Допомога ЗСУ https://www.sternenkofund.org/donate 🫶🏻Фонд @sternenkofund ❗️Нікому не пишу, не прошу гроші, поповнити рахунок чи щось купити. Усі збори на армію публічні. Російська мова у коментах заборонена.
Підписуйся на канал Frontend Shinobi, щоб отримувати найсвіжіші техніки, поради та інструменти для веб-розробників. Хочеш бути в тренді? Хочеш створювати стильні сайти та веб-додатки? Тоді тобі точно сюди!
Офіційний канал Батальйону Безпілотних Систем Небесна Кара, 54 ОМБр Наше гасло: "Зло - має бути покарано! Ворог - має бути знищений!" Приєднуйтесь до нас, підримуйте нас! Більше донатів - більше контенту! Дякуємо! Зворотній зв'язок: [email protected]
Один російськомовний ТГ-канал який ми рекламувати не будемо називаючи, але на кшталт інших відомих російськоправославноорієнтованих пише про вчорашню Феофанію таке:Митрополит Феодосій синовнє просив Блаженнішого не робити кроки які розділять єдність Церкви. Просив пожаліти тих єпископів і тисячі, а може й десятки тисяч священиків, монашествуючих та вірян які проти цього. Які всі ці тридцять років на собі тягнули нашу церкву, які мають інший погляд на події що відбуваються зараз.Звучали ще купки голосів по оголошенню автокефалії, чи відновленню євхаристійного єдинства з чотирма Помісними Церквами.Так ось...Промосковське крило УПЦ досить впевнено розправило плечі і досить потужно та успішно контратакує весь час після Феофанії, поки говорящі голови як митрополії, так і КДАіС намагаються досі продавати соціуму прострочку. Тобто ті половинчасті рішення трьохрічної давності як небувалий прорив і майже автокефалію, або й краще неї. Чому ж ви всі такі розумні, цьому московиту фактами не затулили рота? Владика Климент, слабО розказати про те, що вішаєте людям на телебаченні? Чи то для плєбса який Вам аплодує стоячи після ефіру з митрополитом Олександром вважаючи що Ви його переспорили? Владика Сильвестре, також слабО потенційні докази привести і присадити цього доктора богослов'я із сплагіаченою роботою? Чи це для думаючого, проавтокефального духовенства УПЦ така пігулка заспокійлива від академії? Поки москвороті сміливо виборюють своє на своєму фронті, ви ж потім буде як собаки сутулі виправдовуватися приблизно так: ми ж хороші, а нас за що? А може ви всі для соціума просто граєте роль хорошого і поганого поліцейських, а по суті за одне і те саме?Завжди бралася і береться до уваги тільки промосковська частина, яку треба пожаліти бо вони ж терплять за кіріла і єдність з ним в такі нелегкі для цього часи. І головне ж сказати дивіться, нас тисячі якщо не десятки тисяч ім'я їм легіон? ущємльонних за правую вєру. А оті що? Он купка за автокефалію, а друга купка за відновлення євхаристійної єдності. Не те що ми, не те що десятки тисяч нас. Тут хіба що до повноти не вистачило у митрополита Феодосія великої бульки з носа.Блаженніший надівши маску мудреця всіх вислухав і оцінивши старання доповідача сказав, хватить хлопці теревеняти. Цуйка готова, обід вистигає. Лишайте ту свою автокефалію вже.Їжте, пийте, веселіться... Сіль обуявша🤬
Протоієрей Віталій Клос: Скажіть будь ласка де спочатку знаходилася сенінарська бібліотека?Чокалюк Святослав Михайлович: У стилобаті Андріївської Церкви на першому поверсі була професорська, а на другому поверсі так само як професорська була бібліотека. А поруч був якийсь фонд, який намагався налагодити церковне виробництво. Бо тоді «Софрино» заборонило продавати продукцію «роскольникам». Якщо хтось і купляв щось, то через посередників.Протоієрей Віталій Клос: Тобто бібліотека починалася з конспектів, з літератури, яка надходила із-за кордону?Чокалюк Святослав Михайлович: Щось купували, щось жертвували. Десь колись щось капало і так накапало вже більше 20 тисяч. Річ в тому, що в цей час література тільки появлялася. І все, що появлялося, то спочатку це був передрук, репринтне видання 1900 – 1905 року. Коли ж нам вдалося дістати енциклопедичний словник «Брокгауза і Єфрона», то це було щось таке надзвичайне.Михайло Омельян: Святославе Михайловичу, які будуть Ваші побажання? Чокалюк Святослав Михайлович: Хочеться побажати щоб за всіма реформами, науковими досягненнями до яких ми прагнемо, не втратити того духу, з якого все починалося.Інтерв’ю брали для публікації в «Трудах Київської Духовної Академії» проректор КПБАпротоієрей Віталій Клос і аспірант КПБА Михайло Омельян
Ярослава Міщенко підспівує:«Як журналіст тоді Укрінформу я підтримувала призначення нового очільника заповідника.Розуміла важливість моменту, в який його призначено.Відповідальність місії.І вірила, що Максим Остапенко, виконавши цю місію, працюватиме директором стільки, скільки захоче сам.Що конфлікт бачень, його та монастиря, ми зможемо розв’язати, що печери нарешті відкриють, що Максим Остапенко зрозуміє, турист не замінить паломника. Точніше, що півтора десятки інтелектуалів в гуртку Лаври не замінять тисячі паломників. Життя в Лавру вдихає той, хто приходить туди молитися.Я особисто зняла купу напруг і провела безліч терапій вірянкам, які запитували мене: чому при МП печери були відкриті, а зараз - зачинені. Але вчора стало відомо про його звільнення.Мені шкода, що Максима Остапенка звільнено саме так, але по-іншому не вийшло. Слова про раптове та несподіване усунення не зовсім достовірні. Нинішній менеджмент заповідника має впливових покровителів. Що схибило нещодавнього директора?На жаль, так буває, посівши посаду, виконавши частину складної роботи, людина, навіть хороша, починає зважувати свій інтерес, заходити в апаратні ігри, інвентаризовувати ресурси так, що виникаж питання, чи не хоче вона відщипувати від них. Ми колись жахнулися, що ПЦУ (Церква, яка живе на пожертви) платить Лаврі-заповіднику 20 тисяч гривень за можливість служити, а МП і далі має там майстерні для виготовлення продукції. Ви не знали? Але ж ми часто бачимо лише на рівні наших очей. І зрештою, недопуск до печер Української Церкви, який пояснюється судовою процедурою виглядає сумнівно, бо дуже багато правильних та знакових речей зараз начебто суперечать процедурі. Нагадайте, чи не було порушенням процедури навіть саме призначення Максима? Тоді казали, що попередника Максима Остапенка звільнили за небажання витісняти МП.Чи хотів пан Максим зберегти репутацію борця із МП та завершити справу очищення монастиря? Напевно так. Але спокуси деколи виявляються сильнішими за головний чіткий і точно євангельський курс. Ми підписуємося під вчорашньою аналітикою речника Церкви – в коментарях. Церква довго та шляхетно мовчала), і віримо, що наступний директор зробить те, до чого приступив Максим Остапенко. Шукаючи покровителя у одному - єдиному місці - печерах. Людям потрібно молитися, Лавра для цього створювалася.»
Викладач Рівненської Духовної Семінарії ПЦУ протодиякон Андрій Мартинюк в річницю визнання Македонської автокефалії порівнює:ВЗЦЗ РПЦ ЯК "КІТ ШРЕДІНГЕРА": ЗАСУДЖУЄ ТА СХВАЛЮЄ ОДНОЧАСНО:1. ВИЗНАННЯ РОЗКОЛЬНИКІВ У МАКЕДОНІЇ НАПРЯМУ СПРЯМОВАНЕ ПРОТИ РПЦ, ЗАЯВИЛИ У ВЗЦС.Визнання Константинопольським патріархатом розкольницької структури у Північній Македонії спрямоване як проти Сербської, так й проти Російської церкви, заявив секретар з міжрелігійних відносин відділу зовнішніх церковних зв'язків Московського патріархату священник Дмітрій Сафонов."З 1967 року македонські розкольники постійно просили визнання. Лише зараз, у травні 2022 року, визнання відбулося. Для того, щоб завдати удару по Сербській церкві - канонічно Північна Македонія є частиною сербського православ'я - і для того, щоб через сербів ще раз завдати удару щодо Російської церкви", – сказав він на прес-конференції в ММПЦ "Расія сегодня", присвяченій правам віруючих у сучасному світі.РІА НОВИНИ2. У РПЦ ВІДРЕАГУВАЛИ НА ВИЗНАННЯ МАКЕДОНСЬКОЇ ЦЕРКВИ ЗІ СТОРОНИ СЕРБСЬКОЇ ПАТРІАРХІЇ.У Російській православній церкві вітають рішення Сербської церкви про відновлення канонічного спілкування з Македонською церквою, це подолання піввікового церковного розколу, заявив РІА «Новості» заступник голови Відділу зовнішніх церковних зв'язків (ВЗЦС) Московського патріархату протоієрей Ніколай Балашов.
Я не раз звертався, запитуючи допомогу для паліативних хворих знайомих (підгузки, пелюшки, протипролежневий матрас і разне інше). І цю допомогу «Свої» завжди давали. Не раз бачив, як найближчі цих хворих плачуть, отримуючи цю допомогу, бо їм здавалося, що вони у повній самоті зі своїми нікому не потрібними «лежачими». Знаю, як ридали мої друзі, Ілля (з неоперабельною саркомою вагою кілограмів на 30, яка почала розкладатися) та його мама Тетяна, коли разом зі специфічними засобами догляду, про які вони попросили, приїхали за 400 км двоє «Своїх», які ще й навчили, що і як треба робити. І замість запрошеного, привезли, мабуть, вдвічі більше, сказавши: а ще вам знадобиться ось це, і це, і ось це… Іще знаю, що безліч часу в минулому вона та «Свої» витратили на спроби спонукати державу ефективно вирішувати системні проблеми (наприклад, закупівля титанових імплантів). Не знаю, чи не менше клерки МОЗу тоді проводили часу у стінах цієї установи…Хто читає її, знає, що на початку війни вона пішла в київське ТРО, а потім – в ЗСУ, мінером. Сказала, в цьому бачить практичну можливість забезпечити майбутнє своїх дітей. Паралельно навчала такмеду. Отримала контузію. Потім перенесла важку операцію, після якої вже не могла фізично повернутися на службу.Наскільки я її знаю, вона керується глибоким співчуттям та солідарністю з тими, хто потребує допомоги. А не підживленням комплексу спасателя, як дехто, кому на місці не сидиться, якщо спасати нікого. Не піднесенням власного добродійства. Тобто, спокійно жила б, якщо б інші, або держава ці проблеми вирішили замість «Своїх». Те, що вона стільки всього вивозила і витримує, мене досі дивує. Але і знаю, що їй це непросто дається. Впевнений - вона витримає та вивезе ще багато всього, для більшості надмірного та неможливого, але не це. Не відмову від одного з цих напрямків! Бо вона така – вона сприймає ті біди, з якими стикається, як зону власної відповідальності. Розумію, що мій допис не сколихне хвилі. Це буде крапля у бочці необхідного. Але, як Леся стверджує, більшість у зборах закривають саме краплі, невеликі донати, а не каністри великих. Але нехай ця крапля стане постійною, щомісячним автоплатежем!Ну й собраття та сестри – віруючі, взиграйте трохи молитовними м’язами, щоб Господь послав «Своїм» тих, хто може вагомо донатити, і нехай колись держава проллє достатньо на потреби паліативних хворих, зневічених та ветеранів! Подасть їм сил та Свою допомогу і тим, хто опікується їх потребами!Пишу все це, як свідчення того, що «Своїм» можна довіряти повністю.П.С. Якщо чесно, мені навіть важко було називати себе в тексті Лесіним другом, бо чим далі, тим більше вважаю це незаслугованою честю. Бо знаю - вбога в очах Бога поміркована стриманість моєї доброти і благословенне її «божевілля»! Щиро її люблю. Міг би ще про неї хорошого написати, але побоююсь прильоту від неї)) І мій уклін Ірині, Полі, Владу, Віталіку, та всім іншим співробітникам «Своїх»!
ФБ сторінка Древлеправославна Буковина пише:🔔 Храм, що зачинили від своєї громади...Вже майже 2 роки віряни Храму Різдва Христового м. Чернівці Древлеправославної Церкви України, вул. Ореста Криворучка, 40, більше 200 осіб — не можуть потрапити до своєї святині..Ще в серпні 2023 року громада одноголосно ухвалила рішення про зміну канонічної приналежності до Древлеправославної Церкви України. Це рішення було законно оформлене й підтверджене усіма судовими інстанціями — аж до Верховного Суду України - https://reyestr.court.gov.ua/Review/125191670.Але що маємо сьогодні? 🙁Колишній настоятель разом із кількома прибічниками (приблизно 10 осіб) самовільно утримують храм, не допускаючи більшість парафіян. Вони продовжують подавати скарги, листи, маніпулювати печатками та називати себе громадою "русской православной старообрядческой церкови" — попри чіткі рішення судів.📌 Громада подала позов до суду, щоб припинити незаконні перешкоди у користуванні храмом, що належить саме їй. Справа вже розглядається у Шевченківському райсуді.Поки тривають суди, ми молимось в орендованому приміщенні, де збирається 60-80 людей. Ми — свідомі українці, християни, і ми молимось за нашу державу, за воїнів, за мир. 🙏 Ми щиро сподіваємось на справедливість. 🙏 Ми мріємо повернутись до свого храму. 🙏 Ми не шукаємо конфлікту, ми шукаємо правди.
Віктор Козоріз обурений поведінкою священника Харківської єпархії УПЦ:«Сьогодні, 8 травня, в селищі Бабаї Харківського району відбулося урочисте відкриття Алеї пам’яті Героїв та пам’ятного знаку Героям-захисникам України. Офіційний захід був приурочений до Дня пам'яті і примирення. І все б нічого, коли б не присутність на заході попа московської церкви, який почав проповідувати про братські народи. Звісно, російською мовою. Ні голова Височанської селищної ради Олександр Мороз, ні його перший заступник Іван Михайличенко, які організували цей захід, ні шановні гості та місцеві поліціянти не наважилися зупинити московського попа. Аж поки у справу не втрутився начальник штабу ДФТГ "Фенікс" Геннадій Сушко. Що було далі - дивіться на відео.»Ну а священнику порада- якщо вам так кортить процитувати російських релігііних діячів, то хоч перекладіть їхні тексти українською. Ви ж не дотримуєтеся у житті правила все читати на оригінальній мові? Бо тоді б ви читали старий заповіт і євангеліє від Матфея на арамейському, а іншу частину нового заповіту- на давньогрецький.
Костянтин Шевченко на своїй fb сторінці ділиться враженнями:Перший варіант «слова» Феодосія Черкаського о жінках мироносицях: «Фашисты заточили тело Ленина в гробнице-мавзолее, но смелые женщины, партизанки рано утром до рассвета в воскресенье решили сделать диверсию против оккупантов. Они взяли с собой «мирро» - дымовые шашки с эфирными маслами, чтобы затуманить бдительность фашистов. Но когда они пришли, увидели гробницу пустой и тела великого вождя мирового пролетариата там не было, а фашисты лежали замертво перед мавзолеем. И вдруг перед ними прелстал юноша-пионер в галстуке и с красным знаменем великой победы воскликнул: «Можем повторить!»Звісно, що Феодосій такого не сказав, але було би не дивно, якщо би сказав. Бо він любить усе російське і не червоніє, знаходячись на території України. Освячує 23 лютого в російський день «защітніка атєчєства» престол на честь Олександра Невського - покровителя російських окупаційних військ, які знаходяться на території України. Це каже про його духовні та національні пріоритети. Тому те, що відбувається у черкаській єпархії - то в першу чергу його відповідальність, бо він зруйнував усе, що зробили та вкладали його попередники.https://www.facebook.com/share/p/1AN5BeQRj7/?mibextid=wwXIfr
Пішли перші відгуки про побєдобєсіє, меншовартістність, втрачений пломбірний рай та інші невдобні речі описані через пост вище. Вогник, вогник 🔥🔥🔥🔥 жарко, жаркоПодається з деякими скороченнями.Отже...Христос Воскрес! Дуже пошло і недостойно християнина обливати братів брудом. Відносно малоросійства поцікавтесь, звідти пішов термін Великої і Малої Русі, так само Великої і Малої Польщі. Мала Польща - це Познань, колиска Польщі, а Велика - це вся Польща, так саме Мала Русь - це колиска Русі - Київ. Ніхто ж не буде сперечатись, що равноапостольний князь Володимир хрестив Русь і не знав ніякої України. Українофільство розвивалось в Австро-Угорщині, патріарх українофілів Пантелеймон Куліш відрікся у кінці життя - від свого винаходу - фонетичного правопису на користь того, щоб бути разом. «Хто не пам’ятає своєї історії не достоїн мати майбутнього». Іуди Іскаріотські, якщо таку жовч з каналу не видалите. Покайтесь, поки не пізно. Своїми руками братів гнобити, які мають іншу думку? Апостасія. Нічого не треба. Брат задушить брата. Жах.Якщо для когось на N-ий рік російської агресії вони й далі лишаються братами, то про що можна говорити ще? Ах так... Про апостасію і хто кому Іуда Рабінович. Бо ж на четвертому році повномасштабки досі ж не відомо.Нє фсьо так адназначьна?
Підсанкційний Антоній (Паканич) це не просто якийсь там «московський піп». Це - друга людина в УПЦ МП. Якщо не перша (зважаючи на звичку митрополита Онуфрія відгороджуватися від всього світу і ховатися від проблем в «доміку»). Найбільший (навіть порівняно з тим же Онуфрієм. Чи з відвертим колаборантом запорізьким Лукою) промосковський яструб. Він досі (!) є членом Священого Синоду РПЦ. Власне, за закликання сюди «руського міра» його й покарали санкціями. Але поглядів Паканича це не змінило. Він щиро сподівається на те, що коли росіяни захоплять Україну, Онуфрій повернеться до свого чернецтва на рідній Буковині, а він очолить УПЦ МП як «страждалець за віру». Я не жартую. Нині Служба Божа проводить у Паканича обшуки. Сподіваюся, на фото він не текст постанови про обшук читає, а вже текст підозри. Ще сподіваюсь, що якщо добре пошукати, то можна знайти російський паспорт, який у нього точно був станом на 2009 рік (як далі - не знаю. Підозрюю, що сліди добре підчищені - Антоній людина дуже розумна).Або російський паспорт самого Онуфрія, який, як ми памʼятаємо, розповідав про мрію свою: закінчити життя в Свято-Троіцькій Сєргієвій Лаврі, що на болотах. Очільник типу української церкви, так, вам не здалося.Соня Кошкіна