсації. Це чесніше, ефективніше і, зрештою, вигідніше для держави.

Темпи виконання постанови щодо нової житлової програми для ВПО з ТОТ залишаються вкрай низькими. Попри те, що уряд ухвалив відповідне рішення, програма досі не запрацювала повноцінно.Залишається відкритим питання достатності бюджетного фінансування. Хоча існують домовленості з міжнародними партнерами, яких вистачить для перших декількох тисяч, знаю, що уряд продовжує переговори з партнерами для залучення додаткових коштів.Ці питання були ключовими в межах онлайн-наради з питань забезпечення прав ВПО під головуванням Ірини Верещук.Ще одна проблема, яку обговорили і яка потребує вирішення – масові затримки виплат для ВПО. Передача функцій призначення виплат до ПФУ спричинила масові затримки на 2-3 місяці. Крім того, виникла проблема з ідентифікацією отримувачів соцдопомог до 1 жовтня, оскільки відповідний механізм на порталі ПФУ відсутній. Керівництву ПФУ доручили налагодити комунікацію з радами ВПО, а Мінсоцполітики та ПФУ – терміново запропонувати шляхи вирішення проблеми, зокрема, продовження терміну ідентифікації.Всі ці критичні питання я продовжую тримати на особистому контролі. Ми не повинні просто констатувати проблеми, а знаходити та втілювати їх конкретні рішення.

Новина про кратне зростання кількості молодих чоловіків – 18-22 роки – які виїжджають за кордон, викликала чимале занепокоєння. Але давайте подивимось на ситуацію тверезо і без зайвих емоцій.За чинним законодавством, молодь до 25 років не мобілізують до армії. Тому їхня присутність чи відсутність в країні наразі не впливає на мобілізаційний потенціал.Але можливість поїхати на навчання, стажування чи тимчасову роботу – це не трагедія. Це нові знання, європейський досвід, фінансова підтримка родин, які залишаються тут. Ці кошти працюють на нашу економіку. Ми не можемо тримати молодь у вакуумі.Я чую від деяких колег заклики "закрити", "не пустити". Але сила країни не в залізній завісі. Сила – у свободі та привабливості. І це підводить нас до ключового питання, яке ця ситуація підсвічує.Наше головне завдання – не закрити кордони, а створити такі умови, щоб вони ХОТІЛИ повернутися. Щоб молода людина, здобувши освіту в європейському виші, бачила своє майбутнє саме в Україні. Щоб вона знала, що тут зможе реалізувати себе, заснувати бізнес, жити в безпеці та справедливості.Це і є справжній виклик для держави: будувати сильну економіку, забезпечувати верховенство права та давати реальні перспективи тут, вдома.

Переселенцям потрібні компенсації за житло, а не обіцянки і презентації. Уряд презентував нову програму дій. Багато правильних слів, 12 пріоритетів. Але я, на жаль, не побачила головного – реального розуміння болю мільйонів наших переселенців.У програмі є пункт "захист громадян". Але що це означає на практиці?Я бачу величезну проблему: зараз акцент робиться на допомозі прифронтовим регіонам. Це важливо, безперечно. Але що робити людям, які вже евакуювалися звідти, рятуючи свої життя? Вони втратили все: дім, роботу, звичне середовище.Їм потрібні не обіцянки про відбудову "колись", а допомога "тут і зараз". І ця допомога має йти за людиною.Тому мій меседж до Уряду максимально чіткий і простий: переселенцям потрібні компенсації за житло, а не презентації.Що необхідно зробити негайно, і що я вимагатиму внести в програму:▪️ Пряма компенсація за втрачене житло. Люди повинні отримати фінансовий ресурс, щоб почати життя з чистого аркуша, а не чекати роками в гуртожитках.Люди виїхали, часто без нічого. Вони не мають роботи, а оренда коштує шалених грошей. Без даху над головою неможливо планувати майбутнє, шукати роботу, віддавати дітей до школи.Тому "захист громадян" має починатися з базового – з даху над головою. Як народний депутат, я буду наполягати, щоб цей пункт був не просто врахований, а став одним із ключових у доопрацьованій програмі.Це питання не просто соціальної політики. Це питання справедливості та збереження наших людей для майбутнього України.

Сьогодні – рівно три роки відтоді, як росіяни вперше завдали масованого ракетного удару по нашій енергетичній інфраструктурі. Цей день, 11 вересня 2022 року, став початком нового, страшного етапу війни, сповненого невизначеності.Цілеспрямовані атаки на об'єкти генерації та передачі електроенергії відкрили ще один фронт у цій війні – енергетичний. За ці три роки ворог завдав понад три десятки масованих ударів по об'єктах енергетичної інфраструктури. Внаслідок цих терористичних актів Україна втратила значну частину своїх генеруючих потужностей. Прямі збитки енергетичного сектору, за останніми оцінками, сягають десятків мільярдів доларів.Але найболючішою втратою є людські життя. У першій же атаці 11 вересня 2022 року загинуло четверо енергетиків. Загалом, за час повномасштабного вторгнення, на робочих місцях, повертаючи світло в українські домівки, загинули сотні працівників енергетичних компаній.Я все ще мрію, що після закінчення війни ми зведемо на їхню честь величний монумент як символ незламності та вічної вдячності українського народу.Попереду нас чекає чергова непроста зима. Росіяни продовжують атаки на енергетичні об'єкти, які ми бачили останніми днями. Тому підготовка до нового опалювального сезону є нашим абсолютним пріоритетом. Ключове – ремонти пошкодженого обладнання та створення необхідних його резервів.Зараз, як ніколи, важливо максимально підтримати наші енергетичні компанії. Вони потребують ресурсів для відновлення та захисту інфраструктури. Міжнародні партнери надають значну допомогу через Фонд підтримки енергетики України та інші програми, але потреби залишаються колосальними. Ми маємо зробити все можливе, щоб забезпечити стабільність енергосистеми, адже від цього залежить не лише комфорт у наших оселях, а й функціонування економіки та обороноздатність нашої держави.Вічна пам'ять загиблим енергетикам. Честь і слава тим, хто тримає енергетичний фронт сьогодні.

Гарантування енергетичної стійкості – центральний елемент сучасної та майбутньої архітектури глобальної колективної безпеки. Вітрова енергія відіграє в цьому не останню роль, і це особливо важливо в контексті України.Повномасштабне вторгнення та цілеспрямовані атаки на нашу енергетичну інфраструктуру не просто завдали величезних збитків – вони поставили перед нами завдання фундаментальної перебудови всієї енергетичної системи.Саме ці виклики та шляхи їх подолання обговорили на Українському вітроенергетичному форумі 2025 у Львові. Дискусія об'єднала ключових гравців ринку для обговорення інвестицій, технологій та відбудови нашого енергосектору.Мої ключові меседжі:▪️Після масованих атак варто не просто відновити зруйноване, а будувати нову, децентралізовану та стійку енергосистему. Ціль у 6,1 ГВт вітрових потужностей до 2030 року – це стратегічний орієнтир. Щоб її досягти, ми працюємо над кількома механізмами.▪️ По-перше, варто продовжити податкові пільги для імпорту енергетичного обладнання.▪️ Ще один важливий момент – необхідно впроваджувати «локальну складову» у виробництво. Економічно доцільно, щоб усі комплектуючі виготовлялися безпосередньо в Україні. Це забезпечить зростання ВВП, створення нових робочих місць – і далі за ланцюжком.▪️По-друге, необхідно максимально спростити доступ до земельних ділянок та прибрати “бюрократію”, численні погодження.Спрощення умов приєднання до мереж – чіткий сигнал для інвесторів. ▪️У січні парламент ухвалив важливі зміни, подовживши термін дії технічних умов та переглянувши вартість приєднання для ВДЕ. Це пряма відповідь на виклики війни.▪️Наше завдання – дати реальним інвесторам впевненість, що їхні проєкти не зупиняться через бюрократичні чи об'єктивні затримки. Це робить планування прогнозованим, знижує ризики для банків, які кредитують такі проєкти, і прискорює будівництво нових потужностей.▪️Водночас ми розуміємо, що інвестори прискіпливо ставляться до будь-яких змін після гіркого досвіду минулого, тому послідовність – наш пріоритет.Загалом, наша мета – створення зрозумілих і стабільних правил гри. Це дозволить залучити інвестиції, необхідні для побудови сучасної, стійкої та незалежної енергосистеми. Це не лише про мегавати, а й про нашу національну безпеку та інтеграцію з ЄС.Більше деталей – за посиланням.

Напередодні опалювального сезону головний ризик – не високі рахунки, а холодні батареї. Існує два глобальних ризики. Перший – це атаки на енергетичну інфраструктуру.Другий – це проблема, яка може призвести до колапсу всієї системи теплопостачання. Вона полягає в тому, що в тарифній політиці у нас упродовж останніх чотирьох років замкнене коло: з одного боку держава забороняє підвищувати тарифи для людей. Це зрозуміло за нинішніх обставин. Водночас, вона не компенсує теплокомуненерго (ТКЕ) величезну різницю між реальною вартістю тепла і тим тарифом, який ми бачимо у платіжках.В результаті у ТКЕ просто немає грошей. Немає коштів на ремонти мереж, на закупівлю пального для генераторів на випадок блекаутів, на елементарну підготовку до зими.Це означає, що ми можемо отримати не просто дорогі, а взагалі відсутні послуги. Ситуацію погіршує і загальна заборгованість за комунальні послуги, яка вже перевищила 100 млрд грн. Особливо болюча вона для людей з прифронтових територій, які були змушені покинути свої домівки, а їм продовжують нараховувати борги.Це бомба уповільненої дії, яка потребує чесної розмови та негайних рішень на рівні Уряду. Інакше взимку може бути запізно.📩 Підписатися в Телеграм😎 Facebook🕊 Instagram 👥 X

Історію шахтаря, який за два дні втратив абсолютно усе розповіла на всю країну з трибуни парламенту. Уважно прочитала усі ваші коментарі під попереднім постом. Погоджуюся, що подібних випадків сотні тисяч. Історія цієї родини – це квінтесенція болю наших переселенців. Спочатку війною була зруйнована його квартира в Добропіллі. Він переїхав до батьківського будинку в Іверське, і вже наступного дня вщент знищено і цей дім. Двічі безхатько за два дні.Багато людей, які вимушені були виїхати з тимчасово окупованих територій, починаючи з 2014 року, намагалися починати життя з нуля. Вони тяжко працювали, брали кредити, купували нове житло, а потім знову втратили все в Маріуполі, Щасті, Бучі, та інших містах. Здавалось би, що за таку кількість часу (вже більше 10 років) вже можна було б відточити механізми фіксувань руйнувань та компенсацій. Але як показує практика, віз і нині там. Комісії, які мають фіксувати руйнування, щоб люди могли отримати компенсацію, просто не працюють. А без цього папірця людина не існує для держави.Люди не просять захмарних речей. Вони кажуть: "Якщо наше житло зруйноване, чому ви не можете просто дати нам компенсацію? Не на міфічне "е-відновлення", яке коштує бюджету величезних грошей, а щоб ми могли піти на вторинний ринок і купити собі житло. Це значно дешевше, ніж коштують державні програми, і це дасть людям дім ТУТ і ЗАРАЗ.Адже іпотека – це добре, але хто з тих, хто втратив усе, може її "потягнути"?Ми маємо діяти, інакше Україна перетвориться на транзитний хаб, з якого люди їдуть за кордон. Ми багато говоримо про повернення, але майже нічого не робимо, щоб люди залишалися.Це долі людей. І я продовжуватиму боротися за те, щоб держава нарешті людей почула.📩 Підписатися в Телеграм😎 Facebook🕊 Instagram 👥 X