Сьогодні – день учителя. Для мене цей день завжди особливий. Адже з одного боку – це тепла ностальгія за шкільними роками, а з іншого – професійне свято, адже я, як випускниця кафедри романо-германської філології, глибоко розумію суть і складність професії.Війна перетворила повсякденну роботу вчителя на справжній подвиг. Тримати освітній фронт під звуки сирен, знаходити слова підтримки для дітей, які бачили жахи війни, і при цьому залишатися опорою знань – це вияв неймовірної сили духу. Особливо низький уклін тим із вас, хто, покинувши власні домівки, продовжив навчати з тимчасових прихистків, рятуючи не лише свої родини, а й зв'язок наших дітей з Україною.Тому ми з колегами у парламенті не могли мовчки спостерігати за ініціативами Міносвіти щодо обов'язкового очного навчання. Вони ставили під загрозу не лише безпеку, а й саму можливість навчатися для сотні тисяч дітей – переселенців, учнів на окупованих територіях та тих, хто за кордоном.Для багатьох педагогів, які стали ВПО, це означало б неминучу втрату професії. А для нашої держави – втрату найціннішого ресурсу, нашого освітянського скарбу. Допустити таку катастрофу, яка б призвела до масового скорочення досвідчених кадрів і дестабілізації всієї освітньої системи, було б пострілом у наше майбутнє.Наша боротьба протягом останніх років була саме за вас і за цих дітей. І головною перемогою стало збереження онлайн-формату. Ми відстояли конституційне право на освіту для кожного, незалежно від того, де дитина перебуває. Бо кожна українська дитина має знати – її тут чекають.А ще – не так давно Уряд збільшив щомісячну доплату вчителям на прифронтових територіях до чотирьох тисяч гривень. Але було б справедливо збільшити її для всіх українських педагогів. Я хочу подякувати усім педагогам за стійкість, відданість і любов до своєї справи. Саме ви закладаєте фундамент, на якому ми будемо відбудовувати нашу країну.З Днем вчителя!📩 Підписатися в Телеграм😎 Facebook🕊 Instagram 👥 X